Рішення

від 13.12.2012 по справі 5020-1250/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року справа № 5020-1250/2012

За позовом Державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр

Автономної Республіки Крим"

(вул. Батуріна, буд. 13, м. Сімферополь, АР Крим, 95015, ідентифікаційний код 01190126)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега ТВ"

(вул. Капітанська, буд. 2, офіс Н-333, м. Севастополь, 99011; вул. Новоросійська, будинок 3, кВ. 17, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 35483203)

про стягнення 83 617,71 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ДП "Радіотелевізійний передавальний центр АРК") -Ємельянова Г.О., довіреність №2259 від 02.10.2012;

Відповідач (ТОВ "Мега ТВ") -Бутенко М.В., довіреність від 01.03.2012.

Суть спору:

ДП "Радіотелевізійний передавальний центр АРК" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до ТОВ "Мега ТВ" про стягнення 83 617,71 грн.

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору №68/15/09 від 07.05.2009 про надання телекомунікаційних послуг по експлуатаційно-технічному обслуговуванню обладнання ТОВ «Мега ТВ»в частині належної та своєчасної оплати послуг.

Ухвалою від 06.11.2012 позовну заяву прийнято до провадження судом.

У порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач у ході розгляду справи надав письмові пояснення по суті спору, вказавши, що заявлені позовні вимоги визнає повністю та просить надати йому відстрочку виконання судового рішення строком на 4 місяця у зв'язку із важким фінансовим становищем.

Позивач у судовому засіданні 13.12.2012 виклав зміст позовних вимог, на їх задоволенні наполягав, у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав заперечення на клопотання відповідача про відстрочення судового рішення, з огляду на його необґрунтованість.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2009 між Державним підприємством "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим" (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега ТВ" (сторона 2) був укладений Договір №68/15/09 про надання телекомунікаційних послуг по експлуатаційно-технічному обслуговуванню обладнання ТОВ «Мега ТВ»на РТПС-РРС Севастополь, предметом якого є надання телекомунікаційних послуг стороною 1 стороні 2 по розміщенню та забезпеченню послуг, необхідних для нормальної роботи обладнання сторони 2 та підключенню до електромереж на РПС-РРС Севастополь.

Сторона 1 зобов'язується, зокрема, забезпечувати умови утримання обладнання, які необхідні для нормальної роботи. Надавати електроенергію для живлення апаратури за умови укладення договору на оплату стороною 2 електроенергії в РЕС.

Сторона 2 зобов'язується, зокрема, своєчасно оплачувати послуги сторони 1 (п. 2.2.17 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, вартість послуг Сторони 1 оплачується договірною ціною за комплект обладнання зв'язку з нарахуванням ПДВ.

Договірна ціна встановлюється щорічно на спільній нараді представників сторін та оформлюється Додатком №2 до Договору та може змінюватися при зміні ринкових умов, а також при зміні складу та кількості обладнання. Відмова сторони 2 від зміни ціни може бути підставою для дострокового розірвання Договору (п. 3.2 Договору).

Оплата послуг, що надавалися стороною 1 здійснюється з моменту установки обладнання сторони 2 на РТПС-РРС Севастополь. Сторона 1 надсилає акт виконаних робіт та рахунок до 5 числа місяця, наступного за звітним. Сторона 2 до 10 числа місяця, наступного за звітним оплачує рахунки сторони 1. У випадку затримки оплати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 6.1, Договір починає дію з моменту його підписання до 31.12.2009. За відсутністю повідомлення про розірвання договору одною стороною за місяць до спливу означеного строку, Договір автоматично продовжується на кожний наступний рік, за умови підписання додатку 2 в новій редакції, відповідно до п. 3.2 Договору.

Додатковими угодами до договору сторонами було продовжено строк дії договору, остаточно до 31.12.2012 (арк.с. 39, 40).

Свої зобов'язання за Договором Стороною 1 виконувалися належним чином, що підтверджується представленими актами виконаних робіт (арк.с. 41-50), а також рахунками, які виставлялись стороною 1 стороні 2 для оплати послуг за договором відповідно до актів виконаних робіт (арк.с. 51-63).

Однак, відповідачем сума боргу належним чином та в повному обсязі сплачена не була, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем.

Гарантійним листом від 27.03.2012 вих. №27/03-12/02п відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем у розмірі 59721 грн. та зобов'язався погасити 50% боргу в строк до 20.04.2012 (арк.с. 64).

Листом від 08.08.2012 позивач звертався до відповідача з повідомленням про наявність заборгованості та вимогами погасити її (арк.с. 65).

Однак сума боргу відповідачем сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 83617,71 грн.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, що виникли з господарського договору, тому підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, між сторонами укладений Договір №68/15/09 про надання телекомунікаційних послуг по експлуатаційно-технічному обслуговуванню обладнання ТОВ «Мега ТВ»на РТПС-РРС Севастополь, предметом якого є надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до статей 901-903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами.

Отже, саме означений Договір є підставою виникнення у відповідача перед позивачем обов'язку оплатити отримані послуги.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Сторонами за договором було узгоджено порядок розрахунків, а саме - Сторона 2 до 10 числа місяця, наступного за звітним оплачує рахунки сторони 1. (п. 3.3 Договору).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується те, що позивачем належним чином виставлялись рахунки для оплати, однак відповідач вносив оплату неналежним чином та не в повному обсязі.

Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем за виставленими та представленими суду рахунками склала 83617,71 грн.

Згідно вимог ст. ст. 32 , 33 Господарського процесуального кодексу України , доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів внесення оплати за отримані послуги відповідач не надав.

З огляду на те, що оплата позивачеві отриманих послуг є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 83617,71 грн.

У судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі, що підтверджується його письмовою заявою, та просив суд відстрочити виконання рішення на 4 місяця.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про його задоволення за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

У судовому засіданні 13.12.2012 позивач проти відстрочення виконання рішення на 4 місяця заперечував, з підстав його необґрунтованості.

Згідно з пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд вважає клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення таким, що не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Згідно з п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Із зазначених положень випливає, що відстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Вивчивши матеріали заяви про надання відстрочки, суд вважає, що викладені в ній обставини та представлені докази не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього витрати по сплаті судового збору у розмірі 1672,35 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега ТВ" (вул. Капітанська, буд. 2, офіс Н-333, м. Севастополь, 99011; вул. Новоросійська, будинок 3, кВ. 17, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 35483203) на користь Державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим" (вул. Батуріна, буд. 13, м. Сімферополь, АР Крим, 95015, ідентифікаційний код 01190126) суму заборгованості за надані послуги у розмірі 83617,71 грн. (вісімдесят три тисячі шістсот сімнадцять грн. 71 коп.) , а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1672,35 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят дві грн. 35 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення відмовити.

Повне рішення складено 17.12.2012

Суддя підпис О.С. Погребняк