Рішення

від 26.11.2008 по справі 8/462/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/462/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.08                                                                                        Справа №  8/462/08

Суддя   Попова І.А.

ПозивачКолективне підприємство “Дитячий оздоровчий табір “Гвоздіка”, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка  

Відповідач Кирилівська селищна рада, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка

Суддя

І.А. Попова

Представники

Позивача:Касьяненко М.І., дов. від 24.11.2008 р.

Відповідача:Не з'явився

Розглядаються позовні вимоги про визнання недійсним п. 6 рішення Кирилівської селищної ради № 42 від 10.07.2008 р.

Розгляд справи відкладався, строк вирішення спору продовжувався в порядку ст. 69 ГПК України. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в засіданні 26.11.2008 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування позову зазначає, що пункт 6 рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 10.07.2008 р. № 42, яким на підприємство покладено обов'язок укласти з селищною радою угоду щодо відшкодування збитків бюджету за фактичне використання земельної ділянки з 23.12.2003 р. у розмірі орендної плати є незаконним, виходячи з наступного: повноваження органів місцевого самоврядування у взаємовідносинах з учасниками відносин у сфері господарювання регламентуються ГК України та ЦК України, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Жоден з вищезазначених правових актів не надає відповідачу повноважень вимагати укладення з селищною радою угоди щодо відшкодування збитків бюджету за фактичне використання земельної ділянки.  Пункт 6 рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 10.07.2008 р. № 42 не містить мотивованих пояснень з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів. В рішенні не зазначено ні розмір земельної ділянки, за який повинно бути сплачено орендну плату, ні розмір орендної плати, відсутні посилання на відповідні положення нормативно-правових актів, які б давали підстави для укладення угоди про відшкодування збитків бюджету за фактичне користування земельною ділянкою. Крім того, позивач вказує, що користування земельною ділянкою здійснював на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЗП 000715, виданого Якимівській міжгосподарській раді, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 6 від 10.04.1995 р. Відповідно до ст. 12 Закону України “Про плату за землю” позивач звільнений від плати за землю. Просить визнати недійсним п. 6 рішення Кирилівської селищної ради  від 10.07.2008 р. № 42.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень у відзиві, направленому на адресу суду, зазначено, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року “Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам”, власникам землі відшкодовуються збитки заподіяні тимчасовим зайняттям земельних ділянок. Відповідно до п. 3 даної постанови відшкодуванню підлягають інші збитки включаючи неодержані доходи –доходи, які міг би одержати власник землі із земельної ділянки і які він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття. Відповідно до п. 5 вказаної постанови збитки відшкодовуються власникам землі за рахунок власних коштів після прийняття радою рішення про вилучення земельної ділянки у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку. Згідно рішення Кирилівської селищної ради № 63 від 05.09.2006 р. “Про відшкодування збитків місцевого бюджету за фактичне використання земельних ділянок”, яке вказане в преамбулі спірного рішення, встановлено розмір обов'язкового платежу за фактичне використання земельної ділянки, тобто з моменту отримання плати. Також даним рішення зобов'язано землевпорядника при підготовці рішення про надання земельної ділянки в оренду, передбачати необхідність укладання угоди про відшкодування збитків та зобов'язано юриста Кирилівської селищної ради готувати проект відповідних угод між Кирилівською селищною радою та землекористувачем. Крім того, відповідач зазначає, що стверджувати, що КП “Дитячий оздоровчий табір “Гвоздіка” звільнено від плати за землю як оздоровчий заклад немає підстав, так як ст. 12 Закону України  “Про плату за землю” звільняються оздоровчі заклади від земельного податку. В даному випадку земельна ділянка надається в оренду з зобов'язаннями сплачувати орендну плату.

Відповідач свого представника в засідання не направив. Відповідно до ст.. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши додані матеріали, суд встановив:

Кирилівською селищною радою 10 липня 2008 р. винесено рішення № 42 згідно якого  державний акт на право постійного користування землею, виданий Якимівській міжгосподарській Раді серія ЗП 000715, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №6 від  10 квітня 1995р. вважається таким, що втратив чинність, затверджено КП   «Дитячий   оздоровчий табір «Гвоздіка»проект відведення земельної ділянки   під розміщення дитячого оздоровчого табору «Гвоздіка», яка розташована в смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, 219 Якимівського району Запорізької області, надано КП «Дитячий оздоровчий табір «Гвоздіка»земельну ділянку площею 0.7596 га  для    розміщення дитячого оздоровчого табору «Гвоздіка»  в довгострокову оренду на 49 років, за рахунок земель  рекреаційного призначення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, встановлено КП «Дитячий оздоровчий табір «Гвоздіка»орендну плату у сумі 21621,41   грн. щорічно відповідно до Розрахунку орендної плати земельної ділянки згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданим Якимівським районним відділом земельних ресурсів, зобов'язано КП «Дитячий оздоровчий табір «Гвоздіка»в термін трьох місяців з дати прийняття даного рішення укласти договір оренди та пройти його державну реєстрацію, зобов'язано  КП «Дитячий оздоровчий табір «Гвоздіка»в місячний термін укласти угоду з селищною радою щодо відшкодування збитків бюджету за фактичне використання земельної ділянки з 23.12.2003р. у розмірі орендної плати.

Приписами ст. 13 Конституції України встановлено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Відповідно до ст. ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначних цим Кодексом.  

Відповідно до Закону України “Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Волевиявлення відповідного органу, як власника землі, у господарських відносинах –орендодавця здійснюється у формі рішення такого органу (зокрема, органу місцевого самоврядування, оскільки він є колегіальним органом).

Таким чином, даний спір підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального Кодексу України, оскільки є спором про захист права особи у господарських відносинах.

Підставами для визнання акту недійсним (яким є форма рішення колегіального органу) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Суд вважає, що п. 6 рішення № 42 від 10.07.2008 р. Кирилівської селищної ради є таким, що не відповідає приписам діючого законодавства та порушує права позивача внаслідок наступного:

По-перше, як зазначено в п. 6 рішення КП “ДОТ “Гвоздіка” зобов'язується укласти угоду з селищною радою щодо відшкодування збитків бюджету за фактичне використання земельної ділянки з 23.12.2003 р. у розмірі орендної плати. Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські  зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими  суб'єктами  -  юридичними  особами  на  підставі господарських      договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського  договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному  замовленні,  виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості  укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади  або  органів  місцевого самоврядування.

В оспорюваному рішенні не зазначено відповідно до якої з підстав, передбачених законом, особа, якій надається в користування земельна ділянка зобов'язана укласти зазначений у п. 6 рішення договір та на яких умовах, оскільки ст. 181 ГК України встановлений певний порядок укладання договорів.

По-друге, в преамбулі оспорюваного рішення міститься посилання на рішення сесії Кирилівської селищної ради від 05.09.2006 р. № 63 “Про відшкодування збитків місцевому бюджету за фактичне використання земельних ділянок”. Згідно п. 4 цього рішення землевпорядниками Кирилівської селищної ради при виявлені факту використання землі без відповідних документів, що підтверджують право власності/користування землею, при підготовці проектів рішень сесії про надання передачу земельних ділянок в оренду/власність, передбачати необхідність укладати угоди про  відшкодування збитків бюджету від неотримання коштів Кирилівською селищною радою за фактичне землекористування. Дане рішення ради, як акт ненормативного характеру, не може бути застосоване судом відповідно до ст. 4 ГПК України, оскільки не відповідає законодавству України. Постанова Кабінету Міністрів  України від 19.04.1993 р. № 284, на яку зроблено посилання у преамбулі  рішення, передбачає порядок  визначення та відшкодування  збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяні: а) тимчасовим зайняттям земельних ділянок; б) встановленням обмежень щодо їх використання; в) погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан; г) неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Відшкодування збитків можливе за умов та в порядку, встановленому законодавством, а не шляхом спонукання до укладення угоди про відшкодування збитків.

Позовні вимоги про визнання недійсним п. 6 рішення Кирилівської селищної ради № 42 від 10.07.2008 р. задовольняються судом.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним п. 6 рішення Кирилівської селищної ради № 42 від 10.07.2008 р. “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення дитячого оздоровчого табору “Гвоздика” КП “Дитячий оздоровчий табір “Гвоздіка”.

Стягнути з Кирилівської селищної ради (72563, Запорізька область, Якимівський район, вул. Калініна, 67, ЄДРПОУ 25489968) на користь Колективного підприємства “Дитячий оздоровчий табір “Гвоздіка” (72312, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, 36, ЄДРПОУ 02782426)  203 грн. судових витрат. Видати наказ.

Суддя                                                                                                І.А. Попова

Рішення підписано 26 грудня 2008 року.