Рішення

від 10.12.2012 по справі 5011-53/13460-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/13460-2012 10.12.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Гетьман"

до Приватного підприємства "КФ Амфея"

про стягнення 402 780,14 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: Фролов М.Є., довіреність б/№ від 06.12.2012

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення грошових коштів в розмірі 402 780,14 грн. (в т.ч. 325 000,00 грн. авансових платежів, 62 986,00 грн. пені, 3 798,86 грн. інфляційних втрат та 11 013,28 грн. 3% річних).

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем був підписаний договір №16/05-11КИ від 16.05.2011 на постачання та монтаж лінії по виробництву паливного брикету. У період з червня 2011 до вересня 2011 позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 325 000,00 грн. Відповідач жодного зобов'язання взятого на себе згідно з договором не виконав та починаючи з 10.06.2011 і по сьогоднішній день відповідач неправомірно користується чужими коштами. Враховуючи викладене, та оскільки намагання врегулювати даний спір позасудовими способами не принесли результатів, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/13460-2012, розгляд справи призначено на 05.11.2012.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 05.11.2012 представника відповідача розгляд справи відкладено на 26.11.2012.

Представник позивача в судовому засіданні 26.11.2012 надав уточнений розрахунок пені, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 25187,50 грн.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд прийняв уточнення розрахунку пені, як заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині пені.

Також представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

У відповідності до частини третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в засідання суду не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суду невідомо.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача в засідання суду перешкоджає вирішенню спору по суті господарський суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи на 10.12.2012.

В судовому засіданні 10.12.2012 представник позивача надав пояснення по суті спору та вказав, що крім основного тексту договору сторони не погоджували і не підписували ніяких додатків до договору.

Представник відповідача в судове засідання 10.12.2012 повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 05.11.2012, 26.11.2012 та 10.12.2012 від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 26.11.2012 та за відсутністю представників сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні 10.12.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2011 між позивачем та відповідачем був підписаний договір № 15/05-11 КИ на постачання та монтаж лінії по виробництву паливного брикету, відповідно до умов якого (п. 1.1.) відповідач зобов'язався виконати поетапно нижченаведені роботи та здійснити послуги по постачанню та монтажу виробничої лінії по виготовленню паливного брикету з відходів деревини:

1.1.1. розробка технічного рішення та робочої документації:

А) підготувати технічне завдання, технічний опис та тимчасові технічні умови з робочим кресленням для виконання проектної документації, постачання обладнання, здійснення монтажних робіт та запуску виробничої лінії по виготовленню паливного брикету з відходів деревини;

Б) надати технічні рекомендації по розташуванню обладнання, здійснити попередній аналіз сировинної бази Замовника, здійснити оцінку інфраструктури та наявності необхідної потужності інженерних мереж на майданчику Замовника (електрозабезпечення, наявність води, під'їдні шляхи, тощо), надати Замовнику рекомендований перелік обладнання для комплектації лінії по виробництву паливного брикету, ознайомити з технічними особливостями технічних вузлів, погодити з Замовником остаточну вартість обладнання та монтажних робіт, передати та погодити з Замовником ескізний план розміщення обладнання, що складає лінію по виробленню паливного брикету, обумовити з Замовником рівень автоматизації лінії;

1.1.2. постачання обладнання згідно технічного рішення:

А) забезпечити вчасне постачання обладнання, що обумовлене в Технічнім Рішенні комплектації лінії;

Б) визначити термін постачання, погодити з Замовником графік постачання обладнання на виробничий майданчик Замовника;

В) визначити умови постачання з урахуванням оптимізації вартості транспортування та з урахуванням етапів проведення монтажних робіт;

Г) Постачальник несе відповідальність за термін постачання обладнання та його комплектність, за його відповідність нормам та ГОСТу. В разі невідповідності обладнання заявленим характеристикам, або невідповідності виробничих вузлів, нестиковці та ін..- Постачальник зобов'язаний ліквідувати невідповідність, або замінити обладнання на відповідне за власні кошти (якщо інше не було обумовлено двома сторонами в письмовому вигляді).

1.1.3. монтаж та запуск обладнання:

А) виїзд бригади монтажників на виробничий майданчик Замовника, підготовка розташування інженерних мереж;

Б) монтаж обладнання згідно затвердженого технічного рішення та плану розташування обладнання. Підключення до електроживлення, монтаж розподілю вальної шафи;

В) запуск лінії по виробництву паливного брикету, виведення на робочий режим (8 робочих годин безперервної роботи), виготовлення першої партії брикету, навчання персоналу Замовника;

Г) сертифікування готової продукції (в разі потреби);

Д) передача Замовникові діючої лінії за Актом, надання гарантії на обладнання та виконання роботи на 12 місяців після підписання Акту виконаних робіт.

1.1.4. отримання дозвільної документації:

А) виконання проектної документації згідно чинного законодавства;

Б) отримання дозвільних документів, висновків;

В) отримання статусу виробника паливного брикету, паспортизація виробництва.

Відповідно до п.1.2. договору відповідач зобов'язувався поставити товару на умовах DDU м. Мирне, Бориславський р-н, в. Польова.

Товаром вважається перелік обладнання, зазначеного в Специфікації (Додаток № 1), та перелік робіт та послуг (Додаток № 2), що є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору відповідач зобов'язувався виконувати умови даного договору, додатків до договору, виконувати роботи та постачання обладнання згідно доданих Графіків виконання робіт та постачання обладнання.

Згідно з п.3.1. договору протягом 3 (трьох) календарних днів після набуття цим договором сили позивач сплачує відповідачу вартість робіт по розробці технічного рішення, підготовці та розробці технічного опису виробництва, розробці тимчасових умов виробництва.

Відповідач зобов'язався як вказано в п. 2.3. Договору передати замовнику протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання на розрахунковий рахунок першого платежу (п. 3.2. діючого Договору) робочі креслення та технічне рішення по організації виробничої лінії по виготовленню паливного брикету з відходів деревини. Після узгодження технічного рішення сторони погоджують графік постачання обладнання, графік платежів, графік надання виконаних робіт та інше. Кожен графік є додатком до діючого договору та є обов'язковим для виконання.

Разом з тим, як пояснив представник позивача, додатки до договору № 1 Специфікація на обладнання, № 2 Специфікація на виконання робіт по розробці технічного рішення, ТЕО, тимчасових ТУ, монтаж та пуско-налагоджувальних робіт, № 3 Погоджений графік платежів, № 4 Погоджений графік постачання обладнання, № 5 Погоджений графік виконання монтажних робіт та робіт по наданню технічної документації, № 6 Угода про виконання шеф-монтажних робіт та пуско-наладки обладнання, № 7 Угода про надання послуг по сертифікації готової продукції та легалізації виробництва, про які йде мова в тексті договору та в п. 8.2. Договору між сторонами не погоджувалися та не підписувалися.

Матеріали справи свідчать, що у період з 10.06.2011 до 19.09.2011 позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 325 000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень та виписками по особовим рахункам, які долучені до матеріалів справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Як встановлено судом, у період з 10.06.2011 до 19.09.2011 позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 325 000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень та виписками по особовим рахункам, які долучені до матеріалів справи.

Проте відповідач своїх обов'язків перед позивачем не виконав, поставку та монтаж виробничої лінії по виготовленню паливного брикету з відходів деревини позивачу не здійснив.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 325 000,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 798,86 грн. інфляційних та 11 013,28 грн. 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає вищезазначені вимоги позивача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки повернення грошових коштів, які одержані відповідачем без достатніх підстав, не є грошовим зобов'язанням відповідача за Договором.

Правові підстави для нарахування індексу інфляції та відсотків відсутні, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 25 187,50 грн. пені відповідно до п. 6.1. Договору.

Відповідно вимог ст. ст. 546 , 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) нараховуються в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання, якщо це передбачено договором. З урахуванням зазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

У даному випадку договором не передбачено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне повернення авансових платежів.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відшкодування судових витрат відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "КФ Амфея" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, к. 308; код 32346303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Гетьман" (07540, Київська область, м. Березань, вул. Фрунзе, 35/4; код 30651961) авансові платежі в сумі 325 000 (триста двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 6 500 (шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.2012

Суддя Грєхова О.А.