Постанова

від 26.09.2012 по справі 9101/126489/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

9101/126489/2011 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ "26" вересня 2012 р.        справа № 2а/0470/4441/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді:          Мельника В.В.           суддів:                     Юхименка О.В.  Нагорної Л.М. за участю секретаря:           Бембінек Я.І.  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2011р. у справі № 2а/0470/4441/11 за  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Латвійського підприємства «Вента» до   про     Дніпропетровської митниці визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Латвійського підприємства «Вента»(далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці (далі по тексту –відповідач), в якому просило:  -  визнати неправомірною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000011/1/00347 від 23.03.2011 року;   - зобов'язати Дніпропетровську митницю прийняти рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом у вантажно-митній декларації №110000011/2011/104701 від 28.03.2011 року;  - зобов'язати Дніпропетровську митницю внести зміни до вантажно-митної декларації №110000011/2011/104701 від 28.03.2011 року та її електронної копії в частині визначення митної вартості та нарахування обов'язкових платежів товариству з обмеженою відповідальністю спільному Українсько-Латвійському підприємству «Вента»(код ЄДРПОУ 23376096) на користь держави;   -  зобов'язати Дніпропетровську митницю здійснювати оформлення в митному режимі імпорту Борошно кормове з відходів риби консервної промисловості переміщені на митну територію України на умовах Контракту купівлі-продажу товару №15/02/07 від 15.02.2007 р. з АО Помес Феедс (г. Пярну, Естонія) по ціні 450 доларів США за 1 тону. (а.с.3-5) Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/0470/4441/11 (а.с. 1). Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що Дніпропетровською митницею надано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів черех митний кордон України №110000011/1/003347 від 23.03.2011 р. Підставою в такій відмові Дніпропетровською митницею вказана недостатність документів для визначення митної вартості, а саме Рішення про визначення митної вартості №110000006/2010/100872/2 від 08.04.2010 р., відповідно до якого має бути визначено митну вартість декларантом при митному оформленні. Позивач вказує, що встановлені Митним кодексом України правила визначення митної вартості товару при поданні митної декларації не передбачають застосування раніше прийнятого рішення про визначення митної вартості товарів до кожної наступної поставки товару, що здійснюється в межах дії одного контракту. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 р. у справі № 2а/0470/4441/11 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Латвійського підприємства «Вента»до Дніпропетровської митниці про визнання неправомірного та скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та зобов'язання вчинити певні дії –задоволено частково. Визнано неправомірною та скасувано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000011/1/00347 від 23.03.2011 р. Зобов'язано Дніпропетровську митницю прийняти рішення про застосування митної і вартості товарів, заявленої декларантом у вантажно-митній декларації №110000011/2011/104701 від 28.03.2011р. Зобов'язано Дніпропетровську митницю внести зміни до вантажно-митної декларації №110000011/2011/104701 від 28.03.2011р. та її електронної копії в частині визначення митної вартості та нарахування обов'язкових платежів товариству з обмеженою відповідальністю спільному Українсько-Латвійському підприємству «Вента»(код ЄДРПОУ 23376096) на користь держави. В іншій частині відмовлено. (суддя- Боженко Н.В.) (а.с.83-85) Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110000011/1/00347. Позивачем при митному оформленні товару було подано всі необхідні та належні документи, тому вартість товару необхідно встановлювати та визначати за договором № 15/02/07 від 15.02.2007 року, рахунками - фактурами № 15,16, у зв'язку з чим, під час визначення митної вартості товару повинен був, застосовуватись саме перший метод - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Відповідач –Дніпропетровська митниця, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що при прийнятті постанови невірно застосовано норми матеріального права до спірних правідносин, неповно з'ясовано всі обставини справи, що призвело до невірних висновків, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 р. та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Укрансько - Латвійське підприємство „Вента" до Дніпропетровської митниці у повному обсязі. (а.с.92-97) В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що недостатність інформації про митну вартість товару у поданих позивачем документах, а також встановлення при порівнянні, що рівень заявленої митної вартості товарів значно нижчий ніж рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, стали підставою для самостійного визначення митницею митної вартості товару.  Наявність Дилерського договору унеможливило застосування першого методу визначення митної вартості товарів. Представник відповідача, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, повністю підтримав вимоги своєї апеляційної скарги. Представники позивача, кожен окремо, просили суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити за її необґрунтованості та безпідставності, а рішення суду першої інстанції як вмотивоване та законне – залишити без змін. У судовому засіданні заслухавши представників сторін, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає, що є підстави для скасування судового рішення, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 15.02.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю АО Помес Феедс (Естонія) та товариством з обмеженою відповідальністю спільним Українсько - Латвійським підприємством «Вента»укладено договір купівлі-продажу муки кормової з відходів риби консервної промисловості. (а.с. 6-8). З наданих суду ксерокопій рахунків-фактур № 15, № 16 від 23.02.2011 року вбачається, що відповідно  до договору № 15/02/07 від 15.02.2007 року позивач купив партію товару - борошно кормове з відходів риби консервної промисловості. Вартість товару складає 450 доларів США за 1 тону, кількість товару 120 тон, умови оплати - протягом 90 днів з дати отримання товару. (а.с. 23,24). Товариством з обмеженою відповідальність «Енелайз», як уповноваженим представником позивача, під час митно-брокерського обслуговування подано митну декларацію №110000011/2011/104342 від 22.03.2011 року  (а.с. 44, 45, 47, 48). До митної декларації були додані відповідні документи (а.с. 41). В зв»язку з  недостатністю інформації про митну вартість товару у поданих декларантом документах, а також встановлення при порівнянні, що рівень заявленої митної вартості товарів значно нижчий ніж рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, стало підставою для витребування митним органом додаткових документів, а саме  надати рішення про визначення митної вартості за попередньою поставкою, що й було зазначено в  ДМВ-1 №110000011/2011/104342 від 22.03.2011 року. 23.03.2011р. Дніпропетровською митницею надано карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000011/1/00347 (а.с. 42-43). Підставою для відмови в митному оформленні стало - ненадання позивачем рішення про визначення митної вартості №110000006/2010/100872/2 від 08.04.2010 року, чим  порушено вимоги пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766., та  запропоновано декларанту надати нову ВМД з зазначенням митної вартості товару, відповідно до рішення про визначення митної вартості від 08.04.2010 року. Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою  Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р. Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (надалі -МК України) митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України. Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.І ст.260 МК України). Згідно з ч.І ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3 -у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України. Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Як вбачається з матеріалів справи при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов договору та інших документів постачальника. Згідно з Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарі і транспортних засобів через митний кордон України № 11 0000011/1/00347, представником позивача невірно визначено митну вартість товару. А саме не надано до митного органу  раніше прийнятого рішення про визначення митної вартості. Судом першої інстанції встановлено, що рішення про визначення митної вартості №110000006/2010/100872/2 від 08.04.2010 року було прийнято митницею за іншою поставкою у попередній період, за іншим рахунком-фактурою, митною декларацією та доданими до неї документами. Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно того, що не подання такого рішення не є підставою для висновку про неправильно визначену декларантом митну вартість товару, оскільки пунктом 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження від 20 грудня 2006 року №1766 визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що на момент митного оформлення та подачі вантажної митної декларації від 22.03.2011 № 110000011/2011/104342, існувало рішення № 110000006/2010/100872/2 від 08.04.2010р. про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, прийняте митницею за цим же договором (контрактом). Тобто, подання рішення про визначення митної вартості товарів та пакувальних листів є обов'язком декларанта, визначеним Порядком 1766. Саме пунктом 7 цього Порядку визначено перелік документів, які декларант зобов'язаний подати митному органу для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів. Отже неподання зазначеного рішення та пакувальних листів - є порушенням Порядку 1766. Крім того, колегія суддів звертає увагу й на наявність Дилерської угоди, яка є в матеріалах справи. Як вбачається з матеріалів справи, Дилерський договір від 20.01.2009 на реалізацію муки кормової з відходів риби консервної промисловості № 16 до контракту 15/02/07 від 15.02.2007, який було надано при здійсненні митного оформлення товару, надає Дилеру, позивачеві по даній адміністративній справі, право на ексклюзивне розповсюдження муки кормової на території Дніпропетровської, Донецької, Харківської та Луганської областей України (п.п.1.1. п.1). та ексклюзивну дилерську ціну (450$/т) при замовленні у Постачальника одночасно партії товару об'ємом не менше 180 тон. Стаття 2 Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-ХІІ визначає, що суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються принципами, серед яких є забезпечення рівного захисту інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України. Частиною 4 статті 267 МКУ встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується у разі, якщо немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: -          обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); -          покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. Виходячи з умов Дилерського договору, колегі суддів вважає, що взаємовідносини між Постачальником і Дилером надають останньому право на ексклюзивну дилерську ціну, що суперечить положенням статті 267 МКУ в частині використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції). Як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи, позивачем не наведено належних доказів, що дилерські відносини не вплинули на формування ціни товару. На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що наявність Дилерського договору унеможливило для відповідача по справі застосування першого методу визначення митної вартості товарів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості задоволення позовних вимог про зобов'язання Дніпропетровської митниці здійснювати оформлення в митному режимі імпорту борошно кормове з відходів риби консервної промисловості переміщенні на митну територію України на умовах контракту купівлі-продажу товару № 15/02/07 від 15.02.2007 року з АО Помез Феедс (г.Пярну, Єстонія) по ціні 450 доларів США за тону, оскільки відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Так як зазначена вимога спрямована на майбутнє, а не на захист наявних у позивача прав, свобод та інтересів, то така вимога не підлягає задоволенню. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно та одностроннє дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, однак застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини. Зроблені судом першої інстанції висновки не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними письмовими доказами і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 02 червня 2011р. необхідно скасувати, а в позові –відмовити. На підставі вищевикладеного, керуючись  ст.ст.160,195,196,198,202,205,207  КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу   Дніпропетровської митниці - задовольнити. Постанову   Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі №2а 470 441 1 –скасувати. В позові  - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної  інстанції, крім  випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а  в разі складання рішення в повному  обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу –з дня складання рішення в повному обсязі. Повний текст виготовлено –28 листопада 2012р. Головуючий:                                                            В.В. Мельник           Суддя:                                                            О.В. Юхименко           Суддя:                                                            Л.М. Нагорна