Рішення

від 21.11.2008 по справі 16/169-08-4696

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2008 р.

Справа  № 16/169-08-4696

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:    ОСОБА_1 за довіреністю від 05.11.08р.

Від вдповідача:

не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні справу за позовом  фізичної

особи -підприємця  ОСОБА_2 до  Одеської міської ради про визнання права

власності, - 

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

(далі по тексту СПД ОСОБА_2)  звернулася

до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Одеської

міської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення  офісу-магазину загальною площею  91,9 кв.м., основною площею 82,9 кв.м., з фасадним

входом  та ганком,  розташоване за адресою АДРЕСА_1. Свої вимоги

позивач обґрунтовує правомірністю набуття ним права власності на об'єкт

нерухомого майна, який внаслідок реконструкції 

змінив своє функціональне призначення.

Відповідач був належним чином

повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на вимогу суду в судове

засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у зв'язку з чим

справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75

ГПК України.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.

15.10.2008р. між ОСОБА_3

(Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу

нерухомого майна - ізольованої квартири №1, площею 85,0 кв.м., що знаходиться

за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений договір купівлі-продажу  був посвідчений у нотаріальному порядку та

зареєстрований в реєстрі під  №

40021.  Право власності позивача було

зареєстровано у встановленому законом порядку відповідно до витягу про

реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20611935, виданого  КП „ОМБТІ та РОН” 17.10.2008р.

Таким чином, позивачем у

встановленому законом порядку було набуто право власності на квартиру № 1 у

будинку АДРЕСА_1, загальною площею 85,0 кв.м.

Позивач по тексту позову стверджує

про намір використовувати належну їй квартиру № 1 у будинку АДРЕСА_1 з метою

здійснення підприємницької діяльності та розмістити у ній офіс-магазин.

Згідно з листом Державного комітету

України з питань регуляторної політики та підприємництва від 28.01.2005 р. N

561 використання житлових приміщень не за призначенням - для надання

перукарських, косметологічних та інших послуг не дозволяється.

Водночас, позивачем було отримано

технічний висновок про можливість використання 

приміщень за адресою: АДРЕСА_1  в

якості офісу-магазину, складений товариством з обмеженою відповідальністю  „Художньо-інжиніринговий центр

„Експерс-проект”. 

Відповідно до додатку Б „Терміни та

визначення понять” до ДБН В.2.2-15-2005 „Житлові будинки. Основні положення”: нежитлове

приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до

житлового фонду, та яке є самостійним об'єктом цивільно-правових

відносин.

Вважаючи, що відсутність належним

чином оформлених правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомості -нежитлове

приміщення офісу-магазину, загальною площею 91,9 кв.м., основною площею

82,9 кв.м.,  АДРЕСА_1,  не дозволяє 

позивачу, як власнику зазначеного об'єкту нерухомості, у повному обсязі

реалізувати повноваження щодо володіння, користування та розпорядження належним

йому нежитловим приміщенням, останній звернувся до господарського суду Одеської

області з позовом про визнання за ним 

права власності на даний  об'єкт

нерухомості.

Проаналізувавши матеріали справи та

доводи представника позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги СПД

ОСОБА_2 правомірні, містяться на законних підставах та підлягають задоволенню у

повному обсязі з огляду на наступне.

Правилами користування приміщеннями

житлових будинків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 8

жовтня 1992 р. N 572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24

січня 2006 р. N 45), встановлено права та обов'язки власників та наймачів

(орендарів) приміщень житлових будинків. Зокрема, вони мають право на

переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і

лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які

проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого

самоврядування, виданого в установленому порядку.

Відповідно до вимог п. 2.50 розділу

„Нежитлові поверхи (приміщення)” державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005

„Житлові будинки. Основні положення”, затверджених наказом Держбуду України від

18 травня 2005 р. N 80, у першому, другому і цокольному поверхах житлових

будинків допускається розміщувати приміщення: адміністративні, магазинів

роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування,

відділень зв'язку загальною площею не більше 700 м2, банків, магазинів і

кіосків з продажу преси, поліклінік, жіночих консультацій,

рентгено-стоматологічних кабінетів (в разі забезпечення вимог НРБУ);

роздавальних пунктів молочних кухонь, юридичних консультацій і нотаріальних

контор, загсів, філій бібліотек, виставкових залів, контор

житлово-експлуатаційних організацій, фізкультурно-оздоровчих занять загальною

площею до 150 м2, культурно-масової роботи з населенням (для проведення лекцій,

зборів, бібліотек-читалень, кімнат для індивідуальних занять, роботи гуртків,

прийому громадян депутатами тощо), дитячих художніх шкіл, центрів соціального

захисту населення, центрів зайнятості населення базового рівня до 50

відвідувачів і до 15 співробітників центрів, а також груп короткотривалого

перебування дітей дошкільного віку (крім цокольного поверху).

Як було зазначено по тексту рішення

вище, позивачем у встановленому законом порядку було набуто право власності на

квартиру № 1 у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 85,0 кв.м.

В свою чергу, відповідно до ч. 1

ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення

підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ч. 2 ст. 383 ЦК України

передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни

у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці

зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у

багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і

правил експлуатації будинку.

Внаслідок здійснення реконструкції

квартири № 1 у будинку АДРЕСА_1 з улаштуванням фасадного входу та ганку  позивачем не було порушено права власників

інших квартир та суміжних приміщень  у

житловому будинку АДРЕСА_1 та санітарно-технічних вимог і правил експлуатації

будинку. Зазначене підтверджується, зокрема, технічним висновком, складеним

товариством з обмеженою відповідальністю 

„Художньо-інжиніринговий центр „Експерс-проект”, відповідно до

якого  технічний стан конструкцій

приміщення за адресою: АДРЕСА_1, кв. 1 

задовільний та спірне приміщення можливо використовувати в якості офісу

- магазину.

Засадами чинного Цивільного кодексу

України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що кожна особа має право на

захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або

оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить

загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України від

16.01.2003р.).

Кожна особа має право звернутися до

суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право  або

інтерес, зокрема, шляхом,  визнання права

(ст. 16 ЦК України від 16.01.2003р.).

З огляду на той факт, що позивачем

при здійсненні реконструкції квартири № 1 у у будинку АДРЕСА_1 було фактично

змінено цільове призначення цього об'єкту нерухомості, внаслідок чого був

створений інший, самостійний об'єкт цивільного обігу -нежитлове приміщення

офісу-магазину, площею 91,9 кв.м., 

розташоване за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає за необхідне звернутись

до положень діючого законодавства України, якими врегульовані питання набуття

суб'єктами цивільних правовідносин права власності на об'єкти нерухомого майна.

Так, відповідно до положень ст. 328

ЦК України, право  власності набувається

на підставах, що не заборонені законом зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не 

випливає  із  закону 

або  незаконність  набуття 

права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 319 ЦК України

власник на свій розсуд  володіє,

користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо

свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Згідно ч. 1 ст. 320 ЦК

України власник має право використовувати своє майно для здійснення

підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 386 Цивільного

кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права

власності. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має

право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або

оспорювання. Суд може захистити цивільне право 

або інтерес, зокрема, шляхом,  визнання

права (ст. 16 ЦК України від 16.01.2003р.).

Приймаючи до уваги ті обставини, що

позивачем було правомірно набуто право власності на квартиру №1 в житловому

будинку АДРЕСА_1, загальною площею 85,0 кв.м., а улаштування фасадного входу та

ганку, що призвело до  зміни цільового

призначення вказаного об'єкту нерухомості здійснено СПД ОСОБА_2 в межах

реалізації її повноважень як власника зазначеного  майна та не порушує прав власників інших

квартир та суміжних нежитлових приміщень у житловому будинку АДРЕСА_1 та

санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку,  суд доходить висновку про наявність

правових  підстав для задоволення

позовних вимог СПД ОСОБА_2 щодо визнання за нею права власності на  нежитлове приміщення офісу-магазину загальною

площею 91,9 кв.м., основною площею 82,9 кв.м. у будинку АДРЕСА_1.

Підсумовуючи зазначене, позовні

вимоги СПД ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на  нежитлове приміщення офісу-магазину загальною

площею 91,9 кв.м., основною площею 82,9 кв.м., яке розташоване в приміщенні

квартири № 1 у будинку АДРЕСА_1 - слід задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл

судових витрат між сторонами по справі, враховуючи ті обставини, що звернення

СПД ОСОБА_2 до господарського суду з позовом 

у даній справі не було зумовлене неправомірними діями відповідача, суд

вважає за правомірне витрати, пов'язані із сплатою державного мита,

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести на рахунок

позивача згідно із ст. 44, ч. 2 ст. 49 ГПК України  (Лист ВАСУ від 26.06.1995р. №01-8/453 “Про

деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при

вирішенні спорів”).

Керуючись

ст.ст.15, 16,  319, ч.1 ст. 320, ст. 328,

ч.2 ст. 383 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И

В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати право власності фізичної

особи -підприємця  ОСОБА_2 (АДРЕСА_2,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на нежитлове приміщення офісу-магазину

загальною площею 91,9 кв.м., основною площею 82,9 кв.м., з фасадним входом та

ганком,  яке розташоване в приміщенні

квартири № 1 у будинку АДРЕСА_1.

           Рішення

набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

           Рішення підписане 21.11.2008р.

Суддя                                                                                       Желєзна

С.П.