Рішення

від 18.12.2012 по справі 16/5007/1247/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" грудня 2012 р. Справа № 16/5007/1247/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Галяс О.О., дов. від 30.01.11р. № 101

від відповідача: Хоменко Т.Б., дов. від 01.12.12р. № 1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоком" (м.Житомир)

про стягнення 14355,40 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 14355,40 грн., з яких 10687,50 грн. боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної № 049775 від 30.09.11р., 2008,67 грн. пені, 590,48 грн. 3% річних та 1068,75 грн. 10% штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в сумі 3667,90 грн., з яких 2008,67 грн. пені, 590,48 грн. 3% річних та 1068,75 грн. 10% штрафу, а також зазначила, що відповідачем сплачено у повному обсязі основний борг в сумі 10687,50 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні. Представник відповідача зазначила, зокрема, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становила 5687,50 грн. А решта основного боргу, заявленого до стягнення, була сплачена відповідачем до подачі позову. Представник відповідача також просила відмовити в частині стягнення пені та штрафу у зв'язку з безпідставністю їх нарахування (а.с.47).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно видаткової накладної № 049775 від 30.09.11р. (а.с.13) на підставі рахунка-фактури № 110023 від 12.07.11р. (а.с.46) поставив відповідачу товар на суму 39687,50 грн.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, юридичні факти.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, за фактом поставки позивачем відповідачу товару, у останнього виникло зобов'язання щодо його оплати.

Посилання позивача у позовній заяві на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 541135/78-11 від 01.09.11р. (а.с.9-12) суд вважає безпідставними, оскільки у зазначеній видатковій накладній № 049775 від 30.09.11р. як підстава поставки товару зазначений рахунок № 110023 від 12.07.11р., а не вказаний договір поставки № 541135/78-11 від 01.09.11р.

У зв'язку з цим, правовідносини між сторонами по поставці товару виникли згідно видаткової накладної № 049775 від 30.09.11р., виданої на підставі рахунка-фактури № 110023 від 12.07.11р., який був виписаний до укладення договору поставки № 541135/78-11 від 01.09.11р.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно даних позивача, станом на день подачі позову утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 10687,50 грн.

Згідно поданих представником позивача довідок: № 159 від 26.11.12р. (а.с.37), № 160 від 17.12.12р. (а.с.45) заявлена до стягнення сума заборгованості в сумі 10687,50 грн. відповідачем сплачена у повному обсязі, з яких 5000,00 грн. сплачено 31.10.12р., тобто до подачі позову, 5687,50 грн. сплачено 05.12.12р. - після подачі позову, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень: № 47 від 31.10.12р. (а.с.41), № 84 від 05.12.12р. (а.с.49).

Позивач, звернувшись з даним позовом до суду, просив стягнути на свою користь з відповідача 2008,67 грн. пені та 1068,75 грн. 10% штрафу, посилаючись на підпункт 9.2 договору поставки № 541135/78-11 від 01.09.11р.

Господарський суд вважає дану вимогу позивача безпідставною, виходячи з наступного.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, наведеними нормами чинного законодавства в імперативному порядку встановлено, що вимога про стягнення пені може ставитися лише за умови підписаного між сторонами договору, в якому такий вид відповідальності передбачено за невиконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивач зазначив до стягнення 590,48 грн. 3% річних, виходячи з договору поставки № 541135/78-11 від 01.09.11р.

Враховуючи, що правовідносини між сторонами виникли по факту поставки згідно видаткової накладної № 049775 від 30.09.11р., господарський суд вважає правомірним нарахування 3% річних відповідно до вимог ст.530 ЦК України.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення боргу згідно листа від 07.09.12р. № 120 (а.с.15), якого він направив відповідачу 10.09.12р. (а.с.16).

Таким чином, обов'язок відповідача сплатити заборгованість виникла починаючи з 18.09.12р.

У період з 18.09.12р. по 31.10.12р. заборгованість відповідача становила 10687,50 грн., відповідно, за прострочку у 44 дні з цієї суми 3% річних становить 38,65 грн.

У період з 01.11.12р. по 07.11.12р. заборгованість відповідача становила 5000,00 грн., відповідно, за прострочку у 7 днів з цієї суми 3% річних становить 02,87 грн.

Таким чином, обгрунтованою сумою 3% річних є 41,52 грн.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 41,52 грн. 3% річних.

В частині стягнення нарахованих сум пені та штрафу суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

В частині стягнення 5000,00 грн. заборгованості, сплаченої відповідачем до подачі позову відмовити.

В частині стягнення 5687,50 грн. заборгованості, сплаченої відповідачем після подачі позову, провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору (п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоком", 10001, м.Житомир, вул.Гоголівська 73, кв.64, ідентифікаційний код 20421749:

- на користь Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко", 04073, м.Київ, вул.Сирецька 28/2, ідентифікаційний код 23162981 - 41,52 грн. 3% річних та 642,32 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 5687,50 грн. боргу провадження у справі припинити.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.12.12

Суддя Гансецький В.П.

Друк.: 1 прим. у справу.