Рішення

від 19.01.2009 по справі 17/211пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/211пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.01.09 р.                                                                                                       Справа № 17/211пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді В.М.Татенко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерговуглепром», м . Донецьк

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

про: зобов'язання виконати певні дії

за участю представники сторін:

від позивача: Подколзін В.Т., Волочай Л.П. – довіреності.

від відповідача: Лапко Л.Г., Сідельніков О.В. - довіреності

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерговуглепром» звернулося з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» про зобов'язання виконати свої зобов'язання по видачі вантажів та видати позивачу вантаж, що надійшов на його адресу на станцію Торез Донецької залізниці у період 12 – 24 листопада 2008 року у залізничних вагонах №№ 68445832, 67879239, 67916742, 66762121, 60052511, 65883233, 67866202, 67895268.

Письмовою заявою позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача виконати свої зобов'язання по видачі вантажів та видати позивачу вантаж, що надійшов на його адресу на станцію Торез Донецької залізниці у період 12 – 25 листопада 2008 року у залізничних вагонах №№ 68445832, 67879239, 67916742, 66762121, 60052511, 65883233, 67866202, 67895268.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що позивач про прибуття на адресу позивача вантажу повідомив із запізненням; на особистому рахунку позивача у ТехПД кошти у кількості, достатній для оплати послуг залізниці були; ніякої заборгованості позивача перед відповідачем не існувало та не існує до цього часу. Крім того, на думку позивача відповідач своїми діями порушив умови договору № 512/295 від 01.01.08р., норми Цивільного кодексу («ЦК») України, Господарського кодексу («ГК») України, ст.ст. 22, 51 Статуту залізниць України (далі – «Статут»).

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що він діяв в межах вимог ст. 62 Статуту та згаданого договору, адже позивач до прибуття вантажу у згаданих вагонах вже мав перед залізницею заборгованість за надані послуги, а усі суми, що надходили на особистий рахунок позивача у ТехПД, зараховувались в першу чергу на погашення згаданої заборгованості.

Ухвалою від 11.12.08р. суд забезпечив позов шляхом заборони відповідачу відчужувати вантаж, який надійшов на адресу позивача на станцію Торез Донецької залізниці у період 12 – 24 листопада 2008 року у залізничних вагонах №№ 68445832, 67879239, 67916742, 66762121, 60052511, 65883233, 67866202, 67895268.

Розгляд справи був закінчений 06.01.09р. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 19.01.09р. для підготовки рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ

У період 12 – 25 листопада 2008 року на станцію Торез Донецької залізниці на адресу позивача у 8 залізничних вагонах надійшов вантаж – пиломатеріали. У тому числі прибули:

-          вагон №  68445832 – 12.11.08р. о 510;

-          вагон № 67879239 – 13.11.08р. о 645;

-          вагони №№ 67916742, 66762121 – 15.11.08р. о 1145;

-          вагони №№ 60052511, 65883233, 67866202 – 24.11.08р. о 1438;

-          вагон № 67895268 – 25.11.08р. о 1225

Факт надходження вагонів підтверджений витягом з «Книги повідомлень про час подавання вагонів під навантажування або вивантаження» форми ГУ-2 (а.с.94-102, далі – «Книга повідомлень») та сторонами не оспорюється.

Виходячи з Книги повідомлень вагони мали подаватися позивачу під вивантаження таким чином:

-          вагон №  68445832 – 12.11.08р. о 800;

-          вагон № 67879239 – 13.11.08р. о 900;

-          вагони №№ 67916742, 66762121 – 15.11.08р. о 1400;

-          вагони №№ 60052511, 65883233, 67866202 – 24.11.08р. о 1700;

-          вагон № 67895268 – 25.11.08р. о 1500.

Однак, під вивантаження зазначені вагони відповідачем подані не були. За поясненням представника відповідача вагони з вантажем не були подані під вивантаження через їх затримку станцією у зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості позивача перед залізницею за послуги, що попередньо надавалися залізницею позивачу стосовно інших вагонів з вантажем, що раніше надходили на адресу позивача.

За поясненням представників сторін до цього часу згадані вагони стоять завантаженими на станції Торез та позивачу – для вивантаження не видаються.

Виходячи з ч. 1 «Правил видачі вантажів» в редакції, яка існувала на час прибуття спірних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 862/5083  (далі – «Правила видачі») про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів). Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції, який повинен передбачити використання в першу чергу радіо, телефонного, телеграфного та поштового зв'язку. В окремих випадках повідомлення може провадитися шляхом вивішування об'яв у товарній конторі або через посильних. Одержувач письмово повідомляє начальника станції про спосіб повідомлення, прізвища відповідальних за приймання повідомлень працівників та номери телефонів (факсів), за якими надаються повідомлення.

За ч. 2 Правил видачі крім повідомлення про прибуття вантажу начальник станції зобов'язаний повідомити одержувача про час подачі вагонів під вивантаження не пізніше ніж за 2 години до подачі. За угодою між одержувачем і станцією подача може здійснюватися і без попереднього повідомлення.

Для запису повідомлень (як про прибуття, так і про подавання вагонів під вивантаження) на станції ведеться книга повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження (додаток 7 до «Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 N 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції 15.03.99 за N 165/3458 (далі – «Правила користування»)). У цій книзі зазначаються: одержувач, назва вантажу, номер вагона (контейнера); дата й час передачі та прийняття інформації; прізвища тих працівників вантажовласників і станції, які передали та прийняли повідомлення, а також час, на який планується подача вагонів під вивантаження.

Порядок і терміни повідомлення про подачу вагонів на під'їзні колії передбачаються в договорах про експлуатацію під'їзних колій (договорах про подачу та забирання вагонів).

У п. 3 укладеного сторонами 25.11.2002р. договору № 5/53 «Про подачу та забирання вагонів Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерговуглепром» при станції Торез Донецької залізниці» (далі – «Договір 5/53») сторони обумовили, що вагони подаються відповідачем позивачу за повідомленнями, не пізніш ніж за 2 години до подачі. Повідомлення передаються черговим по станції Торез менеджеру позивача по телефону із записом у книзі повідомлень. Згідно листів (а.с. 105 - 108) строк дії договору 5/53 був продовжений сторонами до 25.11.08р.

Виходячи з Книги повідомлень та за поясненнями представника відповідача повідомлення про прибуття вантажу та про подачу вагонів під вивантаження було надане Баранській Олені Юріївні згідно виданих позивачем довіреностей №№ 505333 від 01.10.08р та 505335 від 01.11.08р. (а.с. 109-110). Однак, по-перше, виходячи з довіреностей та власне Книги повідомлень Бараньська О.Ю. є не менеджером, а юристом ТОВ «Енерговуглепром»; по-друге, Баранська О.Ю. за згаданими довіреностями уповноважена виключно від імені позивача на розкредитування перевізних документів та отримання вантажів із вагонів. Інших доказів на підтвердження того, що Баранська О.Ю. є особою, відповідальною від ТОВ «Енерговуглепром» за договором 5/53 за приймання повідомлень, відповідач суду не надав. Позивач, навпаки, проти наявності у згаданої особи повноважень на прийняття від залізниці повідомлень заперечує. Наказ позивача № 22 від 17.11.2003р. (а.с. 122), копія якого надана господарському суду відповідачем не може бути прийнятий як зазначений доказ, адже за преамбулою цього наказу він має відношення до договору № 512/295 від 01.01.2005р., який, як з'ясовано судом, з набранням чинності з 01.01.2008р. договором між сторонами № 512/295 «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги» (а.с. 8-13, далі – «Договір про розрахунки») втратив чинність. Крім того, за поясненнями представників сторін, вагони під завантаження та вивантаження у спірному періоді мали подаватися відповідачем саме на умовах договору 5/53, а ні 512/295.

За таких умов, суд не може погодитись з тим, що відповідач належним чином повідомив позивача про прибуття на його адресу вантажу у спірних вагонах, що з огляду на приписи ч. 4 Правил видачі є підставою для звільняється відповідача від внесення плати за користування вагонами №№ 68445832, 67879239, 67916742, 66762121, 60052511, 65883233, 67866202, 67895268 і за зберігання вантажу у цих вагонах до того часу, як буде надіслано повідомлення.

Як зазначено вище за поясненням представника відповідача вагони з вантажем не були подані під вивантаження через їх затримку станцією у зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості позивача перед залізницею за послуги, що попередньо надавалися залізницею позивачу стосовно інших вагонів з вантажем, що раніше надходили на адресу позивача.

          За ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Виходячи з п. 8 Правил користування у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Проте, доказів складання таких актів на підтвердження затримка спірних вагонів відповідач суду не надав, що з огляду на приписи ст.ст. 33 – 34 ГПК України є підставою вважати факт затримки вагонів з вантажем №№ 68445832, 67879239, 67916742, 66762121, 60052511, 65883233, 67866202, 67895268 таким, що відповідачем недоведений.

Згідно ч. 5 ст. 62 Статуту залізниць України у разі несвоєчасного внесення вантажоодержувачем належної плати, зборів, штрафів видача вантажів може бути затримана до внесення платежів. Однак, Статутом не передбачено, що у разі недостатньої кількості коштів на особовому рахунку вантажоодержувача залізниця має право затримати видачу вантажу. Не передбачено цього і нормами «Правил розрахунків за перевезення вантажів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 864/5085 (далі – «Правила розрахунків»). Крім того, за диспозицією згаданої статті Статуту невидача вантажу одержувачу можлива виключно через його затримку, а як з'ясовано вище – факт затримки відповідачем належними доказами суду не доведений.

Як встановлено судом на особистому рахунку позивача весь час, коли залізниця не видавала вантаж у спірних вагонах, були кошти, що підтверджено:

-          платіжним дорученням № 326 від 31.10.2008р (а.с. 54),

-          актами звірки розрахунків сторін від 03.11.08р та від 03.12.08р. (а.с. 55),

-          довідками про рух коштів у жовтні – листопаді 2008 року (а.с. 57, 117),

-          поясненнями представників сторін.

Посилання відповідача на документи, за якими (за його даними) позивач мав дебіторську заборгованість, судом до уваги не взято, оскільки сам факт нарахування платежів за накопичувальними картками ще не свідчить про наявність заборгованості, так як  у відповідності з Правилами розрахунків за перевезення вантажів накопичувальні картки  повинні бути передані у ТехПД для списання коштів з особового рахунку платника і тільки у разі відсутності достатньої кількості коштів для цього залізниця має право вважати, що платник за цими розрахунковими документами має заборгованість;

Стосовно наявності чи відсутності заборгованості у попередніх періодах як встановлено судом між сторонами існували розбіжності, які виходячи з вимог п. 2.10 Правил розрахунків мали б бути вирішені виключно у претензійно-позовному порядку, а ні шляхом відмови у видачі інших вантажів.

Виходячи з умов ст. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу. Аналогічні приписи передбачені у ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України та у ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України

Обов'язок відповідача щодо видачі вантажу позивачу передбачений п. 2.2. договору про розрахунки. Виходячи з умов п.п. 1, 3, 4 договору 5/53 відповідач прийняв на себе обов'язок з подачі та розстановки вагонів по фронтах вивантаження. За приписами п. 11 цього договору одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частини 1, 2 ст. 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов'язку в натурі (п. 5)

За таких умов господарський суд вважає, дії відповідача щодо не видачі позивачу вагонів №№ 68445832, 67879239, 67916742, 66762121, 60052511, 65883233, 67866202, 67895268 з вантажем, який надійшов на його адресу – необґрунтованими та безпідставними. Відтак, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відносяться на відповідача.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити

Зобов'язати Державне підприємство «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) виконати свій обов'язок з видачі вантажу та – видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерговуглепром» (83004, м. Донецьк, вул.. Треньова 1, ЄДРПОУ 30546703) вантаж, який надійшов на його адресу на станцію Торез Донецької залізниці у період 12 – 25 листопада 2008 року у залізничних вагонах №№ 68445832, 67879239, 67916742, 66762121, 60052511, 65883233, 67866202, 67895268.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерговуглепром» (83004, м. Донецьк, вул.. Треньова 1, ЄДРПОУ 30546703) 85,00 грн. – на відшкодування витрат по сплаченому державному миту; 118,00 грн. – на відшкодування витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

               Суддя