Рішення

від 09.01.2009 по справі 9/227  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/227  

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.01.09 р.                                                                                                       Справа № 9/227                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь”, м.Макіївка

до відповідача Малого приватного підприємства „ПАРАДИС”, м.Донецьк

про стягнення 4 330грн.21коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Архипов А.В. – юрисконсульт (за довіреністю вих.№3274 від 10.07.2008р.);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь”, м.Макіївка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Малого приватного підприємства „ПАРАДИС”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 4 330грн.21коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3 096грн.62коп., пені в розмірі 101грн.10коп., неустойки в розмірі 1 000грн.00коп., 3% річних в розмірі 24грн.75коп. та інфляційних витрат в розмірі 107грн.74коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №729-05 від 15.03.2005р., накладні-рахунки №14639 від 23.09.2008р., №18513 від 30.09.2008р., №27559 від 14.10.2008р., №39820 від 01.11.2008р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 08.12.2008р., 25.12.2008р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судове засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

09.01.2009р. позивачем надана заява про зменшення позовних вимог №14 від 09.01.2009р., згідно з якою останній зазначає, що накладна-рахунок №39820 від 01.11.2008р. не містить печатки МПП „ПАРАДИС”, що унеможливлює довести факт передачі товару за зазначеною накладною, у зв`язку з чим позивач просить суд не приймати зазначену накладну до уваги та зменшує позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, зазначивши, що належна до стягнення сума становить 2 779грн.82коп. В іншій частині позовні вимоги залишені без змін.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

15.03.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь”, м.Макіївка та Малим приватним підприємством „ПАРАДИС”, м.Донецьк укладений договір купівлі-продажу №729-05, відповідно з яким продавець (позивач) зобов`язується доставити та передати покупцю (відповідачу) у відповідності до його заявки (заявка передається шляхом засобів зв`язку (телефон, факс) або шляхом усної заявки) представнику продавця товари народного споживання, в подальшому – товар. Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору за узгодженою ціною, вказаною в накладній, яка є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у  власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено позивачем у наданій ним довідки №17 від 09.01.2009р., правовідносини між сторонами виникли на підставі вищезазначеного договору. Будь-які інші господарські взаємовідносини, ніж ті, що виникли за договором купівлі-продажу №729-05 від 15.03.2005р., з Малим приватним підприємством „ПАРАДИС”, м.Донецьк, відсутні.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором купівлі-продажу №729-05 від 15.03.2005р.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 2 780грн.09коп., що підтверджується накладними-рахунками №14639 від 23.09.2008р., №18513 від 30.09.2008р., №27559 від 14.10.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних та печаткою підприємства, на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

Відповідно до п.1.3 договору накладна-рахунок є підставою для здійснення платежу та підтверджує факт приймання-передачі товару покупцем.

Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що розрахунки за проданий товар, покупець має право здійснити як у безготівкові, так і в готівковій формі на умовах відстрочення платежу на 5 банківських днів з моменту поставки товару. Дата поставки зазначена в накладній-рахунку.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого товару за кожною накладною є:

За накладною-рахунком №14639 від 23.09.2008р. – 30.09.2008р.;

За накладною-рахунком №18513 від 30.09.2008р. – 07.10.2008р.;

За накладною-рахунком №27559 від 14.10.2008р. – 21.10.2008р.

Як зазначено позивачем, згідно накладної-рахунку №14639 від 23.09.2008р відповідач здійснив часткову оплату боргу в розмірі 00грн.27коп.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач до теперішнього часу не оплатив повну вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 2 779грн.82коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 2 779грн.82коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 2 779грн.82коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем поставленого товару, суд вважає, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь”, м.Макіївка в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 779грн.82коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1. договору сторони передбачили, що у разі несплати або несвоєчасної сплати товару, отриманого Покупцем, Продавець має право вимагати сплати основного боргу з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

На підставі вищезазначеного пункту договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” позивачем нарахована пеня в розмірі 101грн.10коп. за період прострочення з 30.09.2008р. по 28.11.2008р. (з урахуванням кожної окремої накладної).

Розглянувши представлений розрахунок, судом встановлено, що нарахування пені позивачем здійснено на суму, яка є більшою за суму основного боргу (тобто без урахування зменшеного розміру позовних вимог).

Таким чином, належна до стягнення сума пені становить 90грн.26коп.

З огляду на викладене, враховуючи наявність заборгованості за договором, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 101грн.10коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 90грн.26коп.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача разову неустойку в розмірі 1 000грн.00коп.

Відповідно до п.6.2. договору за прострочення платежу більш ніж на 30 календарних днів Покупець сплачує Продавцю разову неустойку у розмірі 1 000грн.00коп.

Як вище встановлено судом, Приватне підприємство „ДИС”, м.Донецьк прострочило виконання грошового зобов'язання за договором більш ніж на 30 календарних днів, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь”, м.Макіївка в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 107грн.74коп. за період прострочення з вересня по листопад 2008р. та 3% річних становлять суму в розмірі 24грн.75коп. за відповідний період прострочення.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, а також враховуючи підстави часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 107грн.74коп. та 3% річних в розмірі 24грн.75коп. підлягають задоволенню на суму в розмірі 72грн.27коп. та 11грн.07коп. відповідно.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                            ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь”, м.Макіївка, до відповідача, Малого приватного підприємства „ПАРАДИС”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 4 013грн.41коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 2 779грн.82коп., пені в розмірі 101грн.10коп., неустойки в розмірі 1 000грн.00коп., 3% річних в розмірі 24грн.75коп. та інфляційних витрат в розмірі 107грн.74коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Малого приватного підприємства „ПАРАДИС” (за адресою: бул.Шкільний, 22, м.Донецьк, 83015, р/р 26005301531160 у ПІБ, МФО 334271, код ЄДРПОУ 20331963, ІПН 203319605622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь” (за юридичною адресою: вул.Полтавська, м.Макіївка Донецької області, 86152; поштова адреса: вул.Тайгова, б.1-к., корпус №8, м.Макіївка, 86110, р/р 26008198050701 у ДФ ВАТ „Кредитпромбанк” м.Донецьк, МФО 335593, ЄДРПОУ 30936954) суму основного боргу в розмірі 2 779грн.82коп., пеню в розмірі 90грн.26коп., неустойку в розмірі 1 000грн.00коп., 3% річних в розмірі 11грн.07коп. та інфляційні витрати в розмірі 72грн.27коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 93грн.12коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 107грн.73коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 09.01.2009р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя