Рішення

від 17.12.2012 по справі 14/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м. Чернігів, пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

11 грудня 2012р. справа № 5028/14/53/2012

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Чернігівське АТП-17462»,

пров.Старобілоуський, 4а, м. Чернігів, 14021

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімекс Льон»,

вул.Лизогуба, 13, м. Чернігів, 14013

Про стягнення 10 067грн. 60коп.

Суддя Н.Ю.Книш

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача : Костюк Ю.В. представник довіреність від 01.01.2012р.

Від відповідача : Кульгейко Л.Ю. представник довіреність №1 від 02.08.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9120,46грн. за надані автотранспортні послуги на підставі договору №01/236 від 21.09.10р., 695,27грн. пені за період з 09.11.11р. по 08.05.12р. та 251,87грн. три проценти річних за період з 09.11.11р. по 10.10.12р.

У відзиві на позовну заяву №132 від 25.10.12р. відповідач проти позову заперечував та зазначив, що відповідачем відповідно до умов договору було подано, а позивачем прийнято заявку на перевезення вантажу по маршруту м. Чернігів-с.Тиниця (Бахмач)-с.Семенівка (Мена)-м. Чернігів, здійснено перевезення вантажу по зазначеному маршруту згідно кінцевих пунктів призначення, але при цьому, позивачем самостійно в односторонньому порядку, без узгодження з замовником було порушено маршрут руху автомобіля чим навмисно і безпідставно збільшено відстань між кінцевими пунктами маршруту на 340км., внаслідок чого збільшено вартість послуг по перевезенню. Відповідач стверджує, що позивач не надав замовнику інформацію про неможливість транспорту перевізника рухатися узгодженим маршрутом в момент узгодження заявки чи до моменту виїзду транспорту на рейс, що сформований та підписаний 26.10.11р. акт №1069 здачі-прийняття робіт (надання послуг) не може бути підтвердженням належного виконання умов договору перевізником, підпис замовника на акті не відображає прийняття замовником належного виконання умов договору, як на цьому наголошує позивач, адже обов'язки по договору перевізник 26.10.11р. ще не виконав, що додані до позовної заяви подорожні листи оформлені з явними порушеннями і не можуть бути взагалі підставою для розрахунку (калькуляції) вартості наданих послуг.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.12р. надав письмове пояснення до відзиву на позовну заяву, в якому не погодився із запереченнями відповідача, посилаючись на те, що відповідно до отриманої заявки на перевезення вантажів, шляхом повідомлення по телефону необхідних відомостей перевізником було визначено тип та кількість автомобілів, потрібних для перевезення вантажу та розроблено маршрут слідування автомобіля між пунктами призначення, що представнику відповідача було повідомлено детальний маршрут слідування автомобіля між кінцевими пунктами призначення до моменту виїзду автомобіля в рейс (м. Чернігів-с.Тиниця Бахмачцького р-ну-с.Семенівка Менського р-ну-м. Чернігів через с. Кіпті Козелецького р-ну) та названо орієнтовну вартість послуг. Позивач стверджує, що пропозицію відповідача проводити перевезення через смт.Короп було відхилено, оскільки перед смт.Короп встановлено знак на заборону проїзду транспорту загальною масою понад 10т. Позивач вказує на те, що вантаж було отримано у вантажовідправника ТОВ «СП «Агродім»та доставлено вантажоодержувачу ТОВ «Бімекс Льон», про що свідчать товарно-транспортні накладні, що подорожні листи вантажного автомобіля не є документами суворої звітності і на підприємстві працює близько 200 автомобілів, а тому листи видаються в довільній формі, але в Журналі диспетчера чітко зафіксовано, які подорожні листи за номерами було видано у жовтні місяці 2011р. на автомобіль, яким було здійснено доставку вантажу, записані в журналі листи за номерами співпадають з тими, які є в матеріалах справи, крім того, співпадають і показники спідометра при виїзді і поверненні та витрати пального, також вказано коли водієм було повернено лист диспетчеру. Крім того, позивач пояснив, що рахунки за виконанні перевезення виписуються на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у замовника -тільки дорожніх листів, що після прибуття автомобіля з рейсу та на підставі наданих до бухгалтерії ТТН №000227 від 22.10.11р., ТТН №000228 від 26.10.11р. та подорожній листів №582339 від 22.10.11р., №582256 від 26.10.11р. бухгалтерією було виставлено реєстр-рахунок №1069 від 22.10-26.10.11р. на оплату вартості перевезень і послуг автотранспорту та виписано Акт здачі-прийняття робіт №1069 від 26.10.11р., що після отримання рахунку на оплату та Акта №1069 від замовника не надходило жодних вимог надати детальну калькуляцію вартості наданих послуг. Позивач вважає, що на підтвердження належного надання послуг перевізником, відповідач повернув підписаний Акт №1069, в якому чітко вказано, що виконавцем (перевізником) було надано послуги по рахунку №1069 від 26.10.11р. за транспортні послуги, сторони претензій одна до одної не мають, тобто на момент підписання даного Акту №1069 відповідач не заперечував проти вартості наданих послуг та погоджувався із сумою 9120,46грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.11.12р. надав доповнення до відзиву на позовну заяву №140 від 05.11.12р., в якому зазначив, що заявка на перевезення вантажу належним чином сторонами не узгоджена; в угоді перевезення вантажу сторони не досягли згоди з істотних умов, які є обов'язковими для договорів перевезення, а саме: не вказана сума договору, не вказано об'єм робіт, які будуть надаватися за цим договором, кількість, марку автомобілів, які будуть здійснювати перевезення і найменування вантажу, маршрут, за яким буде здійснюватися перевезення, порядок прийняття вантажу, не розмежовано порядок надання послуг з перевезення та інших послуг, які паливно-мастильні матеріали, в якій кількості і у якому порядку повинні надаватися та ін., не було досягнуто згоди між сторонами про обсяг робіт, а тому така угода є не укладеною, тобто є такою, що не відбулася. Відповідач вважає, що факт підписання акту №1069 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.10.11р. не може вважатися доказом прийняття відповідачем належного виконання зобов'язання та доказом укладання угоди в спрощений спосіб, що акт виконаних робіт підписаний 26.10.11р., тобто за день до виконання перевізником послуг (робіт), завершення яких відбулося лише 27.10.11р., що форма та відомості, що зазначені в акті не дають можливості встановити, які саме послуги надавались, за який період, в якому об'ємі, за якою ціною, тому позбавляють можливість замовника при підписанні акту ідентифікувати господарську операцію з метою її погодити та прийняти. Відповідач вважає необґрунтованими міркування позивача стосовно маршруту м.Чернігів-с.Тиниця (Бахмач)-с.Кіпті (Козелець)-м.Чернігів-с.Семенівка (Мена)-м.Чернігів як єдино можливого.

Представник позивача в судовому засіданні 20.11.12р. надав клопотання, в якому просив з метою обґрунтування своїх доводів щодо неможливості руху по маршруту який пропонував відповідач, долучити до матеріалів справи лист №26 від 19..11.12р. Філії «Сосницьке ДЕД», в якому повідомляється, що на автодорозі місцевого значення Т-25-21 Сосниця-Шаповалівка дійсно встановлено дорожній знак 3.15. на заборону руху автомобілів загальною масою понад 12т, а також встановлено знак 3.16 на заборону руху транспортних засобів, навантаження на вісь яких перевищує 6т.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.11.12р. надав письмові доповнення №164 від 20.11.12р. до відзиву на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а саме відсутні порушення в діях відповідача по причині відсутності між відповідачем та позивачем договірних зобов'язань, договір на перевезення вантажу від 22.10.11р. та 26.10.11р. не укладений, тобто є таким, що не відбувся, що договір №01/236 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 21.09.10р. не містить істотних умов, що зазначені в ст.180 ГК України, та містить лише одну істотну умову, із перелічених в ст.50 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме найменування та місцезнаходження сторін, що істотні умови договору перевезення вантажу узгоджуються в додатковому документі -заявці (замовленні) на кожне окреме перевезення, проте в заявці на перевезення сторони не погодили істотні умови договору.

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.12р. надав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначив, що між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу автомобільним транспортом на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні №01/236 від 21.09.10р, що підтверджується масою письмових доказів, наявних в матеріалах справи, що умови договору виконувалися сторонами з 21.09.10р. до моменту надання спірних послуг -27.10.11р., тобто більше ніж 2х років, належним чином, що згідно ч.3 ст.909 ЦКУ укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної, а в даному випадку таких транспортних накладних було складено декілька протягом тривалого часу, що фактичні дії сторін підтверджують, що договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні №01/236 від 21.09.10р. є укладеним.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Згідно п.п. 1.1, 1.2 Статуту публічного акціонерного товариства «Чернігівське автотранспортне підприємство 17462»(державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 01.04.11р., номер запису №10641050008003968) відкрите акціонерне товариство «Чернігівське автотранспортне підприємство 17462»перейменовано на публічне акціонерне товариство «Чернігівське автотранспортне підприємство 17462»згідно рішення Загальних зборів акціонерів, відповідно до протоколу №04 від 25.03.2011 року. Все майно права та обов'язки відкритого акціонерного товариства «Чернігівське автотранспортне підприємство 17462»належать публічному акціонерному товариству «Чернігівське автотранспортне підприємство 17462».

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за завою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч.1 та 2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно приписів ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ч.1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті видано відкритому акціонерному товариству «Чернігівське автотранспортне підприємство 17462»ліцензію Серія АВ №532380 зі строком дії з 25.03.09р. по 24.03.14р., дозволено внутрішні та міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами, напівпричепами.

Як свідчать матеріали справи, 21.09.2010р. між відкритим акціонерним товариством «Чернігівське автотранспортне підприємство 17462», яке перейменовано на публічне акціонерне товариство «Чернігівське автотранспортне підприємство 17462», та товариством з обмеженою відповідальністю «Бімекс Льон»укладено договір №01/236 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні (далі - договір).

Згідно п.1.1 договору замовник (відповідач у справі), згідно замовлення, зобов'язується надавати для перевезення вантажі, а перевізник (позивач у справі) приймати їх та доставляти вантажі до вказаного пункту призначення.

Згідно п.5.1., п.5.2 договору термін його дії встановлюється з 21.09.10р. по 21.09.11р. У випадку якщо до закінчення терміну дії даного договору сторони письмово не виявили бажання розірвати даний договір, то він автоматично продовжується на той же строк (1 рік) і так кожного разу.

Сторонами не подано суду доказів розірвання договору №01/236 від 21.09.2010р., тому з урахуванням умов вказаного договору суд доходить висновку, що термін дії договору продовжено до 21.09.12р.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовує відповідач, позивач неодноразово надавав відповідачу послуги з перевезення вантажу на підставі договору №01/236 від 21.09.2010р.

Відповідно до п.2.1 договору перевезення вантажів виконується перевізником лише на підставі заявок встановленої форми, що подає замовник. За узгодженням із перевізником заявка на перевезення вантажів може бути подана телефонограмою або по міжмашинних зв'язках «ЕОМ-ЕОМ»із повідомленням усіх потрібних відомостей.

Як стверджують позивач і відповідач, заявка на спірні перевезення була передана відповідачем телефонограмою. Текст телефонограми жодна із сторін на вимогу суду не надала.

Сторони підтверджують, що обмін інформацією щодо спірного перевезення вантажу відбувся між сторонами в телефонному режимі, без оформлення єдиного письмового замовлення.

Однак, ігноруючи свій договірний обов'язок щодо подання перевізнику оформленої заявки, відповідач в добровільному порядку та самостійно двічі (22.10.11р. та 26.10.11р.) використав автотранспорт позивача для здійснення перевезення вантажу (льон) по маршруту м.Чернігів-с.Тиниця Бахмацького р-ну-с.Семенівка Менського р-ну-м.Чернігів, тобто фактично спожив послуги з перевезення вантажу, надані позивачем 22.10.11р. та 26.10.11р. на замовлення відповідача.

Як свідчать матеріали справи, надані письмові пояснення сторін, між позивачем та відповідачем відсутні розбіжності стосовно пунктів призначення для навантаження та розвантаження вантажу, переданого позивачу для здійснення його перевезення.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами фактичного пред'явлення позивачу вимоги до умов перевезення вантажу між початковими та кінцевими пунктами призначення із визначенням конкретної відстані між населеними пунктами призначення, доріг, по яким повинен був слідувати автомобіль позивача для виконання заявок відповідача на перевезення вантажу 22.10.11р. та 26.10.11р.

Позивач скористався своїм правом визначити тип та кількість автомобілів необхідних для виконання заявки відповідача, безпосередній маршрут (рейс) автотранспорта для виконання замовлення відповідача по перевезенню вантажу за погодженими пунктами завантаження та вивантаження продукції м.Чернігів - с.Тиниця Бахмацького р-ну -с.Семенівка Менського р-ну-м.Чернігів.

Так, на виконання умов договору та замовлення відповідача, позивачем для перевезення вантажу був наданий автомобіль MAN сідловий тягач реєстраційний номер СВ 5117АН, маса без навантаження 8000 кг, н/причеп-фургон-Е, реєстраційний номер СВ2657ХХ, маса без навантаження 7420кг.

Перевезення вантажу здійснювалося позивачем на підставі товарно-транспортної накладної від 22.10.11р. №000227 і подорожнього листа №582339 від 22.10.11р. та товарно-транспортної накладної від 26.10.11р. №000228 і подорожнього листа №582256 від 26.10.11р.

В наданих позивачем документах відсутні будь-які відмітки відповідача, які б спростовували факт надання позивачем 22 та 26 жовтня 2011 року послуг з перевезення вантажів за погодженим маршрутом навантаження та вивантаження продукції.

Вказані товарно-транспортні накладні мають відмітки про прийняття вантажу відповідачем та підтверджують укладення договору на перевезення вантажу між позивачем та відповідачем по спірному маршруту.

Згідно ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 307 Господарського кодексу України укладання договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Відповідачем у розумінні ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не подано суду документів, які б спростовували факт надання позивачем 22 та 26 жовтня 2011 року послуг з перевезення вантажів за погодженим маршрутом навантаження та вивантаження продукції м. Чернігів -с.Тиниця Бахмацького р-ну -с.Семенівка Менського р-ну -м.Чернігів.

У відповідності до п.3.1. договору за надані послуги з перевезення вантажів із замовника стягується провізна плата згідно виставлених рахунків. Розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов'язані з перевезенням визначається згідно тарифів на перевезення вантажів (п.3.3 договору).

За надані транспортні послуги, а саме перевезення 24,050т вантажу 22.10.11р. на відстань 570км. та 20,940т вантажу 26.10.11р. на відстань 570км., позивачем виставлено відповідачу реєстр-рахунок №1069 від 22.10.11-26.10.11р. на загальну суму 9120,46грн. на підставі товарно-транспортних накладних №000227 від 22.10.11р. та №000228 від 26.10.11р.

Вказаний рахунок отриманий відповідачем 02.11.11р., що підтверджується відповідним записом в Журналі переданої бухгалтерської документації, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.20), та визнається відповідачем.

Як свідчать матеріали справи (а.с.18), сторони підписали двосторонній Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1069 від 26.10.11р. на суму 9120,46грн., яким підтвердили, що виконавцем (позивачем у справі) проведені роботи по рахунку №1069 від 26.10.11р. та зазначили, що претензій одна до одної не мають.

Відповідач до підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1069 від 26.10.11р. мав право здійснити перевірку інформації, яка була занесена позивачем до вказаного документа, а також пересвідчитися щодо факту виконання позивачем послуг з перевезення вантажів за погодженим маршрутом навантаження та вивантаження продукції м. Чернігів -с.Тиниця Бахмацького р-ну -с.Семенівка Менського р-ну -м.Чернігів.

Відповідач не мав заперечень, щодо виконання позивачем послуг із спірного перевезення вантажу, про що свідчить підписання акту та скріплення підпису печаткою підприємства, в якому йдеться посилання на рахунок №1069 від 26.10.11р.

Слід зазначити, що посилання відповідача на наявність відмітки у подорожньому листі №582256 від 26.10.11р. у розділі «Робота водія»про повернення автомобіля в гараж 27.10.11р., не спростовує факту перевезення вантажу позивачем відповідачу 26.10.11р. на замовлення останнього по маршруту м.Чернігів-с.Тиниця Бахмацького р-ну-с.Семенівка Менського р-ну-м.Чернігів.

За умовами п.2.4.4. договору відповідач зобов'язався забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку транспортних документів і дорожніх листів, відмічати у товарно-транспортних накладних фактичне прибуття та відправлення автомобілів із пунктів навантаження та розвантаження.

Ігнорування відповідачем виконання обов'язку, щодо своєчасного та повного оформлення транспортних документів і дорожніх листів, не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити фактично надані позивачем послуги з перевезення вантажу.

Відповідно до п.3.4 договору розрахунки між перевізником та замовником здійснюються відповідно до чинного законодавства, згідно виставлених рахунків протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку.

Таким чином, з урахуванням приписів ст. 253 Цивільного кодексу України (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок) суд доходить висновку, що відповідач повинен був розрахуватися за надані послуги з перевезення вантажу згідно реєстру-рахунку №1069 від 22-26 жовтня 2011 року до 09.11.2011 року включно.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за отримані послуги з перевезення своєчасно не розрахувався. Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 9120,46грн., що підтверджується матеріалами справи.

10.01.12р. позивач направив відповідачу претензію №24 з вимогою оплатити надані послуги з перевезення вантажу на суму 11480,58грн, в тому силі на суму 9120,46грн. згідно акту виконаних робіт №1069 від 26.10.11р., рахунку №1069 від 22-26 жовтня 2011 року, ТТН №000227 від 22.10.11р. і №000228 від 26.10.11р.

У відповіді (яка не містить вихідного номеру та дати, а має вхідний номер №92 від 20.02.12р.) на претензію, посилаючись на те, що відповідачем було замовлено перевезення вантажу по маршруту Чернігів-Бахмач-Семенівка (Менського р-ну), а позивачем перевезено вантаж по зазначеному маршруту, але при цьому було порушено маршрут руху - автомобіль віз вантаж по маршруту, який пролягає через Кіпті, а необхідно везти згідно домовленості через с.м.т. Короп, що призвело до збільшення кілометражу на 340км та збільшення витрат на суму 2720,00грн., відповідач визнавав борг у розмірі 6400,46грн.

Позивач за вих.№146 від 05.03.12р. направив листа відповідачу, в якому не погодився із твердженнями останнього про порушення маршруту руху автомобіля, зокрема, посилаючись на відсутність можливості проїхати по вказаному замовником у листі без дати і номера, отриманого позивачем 20.02.12р., через смт.Короп, так як на автомобільній трасі Т-25-16 від смт.Сосниця до смт Короп, в с. Вільне Коропського р-ну стоїть забороняючий знак на в'їзд автомобілів загальною масою понад 10т, загальна маса лише вантажу становила більше 20т.

Під час розгляду справи позивачем надані відповіді Філії «Коропський райавтодор»вих.№114 від 15.10.12р. та філії «Сосницька ДЕД»Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»від 19.11.12р. №26, які підтверджують наявність дорожнього знаку 3.15, який забороняє рух транспортних засобів вантажністю понад 10т на автодорозі Сосниця-Короп-М-02 в селі Вільному на під'їзді до мосту в напрямку смт.Короп, та відповідно автомобільна дорога місцевого значення Сосниця-Шаповалівка-а/д М-02 закрита для руху великовагового транспорту, установлено дорожні знаки 3.15 «Рух транспортних засобів, маса яких перевищує 12т заборонено»і 3.16 «Рух транспортних засобів, навантаження на вісь яких перевищує 6тс, заборонено».

Дослідивши наведені позивачем та відповідачем розрахунки вартості послуг за перевезення вантажу 22 та 26 жовтня 2011 року суд дійшов висновку, що вони здійснені сторонами на підставі тарифів на перевезення вантажів автомобільним транспортом ВАТ «Чернігівське підприємство АТП 17462», які введені в дію з 10.10.2011 року (а.с.60).

Враховуючи всі обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено договір на перевезення вантажу, і відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України він є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, борг в сумі 9120,46грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Заперечення відповідача проти позову не приймаються судом до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та відповідачем не подано доказів відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження своїх міркувань. Матеріалами справи підтверджено, що договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 21.09.10р. №01/236 є укладеним, і підлягає обов'язковому виконанню сторонами.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами був укладений договір на перевезення вантажу, а не договір транспортного експедирування, а тому посилання відповідача на невідповідність укладеного договору вимогам Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»є безпідставним. Позивач здійснював перевезення вантажу на підставі договору про перевезення вантажів, а не договору про транспортне експедирування.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п.4.3 договору за несвоєчасну сплату суми провізної плати або її частини перевізнику, замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми боргу за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача 695,27грн. пені за період з 09.11.11р. по 08.05.12р.

Дослідивши поданий розрахунок, враховуючи те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати за отримані послуги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 689,93грн. за період з 10.11.11р. по 08.05.12р., у зв'язку із неправильним визначенням позивачем початку прострочки виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 251,87грн. три проценти річних за період з 09.11.11р. по 10.10.12р.

Дослідивши поданий розрахунок, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 251,29грн. за період з 10.11.11р. по 10.10.12р., у зв'язку з неправильним визначенням позивачем початку прострочки виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Оскільки, відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, надані послуги своєчасно не оплатив, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 9120,46грн., в частині стягнення пені в сумі 689,93грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 251,29грн. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1608,55грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п.2 ч.2 цієї статті, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Таким чином, у даному випадку позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 1609,50грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Як свідчать матеріали справи, позивачем при подачі позовної заяви згідно платіжного доручення №19023 від 10.10.12р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №5028/14/53/2012 (а.с.5), сплачено в доход державного бюджету судовий збір в сумі 1677,00грн. Приймаючи до уваги, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі ніж передбачено Законом України «Про судовий збір»та відповідно до статті 7 вказаного закону Публічному акціонерному товариству «Чернігівське АТП-17462»підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в розмірі 67грн.50коп. переплаченої суми.

Керуючись ст.525, 526, 549, 625, 901, 909, 916 Цивільного кодексу України, ст.173, 180, 193, 216, 217 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 7 Закону України «Про судовий збір», ст. 33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімекс Льон»(вул.Лизогуба,13, м.Чернігів, р/р 26004057001393 в ЧРУ «Приватбанк»МФО 353586, код 37022132) на користь Публічного акціонерного товариства «Чернігівське АТП-17462»(пров.Старобілоуський,4а, м.Чернігів, р/р 26004000430 в ПАТ «Полікомбанк»м.Чернігів, МФО 353100, код 03119658) 9120грн.46коп. боргу, 689грн.93коп. пені, 251грн.29коп. три проценти річних, 1608грн.55коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству «Чернігівське АТП-17462»(пров.Старобілоуський,4а, м.Чернігів, р/р 26004000430 в ПАТ «Полікомбанк»м.Чернігів, МФО 353100, код 03119658) з державного бюджету (р/р 31217206783002, банк ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код суду 03500068, код платежу 22030001, код ЄДРПОУ 38054398) 67грн.50коп. судового збору, який сплачений згідно платіжного доручення №19023 від 10.10.12р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №5028/14/53/2012 господарського суду Чернігівської області.

Повний текст рішення складено 17.12.12р.

Суддя Н.Ю.Книш

17.12.12