Ухвала

від 17.12.2012 по справі 5016/2882/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

УХВАЛА

17.12.12 р. № 5016/2882/2012

м. Миколаїв

Суддя Адаховська В.С., розглянувши матеріали

за заявою кредитора: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (54018, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 55-Е, ідентифікаційний код 20916741)

до боржника: Підприємства об'єднання громадян "АВТОНІК" (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 91, ідентифікаційний код 33573635)

про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

11.12.2012 р. на адресу господарського суду надійшла заява Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва № 23485/09 від 28.11.2012 р. про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника - Підприємства об'єднання громадян "АВТОНІК" за ознаками ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки останнє неспроможне погасити кредиторську заборгованість в сумі 170 грн. та відсутнє за адресою місцезнаходження.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про повернення заяви без розгляду на підставі наступного.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до положень абзацу 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", неплатоспроможність -неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до абзацу 8 згаданої статті Закону про банкрутство безспірні вимоги кредиторів -вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Перелік цих документів визначено в частині 8 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Згідно вимог ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець -боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов`язань.

Відповідно до вимог Закону про банкрутство, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 цього Закону.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а ст. 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Таким чином, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості розгляду справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою, за відсутності належних доказів на підтвердження безспірних вимог ініціюючого кредитора.

На підставі вищевикладеного, при розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, що регулюється ст. 52 Закону, а саме: справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі вимоги до складу вимог ініціюючого кредитора, регулюються загальними нормами Закону. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 21.12.2010 р. у справі № 01/1074).

Як вбачається з поданих матеріалів, заява Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про порушення справи про банкрутство обґрунтована тим, що боржник має заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 170 грн. На підтвердження безспірності грошових вимог кредитором додано до заяви копії рішення № 1104 від 29.08.05 р. про застосування фінансових санкцій та картки особового рахунку страхувальника.

В порушення зазначених вище норм Закону кредитором не додано до заяви вимоги про сплату боргу або рішення суду, докази відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення безспірної заборгованості.

При цьому господарський суд зазначає, що обставини наявності підстав порушення провадження у справі про банкрутство встановлюються господарським судом на стадії прийняття відповідної заяви, тому відповідні докази мають бути подані заявником на момент порушення провадження у справі, можливості витребування вказаних документів на відміну від позовного провадження Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові №50/74 від 22.09.09 р.).

За таких обставин, вказана заява не може бути прийнятою до розгляду господарським судом та підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Звернути увагу заявника на те, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення (ч. 2 ст. 9 Закону про банкрутство).

Керуючись ст. ст. 6, 7, 9, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 3 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву та додані до неї документи повернути кредитору без розгляду.

СуддяВ.С.Адаховська