Рішення

від 13.01.2009 по справі 5020-5/564

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/564

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"13" січня 2009 р. справа № 5020-5/564

За позовом: Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (95011 м. Сімферополь, вул. Самокіша, 30) в особі Севастопольського міськкоопринкторгу (99011 м. Севастополь.  вул. Партизанська, 4-А)

до  Торговельно-закупочного і виробничого кооперативу „Вікторія” (99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 29, кв. 2)  

про стягнення 27297,52 грн.,  та звільнення торгівельного майдану

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач - Бризгалов Олексій Федорович, представник, довіреність №  5   від 22.01.08,  Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки;

Відповідач –не з'явився, Торговельно-закупочного і виробничого кооперативу „Вікторія”;

Суть спору:

Позивач - Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки, звернувся до суду з позовом до відповідача, Торговельно-закупочного і виробничого кооперативу „Вікторія”, про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 27297,52 грн., з яких: 27297,52 грн. –основана заборгованість,  9240,00 грн. - штрафні санкції, 144,00 грн. – збитки від інфляції,  та звільнення торгівельного майдану площею 30,0 кв.м., який розташований на території Центрального ринку по вул. Щербака, 1 в м. Севастополі.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, та просить стягнути з відповідача заборгованість і розмірі 14598,13 грн., з яких: 770,00 грн. –заборгованість по орендній платі, 13673,34 грн. –пеня, 154,79 грн. –збитки від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дія договору оренди припинена, але в порушення діючого законодавства України, відповідач не звільнив займаного ним приміщення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві , ухвала про порушення провадження повернута на адресу суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.41-43).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2004  між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди № 110 зі строком дії до 30.06.2004.

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач передає, а відповідач приймає в оренду майдан площею 30,0 кв.м., який розташований на території Центрального ринку по вул. Щербака, 1 в м. Севастополі.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Об'єктом оренди можуть бути:

·          державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

·          нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

·          інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Згідно з п. 6.7 договору оренди, дія договору оренди припиняється у випадку закінчення строку оренди, передбаченого договором.

Листом від 06.08.2008 за вих. № 834 позивач повідомив відповідача про припинення строку дії договору оренди та попросив передати майно по акту прийому-передачі в строк, встановлений договором оренди.

Згідно з п. 1 ст. 27 Закону України  “Про оренду державного та комунального майна”,  у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно зі  ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті орендної плати складає 770,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3.3 договору у випадку несвоєчасної оплати відповідач зобов'язується сплатити позивачу штраф в розмірі 0,5% за кожний день прострочення.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 13673,34 грн. за період з 01.08.2006 по 01.12.2008, яка підлягає стягненню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд перевірив та встановив, що пеня підлягає стягненню в розмірі 778,94 грн., за період з 01.08.2006 по 29.01.2007, виходячи з наступного розрахунку суду: 9240,00грн.*8,5*2:365*181= 778,94 грн.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням збитків від інфляції.  

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три відсотку річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку сума збитків від інфляції складає 154,79 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1703,73 грн., з яких: 770,00 грн. - основний борг, 778,94 грн. - пеня, 154,79 грн. - індекс інфляції.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 101,74 грн.  і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 7,36 грн. покладаються  на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116  Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Торговельно-закупочний і виробничий кооператив „Вікторія” (99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 29, кв. 2, ЄДРПОУ 23011816) усунути перешкоди Управлінню кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (95011 м. Сімферополь, вул. Самокіша, 30, код  ЄДРПОУ 30026756) в особі Севастопольського міськкоопринкторгу (99011 м. Севастополь.  вул. Партизанська, 4-А) в користуванні майном, шляхом звільнення майна, а саме: торгівельного майданчику площею 30,0 кв.м., який розташований на території Центрального ринку по вул. Щербака, 1 в м. Севастополі.

3.          Стягнути з  Торговельно-закупочного і виробничого кооперативу „Вікторія” (99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 29, кв. 2, ЄДРПОУ 23011816, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Управлінню кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (95011 м. Сімферополь, вул. Самокіша, 30, код  ЄДРПОУ 30026756) в особі Севастопольського міськкоопринкторгу (99011 м. Севастополь.  вул. Партизанська, 4-А, п/р 26001060124775 в СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324935) заборгованість в розмірі 1703,73 грн., з яких: 770,00 грн. - основний борг, 778,94 грн. - пеня, 154,79 грн. - індекс інфляції витрати по сплаті державного мита в сумі 101,74 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 7,36 грн.

                            Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          В частині стягнення пені в розмірі 12894,40 грн.  Управлінню кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки в особі Севастопольського міськкоопринкторгу”,  відмовити.

 Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

16.01.2009

Розсилка:

1.          Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (95011 м. Сімферополь, вул. Самокіша, 30)

2.          Севастопольський міськкоопринкторгу (99011 м. Севастополь.  вул. Партизанська, 4-А)

3.          Торговельно-закупочний і виробничий кооператив „Вікторія” (99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 29, кв. 2)  

4.          Справа

5.          наряд