Рішення

від 13.01.2009 по справі 20/361-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/361-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" січня 2009 р.                                                                          Справа № 20/361-08

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши

у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватного підприємства „Компанія „Дана, Я”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Лезіс”, м. Українка

про стягнення 56007,02 грн.   

за участю представників:

від позивача: Ткачук С.О. –директор, паспорт

    Хом'як Є.Є., довір. № 7 від 01.12.2008 р.

від відповідача: Письменний М.І., довір. від 12.01.2009 р.

Обставини справи:

Приватне підприємство „Компанія „Дана, Я” (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лезіс” (далі - відповідач) про стягнення 56007,02 грн. заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 23.03.2007 р. із

Товариством з обмеженою відповідальністю „Лезіс” договору поставки товару № ЛЗ-00001/23/03-01, згідно якого ПП „Компанія „Дана, Я” зобов'язувалося передавати товар ТОВ „Лезіс”, а відповідач –приймати та оплачувати його.

Згідно умов договору позивач здійснив поставку товарів відповідачеві на загальну суму 55254,88 грн., які покупцем були сплачені частково, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 48069,57 грн. основного боргу, 5683,02 грн. неустойки (пені), 1543,91 грн. інфляційних втрат, 710,52 грн. 3% річних, а також відшкодувати 561,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Позивач в судовому засіданні 13.01.2009 р. позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні 13.01.2009 р. відповідач надав акт звірки взаєморозрахунків від 16.12.2008 р., підписаний сторонами.

Відповідач в судовому засіданні 13.01.2009 р. визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, заперечивши проти розміру та періоду нарахування пені згідно п. 3.3 договору, проте письмового відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23.03.2007 р. між Приватним підприємством „Компанія „Дана, Я” (постачальник) та Обухівською філією Товариства з обмеженою відповідальністю „Лезіс” (покупець) був укладений договір поставки товару № ЛЗ-00001/23/03-01, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язувався передати покупцеві товар, а покупець прийняти і оплатити його.

У відповідності з п. 2.1 договору товар передається покупцеві, згідно отриманого замовлення, виходячи з існуючого асортименту товарів в прайс-листах та при отриманні довіреності, виписаною на кожну партію товару, а п. 2.2 договору передбачено, що кількість, асортимент і ціна товару вказуються у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник відвантажує товар за адресою покупця за цінами, зазначеними у накладних чи рахунках-фактурах у кожному окремому випадку за відповідну партію товару, ПДВ виділено окремо.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунок за цим договором між постачальником і покупцем проводиться шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у термін, що не перевищує  30 календарних днів з моменту поставки товару або за попередньою оплатою.

Відповідно до п. 3.3 договору у випадку несвоєчасної оплати за відвантажений товар поставка іншої партії товару припиняється, і покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, або покупець повинен повернути неоплачений в обумовлені строки товар постачальнику, про що повинен попередити останнього.

В період з 07.04.2008 р. до 02.06.2008 р. ПП „Компанія „Дана, Я” згідно укладеного договору поставки товару № ЛЗ-00001/23/03-01 від 23.03.2007 р. було передано Обухівській філії ТОВ „Лезіс” біологічно-активних добавок на суму 55254,88 грн., що підтверджується видатковими накладними  № ДА-0002180 від 07.04.2008 р. на суму 10185,00 грн., № ДА-0002281 від 10.04.2008 р. на суму 10686,83 грн., № ДА-0002707 від 05.05.2008 р. на суму 9537,24 грн., № ДА-0002978 від 15.05.2008 р. на суму 12988,56 грн., № ДА-0003307 від 30.05.2008 р. на суму 1672,25 грн., № ДА-0003321 від 02.06.2008 р. на суму 10185,00 грн.

Покупець розрахувався за поставлений товар частково, у зв'язку з чим 18.08.2008 р. позивачем було направлено претензію № 104 про сплату вартості за поставлений товар та неустойки на суму 50344,25 грн.

Відповідь на претензію ПП „Дана, Я” не отримало, у зв'язку з чим і звернулось до суду з даним позовом.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь  другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання  належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193  Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

13.01.2009 р. у судовому засіданні відповідачем було подано акт звірки взаєморозрахунків від 16.12.2008 р., підписаний сторонами.

З урахуванням викладеного та визнанням відповідачем суми основного боргу у розмірі 48069,57 грн., позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути пеню відповідно до п. 3.3 договору поставки товару № ЛЗ-00001/23/03-01 від 23.03.2007 р., інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми платежу.

Згідно вказаного п. 3.3 договору у випадку несвоєчасної оплати за відвантажений товар, поставка іншої партії товару припиняється і покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Крім того, згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку неустойки вбачається, що позивачем було визначено розмір пені у сумі 5683,02 грн., у тому числі 414,18 грн. згідно видаткової накладної № ДА-0002180 від 07.04.2008 р. за період з 07.05.2008 р. до 02.12.2008 р., у сумі 1454,59 грн. згідно видаткової накладної № ДА-0002281 від 10.04.2008 р. за період з 10.05.2008 р. до 02.12.2008 р., у сумі 1141,33 грн. згідно видаткової накладної № ДА-0002707 від 05.05.2008 р. за період з 04.06.2008 р. до 02.12.2008 р., у сумі 1468,95 грн. згідно видаткової накладної № ДА-0002978 від 15.05.2008 р. за період з 14.06.2008 р. до 02.12.2008 р., у сумі 172,63 грн. згідно видаткової накладної № ДА-0003307 від 30.05.2008 р. за період з 29.06.2008 р. до 02.12.2008 р., у сумі 172,63 грн. згідно видаткової накладної № ДА-0003321 від 30.05.2008 р. за період з 02.07.2008 р. до 02.12.2008р.  

Представник ТОВ „Лезіс” у судовому засіданні заперечив щодо розміру та періоду нарахування пені згідно п. 3.3 договору.

Так, представник відповідача зазначив про порушення з боку позивача вимог п. 3.3 договору у вигляді продовження поставки товару після несплати покупцем попередніх партій товару.

Крім того, представник ТОВ „Лезіс” зазначив про те, що пунктом 3.3 договору не визначено конкретного розміру відсотків, які мають нараховуватися за порушення термінів сплати за поставлений товар, у зв'язку з чим він вважає нарахування неустойки (пені) безпідставним.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на порушення позивачем вимог п. 3.3 договору щодо продовження поставки товару після несплати за отриманий раніше товар з огляду на отримання зазначеного товару відповідачем без заперечень та його неповернення.

Що ж до розміру неустойки за договором поставки товару № ЛЗ-00001/23/03-01 від 23.03.2007 р., суд враховує, що згідно з п. 3.3 договору у випадку несвоєчасної сплати покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За таких обставин підстави вважати розмір неустойки не визначеним договором № ЛЗ-00001/23/03-01 від 23.03.2007 р. відсутні.

Водночас, згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин сума пені, що підлягає стягненню з відповідача з урахуванням зазначених приписів п. 6 ст. 232 ГК України, становить 5211,74 грн., у тому числі за видатковою накладною № ДА-0002180 від 07.04.2008 р. за період з 07.05.2008 р. до 07.11.2008 р. у сумі 362,92 грн., за видатковою накладною № ДА-0002281 від 10.04.2008 р. за період з 10.05.2008 р. до 10.11.2008 р. у сумі 1292,96 грн., за видатковою накладною № ДА-0002707 від 05.05.2008 р. за період з 04.06.2008 р. до 02.12.2008 р. у сумі 1135,06 грн., за видатковою накладною № ДА-0002978 від 15.05.2008 р. за період з 14.06.2008 р. до 02.12.2008 р. у сумі 1217,01 грн., за видатковою накладною № ДА-0003307 від 30.05.2008 р. за період з 29.06.2008 р. до 02.12.2008 р. у сумі 172,63 грн., за видатковою накладною № ДА-0003321 від 30.05.2008 р. за період з 02.07.2008 р. до 02.12.2008 р. у сумі 1031,34 грн.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, становить 710,52 грн., а інфляційних втрат –1543,91 грн.

Проте згідно з вірним арифметичним розрахунком стягненню з відповідача підлягають 710,52 грн. 3% річних станом на 02.12.2008 р. та 1538,85 грн. інфляційних втрат станом на 31.10.2008 р.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Приватного підприємства „Компанія „Дана, Я”.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49  Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 75, 80, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд  

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лезіс” (08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Зв'язку, 1, код 20596199) на користь Приватного підприємства „Компанія „Дана, Я” (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, код 24362995) –48069 (сорок вісім тисяч шістдесят дев'ять) грн. 57 коп. основного боргу, 5211 (п'ять тисяч одинадцять) грн. 74 коп. пені, 710 (сімсот десять) грн. 52 коп. 3% річних, 1538 (одну тисячу п'ятсот тридцять вісім) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 556 (п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 23 коп. витрат по сплаті державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                      В.М. Бабкіна

Дата складення та підписання в повному обсязі – 16.01.2009 р.