Постанова

від 18.12.2012 по справі 12261/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 грудня 2012 р. № 2-а- 12261/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - Капустнін Г.В., відповідач - Горбатенко Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт - Строй" до Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт - Строй", звернувся до суду із адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.08.2012 року № 0000300154. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, слугував встановлений за наслідками перевірки висновок податкового органу про завищення позивачем суми від'ємного значення з податку на додану вартість, через наявність розбіжностей у податковій звітності із контрагентами та віднесення до складу податкового кредиту суми по підприємства, якими надано ризикований кредит на суму. Разом з тим, оскільки господарські операції між позивачем та контрагентами мали реальний характер, що фактично не заперечується податковим органом, первинні документи оформлені належним чином та мають усі необхідні реквізити, то позивач мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. Посилання відповідача, як на підставу встановлених порушень, на наявність розбіжностей у податковій звітності та віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми по підприємства, якими надано ризикований кредит, є неправомірними, оскільки позивач не може нести відповідальність за неправомірні дії своїх контрагентів.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, слугував встановлений за наслідками перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п. 7.2., п.п7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон України №168/97-ВР), п. 198.6, ст. 198, ст. 200, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в зв'язку з тим, що відповідно до АІС «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлена розбіжність у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань) із контрагентами ТОВ «ЧернігівБудПроект», ТОВ ВТФ «Аве Сан», ПП «СТВ», ПП «ОССО» на загальну суму 15469,60 грн. та формування позивачем складу податкового кредиту по підприємства, якими надано ризикований кредит на суму 50759,32 грн., а саме: ТОВ «ТБС-Сервіс», ПП «Артхаус Юкрейн», ТОВ «Лемар», ФОП ОСОБА_1, ПП «КТ», внаслідок чого було занижено суму від'ємного значення з податку на додану вартість та нараховано штрафні (фінансові) санкції.

У судовому засіданні 18.12.2012 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, співробітниками Основ'янської МДПІ у період з 25.06.2012 року по 20.07.2012 року проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Комфорт - Строй" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась за березень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 2229/15-408 від 20.07.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п. 7.2., п.п7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, п. 198.6, ст. 198, ст. 200, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201ПК України, внаслідок чого ТОВ "Комфорт - Строй" занижено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року на суму 66229 грн. та від'ємного значення у сумі 66229 грн.

На підставі вищезазначеного акту, Основ'янською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000300154 від 03.08.2012 року, в зв'язку з чим, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого на рахунок у банку) з податку на додану вартість по податковій декларації за квітень 2012 року у розмірі 66229 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 33114,5 грн.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для зменшення позивачу суми від'ємного значення та визначення штрафних (фінансових) санкцій, слугував встановлений за наслідками перевірки висновок податкового органу про завищення підприємством відображеної у рядках 10-17 Декларації за липень, вересень 2010 року суми податкового кредиту у розмірі 15469,60 грн. внаслідок наявності розбіжностей у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань) із контрагентами ТОВ «ЧернігівБудПроект», ТОВ ВТФ «Аве Сан», ПП «СТВ», ПП «ОССО» та завищення відображеної у рядках 10-17 Декларації за липень, вересень, листопад 2010 року, січень 2011 року суми податкового кредиту у розмірі 50759,32 грн., внаслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми по підприємства, якими надано ризикований кредит на суму 50759,32 грн., а саме: ТОВ «ТБС-Сервіс», ПП «Артхаус Юкрейн», ТОВ «Лемар», ФОП ОСОБА_1, ПП «КТ».

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із вимогами п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з поданою ТОВ «Комфорт-Строй» до Основ'янської МДШ м. Харкова

податковою декларацією з ПДВ за квітень 2011 року (вх. від 18.05.2012 №9027924805) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 2545629 гривень.

Під час перевірки встановлено, що сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: січень, лютий, травень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2010 року січень 2011 року та березень 2012 року.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ) є придбання (спорудження, будівництво) основних фонді (січень 2010 року) та придбання ТМЦ (будівельні матеріали, будівельні послуги) в обсягах, що значно перевищують обсяги поставки (лютий, травень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2010 року, січень, березень 2011 року).

Контролюючим органом встановлено та підтверджено під час розгляду справи, що у спірний період ТОВ "Комфорт-Строй" здійснювало діяльність з реконструкції бази відпочинку, придбаної у ЗАТ "Чексіл-Автосервіс", на підставі договору купівлі-продажу ВЕЕ №837719 від 21.02.2007р., з визначенням черги будівництва - реконструкція їдальні клуба під культурно-оздоровчий центр з рестораном та реконструкція котельні під СПА комплекс з прибудовою адміністративно-господарських приміщень; реконструкцією 2-х спальних корпусів з надбудовою 3-го мансардного поверху з заміною вхідної групи; влаштуванням джерела автономного теплопостачання в с. Снов'янка Чернігівського району Чернігівської області.

На виконання робіт з реконструкції бази відпочинку, позивач у спірний період мав господарські відносини із зазначеними в акті перевірки контрагентами, які згідно із АІС «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» віднесені до ризикованих (ТОВ «ТБС-Сервіс», ПП «Артхаус Юкрейн», ТОВ «Лемар», ФОП ОСОБА_1, ПП «КТ») та у відношенні яких встановлена розбіжність у податковій звітності (ТОВ «ЧернігівБудПроект», ТОВ ВТФ «Аве Сан», ПП «СТВ», ПП «ОССО»).

Факт належного виконання сторонами господарських зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: актами приймання-виконаних робіт та видатковими накладними.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Вартість виконаних робіт була повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки підприємства, про що свідчать виписки по особовому рахунку у банку.

Суд зазначає, що на виконання умов договорів, ТОВ «ТБС-Сервіс», ПП «Артхаус Юкрейн», ТОВ «Лемар», ФОП ОСОБА_1, ПП «КТ», ТОВ «ЧернігівБудПроект», ТОВ ВТФ «Аве Сан», ПП «СТВ», ПП «ОССО» на адресу позивача були вписані податкові накладні.

На момент укладання та виконання договірних відносин, виписки податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Визначена у наданих податкових накладних сума податку на додану вартість була відображена позивачем у наданих до контролюючого органу податкових деклараціях та в послідуючому заявлена до бюджетного відшкодування.

Суд зазначає, що податковим органом як під час проведеної перевірки, так і під час судового розгляду, не ставиться під сумнів реальність виконання сторонами господарських зобов'язань із вищезазначеними контрагентами, на підставі яких було сформовано податковий кредит та заявлено суму до бюджетного відшкодування за спірний період.

При цьому, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем у спірний період в повному обсязі було дотримано встановлені законом умови для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Посилання контролюючого органу, як на єдину підставу для зменшення позивачу суми від'ємного значення та визначення штрафних (фінансових) санкцій, на те, що згідно із АІС «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» віднесені до ризикованих (ТОВ «ТБС-Сервіс», ПП «Артхаус Юкрейн», ТОВ «Лемар», ФОП ОСОБА_1, ПП «КТ») та у відношенні яких встановлена розбіжність у податковій звітності (ТОВ «ЧернігівБудПроект», ТОВ ВТФ «Аве Сан», ПП «СТВ», ПП «ОССО»), суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

У спірний період, ані положеннями Закону України № 168/97-ВР ані ПК України, не було встановлено обов'язку платник податку нести особисту відповідальність за стан проведення розрахунків з бюджетом по всьому ланцюгу придбання продукції. Згідно із вимогами даних нормативно-правових актів, сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, та як наслідок, саме продавець несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт - Строй" до Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 03.08.2012 року № 0000300154.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Строй" (61024, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 3, код ЄДРПОУ 33674337) судовий збір в сумі 993 (дев'ятсот дев'яносто три) грн. 44 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 19.12.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.