Рішення

від 10.12.2012 по справі 21/5007/1213/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" грудня 2012 р. Справа № 21/5007/1213/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Руднєва Я.А. - довіреність б/н від 27.02.12р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Декоративний камінь України" (м.Київ)

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Лідія" (с.Мамрин Коростишівський район Житомирська область)

про стягнення 36500,00 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 36500,00грн., з яких: 30000,00грн. попередньої оплати, 5000,00грн. збитків, 1500,00грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог попередніх ухвал суду надала підписаний позивачем акт звірки розрахунків від 03.12.12р. та докази його направлення відповідачу, довідку від 03.12.12р. про заборгованість відповідача станом на 01.12.12р., довідку Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі від 07.12.12р. № 06-08/3276, копію рахунку № 18 від 21.10.10р., копії банківських виписок з особового рахунку, копію претензії №55 від 22.11.11р. по договору поставки № 21/10 від 21.10.10р., копію поштового конверту, як доказ направлення відповідачу претензії №55 від 22.11.11р. (а.с. 43-52).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 52).

З метою підтвердження відомостей щодо відповідача, 31.10.12р. судом було здійснено електронний запит та отримано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого стан юридичної особи: зареєстровано (а.с. 27-28).

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, 21 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Декоративний камінь України" (покупець, позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Лідія" (продавець, відповідач) укладено Договір №21/10 (надалі - Договір, (а.с.10-13)), згідно п.1.1. якого відповідач зобов'язався передати у власність позивачу блоки гранітні торгова назва Покостовського родовища (надалі товар), а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору, розміри товару, його номери, об'єм, вартість указують у Додатку/Додатках (Специфікації або Рахунок-фактури) до цього Договору.

За умовами п. 3.1. Договору, розрахунки здійснюються шляхом перерахування на рахунок продавця попередньої оплати у розмірі 50% від суми вказаної у Додатку (Специфікації) до цього Договору - повинна бути перахована продавцю на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту його підписання та отримання рахунку.

Датою оплати партії товару вважається дата зарахування коштів на рахунок згідно виписки банку продавця (п. 3.2. Договору).

Ціна за 1 куб. метр блоків Покостовського родовища становить за домовленістю сторін і вказується в додатках, або рахунок-фактурах (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору, відвантаження товару по даному договору проводиться після відбору блоків представником покупця, за участю представника продавця безпосередньо на кар'єрі на умовах EXW в редакції "Інкотермс-2000".

Навантаження товару здійснюється за рахунок продавця на протязі дня з моменту надання продавцем транспорту. Завантаження товару на транспорт проводиться зверху (п. 4.3. Договору).

Дата подання покупцем транспорту під загрузку повинна бути попередньо узгоджена з продавцем у термін, не пізніше 2-х календарних днів з моменту оплати, або за 2-а календарні дні до поставки транспорту шляхом листування (п. 4.4. Договору).

Згідно позовної заяви позивач зазначає, що відповідач, виходячи з умов Договору, виставив позивачу рахунок №18 від 21.10.10р. на суму 30000,00грн., який був оплачений згідно платіжного доручення №482 від 25.10.10р.

Посилаючись на ст.ст. 662, 612, 611, ч.2 ст. 693 ЦК України та п. 9.1. Договору, згідно якого останній діє до 31.12.11р., позивач вважає, що останнім днем, коли зобов'язання продавця мали бути виконані, є 31.12.11р., оскільки згідно зі ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Однак, як вказує позивач, ПСП "Лідія" не виконало своїх обов'язків, передбачених Договором, тобто, не передало у власність товар.

Зважаючи на вказане, керуючись п. 5.2. Договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача 1500,00грн. пені.

Позивач зауважив, що з метою досудового врегулювання спору, 11.04.12р. направляв відповідачу претензію, однак відповіді на останню не надійшло.

Також позивач вказує, що для захисту своїх порушених прав товариство звернулось до юриста, з яким було укладено договір про надання юридичних послуг (а.с. 16-17), згідно якого вартість послуг юриста, що пов'язані з розглядом цієї справи, становить 5000,00грн. Зазначені витрати позивач просить стягнути як збитки.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі №21/10 від 21.10.10р., який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Так, ст. 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, пунктом 3.1. Договору встановлено, що розрахунки здійснюються шляхом перерахування на рахунок продавця попередньої оплати у розмірі 50% від суми вказаної у Додатку (Специфікації) до цього Договору - повинна бути перерахована продавцю на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту його підписання та отримання рахунку.

Матеріалами справи підтверджено, що 21.10.10р. відповідачем було виставлено позивачу рахунок №18 на загальну суму 132000,00грн. (а.с. 48), а не 30000,00грн., як зазначив позивач у позовній заяві.

Таким чином, виходячи з умов п.3.1. Договору, позивач повинен був перерахувати на рахунок відповідача 50% попередньої оплати, яка складає 66000,00грн.

Однак, на підставі виставленого рахунку, 25.10.10р. позивачем було перераховано на рахунок відповідача лише 30000,00грн. (а.с. 13, 50), як попередню оплату за блоки гранітні, тобто, свої зобов'язання по оплаті позивачем у повному обсязі не виконано, чим порушено п. 3.1. Договору.

Статтею 538 ЦК України, передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

З огляду на вказане, у відповідача, як на дату звернення позивача до суду, так і на дату винесення рішення, не виникло обов'язку поставити товар.

При цьому слід зазначити, що у відповідності до ч. 1. ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Тобто, протягом строку дії Договору діють і зобов'язання сторін, відповідно до його умов.

Згідно п. 9.1. Договору, останній діє до 31.12.11р. Таким чином у строк до 31.12.11р. позивач зобов'язаний був сплатити 50% попередньої оплати, а відповідач зобов'язаний був поставити позивачу товар. Однак, на дату припинення дії Договору, на виконання останнього, позивачем було здійснене часткове його виконання на суму 30000,00грн., а строк виконання зобов'язань відповідачем не настав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

До відсутності правової підстави вказана стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном, тощо.

Тобто позивачем, після припинення дії Договору, обґрунтовано було заявлено претензію з вимогою про повернення грошових коштів, які були сплачені як передоплата.

З огляду на викладене, оскільки станом на час звернення до суду дія Договору №21/10 від 21.10.10р. була припинена, то кошти в сумі 30000,00грн. підлягають поверненню позивачу як безпідставно набуті. Отже, позов у цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Що стосується заявленої до стягнення пені, то за ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за к о ж е н день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Так, п.5.2 Договору сторони визначили, що у випадку порушення строків відвантаження товару "продавець" платить "покупцеві" пеню в розмірі 5% від вартості не відвантаженої партії товару.

Згідно розрахунку позивача (а.с.3), останнім нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5%, виходячи із вартості невідвантаженого товару, яка ним визначена в розмірі 30000,00грн. За даними позивача, пеня склала 1500,00грн.

Тобто, фактично п. 5.2. Договору передбачено та позивачем нараховано до стягнення з відповідача саме штраф за неналежне виконання зобов'язань щодо передачі товару.

Однак слід зазначити, що у відповідності до ст. 611 ЦК України, правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, настають у разі порушення зобов'язання.

При цьому, за ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч.4 вказаної статті прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що внаслідок прострочення позивача, у відповідача, як на дату звернення позивача до суду, так і на дату винесення рішення, не виникло обов'язку поставити товар, відповідно не відбулося і порушення ним взятих на себе зобов'язань за Договором.

За вказаних обставин у стягненні 1500,00грн. пені слід відмовити, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.

Що стосується вимоги про стягнення 5000,00грн. збитків, понесених у зв'язку з наданням юридичної допомоги, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 Господарського кодексу України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Таким чином, тільки за наявності усіх перелічених вище підстав відповідач повинен відшкодувати збитки позивачеві.

Однак позивачем не доведено наявності вини відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та понесеними позивачем витратами у сумі 5000,00грн., та що ці витрати були необхідними та є його збитками, в розумінні вищевказаних норм ЦК України. Крім того, доказів понесення збитків у сумі 5000,00грн. матеріали справи не містять.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5000,00грн. збитків є необґрунтованими, тому господарський суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів перерахування сплачених позивачем коштів не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до норм чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 30000,00грн. сплаченої попередньої оплати.

У стягненні 5000,00грн. збитків та 1500,00грн. пені суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Лідія" (12525, Житомирська обл., Коростишівський р-н., с. Мамрин, об'єкт №4, код 32935051)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Декоративний камінь України" (04205, м. Київ, Оболонський р-н., вул. Тимошенка, буд. 18, код 19260494):

- 30000,00грн. сплаченої попередньої оплати;

- 1322,88грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.12.12

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек. з пов. про вруч.).