Рішення

від 23.12.2008 по справі 8/512/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/512/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.08                                                                                        Справа №  8/512/08

Суддя   Попова І.А.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька атомна енергетична компанія” (69035, м. Запоріжжя вул. правди, 25/15)

До відповідача Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії “Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя” (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 20-А)

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Закрите акціонерне товариство “Електропівденмонтаж-10” (71503, Запорізька область, м.Енергодар, промзона, а/с 307)

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Налагоджувально-монтажне підприємство “Електропівденмонтаж” (71503, Запорізька область,  м.Енергодар, промзона, а/с 435)

Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю “Моделайн” (01025, м.Київ, вул. Володимирська, 22)

Третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ Сплави” (61001, м.Харків, а/с 11538)

Третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Атом-Енерго-проект” (03150, м.Київ, вул. Предславинська, 31/11)

Третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ВАД Технологія” (02105, м.Київ, а/с 53)

Суддя  І. А. Попова             

Представники:

Від позивача: Ульченко Л.П., дов. від 30.10.2008 р.

Від відповідача: Сагач М.В., дов.

Від третьої особи-1: Поддубна І.В., дов. від 22.07.2008 р.

Від третьої особи-2: Поддубна І.В., дов. від 22.07.2008 р.

Від третьої особи-3: не з'явився

Від третьої особи-4: Поддубна І.В., дов. від 04.11.2008 р.

Від третьої особи-5: Поддубна І.В., дов. від 06.11.2008 р.

Від третьої особи-6: не з'явився

Заявлено позовні вимоги про зобов'язання завершити виконання платіжних доручень на переказ грошових коштів шляхом перерахування коштів отримувачам та стягнення 43142,39 грн. пені.

В судовому засіданні оголошувалися перерви, сторонам надавалася можливість врегулювати спір в добровільному порядку. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в засіданні 23.12.2008 р.

Позивачем заявлено клопотання про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій. Відповідно до ст.. 22 ГПК України клопотання задоволено судом.

Розглядаються вимоги про зобов'язання завершити виконання платіжних доручень на переказ грошових коштів шляхом перерахування коштів отримувачам та стягнення 158638,60 грн. пені.

В обґрунтування позову зазначено: відповідно до договору банківського рахунку № 107-07р від 28.02.2007 р. АК ПІБ (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя” прийняв на себе зобов'язання здійснювати розрахунково-касове обслуговування поточного рахунку в національній валюті № 26007301158374 товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька  атомна енергетична компанія” в зазначеному банку.

Згідно з п.1.1. Договору, який кореспондується з ч. 1 ст.1066 Цивільного кодексу України, послуги Відповідача, що надаються Позивачеві за договором банківського рахунку, полягають фактично в прийнятті і зарахуванні на рахунок позивача грошових коштів, що йому надходять, виконанні розпоряджень позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком, передбачених законодавством та ліцензією Відповідача. Користуючись правами володільця рахунку позивач 03 жовтня 2008 року надав Відповідачеві для виконання шість перелічених нижче платіжних доручень на перерахування грошових коштів контрагентам Позивача (треті особи у справі):

№ пл. дорученняСума, грн.Отримувач Банк отримувача

93940 220,00ТОВ "НМП "Електропівденмон-таж", м.Енергодар Запорізької обл.ЕФ ВАТ Банку "Біг Енергія", м.Енергодар, МФО 313764

9434 920,00ТОВ "Моделайн", м.КиївВАТ "Родовід Банк", м.Київ, МФО 321712

95300 000,00ТОВ "Сплави", м.ХарківФілія ВАТ "Укрексімбанк", м.Харків, МФО 351618

96500 000,00ТОВ "Атом-Енерго-Проект", м.КиївВАТ Банк "Біг Енергія", м.Київ, МФО 322603

9787 825,00ЗАТ "Електропівденмонтаж-10", м.Енергодар Запорізької обл.ЕФ ВАТ Банку "Біг Енергія", м.Енергодар, МФО 313764

98260 822,20ТОВ "ВАД Технологія", м.КиївЗАТ "ОТП банк", м.Київ, МФО 300528

Крім того, 06.10.2008 року Позивачем було надано Відповідачеві для виконання платіжне доручення № 99 про перерахування на користь ЗАТ “Електропівденмонтаж-10” 414 000.00 грн.

Всього, таким чином, за платіжними дорученнями №№ 93-99 Відповідач мав перерахувати з рахунку Позивача на користь контрагентів останнього 2 537 787,20 грн. Всі зазначені вище платіжні доручення Позивача були прийняті Відповідачем до виконання і виконані в частині списання зазначених в них сум з належного Позивачеві рахунку (що підтверджується наданими Позивачеві банківськими виписками), однак, кінцевим отримувачам кошти до цього часу не перераховані. Відповідно до п.5.1.1. Договору Відповідач зобов'язаний виконувати розрахункові документи Позивача протягом операційного часу (з 8.30 год. до 15.00 год.) того ж дня, коли документ отриманий від Позивача, а в разі отримання розрахункового документу після закінчення операційного часу, - до 15.00 год. наступного операційного дня або, за наявності у Відповідача технічної можливості, - у цей же операційний день.

Аналогічні норми щодо строків виконання банками переказу коштів за розрахунковим документом клієнта закріплені в 4.8.1 ст.8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та п.2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976.

Таким чином, платіжні доручення Позивача №№ 93-98 мали бути виконані Відповідачем 03.10.2008 року, а платіжне доручення № 99 - 06.10.2008 року (платіжні доручення були надані відповідачеві до закінчення операційного дня, що підтверджується виписками з рахунку Позивача, з яких чітко вбачається списання Відповідачем коштів з рахунку Позивача саме в день подання платіжних доручень). 16 жовтня 2008 року відповідачем надано для ознайомлення роздрукований електронний лист тимчасового адміністратора Промінвестбанку № ТА-70 від 15.10.2008 року, з якого вбачається, що:

-          по-перше,  платіжні документи, які надійшли до банку в період з 02.10.2008 року по 06.10.2008 року, дійсно, не були виконані банком своєчасно;

-          по-друге, наразі виконані лише ті із зазначених платіжних документів, які мають призначення “заробітна плата”, “пенсії”, “комунальні платежі”;

-          по-третє,   на   решту   платежів  “у   відповідності   з   п.5   постанови   Правління Національного банку України від 07.10.2008 року "Про призначення   тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)” накладено мораторій, після зняття якого кошти будуть зараховані на рахунки отримувачів”.

Вже після подання позовної заяви позивачеві стало відомо, що 22 жовтня 2008 р. о 21-42 год. відповідачем було здійснено повернення списаних за наведеними в позовній заяві платіжними дорученнями позивача коштів на поточний рахунок платника з призначенням платежу “сторно документа.. за розпорядженням ТА-1/148-р від 22.10.2008 р. тимчасової адміністрації Промінвестбанку. Див. Лист. ТА-106 від 22.10.2008 р.”. До банківських виписок на підтвердження повернення коштів на рахунок позивача працівники відповідача додали не засвідчені копії двох “документів”: 1) листа тимчасового адміністратора Промінвестбанку № ТА-106 від 221.02008 р.; 2) “Порядку повернення коштів на рахунки платників, списаних з їх рахунків в національній валюті з 02.10 по 06.10.2008 р. та в іноземній валюті –з 26.09. по 06.10.2008 р.”

З двох наведених вище документів вбачається, що починаючи з 22 жовтня 2008 р. відповідач в особі тимчасового адміністратора Промінвестбанку змінив викладене в раніше наданому листі від 15.10.2008 р. власне розуміння “мораторію”. Якщо, як вбачається з обставин, викладених в позовній заяві, первісно під мораторієм на задоволення вимог кредиторів відповідач розумів власне право утримувати в своєму розпорядженні кошти списані за платіжними документами платників до завершення мораторію з подальшим їх виконанням (перерахуванням відповідних коштів отримувачем), то з 22.10.2008 р. відповідач з огляду на той самий мораторій вже вважає, що списані кошти слід повернути відправникам “з подальшим блокуванням цих коштів”. При цьому, відповідач в листі № ТА-106 від 22.10.2008 р. зобов'язує керівників власних філії “під особисту відповідальність ... встановити суворий контроль за недопущенням використання повернутих клієнтам коштів до особового розпорядження тимчасового адміністратора Промінвестбанку. Таким чином, грошові кошти, які позивач мав намір сплатити власним контрагентам, без будь-якого волевиявлення позивача щодо відкликання відповідних платіжних доручень повернуті позивачеві на його рахунок, але при цьому позивача повністю позбавлено права розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ч.2 ст. 1066 Цивільного кодексу України банк гарантує клієнту право безперешкодно розпоряджатися коштами на рахунку останнього.

В частині 3 тієї ж статті зазначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (натомість, як вбачається з листа тимчасового адміністратора Промінвестбанку № ТА-70 від 15.10.2007 року, Відповідач самостійно встановив, що ним виконуватимуться лише платежі клієнтів з призначенням “заробітна плата”, “пенсії”, “комунальні платежі”, що ж до решти платежів, то у їх відношенні клієнти позбавляються можливості навіть здійснити відкликання - наприклад, для того, щоб використати відповідні кошти на виплату тієї ж заробітної плати чи комунальних платежів.

Відповідно до ч. 3 ст.1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1071 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження лише у двох випадках - або на підставі рішення суду, або з підстав, встановлених договором між банком і клієнтом. Як вбачається з наведеного вище, розпорядження Позивача Відповідачеві полягало в списанні коштів з його рахунку та перерахування їх на рахунки контрагентів Позивача, а не залишення цих коштів у володінні власне банку.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Поняття та зміст мораторію на задоволення вимог кредиторів, що може вводитися Національним банком України стосовно комерційного банку, регулюються ст. 1 та ст.85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Так, відповідно до визначення термінів, що вживаються у зазначеному Законі (ст.1) мораторій - це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Статтею 85 Закону встановлено, що мораторій вводиться Національним банком України під час здійснення тимчасової адміністрації, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку та на строк не більше шести місяців.

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Із наведених вище норм чітко вбачається, що за своїм змістом мораторій є спеціальним заходом, що спрямований на відновлення фінансового стану банку за рахунок тимчасового припинення останнім виконання майнових зобов'язань перед кредиторами.

Відповідно до визначень, наведених в ст.1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань (очевидно, під "боржником" в даному випадку розуміється власне банк). Натомість, клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Отже, власники поточних (не депозитних) рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків, а, відтак, на операції з цими коштами жодним чином не може розповсюджуватися мораторій, до того ж, зупинення операцій за цими рахунками навіть теоретично не може призвести до "відновлення фінансового стану банку", адже відновлювати власний фінансовий стан можна лише за рахунок власних активів, а не за рахунок коштів, що належать третім особам.

Отже, зупинення виконання банком майнових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів означає, що з метою відновлення власної платоспроможності банк тимчасово, на строк, встановлений Національним банком України, припиняє розраховуватися за власними боргами, за рахунок чого акумулює власні кошти та власне майно, запобігаючи у такий спосіб подальшого банкрутства і ліквідації.

Саме таке розуміння поняття мораторію повністю кореспондується з наведеними вище загальними нормами чинного законодавства щодо захисту права власності, нормами Цивільного кодексу України, що регулюють договір банківського рахунку, а також частиною 3 ст.85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, в якій, як було наведено, чітко зазначено, що мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій.

Зобов'язання банку “виконати доручення клієнта на переказ грошей” не є грошовим зобов'язанням, адже клієнт в даному випадку не вимагає від банку сплати належних останньому грошей, а доручає виконати певну операцію з власними грошима. Тобто зобов'язання Відповідача перед Позивачем, виконання яких є предметом даного позову, полягають в наданні послуги, а не у сплаті грошей. Таким чином, заборона на стягнення штрафних санкцій не розповсюджується на спірні зобов'язання.

Як чітко вбачається із змісту частин 2 і 4 ст.85 того ж Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється виключно на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації та не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Відповідач заявлені позовні вимоги вважає безпідставними. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що згідно Постанови Правління НБУ № 308 від 07.10.2008 р. “Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)” прийнято рішення щодо призначення тимчасової адміністрації та, з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 до 06.04.2009 р.

Національним банком були виконані вимоги діючого законодавства та ст. 79 Закону “Про банки і банківську діяльність” з дотриманням визначених строків - інформація про призначення тимчасового адміністратора відповідно опублікована в газеті “Урядовий кур'єр” за 10 жовтня 2008 року № 189, стор. 23. На підставі укладеного Позивачем та Відповідачем договору банківського-рахунку № 107-07р від 28.02.2007 р. у Відповідача (боржника) виникло зобов'язання перед Позивачем (кредитором) надати послугу з перерахування коштів на рахунки Третіх осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації (до 07.10.2008р.).

Таким чином, на зобов'язання банку по перерахуванню коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька атомна енергетична компанія" її контрагентам згідно платіжних доручень № 93 - № 98 від 03.10.2008 р., № 99 від 06.10.2008 р. на загальну суму 2 537 787,20 грн., яке виникло до 07.10.2008 року накладено мораторій.

Статтею 80 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що з дня свого призначення, тимчасовий адміністратор має право вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку. 22 жовтня 2008 року розпорядженням Тимчасового адміністратора № ТА-1/148-р від 22.10.2008 р. повернуті кошти, списані з рахунків клієнтів до призначення тимчасової адміністрації, але не перераховані отримувачам в інші банки та заблоковані на рахунках платників (доведено до філії листом від 22.10.2008 р. № ТА-106). На підставі вищевикладених підстав, філією "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя" були повернуті платнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізька атомна енергетична компанія" грошові кошти на поточний рахунок в сумі 2 537 787,20 грн., та заблоковані на поточному рахунку, про що було повідомлено Позивача листом №21/21-12-1092 від 17.11.2008р.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.        

Згідно ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Таким чином, в статті застосовано поняття "кредиторів", а не "кредиторів банку". Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання –це правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майні), виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.          Відповідач зазначає, що  таке ж визначення зобов'язання дає і стаття 173  Господарського кодексу України. Якщо, навіть, розглядати поняття "кредиторів банку", наведене в ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", воно також не дає підстави не вважати позивача кредитором банку, так як послуга з перерахування грошових коштів є майновим обов'язком. Таким чином, згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, по договору банківського рахунку Позивач є кредитором, а відповідач - його Боржником.

          Позивач в заяві наводить власне розуміння (яке відповідач вважає необґрунтованим жодною нормою законодавства) поняття виконання банком “майнового зобов'язання під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів",  та доходить до висновку, що банк тимчасово, на строк встановлений Національним банком України, припиняє розраховуватись за власними боргами, за рахунок чого акумулює власні кошти та власне майно. З таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.

Послуга банку з перерахування коштів є майновим зобов'язанням, виходячи з наступного;

Глава 13 Цивільного кодексу України "'РЕЧІ. МАЙНО" визначає об'єкти цивільних прав, якими є речі, у тому числі гроші, цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст. 190 ЦК України .майно як особливий об'єкт - окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Стаття 192 ЦК України визначає, що гроші (грошові кошті) - це особливе рухоме майно, яке належить до категорії подільних речей, які можуть бути предметом цивільно-правових угод.

Згідно ст. 1066 ЦК України, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка. Згідно ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти.

Таким чином, згідно з наведеними вище нормами загального цивільного законодавства, що регулює поняття зобов'язання, майна, грошей, предмету договору банківського рахунку можливо зробити висновок, що поняття майнове зобов'язання є більш широким, яке включає в себе поняття і грошового зобов'язання - як одного з видів майнового зобов'язання.

Ствердження Позивача на не розповсюдження мораторію на обслуговування поточних операцій не відповідає змісту ч. 3 ст. 85  Закону України  "Про банки і банківську діяльність”, п. 8.2. Положення про застосування Національним банком заходів впливу за порушення банківського законодавства N369 від 28.08.2001 р., які чітко визначають, що "мораторій   не   поширюється   на   обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги    щодо    виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування  шкоди,  заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під  час  здійснення тимчасової адміністрації банку”, тобто на операції, що здійснюються тимчасовим адміністратором з 07.10.2008 р. Таким чином, ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність” не містить вичерпного переліку зобов'язань, на які  поширюється  мораторій, але одночасно має вичерпний перелік зобов'язань, на які не поширюється мораторій і зобов'язання банку по обслуговуванню поточного рахунку до нього не включений.

          Таким чином, строк виконання банком зобов'язань щодо перерахування коштів в сумі 2 537 787,20 грн., на які поширюється дія мораторію, не настав (ст. 530 Цивільного кодексу України), тому вимоги Позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність", протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію.

Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.

За змістом цієї норми на зобов'язання, що виникли як до введення мораторію (до 07.10.2008 року), так і після введення мораторію пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

Позивач зазначає, що заборона на стягнення штрафних санкцій, передбачена п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” не розповсюджується на спірні зобов'язання щодо перерахування коштів в сумі 2537787,20 грн., оскільки цей пункт визначає заборону щодо нарахування неустойки за порушення грошових зобов'язань.

Даний аргумент Позивача спростовується вищезазначеними нормами цивільного законодавства (ст.ст. 190, 192 ЦК України) щодо визначення майнового (широке поняття) та грошового зобов'язання (вузьке поняття, один із видів майнового зобов'язання), а також протирічать наступним нормам: 1) ч. 3 ст.   549   ЦК України, яка визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; 2) ст. 533 ЦК України, яка встановлює, що грошове зобов'язання повинно виконуватися в гривнях або в іноземній валюті.

Додатково відповідач зазначає, що зазначеним вище висновкам повністю відповідає ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", що встановлює відповідальність суб'єктів переказу не тільки у вигляді пені, а також і штраф (неустойки за неналежне виконання зобов'язання - ст. 549 ЦК України). Зазначене підтверджує, що позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність”, протягом дії мораторію пеня за порушення виконання грошового зобов'язання  не нараховується.

Треті особи, залучені до участі у справі за клопотанням позивача, позовні вимоги підтримали, підтвердили неотримання грошових коштів від позивача та підтримали позицію позивача щодо нерозповсюдження дії мораторію на взаємовідносини  банку з клієнтами за договором розрахунково-касового обслуговування.

Заслухавши представників, дослідивши додані матеріали, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню внаслідок наступного:

Предметом даного позову, що розглядався, є зобов'язання відповідача виконати певні дії, що передбачені договором банківського рахунку, укладеного сторонами по справі 28.02.2007 р. (з наступними доповненнями). Доводи щодо неможливості виконання доручення клієнта (позивача у справі) банк обґрунтовує введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначенням тимчасової  адміністрації банку Національним банком України.

Постановою Правління Національного банку України від 07.10.2008 р. № 308 “Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)” з метою створення сприятливих умов для фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 р. до 06.04.2009 р. та призначено тимчасового адміністратора. Тимчасовим адміністратором прийнято рішення про повернення на рахунок платників коштів в національній валюті, списаних з їх рахунків з 2 по 6 жовтня 2008 р. та коштів в іноземній валюті, списаних з їх рахунків з 26 вересня  по 6 жовтня 2008 р. з подальшим  блокуванням цих коштів.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” розрахунково-касове обслуговування –послуги, що надаються банком  клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунку (на рахунок) цього клієнта , видачею йому грошей у готівковій формі, а також, здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Економічні, правові засади створення діяльності, реорганізації і ліквідації банків регулюються приписами Закону України “Про банки і банківську діяльність”. За визначенням термінів, наведених у статі 2 Закону: банківська діяльність  - залучення у  вклади  грошових  коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик,  відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; клієнт банку - будь-яка  фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кредитор банку -  юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань; мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня  введення  мораторію,  та зупинення  заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та   зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до  прийняття  рішення про введення мораторію.

Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 369 затверджено Положення про застосування Національним банком України заходів           впливу за порушення банківського законодавства. Згідно до гл. 1 розділу V Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за  порушення банківського законодавства розроблене на підставі Законів України  "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про  господарські товариства", інших законодавчих актів України та нормативно-правових  актів  Національного  банку  України. Положення визначає підстави і   порядок застосування Національним банком до банків та інших осіб, які є об'єктом  перевірки Національного банку, заходів впливу за порушення банківського законодавства. У разі порушення банками чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно з Законом про банки, вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку або здійснення  ними ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів  банку, Національний банк застосовує заходи впливу адекватно допущеним  порушенням у порядку, установленому цим Положенням.

Права та обов'язки тимчасового адміністратора  встановлені главою 5 розділу  V  Положення, згідно з яким у своїй діяльності тимчасовий адміністратор керується Законом про банки, постановою Правління Національного банку про його призначення, установчими документами банку, вказаним Положенням, чинним   законодавством України. При здійсненні тимчасової адміністрації філій/представництв банку, що розташовані за межами України, застосовується також законодавство країни за їх місцезнаходженням. Тимчасовий адміністратор - фізична  особа  або  керівник тимчасової  адміністрації  відповідає за ефективність діяльності тимчасової адміністрації та  виконує  організаційно-розпорядчі  та інші функції  згідно зі статтею 80 Закону про банки та чинним законодавством.

    Керівник тимчасової  адміністрації приймає рішення одноосібно в межах своїх повноважень, забезпечуєю безперервність роботи банку. Протягом  одного місяця з дня призначення (двох місяців, якщо тимчасова адміністрація застосована для    управління системоутворюючим або багатофілійним банком) здійснює інвентаризацію активів, зобов'язань, резервів (включаючи обліковані на позабалансових рахунках), у тому числі: грошових білетів, монет та інших  цінностей у грошовому сховищі  та  операційній касі (відповідно до Інструкції Національного банку України з організації емісійно-касової  роботи в установах банків України від 07.07.94 N 1; основних засобів і нематеріальних активів  (відповідно  до Інструкції   з   бухгалтерського   обліку   основних   засобів   і нематеріальних активів комерційних банків, затвердженої постановою Правління  Національного банку від 11.12.2000 N 475; кредитного портфеля та дебіторської     заборгованості (можливість погашення боргів за наданими кредитами та нарахованими відсотками,  стан проведення  претензійно-позовної  роботи  тощо). Тимчасовий адміністратор проводить  ревізію  укладених  з  клієнтами  банку  договорів  про обслуговування їх операцій  на  ринку  цінних  паперів;  перевіряє класифікацію портфеля цінних паперів, кредитного портфеля дебіторської  заборгованості  відповідно до нормативно-правових актів Національного банку,  що  регламентують порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, дебіторською  заборгованістю та збитків  банків  від  операцій з цінними паперами. Інвентаризація здійснюється   за  станом  на  останню  звітну (місячну) дату. За результатами інвентаризації тимчасовий адміністратор уживає  заходів  щодо  врегулювання   виявлених   розбіжностей   з відображенням операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Одночасно керівники банку,  які відсторонені від  управління, зобов'язані за станом на день призначення   тимчасового адміністратора здійснити передавання основних засобів, нематеріальних та інших активів за відповідними   актами приймання-передавання. З  метою  оцінки  фінансового  стану банку та визначення можливості стабілізації його діяльності,  а також приведення її  у відповідність   до   вимог   чинного   законодавства, тимчасовий адміністратор перевіряє договірну, бухгалтерську, звітну, касову і канцелярську документацію, матеріали правління, ради  та внутрішнього аудиту щодо діяльності банку, зокрема таке:

    а) переглядає  умови  всіх договорів оренди,  за якими банк є орендодавцем (або орендарем),  з  точки  зору  потреби  в  них  та прийнятності умов оренди;

    б) оцінює  угоди,  що  стосуються   господарських, майнових операцій  банку  та здійснені банком протягом останніх трьох років до дати призначення тимчасового   адміністратора з метою встановлення фактів,  визначених у  статті  81  Закону  про  банки, і відповідно для звернення до суду з вимогою визнання окремих угод недійсними;

    в) оцінює вартість активів банку, зокрема активів його філій. Тимчасовий  адміністратор  за   потреби   залучає   суб'єктів оціночної   діяльності  для  здійснення  незалежної  оцінки  акцій (часток, паїв) банку та активів, які підлягають продажу. Незалежна оцінка є обов'язковою у випадках,  визначених законодавством про оцінку  майна,  а  також  у  разі  продажу  основних   засобів   і нематеріальних активів банку,  відокремлених підрозділів банку (їх частин);

    г) виявляє кредиторів банку та визначає розміри їх вимог щодо грошових  зобов'язань  банку.  Приймає базу даних про вкладників - фізичних  осіб  у  банках - учасниках (тимчасових учасниках) Фонду гарантування  вкладів  фізичних осіб та підтримує її в актуальному стані. У разі прийняття Правлінням Національного банку України рішення   про  відкликання  банківської  ліцензії  та  ініціювання процедури  ліквідації  банку тимчасовий адміністратор передає базу даних про вкладників - фізичних осіб ліквідатору банку;

    ґ) організовує в разі потреби комплексну перевірку діяльності банку із залученням зовнішнього аудиту або відповідних структурних підрозділів Національного банку.

З  метою  стабілізації  діяльності  банку  тимчасовий адміністратор  (залежно  від  конкретної  ситуації,  що склалася в банку), зокрема:

  г) обмежує чи зупиняє проведення окремих операцій банку, які визнає низькорентабельними, збитковими або такими, що здійснюються з  високим  рівнем  ризику та загрожують інтересам кредиторів і вкладників. Зупиняє залучення вкладів  (депозитів)  від  фізичних осіб та операції з пов'язаними особами;

    ґ) уживає заходів щодо погашення простроченої та пролонгованої  заборгованості  за  наданими  кредитами  та   іншої простроченої дебіторської заборгованості;

    д) у разі виявлення збиткових або неефективних для банку угод розриває   їх   у  порядку,  установленому  чинним  законодавством України;

    е) продає  активи  банку  та  вживає  заходів  щодо погашення заборгованості  за  активними  операціями банку, які на думку тимчасового адміністратора  (залежно  від  причин,  що  зумовили погіршення фінансового стану банку) мають бути відповідно продані або повернені з метою підвищення платоспроможності,  ліквідності банку та/або погашення боргу перед кредиторами, у тому числі:

    повертає депозити з інших банків;

    продає цінні папери,  які мають активний  ринок,  серед  яких емітовані третіми особами та державні цінні папери;

    уживає заходів щодо погашення боргових цінних паперів,  що не мають активного ринку;

    повертає вкладені банком  кошти  в  статутні  капітали  інших юридичних осіб;

    продає окремі філії чи безбалансові відділення;

    укладає угоду   з   іншим  фінансово  стабільним  банком  про переведення боргу перед вкладниками банку - фізичними  особами  та здійснює відповідні заходи згідно з цією угодою;

    продає кредитну заборгованість на умовах  угоди  про  уступку вимог банку;

    продає основні засоби та інші  товарно-матеріальні  цінності, що не використовуються банком;

    інше, залежно від проблем, що виникли у діяльності банку;

    є) подає позови до суду;

    ж) зупиняє виплату дивідендів чи розподіл  капіталу банку в будь-якій   формі  до  завершення  виконання  заходів  фінансового оздоровлення та стабілізації діяльності банку;

    з) надає територіальному управлінню (відповідному структурному підрозділу банківського нагляду центрального апарату) для розгляду на засіданні Правління Національного банку пропозиції про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до  глави  8 розділу V цього Положення.

          Главою 8 розділу V Положення встановлені порядок уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів, яким передбачено, що з метою створення сприятливих  умов  для  покращання  та стабілізації  фінансового  стану банку Національний банк має право ввести  мораторій  на  задоволення  вимог   кредиторів   під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки   виконання  яких  настали  до  призначення тимчасової адміністрації.

    Протягом терміну дії мораторію:

    - забороняється стягнення  коштів  на  підставі  виконавчих  та інших документів, за якими здійснюється їх стягнення відповідно до законодавства України;

    - не нараховується  неустойка  (штраф,  пеня),  інші  фінансові (економічні)  санкції  за  невиконання  чи   неналежне   виконання грошових  зобов'язань  і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

    Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором,  на вимоги  щодо  виплати заробітної   плати  працівникам  банку,  аліментів,  відшкодування шкоди,  заподіяної  здоров'ю   та   життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями  банку  під  час  здійснення  тимчасової адміністрації банку.

          Статтями 80 та 81 Закону України “Про банки і банківську діяльність” також вичерпно встановлені права або обов'язки тимчасового  адміністратора, які за своєю сутністю є пов'язаними із забезпеченням збереження активів та документації банку. Жодна  із вищеназваних норм  не містить визначення клієнта банку (тобто особи, якій надаються послуги за договором  розрахунково-касового обслуговування), як кредитора банку, оскільки грошові кошти клієнтів банку не залучаються та не розміщуються останнім  від свого імені, на власних умовах та на власний ризик і які банк повинен повернути кредитору на певних умовах.

Тобто з огляду на наведене є хибними посилання відповідача на приписи ст. 509 ЦК України за якою відповідач визначає себе “боржником” у зобов'язанні (за договором банківського рахунку), а позивача “кредитором” –особою, на користь якої зобов'язаний виконати певні дії, оскільки зобов'язальні правовідносини пов'язані з правом власності (речовим правом) та  виконання майнових зобов'язань призводить до виникнення, зміни чи припинення права власності, чого не відбувається між сторонами у зобов'язаннях за договором банківського рахунку. Таким чином, вимоги позивача та зобов'язання відповідача у даних спірних правовідносинах не є майновими, на які поширюється  мораторій у розумінні  ст.. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

По-друге, безпідставними є твердження відповідача щодо того, що строк виконання платіжних доручень позивача (щодо невиконання яких розглядається спір) настав до дня введення мораторію в строк до 07.10.2008 р. Зобов'язання виконати доручення клієнта виникло у банка з моменту укладення договору № 107-07р 28.02.2007 р. та діє  до припинення договору (до закриття рахунка клієнта). З цього приводу слідує нелогічний висновок, що на зобов'язання банку виконати вимоги за розпорядженням клієнта про здійснення розрахункової банківської операції, яке надійшло після порушення тимчасової адміністрації, мораторій не поширюється.

Оскільки, як слідує із системного аналізу вищенаведеного законодавства, вимоги позивача у спірних відносинах не є майновими та мали бути виконані відповідачем у встановлені договором строки та порядку, суд знаходить підставними та обґрунтованими вимоги про стягнення неустойки.

Вимоги про стягнення пені за порушення строків виконання платіжних доручень в розмірі 158638 грн. 60 коп., нарахованої за період з 03.10.2008 р. по 04.12.2008 р. позивач обґрунтовує п. 7.2 договору № 107-07р від 28.02.2007 р., яким передбачено, що у разі порушення строків виконання доручення клієнта на переказ або строків завершення переказу, банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу. Пунктом 32.2 ст. 32 Закону України “Про банки і банківську діяльність” також передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором. Оскільки судом встановлено, що зобов'язання відповідача у спірних відносинах не є майновими, суд вважає розрахунок пені в розмірі 158638 грн. 60 коп. обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, Закону України “Про банки і банківську діяльність”, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.   

Зобов'язати Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Запоріжжя" (69035, м.Запоріжжя, пр.Маяковського, 20-А; код філії банку 313355, ЄДРПОУ 09313350) виконати платіжні доручення Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька атомна енергетична компанія” (69035, м.Запоріжжя, вул.Правди, 25/15; п/р 26001301070499 в Запорізькій філії ВАТ ВТБ Банк, м.Запоріжжя, МФО 313742, код за ЄДРПОУ 32068358) №№ 93-98 від 03.10.2008 року та № 99 від 06.10.2008 року на переказ коштів шляхом списання з рахунку платника № 26007301158374 грошових коштів в загальній сумі 2 537 787,20 грн. (Два мільнойи п'ятсот тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 20 копійок) та перерахувати їх таким отримувачам: Товариству з обмеженою відповідальністю "Налагоджувально - монтажне підприємство "Електропівденмонтаж", ЄДРПОУ 31823038, п/р 26009001000202 в ЕФ ВАТ Банк "БІГ Енергія", МФО 313764, сума переказу: 940 220,00 грн. (Дев'ятсот сорок тисяч двісті двадцять гривень 00 копійок); Товариству з обмеженою відповідальністю "Моделайн", ЄДРПОУ 31112065, п/р 26002005000452 в ВАТ "Родовід Банк" м.Київ, МФО 321712, сума переказу: 34 920,00 грн. (Тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять гривень 00 копійок); Товариству  з  обмеженою  відповідальністю  "Сплави", ЄДРПОУ  31126586, п/р 26009016814658    в    Філії    ВАТ    "Укрексімбанк" м.Харків, МФО 351618, сума переказу: 300 000,00 грн. (Триста тисяч гривень 00 копійок); Товариству з обмеженою відповідальністю "Атом-енерго-проект", ЄДРПОУ 33398216, п/р   26009001001459  в  ВАТ  Банк  "БІГ  Енергія", м.Київ, МФО 322603, сума переказу: 500 000,00 грн. (П'ятсот тисяч гривень 00 копійок); Закритому акціонерному товариству "Електропівденмонтаж-10" ЄДРПОУ 00121844, п/р 26005001000314 в ЕФ ВАТ Банк "Біг Енергія", МФО 313764, сума переказу: 87 825,00 грн. (Вісімдесят сім тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень 00 копійок); Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАД Технологія", ЄДРПОУ 33740362, п/р 26008801313183 в ЗАТ "ОТП Банк", м.Київ, МФО 300528, сума переказу: 260 822,20 грн. (Двісті шістдесят тисяч вісімсот двадцять дві гривні 20 копійок); Закритому акціонерному товариству "Електропівденмонтаж-10" ЄДРПОУ 00121844, п/р 26005001000314 в ЕФ ВАТ Банк "Біг Енергія", МФО 313764, сума переказу: 414 000,00 грн. (Чотириста чотирнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії “Відділення промінвестбанку в м. Запоріжжя” (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 20-А, ЄДРПОУ 09313350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька атомна енергетична компанія” (69035, м.Запоріжжя, вул.Правди, 25/15; ЄДРПОУ 32068358) 158638,60 грн. пені та 1789,39 грн. судових витрат. Видати наказ.

Суддя                                                                      І.А. Попова

Рішення підписано 30 грудня 2008 року.