Рішення

від 12.12.2012 по справі 5023/4790/12 (н.р. 5023/10333/11)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р.Справа № 5023/4790/12 (н.р. 5023/10333/11)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бураковой А.М.

при секретарі судового засідання Тарасова С.В.

розглянувши справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Критерій", м.Харків про за участю стягнення збитків в розмірі 111780,00 грн. Прокуратури міста Харкова за участю представників строрін:

позивача - Антонюк В.В. за довіреністю № 137 від 01.11.2011 року.

відповідача - генеральний директор Кріштоп Олександр Лео - жоржович, протокол № 1 від 11.06.2002 р., положення про ген. директора від 25.06.2002 р.

прокурор - Хвостенко О.Є., наказ від 08.10.12 р., посвідчення від 28.09.12 р.

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись у суд з даним позовом, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі -позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Критерій" (далі -відповідач) 111780,00 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, користуючись майном (цілісний майновий комплекс) на підставі укладеного з позивачем договору оренди, втратив частину майна, чим завдав збитків позивачу в розмірі вартості втраченого майна та витрат на проведення експертної оцінки вказаних збитків.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.02.2012р. (суддя Задорожна І.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Ільїн О.В., Россолов В.В.), в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від "03" жовтня 2012 р. касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області задоволено частково та Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2012р. та рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.2012р. у справі №5023/10333/11 скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до Витягу з автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області від 23.10.2012 року справу №5023/4790/12 (н.р. 5023/10333/11) призначено для розгляду судді Бураковій А.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.10.2012 року призначено справу №5023/4790/12 (н.р. 5023/10333/11) до розгляду у судовому засіданні на "07" листопада 2012 р. о 12:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від "07" листопада 2012 р. розгляд справи було відкладено на 28 листопада 2012 року 11:00 годині.

У судовому засіданні 28 листопада 2012 року було оголошено перерву до 12.12.12 року о 10:30 годині.

До господарського суду Харківської області 06.12.2012 року від відповідача надійшло Доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. 21265), разом з документами в їх обгрунтування. Кірм того, надав супровідний лист (вх. 22135), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи лист вих.№81 від 30.12.2011 року.

Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання з"явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 111780,00 грн. збитків, які заподіяні в наслідок втрати частини майна, чим завдані збитків позивачу в розмірі вартості втраченого майна та витрат на проведення експертної оцінки вказаних збитків. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечує у повному обсязі, у наданому відзиві та доповненнях на віздзиві на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог, з посиланням на те, що списання орендованих у позивача основних засобів було здійснено з письмової згоди позивача у 2001- 2002 років відповідно до наказів РВ ФДМУ №588- п від 26.06.2001 року, №861- п від 25.09.2002 року та отримані кошти були направлені на відновлення орендованого майна. Крім того, у судовому засіданні посилається на пропуск позивачем строків позовної давності, відповідно до вимог ст.257 Цивільного кодексу України. Надав пояснення по суті справи.

Прокурор в призначене судове засідання з"явився, пояснень по суті справи не надавав.

Враховуючи те, що п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача та відповідача дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

29 квітня 1993 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Критерій" (відповідачем) було укладено Договір оренди № 263 (Договір)

Відповідно до умов договору оренди від 29.04.1993 року №263, а також у відповідності до акту приймання - передачі згідно додатку №1 РВ ФДМУ по Харківській області передало, а ТОВ "Критерій" прийняло у користування цілісний майновий комплекс Малого головного державного підприємства "Критерій" по вул.1-ї Кінної Армії, 63, міста Харкова за його вартісними показниками станом на 01.01.1993 року.

Відповідно до п.1.1. Договору, метою передачі зазначеного цілісного майнового комплексу в оренду було підвищення ефективності використання державного майна та досягнення найбільших результатів господарської діяльності головного державного підприємства "Критерій", які повинні були бути забезпеченими ТОВ "Критерій".

Згідно до п.3.2. Договору, розмір орендної плати за користування зазначеним цілісним майновим комплексом був визначений у сумі 1 038 600,00 карбованців у рік.

Згідно п.8.1. зазначеного договору оренди, сторонами визначено строк його дії до 29.04.1995року.

B період дії зазначеного Договору оренди відповідними Додатковими двосторонніми угодами змінювався розмір орендної плати, з огляду на її перерахунок за поточними даними інвентаризації та реформованим балансовим обліком, а також у зв'язку зi зміною положень чинного законодавства про оцінку майна та продовжувався строк дії договору оренди.

На виконання наказу Фонду державного майна України від 17.05.2000р. № 1005 "Про уточнення вартості основних засобів ОП", з метою здійснення уточнення складу i вартості основних засобів, переданих в оренду у складі цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Критерій", за результатами проведеної інвентаризації до вказаного Договору оренди від 29.04.1993р. № 263-ЦМК було внесено зміни на підставі додаткової угоди від 17.10.2000 р. № 6.

Зазначеною додатковою угодою вартість основних засобів орендованого цілісного майнового комплексу за даними Звіту ТОВ Аудиторської фірми "Віда" від 08.09.2000р. станом на 01.06.2000р. становила 61 118, 48 грн.

При цьому, за розрахунком балансової (залишкової) вартості основних засобів, наявних у складі орендованого майна станом на 01.06.2000р. за найменуваннями об'єктів їх кількість становила 55 одиниць.

У подальшому, з метою чергового приведення оцінки об'єкта оренди та розміру орендної плати за вказаним Договором оренди від 29.04.1993р. № 263 у відповідність до вимог чинного законодавства, позивачем було проведено інвентаризацію орендованого цілісного майнового комплексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на те, що за результатами проведеної інвентаризації станом на 31.01.2011р. було встановлено відсутність 11-ти одиниць автотранспортних засобів та 5-ти одиниць основних засобів, при цьому, всупереч положенням наказів РВ ФДМУ по Харківській області від 26.06.2001р. № 588-П та від 25.09.2002р. № 861-П, якими було передбачене списання зазначених 11-ти та 5-ти одиниць орендованих засобів відповідно та направлення отриманих коштів до Державного бюджету та на відновлення орендованого майна або поповнення основних засобів, з документів бухгалтерського обліку не вбачалось здійснення перерахування отриманих коштів на зазначені цілі.

Судом встановлено, що наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 26.06.2001р. № 588-П було передбачено перерахування на рахунок РВ ФДМУ по Харківській області для подальшого зарахування до Державного бюджету України коштів, отриманих внаслідок списання та здачі металобрухту та іншої вторинної сировини з наступних автотранспортних засобів:

1. Автомобіль ГАЗ-52, державний номер 30-77 ХКИ, 1976 року випуску, первинною балансовою вартістю 5 513, 27 грн.

2. Напівпричіп 6 т, державний номер 21-87 ХА, 1986 року випуску, первинною

балансовою вартістю 3 646, 72 грн.

3. Автобус АСГ-03, державний номер 89-66 ХАО, 1986 року випуску, первинною балансовою вартістю 6 082, 38 грн.

4. Автомобіль 3ІЛ-131, державний номер 74-61 ХАС, 1975 року випуску, первинною балансовою вартістю 4 034, 60 грн.

5. Автомобіль 3ІЛ-130, державний номер 36-97 ХАС, 1978 року випуску, первинною балансовою вартістю 11 499, 00 грн.

6. Автомобіль ГАЗ-53Ф (бензовоз), державний номер 18-80 ХАЧ, 1981 року випуску, первинною балансовою вартістю 5 227, 02 грн.

7. Автомобіль ГАЗ-24, державний номер 90-97 ХАБ, 1980 року випуску, первинною балансовою вартістю 2 826, 64 грн.

8. Автомобіль ЕРАЗ-762В, державний номер 09-98 ХАС, 1986 року випуску, первинною балансовою вартістю 4 813, 74 грн.

9. Автомобіль КАЗ-608В, державний номер 06-34 ХАС, 1986 року випуску, первинною балансовою вартістю 11 378, 85 грн.

10. Автомобіль ІЖ 2715, державний номер 70-47 ХАС, 1989 року випуску, первинною балансовою вартістю 4 339, 48 грн.

11. Автонавантажувач 4045, 1989 року випуску, первинною балансовою вартістю 2 836, 24 грн.

Однак, як зазначає позивач, при інвентаризації майна орендованого цілісного майнового комплексу, ні перелічених автотранспортних засобів, ні коштів, отриманих внаслідок їх списання та здачі металобрухту та іншої вторинної сировини, виявлено не було.

Крім того, наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 25.09.2002р. № 861-П було передбачено направлення на відновлення орендованого майна коштів, отриманих внаслідок списання та здачі металобрухту та іншої вторинної сировини з наступних основних засобів:

1. Бензосховище 1965 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 120 та первинною балансовою вартістю 1 046,18 грн.

2. Комутатор ДКУ-20 1962 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 130 та первинною балансовою вартістю 1 641,14 грн.

3. Вал для гофрування 1988 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 182 та первинною балансовою вартістю 123, 43 грн.

4. Завіса плюшева 1985 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 174 та первинною балансовою вартістю 62,99 грн.

5. Автомобіль 3ІЛ-157, державний номер 52-96 ХАН, 1983 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 256 та первинною балансовою вартістю 3 964, 46 грн.

6. Автомобіль 3ІЛ-ММЗ, державний номер 21-84 ХАС, 1987 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 254 та первинною балансовою

вартістю 2 845, 56 грн.

7. Шафа книжкова 1975 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 175 та первинною балансовою вартістю 88, 75 грн.

Як зазначає позивач, при інвентаризації майна орендованого цілісного майнового комплексу 5-ти окремих об'єктів з переліченого переліку (пп. 1., 2., 4., 6., 7.) виявлено не було, при цьому коштів, отриманих внаслідок їх списання та здачі металобрухту та іншої вторинної сировини, виявлено також не було.

Крім того, в ході проведення інвентаризації орендованого цілісного майнового комплексу, без видачі РВ ФДМУ у Харківській області наказу на списання було виявлено відсутність наявних раніше 5 - ти об'єктів, а саме:

1. Автомобть ГАЗ-53, державний номер 40-01ХАС, 1987 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 269.

2. Спецкузов 1991 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 275, який являв собою будку для автомобіля ГАЗ-53, poзміром 3,74 X 2,38 м / Н =2,0 м, виготовлену з дошки завтовшки 20 мм, металевого листа завтовшки 0,1 мм, загальною вагою металу ~ 270,0 кг.

3. Зварювальний апарат 1991 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 277.

4. Друкарська машинка "Ромашка" 1988 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 146.

5. Телефакс 1991 року вводу в експлуатацію, з інвентарним номером 140.

До того ж, як зазначає позивач, ним було виявлено відсутність частини огорожі підприємства, яка за документами становить довжину у 52. 5 метри, а фактично має довжину у 21, 6 метри.

З врахуванням викладеного, позивачем було прийнято рішення про відшкодування з відповідача збитків, завданих державі під час користування цілісним майновим комплексом Малого головного державного підприємства "Критерій"по вул.1-ї Кінної Армії, 63, міста Харкова та визначення вартості вказаних збитків, шляхом проведення незалежної оцінки суб'єктом оціночної діяльності вартості окремо індивідуально визначеного майна (групи інвентарних об'єктів) у кількості 22 одиниці.

Таким чином, як вказує позивач, розміром збитків, завданих державі під час користування цілісним майновим комплексом Малого головного державного підприємства "Критерій" по вул. 1-ї Кінної Армії, 63 міста Харкова являється грошова сума, яка згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності Дочірнього підприємства фірми "Універсал -Експерт"станом на 31.01.2011 року, затвердженого наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 15.09.2011 року, становить 111 780, грн. ( в тому числі ПДВ 18 630,0грн.)

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом №06-5532 від 27.09.2011 року, в якому доводив до відому керівництво відповідача пропозицію про перерахування 111 780,0 грн. на визначені фінансові реквізити, однак відповідач залишив вказану пропозицію без задоволення, в зв*язку з чим, вищевказані обставин стали причиною звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку викладеним у позовній заяві обставинам, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов*язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків. Відшкодування збитків передбачено також ст. 224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов*язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб*єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За ст. 614 Цивільного кодексу України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання, якщо інше на встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

Стягнення збитків як вид цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачаться, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.

Відсутність хоч б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Предметом даного спору є стягнення збитків позивача заподіяних відповідачем шляхом порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди №263-ЦМК від 29.04.1993 року, та не забезпечення відповідного зберігання переданого майна, внаслідок чого розмір збитків завданих державі під час користування цілісним майновим комплексом малого головного державного підприємства "Критерій" по вул.1-ї Кінної армії 63 міста Харкова за розрахунком позивача відповідно висновку експерта становить 111 780,0 грн.

Проте, позивачем не надано доказів заподіяння йому збитків в заявленій сумі саме внаслідок неправомірних дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Критерій", що свідчить про недоведеність позивачем факту заподіяння йому збитків внаслідок протиправних дій відповідача, тобто наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки відповідача, збитків, безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини).

Як встановлено матеріалами справи, списання основних засобів відповідачем відбувалося на підставі наказів РВ ФДМ України за №588-п від 26.06.2001 року та №861-п від 25.09.2002 року.

В матеріалах справи наявні договори купівлі - продажу з ТОВ "Втормет" та ТОВ "Вторсплав" на реалізацію металобрухту, а саме списаних орендованих основних засобів, що дає суду підставу вважати про наявність реальних покупців на списані орендовані основні засоби та те що відповідачем були вжиті відповідні заходи на виконання відповідних наказів РВ ФДМ України.

Згідно наданого до матеріалів справи аудиторського звіту незалежного аудитора щодо відповідності бухгалтерського обліку орендованих в РВ ФДМУ основних засобів по договору №263 ЦМК від 29.04.1993 року переданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Критерій"за період з 01.06.2000 року по 31.01.2011 року, який до речі, було складено на замовлення позивача, відображено інформацію про основні засоби, що обліковуються на балансі підприємства, в тому числі орендовані, вбачається, що грошові кошти отримані від реалізації списаних матеріалів, були використані відповідачем, зокрема на ремонт та відновлення орендованого майна, про що вказано, у вказаному аудиторському звіті, який долучений відповідачем до матеріалів справи.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що сума збитків заявлена позивачем також не підтверджена, оскільки наданий позивачем звіт суб'єкта оціночної діяльності Дочірнього підприємства фірми "Універсал-Експерт" станом на 31.01.2011 року, затвердженого наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 15.09.2011 року не містить доказів щодо реальності завдання збитків саме в сумі 111780,0 грн., оскільки, вказаний звіт не підтверджує факт втрати зазначеного майна та документально не підтверджує вартість втраченого майна.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач не довів належними та допустими доказами наявності у нього прямих (реальних) збитків внаслідок дій відповідача, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 111 780,0 грн. є не обґрунтованою, матеріалами справи не підтверджена та не підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем взагалі не враховано те, що у 2009 році було винесено Вирок Комінтернвського суду, відповідно до якого Волошина А.Н. визнано винним у скоенні злочину, передбаченого ч.2 ст.185, ч.3. ст. 185 КК України, а також цивільний позов ТОВ "Критерій" було задоволено повністю та стягнуто з підсудних Волошина А.Н., Цилюрик А.А.Маковоз Д.Ю. на користь ТОВ "Критерій" 1612,65 грн. у рахунок матеріальної шкоди. (том 3, а.с. 139-151).

Також, суд зазначає, що позивачем взагалі не взято до уваги те, що відповідачем було витрачені кошти в розмірі 43 177,41 грн. на покращення орендованого майна, про що свідчать акти виконаних робіт, рахунки та податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Що стосується посилання відповідача на пропуск позивачем строків позовної давності, відповідно до вимог ст.257 Цивільного кодексу України, викладеним відповідачем у відзиві на позовну заяву вх. № 807 від 25.01.2012р., господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ст. ст. 256, 257, 261, 267 позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення вищевказаного клопотання відповідача, оскільки згода на надання списання відповідного орендованого майна відбувалася за наказами РВ ФДМУ по Харківській області від 26.06.2001 року №588-П та від 25.09.2002 року №861-П, та визначене такими наказами списання потребувало певного (невизначеного) часу для здійснення відповідних дій до утилізації орендованого майна, в зв*язку з чим, суд не вбачає пропуску строку позовної давності та вважає, що право на позов виникло у позивача з часу виникнення обов*язку на здійснення інвентаризації, а саме 31.01.2011 року, в зв*язку з чим, суд відмовляє в задоволенні вищевказаного клопотання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір у даній справі залишається за позивача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 22, 614, 623 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності на підставі ст. 257 ЦК України - відмовити.

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 17.12.2012 р.

Суддя Буракова А.М.

5023/4790/12 (н.р. 5023/10333/11)