Рішення

від 29.11.2012 по справі 5011-55/12801-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/12801-2012 29.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Лікеро-горілчана компанія МАКСИМУМ»

до Фізичної особи-підприємця Нехай Сергія Віталійовича

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Ліпська О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явилися.

В судовому засіданні 29 листопада 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

17 вересня 2012 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія МАКСИМУМ» (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 07.09.2012р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Нехай Сергія Віталійовича (відповідач) заборгованості за договором поставки № ООАО-0283 від 16 грудня 2011 року в сумі 2 997,79 грн. з них основного боргу -2 283,26 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят три гривні 26 копійок), пеня -163,12 грн. (сто шістдесят три гривні 12 копійок) та 3% річних - 551,41 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 41 копійка).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № ООАО-0283 від 16 грудня 2011 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 04.10.2012 року.

Розпорядженням б/н від 04.10.2012р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 5011-55/12801-2012 для подальшого розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 08.11.2012 року.

Розпорядженням від 08.11.2012р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 5011-55/12801-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія МАКСИМУМ»до Фізичної особи-підприємця Нехай Сергія Віталійовича про стягнення грошових коштів для розгляду судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2012 року справу № 5011-10/13647-2012 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 29.11.2012 року о 12:55.

Розпорядженням від 29.11.2012р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 5011-55/12801-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія МАКСИМУМ»до Фізичної особи-підприємця Нехай Сергія Віталійовича про стягнення грошових коштів для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2012 року справа № 5011-55/12801-2012 прийнята до провадження, судом ухвалено розглядати вказану справу в судовому засіданні 29.11.2012 року о 12:55.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2011 року між позивачем (надалі -Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № ООАО-0283 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, згідно заявок-замовлень Покупця, передати у власність Покупцеві товар, визначений у п. 1.2. Договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, прийняти та оплатити товар.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму -3 283,26 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар в розмірі 1 000,00 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 2 283,26 грн., тобто 3 283,26 грн. -1 000,00 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 16 грудня 2011 року між сторонами укладено договір поставки № ООАО-0283 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, згідно заявок-замовлень Покупця, передати у власність Покупцеві товар, визначений у п. 1.2. Договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, прийняти та оплатити товар.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в грудні 2011 року та січні 2012 року позивач передав товар на загальну суму 3 283,26 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: Дк-0000370 від 21.12.2011р. на суму 1 466,64 грн. і 62 від 06.01.2012р. на суму 1 816,62 грн. (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що розрахунок за товар, що поставляється, здійснюється не пізніше 21 (двадцяти одного) днів з моменту поставки товару Покупцю, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або внесення готівкових грошових коштів в прибуткову касу Постачальника.

З матеріалів слідує, що в оплату товару за Договором відповідач перерахував на користь відповідача суму коштів в розмірі 1 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії виписок містяться в справі).

Станом на 05.11.2012р. грошові кошти з заборгованості по Договору позивачу від відповідача не надходили, що підтверджується актом звірки б/н від 05.11.20212р. ТОВ «Лікеро-горілчана компанія МАКСИМУМ»(копія акту в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів по Договору за товар згідно видаткових накладних №№: Дк-0000370 від 21.12.2011р. і 62 від 06.01.2012р. у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на листопад 2012 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 2 283,26 грн. з розрахунку 3 283,26 грн. (вартість поставленого товару) -1 000,00 грн. (частково оплачений товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З пункту 8.2. Договору випливає, що при порушенні строків оплати за поставлений товар, Покупець, за кожен день прострочення сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості, але не менше подвійної облікової ставки Національного Банку України за весь час прострочення до фактичного виконання зобов'язання.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, обґрунтованими та доведеними є вимоги про стягнення 163,12 грн. пені за порушення строків оплати за поставлений товар.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що збитки, завдані порушенням умов Договору, винна сторона відшкодовує в повному обсязі незалежно від сплати пені.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 551,41 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання п Договору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нехай Сергія Віталійовича (ідентифікаційний код: 2307815858, адреса: 03037, м. Київ, вул. Бориса Гаріна, буд. 51, кв. 10), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія МАКСИМУМ»(ідентифікаційний код: 35849369, адреса: 35301, Рівненська обл.., Рівненський р-н, с. Шпанів, вул. Заводська, буд. 18, банківські реквізити: п/р 2600029891 в ПАТ «УПБ», МФО 300205, отримувач: КФ TOB «Лікеро-горілчана компанія Максимум», код ЄДРПОУ 37700386), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу -2 283,26 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят три гривні 26 копійок), пеня -163,12 грн. (сто шістдесят три гривні 12 копійок), 3% річних -551,41 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 41 копійка) та судові витрати -1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.12.2012р.

Суддя О.В. Котков