Рішення

від 12.12.2012 по справі 5009/3896/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 34/101/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69001, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/Шаумяна,4

Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.12 Справа № 5009/3896/12

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Жаріновій К.С.

За участю представників: від позивача: Рубан В.А., довіреність від 01.09.2012 р.; від відповідача -Карпенко О.Л., довіреність від 11.01.12 р.;

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 5009/3896/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Нижній Новгород», Російська Федерація, м. Нижній Новгород, (скорочено ТОВ «Старт-Нижній Новгород»);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТОРНАДО-БУД»(скорочено ТОВ «ТД «ТОРНАДО-БУД»);

про стягнення суми.

Сутність спору:

ТОВ «Старт-Нижній Новгород»заявлено вимоги до ТОВ «ТД «ТОРНАДО-БУД»про стягнення 260000 грн. попередньої оплати за контрактом на поставку товарів № UA 17/08/11 від 17.08.11 р. та 234000 грн. неустойки на підставі п. 5.2 вказаного контракту.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.10.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено та присвоєно номер провадження № 34/101/12 у справі № 5009/3896/12, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 07.11.2012 р., розгляд справи відкладався на 21.11.2012 р. В судовому засіданні 21.11.2012 р. була оголошена перерва до 12.12.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було здійснено попередню оплату за товар на умовах контракту № UA 17/08/11 від 17.08.11 р. в сумі 260000 грн. Відповідач мав поставити оплачений товар не пізніше 14.10.11 р. Але, не поставивши ТОВ «Старт-Нижній Новгород»товар, ТОВ «ТД «ТОРНАДО-БУД», фактично, відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань в односторонньому порядку, чим порушив ст. 193 ГК України, а у позивача з'явилося право вимагати повернення суми, що була попередньо сплачена та штрафні санкції за відмову від виконання зобов'язання в сумі 234000 грн. на підставі п. 5.2 контракту № UA 17/08/11 від 17.08.11 р. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Старт-Нижній Новгород»посилається на ст. 693 ЦК України, ст.ст. 175, 193, 230, 231, 232 ГК України, та ст.ст. 1, 2, 12, 15, 49, 54, 61 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений позов, просив його задовольнити.

ТОВ «ТД «ТОРНАДО-БУД», відповідач по справі, у поясненнях по справі від 12.12.12 р. з приводу заявлених позовних вимог вказує, що 01.10.11 року відповідачем отримані грошові кошти у сумі 260 000 гривень від громадянина України Ігнаткіна В.П. з підставою платежу «Авансовий платіж ТОВ «Старт-Нижний Новгород»...по договору UA 17/08/11 від 17.08.2011 р. через Ігнаткіна В.П.», згідно названого контракту відповідач мав поставити 25 вагонів - 1707 тон щебеневої продукції, яку відповідач не зміг поставити на користь отримувача за контрактом - через заборону на вивіз вантажних вагонів «Укрзалізниці»до Російської Федерації, який діє до цього часу. Оскільки розпорядчий документ про заборону не має вільного обігу відповідач на підтвердження наводить докази, які зміг отримати -публікації засобів масової інформації та інформаційних агентств. Приймаючи до уваги наявність цієї форс-мажорної обставини відповідач підтверджує готовність відвантажити на користь отримувача за контрактом за окремою домовленістю з позивачем (вантажними залізничними вагонами не «Укрзалізниці»тощо) чи після закінчення дії названих обставин.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2011 року ТОВ «Старт-Нижній Новгород»(юридична особа створена та зареєстрована в Російській Федерації, покупець) та ТОВ «ТД «ТОРНАДО-БУД»(постачальник) укладено контракт на поставку товарів № UA 17/08/11 (далі Контракт).

Відповідно до п. 1.1 Контракту відповідач зобов'язався поставити і передати у власність позивача, або вказаному вантажоодержувачу, товар - щебеневу продукцію (надалі товар), а позивач зобов'язався товар прийняти та оплатити на умовах цього контракту.

Пунктами 1.2-1.4 Контракту, сторони встановили, що асортимент, кількість та ціна товару встановлюється додатком № 1 до контракту, загальна кількість товару складає 500 000 (п'ятсот тисяч) тон, країна походження товару, що поставляється -Україна, виробничі гранітні кар'єри.

Згідно п. 2.1 Контракту, загальна вартість товарів, що поставляються за цим контрактом, встановлена у валюті Російської Федерації -російському рублі, і складає вона 218000000 рублів.

Відповідно до п. 2.2 Контракту, оплата товару здійснюється окремо за кожну партію товару по факту його прибуття на російську територію згідно митної декларації, шляхом банківського переказу грошових коштів на вказаний у розділі 10 Контракту банківський рахунок продавця.

Пунктом 3.1 Контракту передбачено, що поставка продукції здійснюється партіями, залізничним транспортом, згідно міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс-2010»на умовах DAP (DAF) («Доставка в пункті»).

Пунктом 8.1 Контракту визначено, що він набирає сили з моменту його підписання сторонами, та діє він до 31 грудня 2012 року, або, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Контрактом.

17.08.11 р. сторонами оформлено специфікацію до Контракту, якою визначили найменування, кількість та ціну продукції: щебінь гранітний фр. 5-20 мм, 100000 тон, 480 рублів РФ за тону; щебінь гранітний фр. 20-40 мм, 150000 тон, 455 рублів РФ за тону; щебінь гранітний фр. 40-70 мм, 150000 тон, 455 рублів РФ за тону; відсів фр. 0-5 мм, 100000 тон, 335 рублів РФ за тону; загальна сума специфікації 218000000 рублів РФ.

17.08.2011 р. додатковою угодою до Контракту сторони погодили станції призначення та реквізити вантажоодержувачів.

Відповідно до п. 3.2. Контракту, поставка товару відбувається на основі факсимільної заявки позивача.

14 вересня 2011 року позивачем була направлена відповідачеві факсимільна заявка вих. № 120 від 14.09.11 р. на поставку товару в кількості 30 вагонів, фр. 5-20 мм, на станцію призначення: «Мытищи», отримувач: ЗАО «Витория».

30 вересня 2011 року, погоджуючи вказану заявку, відповідач виставив рахунок № 031 від 30 вересня 2011 року на загальну суму: 1 117 800 рублів РФ.

01.10.2011 р., керуючись довіреністю № 12 від 21.07.2011 р., рахунок був оплачений фізичною особою, Ігнаткіним Валерієм Петровичем, в інтересах позивача на виконання Контракту, що підтверджується квитанцією № 6108.5.8 від 01.10.2011 р.

За поясненнями представника позивача, через декілька тижнів відповідач повідомив, що відправлення товару затримується з незалежних від нього причин (порушення контрагентом свого контракту) та попросив зачекати. Оскільки протягом декількох місяців товар так і не був направлений позивачеві, ТОВ «Старт-Нижній Новгород»висунув вимогу ТОВ «ТД «ТОРНАДО-БУД»про повернення коштів. Відповідач кошти повернути погодився, але попросив направити йому письмову заяву про повернення коштів та вказати як підставу - «помилкове перерахування».

03.04.2012 р. Ігнаткіним Валерієм Петровичем була направлена заява про повернення помилково перерахованих коштів (а.с. 22), яку відповідач отримав 09.04.2012 р. (повідомлення про вручення, а.с. 23). Вказана заява направлялася і в обслуговуючий банк -ПАТ «Банк «Демарк».

Листом № 09/06-136 від 12.04.12 р. ПАТ «Банк «Демарк»було надано відповідь, відповідно до якої банк просив звернутися до отримувача коштів ТОВ «ТД «ТОРНАДО-БУД»з проханням повернути помилково перераховані Ігнаткіним Валерієм Петровичем кошти 03.10.2011 р., відповідно до глави 2 пункту 2.35. «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»: «Кошти, що помилковано зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких, неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку».

Доказів повернення коштів або поставки спірного товару відповідачем станом на момент розгляду спору не надано.

У зв'язку з наведеними обставинами, позивач просить стягнути з відповідача 260000 грн. попередньої оплати за Контрактом та 234000 грн. неустойки на підставі п. 5.2 Контракту.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) іноземні підприємства і організації мають право звернення до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

В першу чергу, з урахуванням того, що даний спір відноситься до категорії справ з іноземним елементом, оскільки позивач є іноземною юридичною особою (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 31.10.12 р. № 5870, а.с. 82-86), суд встановлює чи підлягає розгляду дана справа господарським судом Запорізької області із застосуванням національного законодавства України до змісту спірних правових відносин.

Згідно п. 1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право». Закон України «Про міжнародне приватне право»(пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи. Згідно зі статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України. За статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону. Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право») спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК.

Згідно статті 1 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладена державами - учасницями СНД у м. Києві 20.03.92 р. (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 2889-XII від 19.12.92 р., далі Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності), ця угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними. Відповідно до п. «а»ч. 1 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави -учасниці Співдружності Незалежних Держав: відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день висування позову. Згідно ч. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.

Пунктом 7.2 Контракту визначено, що при неможливості вирішення розбіжностей між сторонами за цим договором шляхом переговорів, вони підлягають розгляду в господарському/арбітражному суді за місцезнаходженням відповідача, із дотриманням досудового претензійного порядку розгляду спорів.

Таким чином, приймаючи до уваги підтвердження правового статусу відповідача як іноземного суб'єкта господарювання (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 31.10.12 р. № 5870, а.с. 82-86), а також той факт, що сторони по справі передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України (випадки виключної підсудності згідно пункту 1 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»даної справи не стосуються), спір підлягає вирішенню в господарському суді Запорізької області з урахуванням вимог розділу III ГПК.

При оцінці виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 31.10.12 р. № 5870 суд враховує п. 7 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій», відповідно до якого, господарський суд приймає як докази офіційні документи, що походять з інших держав, за умови їх легалізації дипломатичними або консульськими службами України. Міжнародними договорами України про правову допомогу може передбачатися надання іноземних офіційних документів без консульської легалізації. Зокрема, без будь-якого спеціального засвідчення приймаються на території інших держав - учасниць СНД документи, які видано або засвідчено установою чи спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою та скріплено офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць СНД (стаття 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності).

Стосовно вибору права, на підставі якого даний спір має бути вирішено, суд виходить з наступного.

Згідно п. 3.1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій», вибір сторонами українського права як такого, що регулює їх відносини за угодою, означає вибір саме національного законодавства України, а не окремих законодавчих актів, що регулюють відповідні відносини сторін. У разі відсутності волевиявлення сторін зовнішньоекономічної угоди щодо застосовуваного права господарський суд визначає його на підставі колізійної норми, яка може міститися як в міжнародних договорах, що відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, так і в національному законодавстві. Статтею 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності встановлено правила застосування цивільного законодавства однієї держави - учасниці СНД на території іншої держави - учасниці СНД. За цими правилами, зокрема, права та обов'язки сторін за договором визначаються законодавством країни - місця укладення такого договору, якщо інше не передбачено угодою сторін.

Відповідно до преамбули Контракту місцем його укладення є місто Запоріжжя, Україна. Умовами Контракту взагалі не встановлено порядку визначення застосовуваного права, отже суд керується статтею 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розглядає спір за національним законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (ЦК України), за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.4 Контракту поставка кожної партії продукції здійснюється у полувагонах насипом, на підставі факсимільної заявки покупця, що погоджена з продавцем. Строк поставки партії товару не повинен перевищувати 14 календарних днів з моменту затвердження заявки продавцем.

14 вересня 2011 року позивачем була направлена відповідачеві факсимільна заявка вих. № 120 від 14.09.11 р. на поставку товару в кількості 30 вагонів, фр. 5-20 мм, на станцію призначення: «Мытищи», отримувач: ЗАО «Витория».

30 вересня 2011 року, погоджуючи вказану заявку, відповідач виставив рахунок № 031 від 30 вересня 2011 року на загальну суму: 1 117 800 рублів РФ.

Таким чином, заявка була затверджена відповідачем 30.09.2011 р., отже, поставка товару повинна була бути здійснена на пізніше 14.10.2011 р.

За положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З огляду на вказане, відповідачем, починаючи з 15.10.11 р. порушено зобов'язання щодо поставки товару.

01.10.2011 р., керуючись довіреністю № 12 від 21.07.2011 р., рахунок № 031 від 30 вересня 2011 року був оплачений фізичною особою, Ігнаткіним Валерієм Петровичем, в інтересах позивача на виконання Контракту, що підтверджується квитанцією № 6108.5.8 від 01.10.2011 р. на суму 260000 грн. (оригінал вказаної квитанції оглянуто судом 21.11.12 р. в судовому засіданні). Вказані дії Ігнаткіна В.П. відповідають обсягу повноважень, що визначені довіреністю № 12 від 21.07.2011 р. на представництво інтересів ТОВ «Старт-Нижній Новгород».

Банківські реквізити ТОВ «ТД «ТОРНАДО-БУД» для перерахування коштів, наведені у квитанції № 6108.5.8 від 01.10.2011 р. повністю відповідають даним, що вказані відповідачем у рахунку № 031 від 30 вересня 2011 року.

Відповідно до довідки Печерської філії ПАТ «Приватбанк»01.10.11 р. через касу банку було проведено та 03.10.11 р. валютовано платіж за квитанцією № 6108.5.8 від 01.10.2011 р.

Відповідачем підтверджено отримання вказаних коштів меморіальним ордером від 03.10.11 р. (а.с. 108).

Таким чином, позивачем доведено перерахування спірного авансу на суму 260000 грн.

Пунктом 5.2 Контракту встановлено, що за необґрунтовану відмову або ухилення від поставки партії товару продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі 0,5 відсотків від вартості партії товару, що підлягає поставці, за кожен день прострочення поставки, якщо прострочка складає більше 5-ти днів, продавець зобов'язаний повернути грошові кошти в повному обсязі на протязі доби.

Відповідно за обставин порушення зобов'язань щодо поставки спірного товару, позивач правомірно вимагає повернення 260000 грн., сплаченої попередньої оплати за товар на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України та п. 5.2 Контракту.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Контрактом, а саме п. 5.2 встановлено, що за необґрунтовану відмову або ухилення від поставки партії товару продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі 0,5 відсотків від вартості партії товару, що підлягає поставці, за кожен день прострочення поставки.

Частина 6 статті 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки договором не встановлено іншого порядку припинення нарахування штрафних санкцій, слід виходити з 6-ти місячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

ТОВ «Старт-Нижній Новгород»заявлено до стягнення 234000 грн. неустойки, яка нарахована на 180 днів з моменту прострочки поставки товару, тобто за період: з 15.10.2011 р. по 11.04.2012 р.

Перевіривши розрахунок неустойки, суд встановив, що розрахунок вчинений вірно (260000 х 0,005 х 180 = 234000), стягненню підлягає 234000 грн. неустойки.

Доводи ТОВ «ТД «ТОРНАДО-БУД»з приводу наявності форс-мажорних обставин, які на його переконання полягають у неможливості поставки товару на користь отримувача за контрактом через заборону на вивіз вантажних вагонів «Укрзалізниці»до Російської Федерації, який діє до цього часу, суд відхиляє.

Згідно розділу 6 Контракту «Форс-мажор»визначено, що при настанні обставин непереборної сили неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов'язань за цим договором, а саме: військові дії, стихійні лиха, транспортні або екологічні катастрофи, перебої в електросистемі, страйки на транспорті, акти органів державної влади, або інших, не залежних від сторін обставин непереборної сили (далі форс-мажорні обставини), строк виконання зобов'язань відсувається співмірно часу, на протязі якого будуть діяти такі обставини. Достатнім документом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово - промисловою палатою країни виникнення цих форс-мажорних обставин. Сторона, для якої утворилась неможливість виконання зобов'язань за договором, повинна про настання та припинення обставин, що перешкоджають виконанню зобов'язань, негайно повідомити іншу сторону в письмовій формі.

Отже, виходячи з розділу 6 Контракту, відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними і допустимим доказами факту наявності форс-мажорних обставин, у зв'язку з якими він не зміг виконати свої зобов'язання за контрактом.

Публікації засобів масової інформації та інформаційних агентств такими доказами не є. Крім того, суд враховує, що відповідачем не вчинено жодних заходів щодо внесення змін до Контракту в частині строків його виконання, та повідомлення позивача про настання обставин, що перешкоджають виконанню зобов'язань.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТОРНАДО-БУД»(69120, Україна, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Куйбишева, буд. 468, квартира 39, ідентифікаційний код юридичної особи: 34535805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Нижній Новгород» (юридична адреса: 603152, Російська Федерація, м. Нижній Новгород, вул. Ларіна, буд. 26, корп. 3; адреса для листування: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 13/21, оф. 42, ідентифікаційний код юридичної особи: 1025203563120) 260000 (двісті шістдесят тисяч) грн. попередньої оплати за Контрактом на поставку товарів № UA 17/08/11 від 17.08.11 р., 234000 (двісті тридцять чотири тисячі) грн. неустойки, 9880 (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.12.2012 р.

Суддя А.О. Науменко