Рішення

від 15.01.2009 по справі 7/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/157

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.01.09 р.                                                                                                       Справа № 7/157                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Приватного підприємства „Вугледаренергоплюс” м. Вугледар

До відповідача: Каранського дочірнього підприємства „Антрацит-Сервіс” Відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” сел. Андріївка

Предмет спору: стягнення заборгованості у сумі 18 751, 62 грн., 3% річних у сумі 1 762, 34 грн., інфляційних у розмірі 735, 50 грн.

За участю представників:

від позивача: Усачова Ю.О. - дов. № б/н від 29.08.2008р.;

від відповідача: не з"явились.

СУТЬ СПОРУ:                            

Приватне підприємство „Вугледаренергоплюс” м. Вугледар звернулося з позовом до господарського суду Донецької області до відповідача Каранського дочірнього підприємства „Антрацит-Сервіс” Відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” сел. Андріївка про стягнення заборгованості у сумі 18 751 грн. 62 коп., пені у сумі 3 832 грн. 39 коп., 3% річних у сумі 584 грн. 29 коп., інфляційних у сумі 660 грн. 41 коп.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №3/10-05 від 03.10.2005р. з додатками; акт прийому - передачі продукції від 22.10.2005р.; накладні№15 від 21.10.2005р., №16 від 22.10.2005р; рахунки №17/40 від 21.10.2005р., №18/10 від 22.10.2005р.акт звірки станом на 01.02.2008р.; претензія на суму 18 751, 35 грн.

Заявою б/н від 04.12.2008р. про зменшення позовних вимог позивач відмовився від частині стягнення з відповідача пені у сумі 3 832, 39 грн. та просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 18 751, 62 грн., 3% річних у сумі 1 762, 34 грн., інфляційні у розмірі 735, 50 грн.  

Відповідач письмовий відзив на позов або письмових пояснень стосовно обставин справи не надав, у судовому засіданні 16.12.2008р. повідомив суд про часткову сплату заявленої суми заборгованості у загальному розмірі 7 500, 00 грн., разом із супровідним листом надав суду копії правоустановчих документів підприємства.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №3/10-05 від 03.10.2005р. (далі по тексту договір). Договір укладено з додатками, без протоколу розбіжностей та додаткових угод.

Відповідно до п.11.1 договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами обов'язків за даним договором.

Згідно п.1 договору, продавець (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі товар) згідно з додатками.

Відповідно до п.4 договору, ціна за 1 тн товару встановлюється в українських гривнях та зазначена у додатках та доповненнях до договору.

Пунктом 5 договору передбачено, що умови оплати вартості товару здійснюються відповідно до додатків до цього договору та здійснюється прямим банківським перерахуванням на рахунок продавця.

Згідно додатку №1 від 03.10.2005р. до договору підписаним обома сторонами без зауважень та скріпленим печатками обох підприємств, вартість за 1 тн вугілля складає 220,00 грн. (з ПДВ), а кількість вугілля – 1000 тн (п.1 додатку).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Пунктом 1 ст.655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4 додатку №1 від 03.10.2005р. до договору узгоджені умови оплати товару – по факту поставки, протягом 5 днів.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

У виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 20 844, 62 грн.:

- 21.10.2005р. відпущено 69,1 тн вугілля на суму 15 201, 72 грн., що підтверджено накладною №15 від 21.10.2005р.;

- 22.10.2005р. відпущено 25, 65 тн вугілля на суму 5 642, 90 грн., що підтверджується накладною №16 від 22.10.2005р.

Також, на підтвердження поставки відповідачу товару на суму 20 844, 62 грн. в матеріалах справи наявний акт прийому-передачі продукції від 22.10.2005р. (копія), підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками обох підприємств.

Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати отриманого товару не виконав, вартість отриманого товару сплатив частково, чим порушив умови договору.

У зв'язку з частковою несплатою відповідачем отриманого товару, позивач двічі направив відповідачу претензію б/н з вимогою сплатити суму боргу за поставлений товар у розмірі 18 751, 62 грн., на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії опису вкладення від 11.03.2008р., поштової квитанції №0266 від 11.03.2008р., опису вкладення від 08.05.2008р. та поштової квитанції від 08.05.2008р. №6379.

У зв'язку з несплатою відповідачем зазначеної вище суми заборгованості, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути її в примусовому порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на час подачі позову до суду у відповідача була наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 18 751, 62 грн., яка підтверджена матеріалами справи,  у тому числі актом звірки станом на 01.02.2008р., підписаним обома сторонами без зауважень та скріпленим печатками обох підприємств.

В ході розгляду справи судом з'ясовано, що відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі7500 грн., а саме: 3000, 00 грн. 01.12.2008р. та 4 500, 00 грн. 15.12.2008р., тобто після подачі позовної заяви до суду (12.09.2008р.), що підтверджено матеріалами справи та представниками сторін у судовому засіданні

Таким чином, провадження у справі щодо стягнення з відповідача боргу у розмірі 7 500, 00 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.  

Вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в залишковій частині у сумі 11 071, 62 грн. доведені матеріалами справи та підлягають стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача з 28.10.2005р. по 01.09.2008р. 3% річних у сумі 1 762, 34 грн. та інфляційні у розмірі 735, 50 грн.

Інфляційні перераховані судом, складають 12 508, 54 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 735, 50 грн., що не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних у сумі 735, 50 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

3% річних перераховані судом відповідно до чинного законодавства, складають 1 711, 94 грн. та підлягають стягненню саме у цьому розмірі.

Вимоги в залишковій частині щодо стягнення з відповідача 3% річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.3 договору, у разі порушення покупцем строків здійснення розрахунків, продавець залишає за собою право виставити штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає перерахуванню, за кожен день прострочення платежу.   

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у сумі 3 832 грн. 39 коп. за період з 01.09.2007р. по 31.08.2008р.

В ході розгляду справи позивач надав суду заяву від 04.12.2008р., якою відмовився від вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 3 832 грн. 39 коп.

Статтями 22 та 78 Господарського кодексу України передбачено, що позивач до прийняття рішення у справі має право відмовитись від позову.

Розглянувши заяву позивача, суд встановив, що відмова від позову в частині стягнення з відповідача суми пені не суперечить чинному законодавству України й не порушує прав і охоронюваних законом інтересів сторін, у зв'язку з чим відмова позивача від позову в цій частині судом приймається.

Наслідки відмови від позову в частині стягнення з відповідача суми пені позивачу судом роз'яснені.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача пені у сумі 3 832, 39 грн. підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.  

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 549, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, п.п.1-1, 4 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства „Вугледаренергоплюс” м. Вугледар до Каранського дочірнього підприємства „Антрацит-Сервіс” Відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” сел. Андріївна про стягнення заборгованості у сумі 18 751, 62 грн., 3% річних у сумі 1 762, 34 грн., інфляційних у розмірі 735, 50 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Каранського дочірнього підприємства „Антрацит-Сервіс” Відкритого акціонерного товариства „Облпаливо” (87120, Донецька область, Тельманівський р-н, сел..Андріївка, вул..Рудченка, ЄДРПОУ 30537861, п/р 26009051700899 в Тельманівському відділенні „Приватбанк”, МФО 335496, ІПН 305378605437) на користь Приватного підприємства „Вугледаренергоплюс” (85670, Донецька область, м.Вугледар, вул..Трифонова, 20, ЄДРПОУ 33124465 п/р 26003051702956 в ДРУ „Приватбанк” м.Вуглдеар, МФО 335496, ІПН 331244605252) – заборгованість у сумі 11 071, 62 грн., 3% річних у сумі 1 711, 94 грн., інфляційні у сумі 735, 50 грн., державне мито у сумі  210, 19 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 104, 09 грн.

Провадження у справі в частині стягнення боргу у сумі 7 500, 00 грн. припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі       3 832, 39 грн. припинити у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

               Суддя                                                                                                            Сгара Е.В.