Рішення

від 29.11.2012 по справі 5006/11/139/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.12 р. Справа № 5006/11/139/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктплокомуненерго», ЄДРПОУ 03337119, м.Донецьк, виробнича одиниця комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Харцизьктепломережа», ЄДРПОУ 05540882, м.Харцизьк Донецької області,

до відповідача, Житлово-будівельного кооперативу «Промінь», м.Харцизьк Донецької

області, ЄДРПОУ 24064861,

про стягнення 20 695,52 грн.

Представники:

від позивача: Григор'єва І.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Обласне комунальне підприємство «Донецьктплокомуненерго», м.Донецьк, виробнича одиниця комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Харцизьктепломережа», м.Харцизьк Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Житлово-будівельного кооперативу «Промінь», м.Харцизьк Донецької області, про стягнення 20 695,52 грн., у тому числі 13 467,34 грн. суми основного боргу, 1 421,77 грн. інфляційних витрат, 930,01 грн. 3% річних та 4 876,40 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення із відповідачем договору №69 на постачання теплової енергії від 19.09.2002р., надання теплової енергії відповідачу та неоплату отриманого теплопостачання, внаслідок чого станом на 01.09.2012р. виникла заборгованість у сумі 13 467,34 грн. та підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних і штрафних санкцій.

У підтвердження викладених обставин позивачем суду представлено розрахунки суми позовних вимог, копії: договору про постачання теплової енергії №69 від 19.09.2000р. разом із додатками до нього, додаткової угоди від 17.06.2010р., листа №1280 від 29.07.2010р., додаткової угоди №52 від 09.10.2002р. із додатками №1-№3 до типового договору про постачання теплової енергії в гарячій воді, угоди про розрахунки від 09.10.2002р., акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2012р., реєстрів вручення рахунків, розпоряджень міського голови Харцизької міської ради №397р від 27.09.2010р., №113р від 29.03.2011р., від 02.10.2009р., №130р від 13.04.2010р., акту на включення опалення від 23.10.2009р., рахунків №463 від 23.03.2010р. та №616від 21.04.2010р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.2, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.526, 527, 625 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

29.11.1012р. у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, при цьому 29.11.2012р. через канцелярію господарського суду надав заяву №84 від 27.11.2012р., за змістом якої останнім визнано суму основного боргу у повному обсязі, штрафні санкції просить зменшити, у зв'язку з тим, що підприємство є неприбутковим, погашення заборгованості відбувається за мірою можливості, оскільки є наявними боржники, які не оплачують послуги взагалі, триває процес судових проваджень щодо них. Отже, з огляду на викладене, просить прийняти рішення про відміну штрафних санкцій, у зв'язку з важким фінансовим становищем.

На підтвердження наведеного, разом із завою, суду представлено копії: судових наказів по справі №2-н-3614/2011р. від 07.10.2011р., №2-н-1565/2011р. від 29.04.2011р., №2-н-3037/2011р. від 02.09.2011р., №2-н-248/2011р. від 18.02.2011р., №2-н-1239/2010р. від 29.09.2010р. разом із розшифровкою заборгованості по ним, а також акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2012р.

Дослідив матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, врахував позицію відповідача та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо наступного.

19.09.2000р. між Обласним комунальним підприємством «Донецьктплокомуненерго», м.Донецьк, в особі виробничої одиниці комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Харцизьктепломережа», м.Харцизьк Донецької області, (Теплопотсачальна організація) та відповідачем, (Споживач) був підписаний договір про постачання теплової енергії №69.

Додатковою угодою №52 від 09.10.2002р. сторони обумовили поставку теплової енергії, що полягає у прийнятті Теплопостачальною організацією на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Опалювальна площа приміщення 3 718,9 м.кв.

Як свідчить позивач та, що не заперечується відповідачем, останньому відбувалась поставка теплової енергії, зокрема, у період березень-квітень 2010р., що у грошовому еквіваленті становить 40 316,11 грн.

Початок надання опалення у спірний період підтверджується актом на включення опалення від 23.10.2009р.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до положень додаткової угоди №52 від 09.10.2002р., якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Рахунок на сплату вартості наданого опалення за період березень 2010р. виставлений позивачем на суму 30 055,58 грн. та отриманий відповідачем 09.04.2010р., рахунок за квітень 2010р. на суму 10 260,53 грн. - 21.04.2010р.

Проте, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем у сумі 13 467,34 грн. на час винесення рішення не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

При цьому, відповідачем визнано позовні вимоги у частині стягнення суми основного боргу в повному обсязі, про що зазначено в письмовій заяві.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч.6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному.

По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою - головою та головним бухгалтером Житлово-будівельного кооперативу «Промінь».

По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише позивач та відповідач, отже судом не вбачається підстав для порушення прав і обов'язків інших осіб внаслідок визнання відповідачем грошових вимог позивача за вказаними правовідносинами.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 13 467,34 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі п.7.2.3 договору нараховано і пред'явлено до стягнення пеню в сумі 4 876,40 грн. із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент прострочення платежу.

Також, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір відсотків не передбачений умовами договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 421,77грн. інфляційних витрат та 930,01 грн. 3% річних.

У свою чергу, відповідачем заявлено клопотання щодо відміни штрафних санкцій, у зв'язку з тяжкими фінансовими труднощами.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, з огляду на наведені визначення норми процесуального законодавства, встановлено право лише на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних зі стягненням 3% річних та інфляційних витрат, оскільки останні за своєю правовою природою не є такими.

Таким чином, суд досліджує клопотання відповідача тільки у частині нарахованого та пред'явленого до стягнення розміру пені в сумі 4 876,40 грн. із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент прострочення платежу.

Разом з цим, відповідно до приписів п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Перевіркою розрахунку суми пені судом встановлено, що сума даної неустойки розрахована з порушенням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України, а саме період її нарахування перевищує встановлені даною нормою обмеження.

Як вбачається з положень додаткової угоди №52 від 09.10.2002р., у спірний період (березень - квітень 2010р.) облік спожитої відповідачем теплової енергії здійснювався згідно приладів обліку. Відповідно до п.6.4 наведеної угоди, якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця.

Фактичні обставини справи свідчать про наявність випадку, обумовленого у наведеному пункті правочину.

Отже, за висновками суду, Споживач за отриману теплову енергію у березні 2010р. повинен був здійснити оплату не пізніше 25.03.2010р., за отриману теплову енергію у квітні 2010р. - не пізніше 25.04.2010р.

З огляду на таке, першим днем прострочення зі сплати вартості теплової енергії отриманої у березні 2010р. у сумі 30 055,58 грн. є 26.03.2010р., у квітні 2010р. у сумі 10 260,53 грн. є 26.04.2010р., кінцевим днем, з додержанням приписів п.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України, є 26.09.2010р. та 26.10.2010р. відповідно.

Враховуючи таке, а також визначення позивача, що не заперечуються відповідачем, розмір пені за прострочення сплати суми з урахуванням часткових оплат, як вартість спожитої теплової енергії у березні 2010р., у розмірі 3 206,81 грн., за період, початок періоду згідно визначень позивача (24.04.2010р.), оскільки у межах дійсного періоду прострочення, по 26.09.2010р., становить 245,78 грн. По відношенню до другої суми 10 260,53 грн., як вартості спожитої теплової енергії у квітні 2010р., з додержанням наведеного принципу визначення періоду прострочення, з 20.05.2010р. по 26.10.2010р., розмір пені становить 767,29грн.

Разом, штрафні санкції складають суму 1 013,07грн.

За змістом глави 24 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором; господарсько-правова відповідальність базується на принципі, зокрема, сплати штрафних санкцій за порушення зобов'язання; господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин; учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як свідчать приписи спірного правочину, сторонами встановлено відповідальність у сплаті штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію та відповідачем погоджено їх розмір - 1%, але не більше 2-ї облікової ставки Національного банку України від належної до сплати суми за кожен день прострочення (п.7.2.3).

Фактичні обставини справи, у свою чергу, свідчать про неналежне виконання господарського зобов'язання Житлово-будівельним кооперативом «Промінь» у спірних правовідносинах, про те не містять доказів вжиття останнім усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За результатами судового підрахунку, розмір загальної суми пені не завеликий порівняно із сумою основного боргу.

Доказів важкого фінансового становища кооперативу матеріали справи не містять, при цьому, представлені суду копії судових наказів не є належним відображенням цього.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд не вбачає наявності виняткових випадків, що зумовлюють підстави для реалізації судом права на зменшення розміру нарахованої неустойки, а отже клопотання відповідача з цього приводу не підлягає задоволенню.

Зважаючи на таке, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають штрафні санкції за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у розмірі 1 013,07грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних витрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», суд дійшов висновку про задоволення даних позовних вимог у наступному: інфляційні витрати у розмірі визначеному позивачем, 3% річних у сумі 929,28 грн.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-2,-4-3, 22, 32-36, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктплокомуненерго», м.Донецьк, виробнича одиниця комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Харцизьктепломережа», м.Харцизьк Донецької області, до Відповідача, Житлово-будівельного кооперативу «Промінь», м.Харцизьк Донецької області, про стягнення 20 695,52 грн., у тому числі 13 467,34 грн. суми основного боргу, 1 421,77 грн. інфляційних витрат, 930,01 грн. 3% річних та 4 876,40 грн. пені, задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Промінь» (86700, Донецька область, м.Харцизьк, м-н.«Ювілейний», б.24-а, ЄДРПОУ 24064861, р/р26006980259 в УСБ, МФО 334602) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк, в особі виробничої одиниці «Харцизьктепломережа» (86700, Донецька область, м.Харцизьк, вул.Вокзальна, 59, ЄДРПОУ 05540882, рах.№26007000106272 у АКБ «УСБ», МФО 300023) 16 831,46 грн., у тому числі 13 467,34 грн. суми основного боргу, 1 421,77 грн. інфляційних витрат, 929,28 грн. 3% річних та 1 013,07 грн. пені, а також відшкодування сплаченого судового збору у сумі 1 308,99 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 29.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 04.12.2012р.

Суддя Соболєва С.М.