Постанова

від 12.12.2012 по справі 5009/3602/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.12.2012 р. справа №5009/3602/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Ломовцева Н.В., Ушенко Л.В.

за участю представників сторін: від позивача:Білоконь О.П. довіреність від відповідача: від третьої особи:Ніколенко М.М. довіреність не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2012 року по справі№ 5009/3602/12 (суддя: Хуторной В.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СХІД - НАФТАТРЕЙД», м. Ровеньки Луганської області до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя , Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК ІНТЕГРО», м. Алчевськ Луганської області простягнення 2'036'293,02 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СХІД - НАФТАТРЕЙД», м. Ровеньки Луганської області (далі -«Позивач») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя (далі -«Відповідач») 2'953'007,23 грн., з якої 896'103,82 грн. основний борг, 3% річних в сумі 16'129,87 грн. та 4'480,52 грн. інфляційних втрат за договором поставки № 20/2011/1649 від 30.08.2011 р. та за договором поставки № 20/2012/1256 від 21.06.2012 р. у сумі 2'036'293,02 грн., та 140'000, 00 грн. -послуги адвоката.

24.10.2012 р. позивач у порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог подавши відповідну заяву, за якою зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача суму 2'036'293,02 грн. - заборгованості за договором поставки № 20/2012/1256. заява про зменшення розміру позовних вимог судом була прийнята.

Ухвалою від 10.10.2012р. до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спру на стороні позивача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК ІНТЕГРО».

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.11.2012 року у справі № 5009/3602/12 позовні вимоги були задоволені. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 2'036'293,02 грн., 30'000,00 грн. -послуги адвоката та на відшкодування суми судового збору -40'751,51 грн..

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі та невірно зроблені висновки.

Наполягає на тому, що відповідачем не був отриманий повний пакет документів, отримання якого є підставою, відповідно до п.2.5 договору, для здійснення розрахунків між сторонами, у зв'язку з чим відсутні підстави у розумінні статті 692 Цивільного кодексу України.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу - безпідставними.

Скаржник підтвердив доводи викладені в апеляційній скарзі.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, поважність причин не явки не повідомила.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника третьої особи.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак -законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу -такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 21.06.2012 р. між ТОВ "СХІД - НАФТАТРЕЙД" (Постачальник) та ВАТ "Запоріжсталь"(Покупець) було укладено договір №20/2012/1256 (далі - договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, по марочному складу, цінам та в кількості, визначених у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2 вказаного договору визначено умови та строки поставки.

Відповідно до п.п. 2.5 договору, по кожній партій вугілля Постачальник буде передавати Покупцю наступні товаросупровідні документи: з. д. квитанції - оригінали або завірені печаткою копії; посвідчення якості виробника -оригінали або завірені печаткою копії; рахунок -фактура -оригінал; податкова накладна -оригінал; акт приймання -передачі на поставлене вугілля із зазначенням дати відвантаження, ваги, номерів з. д. квитанцій, вагонів -2 прим. Вугілля супроводжується наступними документами: з. д. накладна, сертифікат якості. В графі 7 з. д. накладної Постачальник зазначає повне найменування власника вантажу, номер цього договору.

Підпунктом 4.1 договору, Покупець здійснює оплату вартості поставленого вугілля в грошовій формі в національній валюті України шляхом банківського переводу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 20 календарних днів від дати відвантаження на підставі документів згідно п. 2.5. Покупець має право здійснити предоплату за вугілля.

Фактична вартість вугілля, що постачається визначається в рахунках, що виставляються Постачальником, та визначається з урахуванням скидок по якості до вартості вугілля (п.п. 4.4 договору).

Протягом липня місяця 2012 р. позивач за видатковими накладними №РН-000237 від 12.07.12 р., №РН-000238 від 13.07.12 р., №РН-000246 від 16.07.12 р., №РН-000252 від 20.07.12 р., №РН-000264 від 22.07.12 р., №РН-000265 від 27.97.12 р., №РН-000268 від 28.07.2012 р., №РН-000269 від 29.07.12 р., №РН-000270 від 30.07.12 р. та №РН-000272 від 31.07.12 р. відвантажив відповідачу вугілля марки АШ на загальну суму 2036293,02 грн., що підтверджується актами приймання -передачі вугільної продукції, підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками підприємств (а. 57 - 65 с.). Вказані акти містять дату відвантаження, номер посвідчення, номер залізничного вагону, номер квитанції, місце прибуття, марку та кількість (вагу).

Виставлені позивачем рахунки №СФ-0000237 від 12.07.2012 р. на суму 276046,92 грн., №СФ-0000238 від 13.07.2012 р. на суму 181116,72 грн., №СФ-0000246 від 16.07.2012 р. на суму 221668,02 грн., №СФ-0000252 від 20.07.2012 р. на суму 229887,94 грн., №СФ-0000264 від 22.07.2012 р. на суму 238023,65 грн., №СФ-0000265 від 27.07.2012 р. на суму 217130,58 грн., №СФ-0000268 від 28.07.2012 р. на суму 227316,89 грн., №СФ-0000269 від 29.07.2012 р. на суму 228463,78 грн., №СФ-0000270 від 30.07.2012 р. на суму 130931,64 грн. та №СФ-0000272 від 31.07.2012 р. на суму 85706,88 грн. відповідачем, відповідно до умов договору, сплачені не були.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, так і заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), зобов'язанням -є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу («ГК») України (ч.6 ст. 265 ГК України) та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу («ЦК») України.

Приписи п.6 ст. 265 ГК України встановлюють, що реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 251 ЦК України встановлені поняття "строк" та "термін" виконання.

Терміном, зокрема -є певний момент у часі, з настанням якого має бути здійснене виконання зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.п.2.5, 4.1 договору розрахунок здійснюється на підставі отриманих товаросупровідних документів.

Відповідно до п.1 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (Постанова, Держарбітраж СРСР, від 15.06.1965, № П-6), Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами постачання або іншими обов'язковими правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості.

Пункт 3 Інструкції передбачає, що підприємство-одержувач зобов'язано забезпечити приймання продукції по кількості в точній відповідності із стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами постачання, справжньою Інструкцією, іншими обов'язковими правилами і договором.

Відповідно до п. 12 Інструкції приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні. Відповідач не заперечує проти отримання від позивача товару, однак, відповідних актів, з яких вбачалося би про відсутність певних документів суду не надав. Доказів наявності будь-яких заперечень під час отримання товару відповідачем не надано.

Згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Матеріали справи не містять доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання.

У п. 6.1 спірного договору передбачено приймання продукції по якості згідно показникам якості, вказаним у сертифікаті (посвідчені) якості. Протягом всього часу з моменту отримання продукції і до звернення ТОВ "СХІД - НАФТАТРЕЙД"до суду з даним позовом відповідач не пред'являв будь -яких претензій щодо неотримання продукції без відповідного пакету документів.

Колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що продукція за договором була поставлена відповідачем у відповідності до його умов та з усіма документами, визначеними у пунктах п.п.2.5, 4.1.

Апеляційний суд також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення 30'000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені саме адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались саме адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом -Білоконь Олександром Петровичем підтверджуються договором № 37 від 05.09.2012р. про адвокатське обслуговування, відповідно до п.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику адвокатські послуги щодо захисту інтересів останнього у державних органах та у судах, які стосуються питання стягнення заборгованості по договору № 20/2012/1256 від 21.06.2012р. відносно Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь». Відповідно до п.5.1 договору, вартість послуг за договором визначається у сумі 140'000,00 грн..

Сплата позивачем адвокатських послуг за зазначеним договором підтверджується платіжним дорученням № 757 від 18.09.2012р. на суму 140'000,00 грн., призначенням платежу за яким є рахунок № 2 від 18.09.2012р..

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру", адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 2254 від 21.04.2006р. на ім`я Білоконь Олександра Петровича.

Колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу.

Однак, згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру" зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання у звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

З урахуванням зазначеного колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрати з надання послуг адвоката у сумі 30'000,00 грн.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.11.2012 року по справі № 5009/3602/12 -залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: Н.В. Ломовцева Л.В. Ушенко

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ГСЗО; 1 - ДАГС