Рішення

від 28.11.2008 по справі 58/210-08-15/182

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000,

м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

28.11.08                                                                                

Справа № 58/210-08-15/182

За позовом

Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,

м. Харків

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопрогрес-СЛ», м. Луганськ

про стягнення 7 947 грн. 05 коп.

Суддя  Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача -не прибув;

від відповідача - Логачов В.А.,

директор ТОВ "Автопрогресс-СЛ", паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським

РВ УМВС України в Луганській області від 11.01.02.

До початку слухання справи по суті

не заявлено вимогу про фіксування 

судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у

зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального

кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

          Суть спору: позивачем заявлені вимоги

про стягнення з відповідача:

- основної заборгованості у розмірі

5 500 грн. 00 коп.;

- пені в розмірі 2 090 грн. 00

коп.;

- індексу інфляції в розмірі 290

грн. 17 коп.;

- 3 % річних у розмірі 66 грн. 88

коп.

          Позивач в минулому судовому засіданні

позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Правом на участь свого представника

в даному судовому засіданні позивач не скористався.

          Представник відповідача надав відзив

на позовну заяву, в якому визнає борг у сумі 5 500 грн. 00 коп., збитки від

інфляції в розмірі 290 грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 66 грн. 88 коп., пеню

в розмірі 300 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи,

додатково надані  документи та вислухавши

представників сторін суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено

договір №43 на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.04.08р., за яким

позивач зобов'язався надати послуги з перевезення вантажів, а відповідач, як

замовник за договором, зобов'язався вчасно сплачувати послуги по перевезенню.

Того ж дня (10.04.2008р.) між

сторонами договору оформлено договір-заявку №43/1.

Згідно п. 1.2.6 договору-заявки

відповідач повинен був сплатити вартість послуг у розмірі 5 500 грн. протягом

3-х днів після розвантаження.

Виконання зобов'язань позивачем

підтверджується матеріалами справи, зокрема товарно-транспортною накладною від

10.04.2008 р. та не заперечується відповідачем.

Також, між сторонами складено акт

виконаних автотранспортних послуг від 12.04.2008р., який підписано обопільно

сторонами.

Внаслідок невиконання відповідачем

грошових зобов'язань утворився борг  у

сумі 5 500 грн. 00 коп.

Претензія позивача залишена

відповідачем без розгляду.

Встановивши фактичні обставини

справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про

обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу

України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за

змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 909

Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона

(перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною

(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його  особі, яка має право на одержання вантажу

(одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу

встановлену плату.

Належним доказом перевезення

вантажу є вантажна товарно-транспортна накладна.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного

кодексу України укладення договору 

перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної

(коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно п.2 ст. 193 Господарського

кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для

належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та

забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою

для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими

законами або договором.

Відповідно до ст. 33, 34

Господарського  процесуального кодексу

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43

Господарського  процесуального кодексу

України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і

заперечення поданими суду доказами.

Доводи позивача відповідачем не

спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено

позовні вимоги не надано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного

кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість

виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного

кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від

простроченої суми.

Відповідач відзивом на позовну

заяву визнав позовні вимоги в частині стягнення боргу у сумі 5 500 грн. 00

коп., збитків від інфляції в розмірі 290 грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 66

грн. 88 коп., пені в розмірі 300 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського

процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або

частково.

У зв'язку з визнанням позову

відповідачем частково та враховуючи, що такі його дії не суперечать

законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб

суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає

рішення про задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та

враховуючи визнання відповідачем вимог по стягненню боргу у сумі 5 500 грн. 00

коп., збитків від інфляції в розмірі 290 грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 66

грн. 88 коп. дані позовні вимоги судом задовольняються.

Позовна вимога по стягненню пені в

сумі 2 090 грн. теж є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі

виходячи з наступних підстав.

Положеннями п. 6.4 договору №43 на

транспортно-експедиційне обслуговування від 10.04.08р. та п. 4.4.

договору-заявки №43/1 від 10.04.2008р. передбачено відповідальність відповідача

у справі у вигляді пені за прострочення виконання грошового  зобов'язання.

Відповідно до п. 104 Статуту автомобільного

транспорту УРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня

1969 року N 401, який є чинним на даний час, передбачена відповідальність

замовника перед перевізником у вигляді пені в розмірі 0,5% від простроченої

суми кожний  день   прострочки  

внесення провізної плати.

У п. 2.1. Роз'яснення Вищого

арбітражного суду України від N 02-5/293 від 29.04.94 «Про деякі питання

практики застосування майнової відповідальності 

за  невиконання  чи 

неналежне виконання грошових зобов'язань»вказано, що у  разі встановлення   сторонами 

розміру  пені  меншого 

ніж  передбачено чинними

законодавчими актами,  пеня підлягає  стягненню 

у  межах, визначених  чинними 

актами законодавства.

Правова позиція про необхідність

застосування Статуту автомобільного транспорту УРСР при вирішенні  аналогічних спорів співпадає з позицією

Вищого господарського суду України наведеною зокрема у постанові від

06.03.2007р. по  справі №10/137.

Обґрунтований розмір пені виходячи

з розміру у 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення складає  4 180 грн.

Позивачем заявлено до стягнення

пеню в сумі 2 090 грн., що є менше ніж обґрунтований розмір.

У даному випадку у суду відсутні

підстави виходити за межі предмету позову.

Тому, позовна вимога про стягнення

пені у сумі 2 090 грн. підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає

задоволенню повністю, з відповідача підлягає стягненню борг у сумі 5 500 грн.

00 коп., збитки від інфляції в розмірі 290 грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 66

грн. 88 коп., пеня у сумі 2 090 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК

України на відповідача покладаються судові витрати у складі: 102 грн. 00 коп.

державного мита, а також 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и

в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства

з обмеженою відповідальністю «Автопрогрес-СЛ», м. Луганськ, кв. Стєпной, б

21, кв. 94, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35399981, на користь фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2: борг у

сумі 5 500 грн. 00 коп., втрати 

від інфляції в розмірі 290 грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 66

грн. 88 коп., пеню у сумі 2 090 грн., витрати зі сплати державного

мита у сумі 102 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу в сумі  118 грн. 00

коп. Наказ видати позивачу.

В судовому засіданні було оголошено

лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до

ст. 84 ГПК України, підписано 01.12.2008 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України

дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня

його підписання.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко