Рішення

від 11.12.2012 по справі 5006/33/108пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.12 р. Справа № 5006/33/108пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.,

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк», м.Донецьк (ідентифікаційний код 32788948)

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс», м.Донецьк (ідентифікаційний код 32026358)

про визнання недійсним договору №205/ТО від 24.02.2011 р. в частині наряд-замовлення №ТО12-02585 від 20.03.2012 р. та акту виконаних робіт № ТО12-02585 від 21.03.2012 р. до зазначеного договору з моменту їх вчинення; застосування передбачених ст. 216 ч.1 Цивільного кодексу України наслідки недійсності правочину та стягнення вартості фактично виконаних робіт та встановлених запасних частин у розмірі 9216,57 грн.

за участю представників:

позивача: Веселовська А.В. за довіреністю б/н від 26.03.2012р.

відповідача: Данилюк Р.В. за довіреністю б/н від 17.07.2012 р.

В судовому засіданні 20.11.2012р.

оголошено перерву до 11.12.2012р.

на підставі ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс», м.Донецьк про визнання недійсним договору № 205/ТО від 24.02.2011 р. в частині наряд-замовлення № ТО12-02585 від 20.03.2012 р. та акту виконаних робіт № ТО12-02585 від 21.03.2012 р. до зазначеного договору з моменту їх вчинення; застосування передбачених ст. 216 ч.1 Цивільного кодексу України наслідки недійсності правочину та стягнення вартості фактично виконаних робіт та встановлених запасних частин у розмірі 9216,57 грн.

Ухвалою суду від 31.10.2012р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/108пд/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що представник відповідача Єнін Сергій Михайлович вчинив правочин від імені відповідача без достатніх на то повноважень, зокрема, підписав наряд-замовлення №ТО12-02585 від 20.03.2012р. та акту виконаних робіт №ТО12-02585 від 21.03.2012р., а відповідачем не були здійснені дії щодо прийняття виконання правочину відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, внаслідок чого позивач просить суд визнати недійсним договір №205/ТО від 24.02.2011 р. в частині наряд-замовлення № ТО12-02585 від 20.03.2012 р. та акту виконаних робіт № ТО12-02585 від 21.03.2012 р. до зазначеного договору з моменту їх вчинення; та застосувати передбачені ст. 216 ч.1 Цивільного кодексу України наслідки недійсності правочину та стягнення вартості фактично виконаних робіт та встановлених запасних частин у розмірі 9216,57 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №205/ТО від 24.02.2011р., наряду-замовлення №ТО12-02585 від 20.03.2012р., актів виконаних робіт №ТО12-02585 від 21.03.2012р., довіреності №834 від 21.03.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача виклав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

11.12.2012р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що ПрАТ «Коммунтранс» не затверджував наряд-замовлення №ТО12-02585 від 20.03.2012р., в зв'язку з чим наряд-замовлення є неукладеним (таким, що не відбувся).

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

24.02.2011р. між Закритим акціонерним товариством «Коммунтранс» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк» (виконавець) укладено договір №205/ТО (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню робіт поточного ремонту та/або сервісному обслуговуванню автомобілів замовника зазначених вище, та постачанню запчастин у строки та на умовах зазначених у цьому договорі: 1) модель - Fabia, номер кузова - Y6UBC45JXAB500617, рік випуску - 2009, держ.номер - АН 79-47 НА; 2) OCTAVIA, номер кузова - TMBCA41ZX8B152060, рік випуску - 2007, держ.номер - АА 11-45 ЕТ (п.1.1. Договору).

За п.3.1. Договору цей договір укладено терміном на 1 рік.

Кожна зі сторін має право на дострокове розірвання цього договору. Сторона, яка розриває договір має повідомити іншу сторону про це не пізніше 30 (тридцяти) днів до дати його розірвання, виконавши свої зобов'язання, що витікають з даного договору (п.3.2. Договору).

За п.3.3. Договору цей договір може бути пролонгований на аналогічний термін, якщо жодна із сторін за 30 днів до дати розірвання договору, що планується, не заявить письмово бажання розірвати договір.

Відповідно до п.2.1.1. Договору виконавець зобов'язаний забезпечити виконання повного обсягу робіт по ремонту та/або сервісному обслуговуванню автомобіля замовника на високому якісному рівні. Види конкретних робіт, вартість, строки їх виконання та специфікація запасних частин, які підлягають заміні чи ремонту та їхня вартість визначаються у наряді-замовленні, який підписується особами уповноваженими на це згідно п.7.3., та є невід'ємною частиною цього договору.

За п.2.1.2. Договору виконавець зобов'язати забезпечити ремонт та/або сервісне обслуговування необхідною кількістю запасних частин та паливно-мастильних матеріалів у разі їх наявності на складі виконавця. У разі відсутності необхідних запасних частин на складі виконавця, він здійснює їх замовлення та доставку в обумовлені строки, у разі додержання умов оплати, відповідно до цього договору.

У відповідності до п.4.1. Договору вартість робіт визначається у договірних цінах нарядом-замовленням, який складає виконавець після передачі замовником автомобіля виконавцю. Наряд-замовлення є невід'ємною частиною цього договору, і затверджується сторонами. Пунктом 7.3. Договору визначено, що сторони дійшли згоди що контактною особою з боку замовника за цим договором є - Багмет А.І., паспорт серії ВА 054801 виданий Центрально-Міським РВ УМВС України у м.Горлівці Донецької області 04 травня 1996 року. Він зобов'язаний письмово погоджувати усі заявки на ТО та ремонт. У разі відсутності такого погодження автомобіль замовника не приймається виконавцем для обслуговування та ремонту.

Відповідно до наряду-замовлення №ТО12-02585 від 20.03.2012р. позивач здав відповідачу на технічне обслуговування автомобіль OCTAVIA, номер кузова - TMBCA41ZX8B152060, рік випуску - 2007, держ.номер - АА 11-45 ЕТ, копія якого міститься в матеріалах справи.

Сторонами 21.03.2012р. складено та підписано акт виконаних робіт №ТО12-02585 на суму 9216,57грн., копія якого наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з вищенаведеного, сторонами за Договором узгоджено всі його істотні умови.

З боку замовника зазначений Договір підписаний головою правління Удальцовим В.Ф., який діє на підставі статуту, з боку виконавця - генеральним директором Істошиною Г.М., яка діє на підставі статуту.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Дослідивши зміст спірного Договору, суд дійшов висновку, що останній не суперечить нормам законодавства в розумінні п.1. ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Розмежування компетенції між судами загальної юрисдикції щодо розгляду справ визначається, зокрема, нормами процесуального права.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення позовного провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Так, за змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України.

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються. Зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливість застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Проте, дослідивши всі обставини справи суд встановив, що ні вказані наряд-замовлення №ТО12-02585 від 20.03.2012 р., ні акт виконаних робіт № ТО12-02585 від 21.03.2012 р. за своїми ознаками не відноситься до актів, які носять характер обов'язкових до виконання ненормативних актів та не є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Легітимність вказаних наряду-замовлення №ТО12-02585 від 20.03.2012 р., акту виконаних робіт №ТО12-02585 від 21.03.2012р. може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору №205/ТО від 24.02.2011 р. в частині наряд-замовлення №ТО12-02585 від 20.03.2012р. та акту виконаних робіт №ТО12-02585 від 21.03.2012р. до зазначеного договору з моменту їх вчинення.

Щодо позовної вимоги про застосування передбачених ст. 216 ч.1 Цивільного кодексу України наслідків недійсності правочину та стягнення вартості фактично виконаних робіт та встановлених запасних частин у розмірі 9216,57 грн., господарський суд зазначає, що оскільки вищевказана вимога є похідною від первісної, в задоволенні якої господарським судом відмовлено, остання задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у зв'язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариствоа з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк», м.Донецьк до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Коммунтранс», м.Донецьк про визнання недійсним договору № 205/ТО від 24.02.2011 р. в частині наряд-замовлення № ТО12-02585 від 20.03.2012 р. та акту виконаних робіт № ТО12-02585 від 21.03.2012 р. до зазначеного договору з моменту їх вчинення; застосування передбачених ст. 216 ч.1 Цивільного кодексу України наслідки недійсності правочину та стягнення вартості фактично виконаних робіт та встановлених запасних частин у розмірі 9216,57 грн.

У судовому засіданні 11.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2012р.

Суддя Сич Ю.В.