Рішення

від 09.01.2009 по справі 18/4799

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/4799

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "09" січня 2009 р.                                                                     Справа №  18/4799

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 09.01.2009 року  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом     

                       приватного підприємства „Юридична фірма „Радник і Партнери”, м. Черкаси                  

до                    громадського об'єднання „Дачний кооператив „Дніпро”, с. Свидівок,

                       Черкаського району, Черкаської області        

про                  стягнення 362 973 грн. 00 коп. 

та за зустрічним позовом

                       громадського об'єднання „Дачний кооператив „Дніпро”, с. Свидівок,

                       Черкаського району, Черкаської області        

до                   приватного підприємства „Юридична фірма „Радник і Партнери”, м. Черкаси   

про                 визнання недійсними договору №17/10 від 17.10.2006 року та акту прийому –

                      передачі №01/02 від 01.02.2008 року,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2008 року приватне підприємство „Юридична фірма „Радник і Партнери” звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з громадського об'єднання „Дачний кооператив „Дніпро” 364 436 грн. 00 коп., в тому числі  318000 грн. 00 коп. –заборгованість за надані юридичні послуги, 31800 грн. 00 коп. –штраф, 14636 грн. 00 коп. –пеня.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В процесі розгляду справи, позивач зменшив свої позовні вимоги (заява від 10.11.2008 року), в зв'язку з чим просив суд стягнути з громадського об'єднання „Дачний кооператив „Дніпро” 362 973 грн. 00 коп., в тому числі  318000 грн. 00 коп. –основний борг, 31800 грн. 00 коп. –штраф, 13173 грн. 00 коп. –пеня.

За клопотанням позивача від 20.11.2008 року, погодженим з відповідачем, спір вирішено судом у більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Під час розгляду справи відповідач - громадське об'єднання „Дачний кооператив „Дніпро” звернулось до суду з зустрічним позовом до приватного підприємства „Юридична фірма „Радник і Партнери” про визнання недійсним договору про надання правової допомоги за № юр-17/10 від 17.10.2006 року та акту прийому-передачі виконаних робіт за №01/02 від 01.02.2008 року (а.с.47).

В обґрунтування своїх вимог позивач за зустрічним позовом в своїй заяві зазначав, що спірний договір слід визнати недійсним, оскільки в договорі про надання правової допомоги відсутня обов'язкова умова –ціна договору, а також у зв'язку з тим, що спірний договір всупереч п.6.6. Статуту було підписано зі сторони громадського об'єднання лише головою правління, без підпису бухгалтера.

Ухвалою суду від 20.11.2008 року зустрічний позов було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 09.12.2008 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 09.12.2008 року було оголошено перерву до 18.12.2008 року.

18.12.2008 року розгляд справи було відкладено на 09.01.2009 року.     

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю, проти зустрічного позову заперечував з мотивів наведених у відзиві (а.с.74-75).

Відповідач за первісним позовом в судове засідання, яке відбулося 18.12.2008 року не з'явився. Також, в судове засідання, яке відбулося 09.01.2009 року відповідач не з'явився,  надіслав суду телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи, в зв'язку з відпусткою свого представника.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Тобто, відповідач за первісним позовом не позбавлений був можливості направити до суду іншого представника, чи голови правління громадського об'єднання, у зв'язку з чим клопотання відповідача суд залишив без задоволення.

Відповідно до ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач за первісним позовом своїм процесуальним правом на захист не скористався, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.   

В судовому засіданні, яке відбулося 09.01.2009 року за згодою представника позивача за первісним позовом було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/4799.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити частково, виходячи з наступного:

Матеріалами справи підтверджується, що 17.10.2006 року між громадським об'єднанням „Дачний кооператив „Дніпро”, с. Свидівок, Черкаського району, Черкаської області та приватним підприємством „Юридична фірма „Радник і Партнери”, м. Черкаси було укладено договір за № юр-17/10 про надання правової допомоги.

Згідно умов даного договору громадське об'єднання „Дачний кооператив „Дніпро доручило, а приватне підприємство „Юридична фірма „Радник і Партнери” (виконавець) зобов'язувалось надати громадському об'єднанню (замовнику) правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, зокрема: надавати консультації, висновки з правових питань; представляти у встановленому порядку інтереси замовника в органах місцевого самоврядування, прокуратурі, суді, а також в інших органах при розгляді правових питань; надавати допомогу в скасуванні державного акту ЧР 17-68 від 22.09.1995 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,67 га бази вчителів “Дніпро”; надавати допомогу замовнику в отриманні дозволу на збір матеріалів щодо попереднього погодження по відведенню земельної ділянки площею 1,67 га під розміщення бази відпочинку в адмінмежах Свидівоцької сільської ради на умовах оренди з правом подальшого викупу; надавати допомогу замовнику в отриманні рішення Свидівоцької сільської ради щодо отримання в  оренду з правом подальшого викупу земельної ділянки площею 1,67 га під розміщення бази відпочинку в адмінмежах Свидівоцької сільської ради.

Замовник, в свою чергу зобов'язувався оплачувати витрати та послуги виконавця.

Порядок оплати послуг виконавця було врегульовано розділом 4 договору.

Зокрема, п.п. 4.1 - 4.4 договору було встановлено, що оплата послуг виконавця здійснюється поетапно за письмовою вимогою виконавця згідно підписаного акту прийому –передачі виконаних робіт. Вартість послуг по наданню правової допомоги встановлюється виконавцем за кожен етап роботи окремо. Вартість послуг сплачується наступним чином: замовник зобов'язаний на протязі трьох днів з моменту отримання письмової вимоги виконавця, щодо оплати виконаних послуг, перерахувати безготівковим переказом на розрахунковий рахунок виконавця або внести готівкою до каси виконавця суму згідно акту прийому –передачі виконаних робіт. Виконавець є платником податку на додану вартість.

Звертаючись до господарського суду, позивач за первісним позовом зазначав, що повністю виконав взяті не себе зобов'язання та надав громадському об'єднанню юридичні послуги, про що свідчить акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.02.2008 року, проте, відповідач не виконує своїх зобов'язань з оплати, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з громадського об'єднання „Дачний кооператив „Дніпро” 318000 грн. 00 коп. –заборгованості за надані послуги, а також 31800 грн. 00 коп. –штрафу, та 13173 грн. 00 коп. –пені.

В обґрунтування своїх зустрічних вимог громадське об'єднання „Дачний кооператив „Дніпро” посилалося на норми ст. ст. 179, 180 ГК України та ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Як вже було наведено вище, в зустрічній позовній заяві позивачем було зокрема, зазначено, що при укладенні  договору №юр-17/10 від 17.10.2006 року про надання правової допомоги сторонами було порушено вимоги ч. 3 ст. 180 ГК України, оскільки у вищевказаному договорі не вказана ціна договору і це є підставою для визнання його недійсним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 даного Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В постанові Пленуму Верховного Суду УРСР від 28.04.1978, № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Посилання позивача на те, що в договорі сторони не визначили ціни договору спростовується матеріалами справи, оскільки п. 4.3. договору замовник зобов'язувався на протязі трьох днів з моменту отримання письмової вимоги виконавця, щодо оплати виконаних послуг, перерахувати безготівковим переказом на розрахунковий рахунок виконавця або внести готівкою до каси виконавця суму зазначену в акті прийому-передачі виконаних робіт.

Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Згідно акту №01/02 від 01.02.2008 року вартість роботи, що була виконана позивачем становить 318 000 грн. 00 коп.

Даний акт було підписано зі сторони замовника головою правління громадського об'єднання та скріплено печаткою юридичної особи.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, сторони для себе визначили, що вартість наданих послуг становить 318000,00 грн. і встановили порядок їх оплати.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 3 ст. 180 ГК України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Тобто, у разі відсутності погодження між сторонами ціни договору, то такий договір вважається неукладеним, у зв'язку з чим посилання позивача за зустрічним позовом, що це є підставою для визнання договору недійсним  є помилковими.

Слід також зазначити, що відповідно до ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пунктом 6.3 Статуту громадського об'єднання „Дачний кооператив „Дніпро” передбачено, що Правління є виконавчим органом, підзвітним зборам членів громадського об'єднання.

Правління громадського об'єднання зобов'язане укладати договори та інші угоди від імені громадського об'єднання з усіма організаціями та установами, як це передбачено п. 6.4 Статуту.

Водночас, п. 6.6. Статуту передбачено, що зобов'язання, договори доручення та інші документи підписуються головою правління і бухгалтером.

Договір про надання правової допомоги №17/10 від 17.10.2006 року та акт прийому –передачі виконаних робіт за №01/02 від 01.02.2008 року підписані лише попереднім головою правління Широковим О.О. без підпису бухгалтера.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.12.2008 року було зобов'язано громадське об'єднання надати суду докази, що підтверджують прийняття на роботу бухгалтера (рішення, накази, трудову книжка та ін.).

Проте, витребувані судом документи позивач за зустрічним позовом суду не надав, доказів того, що на момент укладання договору та акту приймання-передачі в громадському об'єднані працювала особа на посаді бухгалтера суду також на надав.

Отже, позивач за зустрічним позовом всупереч ст.ст.33, 34 ГПК України не довів суду, що спірний договір було підписано не уповноваженою особою.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення вимог громадського об'єднання „Дачний кооператив „Дніпро” про визнання договору недійсним не вбачається, у зв'язку з чим в задоволенні зустрічного позову в цій частині слід відмовити.

Що стосується вимог громадського об'єднання „Дачний кооператив „Дніпро” про визнання недійсним акту приймання-передачі виконаних робіт, то судом враховано наступне:

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

Отже, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта, як це, зокрема, зазначається в листі Вищого господарського суду України від 16.10.2008 року за № 01-8/626 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”.

Проте, оскаржуваний акт приймання-передачі за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки засвідчує факт передачі однією стороною та прийняття іншою стороною виконаних робіт і може бути використаний як доказ та підлягає оцінці судом (в даному випадку) у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, в статті 12 ГПК України визначені спори, які підвідомчі господарським судам України.

До прийняття Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів” від 15.12.2006 року N 483-V, яким внесенні зміни до статті 12 ГПК України, до компетенції господарських судів були віднесені спори про визнання актів недійсними.

На даний час стаття 12 ГПК України не містить посилань на спори про визнання актів недійсними.

Враховуючи викладене, зазначений спір про визнання недійсним акту приймання-передачі виконаних робіт не підлягає вирішенню у господарських судах України, а тому провадження у справі в цій частині слід припинити на підставі п.1 ст.80 ГПК України.

Що стосується первісних вимог приватного підприємства „Юридична фірма „Радник і Партнери”, то відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт надання послуг підтверджується копіями документів, що знаходяться в матеріалах справи, та актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.02.2008 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем за первісним позовом 11.07.2008 року, 04.08.2008 року та 03.09.2008 року на адресу громадського об'єднання „Дачний кооператив „Дніпро” було направлено письмові листи - вимоги про оплату послуг, що підтверджується описами вкладення до поштових конвертів, та печатками відділення зв'язку.  

Відповідач відповіді на вищевказані вимоги не надав, заборгованість не сплатив.

Нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів встановлено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 “Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів”.

Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

місцевої - Д+2;

у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Київ, Сімферополь та Севастополь) - Д+3;

між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4;

між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені нормативні строки збільшуються на один день.

Отже, з урахуванням п.4.3. договору та часу на поштовий обіг, відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за первісним позовом не пізніше 19.07.2008 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем за первісним позовом всупереч ст. ст.33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за надану правову допомогу.

          Таким чином сума боргу в розмірі 318000 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Позивачем за первісним позовом заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 13173 грн. 00 коп. пені за період з 20.07.2008 року по 21.09.2008 року, нараховану відповідно до умов п. 6.2. договору.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за порушення п. 4.3. даного договору, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення та штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Тобто, умовами договору було передбачено, як сплату штрафу у разі прострочення оплати, так і нарахування пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сума штрафу у розмірі 10% від суми основної заборгованості складає 31800 грн. 00 коп.

Розрахунок та заявлений до стягнення розмір пені є вірним та таким, що узгоджується з вимогами п.6 ст.232 ГК України.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків, як це, зокрема, передбачено ст. 624 ЦК України.

Відповідач під час розгляду даного спору наведені вище доводи позивача належними та допустимими доказами не спростував, а тому первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись п.1 ст.80, ст. ст. 49, 82-84 ГПК  України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов приватного підприємства „Юридична фірма „Радник і Партнери”, м. Черкаси - задовольнити повністю.

2.          Стягнути з громадського об'єднання „Дачний кооператив „Дніпро” вул. Дахнівська,9, с. Свидівок, Черкаського району, Черкаської області, код ЄДРПОУ 26357946, р/р 26000383201 в ЧФ АБ “Енергобанк”, МФО 354488 на користь приватного підприємства „Юридична фірма „Радник і Партнери” вул. Гоголя, буд. 206, кв. 1, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 34503679, р/р 26006203218001 в ЧФ ВАТ КБ “Промекономбанк”, МФО 354875 - 318000 грн. 00 коп. –основної заборгованості, 13173 грн. 00 коп. –пені, 31800 грн. 00 коп. –штрафу, 3629 грн. 73 коп. витрат на сплату державного мита, та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Видати наказ.

3.          В задоволенні зустрічного позову громадського об'єднання „Дачний кооператив „Дніпро”, с. Свидівок в частині визнання недійсним договору про надання правової допомоги за № юр-17/10 від 17.10.2006 року - відмовити.

     4.          В решті зустрічного позову громадського об'єднання „Дачний кооператив „Дніпро”, с.            

           Свидівок – провадження у справі припинити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                                                                                                   Васянович А.В.

Повний текст судового рішення підписано 14.01.09 року.