Постанова

від 13.12.2012 по справі 11622/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 грудня 2012 р. Справа № 2-а-11622/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - Ситніка О.О., представника відповідача - Калініної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботи з великими платниками податків у м. Харкова Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (надалі за текстом -ДП "ХМЗ "ФЕД", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (надалі за текстом -СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС, відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС за формою "В1" № 0000300041 від 15.06.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з акту перевірки від 11.06.2012 року № 173/41-018/14310052 вбачається завищення відповідачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад, грудень 2011 року, тобто порушення пунктів 198.3, 198.4, 200.1, 200.2, 200.4"а", 201.4, 201.6 Податкового кодексу України (надалі за текстом -ПК України), за рахунок незаконного включення позивачем до складу податкового кредиту в вказаному періоді сум ПДВ згідно податкових накладних виписаних постачальниками товарів, зокрема: ПВТФ "Дафніс", який не задекларував свої податкові зобов'язання, а також СП ТОВ "Інженерно-Авіаційна служба" (надалі за текстом -СП ТОВ "ІАС"), ТОВ "Метал-ресурс" та ТОВ "Укрнадраресурси", правочини з якими визнані такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Вказаний висновок податковим органом здійснено з огляду на дані АІС "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України", інформацію та акти перевірок, отримані СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС від інших податкових органів, щодо визнання правочинів здійснених постачальниками нікчемними та безпідставність складання ними податкових накладних з огляду відсутність об'єкту оподаткування, що обумовлено недотриманням вимог законодавства постачальниками позивача.

Позивач вважає, що суми податкового кредиту з ПДВ сформовані ним по взаємовідносинам з ПВТФ "Дафніс", СП ТОВ "Інженерно-Авіаційна служба", ТОВ "Метал-ресурс" та ТОВ "Укрнадраресурси" в межах звичайної господарської діяльності, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення та обставини їх прийняття податковим органом не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача доводи та вимоги адміністративного позову підтримав, просив суд про їх задоволення в повному обсязі.

Представник відповідача в наданих до суду письмових запереченнях на позов та в судовому засіданні виклав власну правову позицію щодо обставин справи, вимоги адміністративного позову не визнав.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані судом та надані сторонами по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

ДП "ХМЗ "ФЕД" 27.12.1991 року внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код суб'єкта господарювання 14310052.

Взято на податковий облік в органах державної податкової служби у СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС 01.09.2000 року за № 64, станом на 09.12.2008 року перебуває на обліку в СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС -довідка про взяття на облік платника податків № 1715/29-130 від 16.01.2008 року.

З 28.05.2012 р. по 11.06.2012 р. СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП "ХМЗ "ФЕД" питання дотримання податкового законодавства з ПДВ за період листопад, грудень 2011 р. з ТОВ "Укрнадраресурси" (код ЄДРПОУ 36627473), ТОВ "Авангард 10"(код ЄДРПОУ 37093902), ТОВ НВФ "Харків-прилад" (код ЄДРПОУ 31557302), ТОВ СП "Інженерно-Авіаційна служба" (код ЄДРПОУ 32029020), ПВТФ "Дафніс" (код ЄДРПОУ 30512826), СПДФО ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_2), ТОВ "Метал-Ресурс" (код ЄДРПОУ 36833386), ТОВ "Українська феросплавна компанія" (код ЄДРПОУ 35350616), ТОВ "Будхолдінг-Харків" (код ЄДРПОУ 35474293) у періоді з 01.11.2011 р. по 30.11.2011р.; ТОВ "Авангард 10"(код ЄДРПОУ 37093902), ТОВ "Укртехснаб" (код ЄДРПОУ 31217091), ТОВ СП "Інженерно-Авіаційна служба" (код ЄДРПОУ 32029020), ТОВ "Метал-Ресурс" (код ЄДРПОУ 36833386), ТОВ "Будхолдінг-Харків" (код ЄДРПОУ 35474293) у періоді з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. за результатами якої складено Акт № 173/41-018/14310052 від 11.06.2012 року (далі за текстом -Акт перевірки).

Відповідно висновків даного Акту, перевіркою встановлені порушення з боку ДП "ХМЗ "ФЕД":

- ч. 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим ДП "ХМЗ "ФЕД" із -ТОВ СП "Інженерно-Авіаційна служба", ТОВ "Метал-Ресурс", ТОВ "Укрнадраресурси";

- п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, 198.4 ст. 198 ПК України -завищено податковий кредит на загальну суму 796264,77 грн., у т.ч. за листопад 2011 р. на 607430,39 грн., з грудень 2011р. на 188834,38 грн.;

- п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, ст. 198 ПК України -завищено податковий кредит щодо контрагента по якому не відображені податкові зобов'язання за листопад 2011р. на суму 4847,11 грн.;

- п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, абз. "а" п. 200.4 ст. 200 ПК України -завищено суму бюджетного відшкодування на 801111,88 грн., в т.ч. за листопад 2011 р. на 612277,50 грн., за грудень 2011 р. на 188834,38 грн.;

За результатами розгляду висновків акту перевірки податковим органом -відповідачем 15.06.2012 року винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення за формою "В1" № 0000300041.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з положеннями п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Щодо формування податкового кредиту по контрагенту ПВТФ "Дафніс", яким не відображено суми ПДВ у податкових зобов'язаннях.

Судом встановлено, що в основу висновку про вчинення платником податків порушення закону за даним епізодом суб'єктом владних повноважень покладено наступні мотиви:

- наявність розбіжностей в АІС "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованими ДП "ХМЗ "ФЕД" по взаємовідносинам з ПВТФ "Дафніс", та сумами податкових зобов'язань з ПДВ, задекларованими контрагентом за взаємовідносинами з позивачем.

- не декларування постачальником об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань, а саме неподання підприємством податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 року.

Іншими мотивами висновок СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС про порушення ДП "ХМЗ "ФЕД" ст.ст. 198, 201 ПК України за даним епізодом не обґрунтовується, що визнано відповідачем в ході розгляду справи та підтверджено матеріалами справи.

Судом встановлено, що згідно договору № 308х/09-101 від 08.12.2009 року укладеного між позивачем та його контрагентом ПВТФ "Дафніс", останній здійснював продаж продуктів харчування позивачу.

Придбання товару підтверджується наступними документами: накладною витрат № 51 від 07.11.2011 р. на продукти харчування на загальну суму 6620,62 грн., у т.ч. ПДВ 1103,44 грн., прибутковим ордером від 07.11.2011 р., платіжним дорученням № 11268 від 08.11.2011 р. на суму 6620,62 грн., у т.ч. ПДВ 1103,44 грн., податковою накладною № 1 від 07.11.2011 р. на загальну суму 6620,62 грн., у т.ч. ПДВ 1103,

Доставка товару здійснювалась відповідно до умов договору постачальником до складу (столової) позивача прийняття та оприбуткування товару на складі здійснювалось працівником заводу - комірником, в обов'язки якого входять дані функції відповідно до посадової інструкції.

З іншого боку суб'єктом владних повноважень не було виявлено фактів відсутності у сторін спірних правочинів правоздатності і дієздатності юридичних осіб, статусу платників ПДВ, фактів невідповідності форми або змісту спірних правочинів вимогам закону, фактів неналежності складання первинних документів, фактів наявності у сторін спірних правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду, фактів фізичної відсутності товару, фактів завищення вартісних показників товару.

З огляду на положення ст. 61 Конституції України, якими встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності, самі по собі відомості АІС "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" не можуть слугувати підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ, так як така обставина, по-перше, не передбачена законом, а по-друге, обставини виконання податкового обов'язку одним суб'єктом права не мають жодного юридичного значення для встановлення факту наявності чи відсутності порушення закону про оподаткування в діях контрагента такого суб'єкта права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що висновок податкового органу про вчинення ДП "ХМЗ "ФЕД" порушення закону за даним епізодом не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України в частині дотримання обґрунтованості.

В ході розгляду справи суб'єкт владних повноважень не подав до суду належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України, ст.ст. 207, 208, 250 ГК України, ч. 3 ст. 228 ЦК України, ст.ст. 191, 212, 358, 364, 365, 366 КК України доказів вчинення у спірних правовідносинах діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності показників нікчемних правочинів або господарських операцій, котрі фактично не відбулись.

Існування у спірних правовідносинах обставин, які згідно з законом унеможливлюють формування податкового кредиту з ПДВ, судом з матеріалів справи не виявлено, таких доказів відповідачем до суду не подано.

Щодо формування податкового кредиту по контрагентам, правочини з якими визнані нікчемними.

З матеріалів справи вбачаться, що ДП "ХМЗ "ФЕД" укладено договір № 66х/07-205 від 20.03.2007 року та договір № 82х/10-205 від 15.03.2010 року (з урахуванням специфікацій та додаткових угод) на постачання матеріалів та комплектуючих виробів. Згідно вказаних договорів умови постачання від контрагента -"ЕХW-м. Харків". Перевезення здійснювалось автотранспортом позивача або ручною поклажею з офісу постачальника за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, 36а).

Придбання, оприбуткування, перевезення та використання товару в господарській діяльності позивача підтверджується наступними документами: видатковими накладними № РН-0000044, № РН-0000045 від 04.11.2011 р., 07.11.2011 р. на 4 генератори ГТ30НЖЧ12Т, на загальну суму 1021551,98 грн., у т.ч. ПДВ 170258,66 грн., паспортами на вироби, прибутковими ордерами № 66 від 04.11.2011 р., 68 від 07.11.2011 р., лімітною картою № 0673 від 07.11.2011 р., платіжними дорученнями № 12769 від 20.11.2011 р., 12770 від 20.11.2011 р., податковими накладними № 49 від 04.11.2011 р. та № 20 від 07.11.2011 р., товарно-транспортною накладною 02АБК № 717461, подорожнім листом № 189086 від 04.11.2011 р.; видатковою накладною № РН-0000046 від 16.11.2011 р. на генератор ГТ30НЖЧ12Т, на загальну суму 255388,00 грн., у т.ч. ПДВ 42564,67 грн., паспортом на виріб, прибутковим ордером № 82 від 16.11.2011 р., лімітною картою № 0747 від 16.11.2011 р., платіжним дорученням № 1421 від 20.12.2011 р., податковою накладною № 51 від 16.11.2011 р., товарно-транспортною накладною 02АБГ № 146658 від 16.11.2011 р., подорожнім листом № 215195 від 16.11.2011 р.; видатковою накладною № РН-0000047 від 23.11.2011 р. на комплект деталей до виробу НС46-2 (7шт.), на загальну суму 539000,03 грн., у т.ч. ПДВ 89833,34 грн., прибутковим ордером № 86 від 23.11.2011 р., вимогою № 801 від 23.11.2011 р., платіжним дорученням № 12768 від 20.12.2011 р., податковою накладною № 52 від 23.11.2011 р., товарно-транспортною накладною 02ААВ № 328801 від 23.11.2011 р., подорожнім листом № 189265 від 23.11.2011 р.; видатковою накладною №РН-0000048 від 28.11.2011 р. на гермовивод ГП21-950 (39шт.) та гермовивод ГП21-580 (41шт.), на загальну суму 4848,59 грн., у т.ч. ПДВ 808,10 грн., прибутковим ордером № 94 від 28.11.2011 р., лімітними картами № 0754, 0738, 0739 від 28.11.2011 р., №0856, 0859 від 29.11.2011 р., №0866, 0867 від 30.11.2011 р., № 0960, 0959 від 06.12.2011 р., № 1032, 1047, 1048 від 09.12.2011 р., № 1075 від 15.12.2011 р., № 0038 від 27.12.2011 р., № 0210 від 10.01.2012 р., № 0296 від 18.01.2012 р., № 0146 від 08.02.2012 р., № 0322 від 27.02.2012 р., № 0440 від 05.03.2012 р., платіжним дорученням № 11762 від 24.11.2011 р., податковою накладною № 53 від 23.11.2011 р.; видатковою накладною № РН-0000051 від 22.12.2011 р. на гермовивод 3121.370 (17шт.) та гермовивод ГП21-950 (124шт.), на загальну суму 8897,41 грн., у т.ч. ПДВ 1482,90 грн., прибутковим ордером № 125 від 22.12.2011 р., лімітними картами №№ 0076, 0127, 0729, 0426, 0162, 0047, 0209, 0157, 0153, 0295, 0145, 0116, 0321, 0504, 0439, 0405, 0407, 0626, 0722, 0742, 0804, 0705, 0963, 0285, 0151, 0204, 0140, 0146, 0189, 0177, платіжним дорученням № 12949 від 22.12.2011 р., податковою накладною № 55 від 22.12.2011 р.; видатковими накладними № РН-0000052, № РН-0000053 від 26.12.2011 р. та 27.12.2011 р. на 11 комплектів деталей до виробу НС46-2, на загальну суму 462000,02 грн., у т.ч. ПДВ 77000,00 грн., прибутковими ордерами №№ 136, 137 від 27.12.2011 р., вимогою № 897 від 28.12.2011 р., актом заліку взаємних заборгованостей станом на 31.12.2011 р., податковими накладними № 56 від 26.12.2011 р. та № 57 від 27.12.2011 р., товарно-транспортною накладною 02АБГ № 146655 від 27.12.2011 р., подорожнім листом №189583 від 27.12.2011 р..

Отримання, проведення вантажних робіт, оприбуткування товару на складі ДП "ХМЗ "ФЕД" здійснювалось працівниками позивача, до обов'язків яких входять дані функції згідно посадових інструкцій.

Також, ДП «ХМЗ «ФЕД»було укладено договір з ТОВ «Метал-ресурс»№ 34 від 15.06.2010р. (з урахуванням специфікацій) на постачання металів. Згідно договору умови постачання від контрагента -м. Харків». Перевезення здійснювалось автотранспортом позивача після усного (по телефону) повідомлення постачальником про місце отримання товару, а саме зі складу постачальника за адресою: м. Харків, смт. Кулінічі, вул. Приміська, 5а та вул. Шевченко, 327).

Придбання, оприбуткування, перевезення та використання товару в господарській діяльності позивача підтверджується наступними документами: видатковими накладними №№ РН-0000392, РН-0000393 від 03.11.2011 р. на мідь катодну МОК (300кг.), нікель Н1у (65кг.), кремній Кр-1 (100кг.) на загальну суму 63301,86 грн., у т.ч. ПДВ 10550,31 грн., прибутковими ордерами № 37, 38 від 03.11.2011 р., лімітними картами № 1759-1761 від 08.11.2011 р., платіжними дорученнями № 11025 від 01.11.2011 р., № 11086 від 02.11.2011 р., податковими накладними № 421 від 01.11.2011 р., № 422 від 02.11.2011 р., товарно-транспортною накладною 02АБК № 717420 від 03.11.2011 р., подорожнім листом № 215009 від 03.11.2011 р.; видатковою накладною № РН-0000411 від 11.11.2011 р. на мідь катодну МОК (1500кг.), нікель Н1у (80кг.), олово О1лч (105кг.), сурма Су0 (40кг.), цинк ЦО (40кг.), свинець СО (200кг.), на загальну суму 263308,56 грн., у т.ч. ПДВ 43884,76 грн., прибутковим ордером № 45 від 11.11.2011 р., лімітними картами №№ 1817-1822 від 14.11.2011 р., платіжними дорученнями № 12339 від 08.12.2011 р., № 12382 від 09.12.2011 р., № 12563 від 14.12.2011 р., № 12660 від 16.12.2011 р., податковою накладною № 442 від 11.11.2011 р., товарно-транспортною накладною 10ААВ № 328764 від 11.11.2011 р., подорожнім листом № 189144 від 11.11.2011 р.; видатковими накладними №№ РН-0000422, РН-0000423 від 21.11.2011 р. на хром металевий Х99 (500кг.) та нікель катодний Н1у (30кг.), на загальну суму 93600,12грн., у т.ч. ПДВ 15600,02грн., прибутковими ордерами №46, 54 від 21.11.2011р., лімітними картами № 2190 від 29.11.2011р., № 2235 від 22.12.2011 р., № 1020 від 12.01.2012 р., № 1826 від 26.12.2011 р., платіжними дорученнями № 11635, 11636 від 18.11.2011 р., № 312 від 12.01.2012 р., № 1038 від 01.02.2012 р., податковими накладними № 456 від 18.11.2011 р., № 457 від 21.11.2011 р., № 458 від 18.11.2011 р., товарно-транспортною накладною 10ААВ № 328797 від 21.11.2011 р., подорожнім листом № 189236 від 21.11.2011 р.; видатковою накладною №РН-0000444 від 06.12.2011 р. на магній МГ-90 (52кг.), припой ПМФОЦР (4кг.) на загальну суму 2984,02 грн., у т.ч. ПДВ 497,34 грн., прибутковим ордером № 57 від 06.12.2011 р., лімітною картою № 1862 від 07.12.2011 р., вимогою № 213 від 07.12.2011 р., платіжними дорученнями № 9987 від 17.09.2012 р., № 12127 від 05.12.2011 р., податковими накладними № 477 від 05.12.2011 р., № 478 від 06.12.2011 р., товарно-транспортною накладною 10ААВ № 328876 від 06.12.2011 р., подорожнім листом № 215428 від 06.12.2011 р.; видатковою накладною № РН-0000448 від 13.12.2011 р. на припой ПОС-61 (21,2кг.) на загальну суму 3286,08 грн., у т.ч. ПДВ 547,68 грн., прибутковим ордером № 61 від 13.12.2011р., вимогою № 3 від 10.01.2012 р., платіжним дорученням № 12383 від 09.12.2011 р., податковою накладною № 481 від 09.12.2011 р., товарно-транспортною накладною 10ААВ № 328858 від 13.12.2011 р., подорожнім листом № 189433 від 13.12.2011 р.; видатковою накладною №РН-0000450 від 19.12.2011 р. на мідь МОК (1500,0кг.), нікель катодний Н1у (80кг.), олово О1 (115кг.), сурма Су0 (40 кг.), цинк ЦО (40кг.), мідь фосфористу МФ-9 (30кг.) та свинець СО (200кг.) на загальну суму 270838,68 грн., у т.ч. ПДВ 45139,78 грн., прибутковим ордером № 64 від 19.12.2011 р., лімітними картами № 1906-1912 від 22.12.2011 р., платіжними дорученнями № 677 від 23.01.2011 р., № 721 від 24.01.2011 р., податковою накладною № 483 від 19.12.2011 р., товарно-транспортною накладною 10ААВ № 328905 від 19.12.2011 р., подорожнім листом № 189494 від 19.12.2011 р..

Якість отриманого товару підтверджується наданими позивачем виписками із сертифікатів, сертифікати, документи якості продукції, що були отримані від постачальника, а також витягом з журналу результатів вхідного контролю кольорового металу, що здійснюється пісял оприбуткування товару на складі ДП "ХМЗ "ФЕД".

Отримання, проведення вантажних робіт, оприбуткування товару на складі ДП "ХМЗ "ФЕД" здійснювалось працівниками позивача, в обов'язки яких входять дані функції згідно посадових інструкцій.

З матеріалів справи також вбачається, що на підставі договору комісії № КМ-186/10 від 22.02.2010 р., в листопаді 2011 року ТОВ "Укрнадраресурси" передано ДП "ХМЗ "ФЕД" природний газ у кількості 447,073 куб. м. на суму 1850689,09 грн., в т.ч. ПДВ 308448,18 грн. Вказана господарська операція підтверджується актами приймання-передачі об'ємів природного газу за листопад 2011 року, складеними сторонами договору 29.11.2011 р. та 30.11.2011 р., факт транспортування та передачі газу підтверджується трьохстороннім актом приймання-передачі газу від 30.11.2011 р., підписаним ДП "ХМЗ "ФЕД", ТОВ "Укрнадраресурси" та газотранспортною організацією ВАТ "Харківміськгаз", місячним звітом по коректору (лічильнику) ДП "ХМЗ "ФЕД" про використання газу, податковими накладними № 63 від 18.11.2011 р., № 105 від 24.11.2011 р., № 131 від 29.11.2011 р., № 135 від 30.11.2011 р.

При цьому комісіонером - ТОВ "Укрнадраресурси", відповідно до зазначеного договору комісії було виконано доручення на закупівлю природного газу у листопаді 2011 р., що підтверджується актом виконання послуг за листопад 2011 р. від 29.11.2011 р. та 30.11.2011 р. за що ДП "ХМЗ "ФЕД" сплачено комісійну винагороду в сумі 40236,58 грн., в т.ч. ПДВ 6706,10 грн., а ТОВ "Укрнадраресурси" видано податкові накладні № 132 від 29.11.2011 р. та № 136 від 30.11.2011 р.

Також на підтвердження здійснення розрахунків за договорами з вищезазначеними контрагентами позивачем надані банківські виписки з відміткою банку, які засвідчують факт виконання позивачем грошових зобов'язань за спірними правочинами, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Зміст наданих позивачем до суду документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Окремо суд звертає увагу, що податковим органом не виявлено порушень законодавства в контексті правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, укладених позивачем з визначеними в акті контрагентами, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідач ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не мав.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Між тим, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). З положень наведених норм права випливає, що сам лише акт проведеної податковим органом перевірки діяльності платника податків, де викладені певні висновки контролюючого органу, не є достатнім доказом нереальності господарських операцій, позаяк законодавець не надав акту перевірки преюдиціального значення.

Отже, мотиви, покладені податковим органом в основу спірних податкових повідомлень - рішень за даними епізодами, суперечать закону.

Відтак, обраний відповідачем у спірних правовідносинах спосіб реалізації владної управлінської функції також прямо суперечить закону.

Суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм ПК України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Щодо юридичної відповідальності суд зазначає, що основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України зазначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення позивачем податкового законодавства відносно формування складу податкового кредиту і, як наслідок, завищення суми бюджетного відшкодування є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, ані акт перевірки, ані матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків виявлених податковим органом порушень.

Таким чином, враховуючи вкладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки належним чином обґрунтовані законодавчою базою, підтверджені належними беззаперечними доказами.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботи з великими платниками податків у м. Харкова Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботи з великими платниками податків у м. Харкова Державної податкової служби (61052, м. Харків, вул. К. Маркса, 30, код ЄДРПОУ 26149001) від 15.06.2012 року № 0000300041.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 132, код ЄДРПОУ 14310052) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19.12.2012 року.

Суддя (підпис) Ю.О.Супрун

З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили.

Оригінал знаходиться в матеріалах справи.

Суддя Ю.О.Супрун

Секретар Ю.В.Принцевська