Постанова

від 13.12.2012 по справі 12271/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13.12.2012р. Справа № 2-а- 12271/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Курила Г.Є.,

представника відповідача - Синюшка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізюмському районі Харківської області до Борівської районної санітарно - епідеміологічної станції Харківської області про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізюмському районі Харківської області (надалі за текстом -ВВД ФСНВУ, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Борівської районної санітарно-епідеміологічної станції Харківської області (надалі за текстом - Борівська РСЕС Харківської області, відповідач), в якому просить суд: стягнути з Борівської районної санітарно - епідеміологічної станції Харківської області на користь Ізюмського відділення виконавчої дирекції ФСНВУ, капіталізовані платежі для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства яке ліквідується на суму 76158,15 грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідач зареєстрований у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізюмському районі Харківської області як платник страхових внесків. У зв'язку з тим, що підприємство ліквідується як юридична особа без правонаступника, повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат особам потерпілим на підприємстві. Позивач звернувся до Борівської РСЕС Харківської області із заявою про визнання грошових вимог по капіталізації. Проте, відповідачем не визнано грошові вимоги щодо капіталізації платежів, у зв'язку з чим відділення Фонду звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з спірної суми в розмірі 76158,15 грн. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд прийняти рішення про стягнення суми коштів.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у їх обґрунтування в адміністративному позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, надавши в обґрунтування своєї позиції письмові заперечення на адміністративний позов.

В обґрунтування заперечень проти позову представники позивача зазначили, що відповідно до вимог ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок у тому числі капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. В свою чергу Постанова КМУ від 06.05.2000 р. № 765, визначає порядок капіталізації платежів тільки для підприємств-банкрутів. Згідно з п. 1 Порядку № 765 при нарахуванні капіталізованих платежів здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю та здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді. Отже, цей Порядок не регулює питання капіталізації платежів у разі ліквідації страхувальника поза процедурою банкрутства, а тому відповідач вважає, що чинне законодавство не передбачає обов'язку сплати капіталізованих платежів страхувальником у разі його ліквідації поза процедурою банкрутства. Посилаючись на викладені доводи, у судовому засіданні представник відповідача просив суд у позові відмовити.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що Борівська районна санітарно-епідеміологічна станція Харківської області зареєстрована Борівською районною державною адміністрацією 13.03.1998 року, взято на облік в Ізюмському відділенні виконавчої дирекції ФСНВУ з 20.04.2001 року за № 2005000045, страховий тариф 0,2 %, та є платником страхових внесків на обов'язкове державне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на підприємстві, до відділення Фонду.

Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я № 176-О від 21.09.2012 року, Борівська РСЕС Харківської області припиняє свою діяльність шляхом її ліквідації.

Проте, суб'єкт владних повноважень жодних дій з реалізації управлінської функції у спірних правовідносинах не вчиняв, а 16.10.2012 року позивачем на адресу відповідача було направлено заяву з майновими вимогами по капіталізованим платежам разом з розрахунками потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим на виробництві: ОСОБА_3 -на суму 79158,15 грн..

Листом від 26.10.2012 р. за вих. № 2445 відповідач відхилив заявлені вимог у повному обсязі через неможливість їх задоволення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів суб'єкта владних повноважень стосовно наявності у суб'єкта господарювання обов'язку здійснити оплату спірної суми коштів, суд встановив наступне.

Частиною 2 ст. 161 КАС України визначено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Приписи наведеної норми процесуального закону прямо кореспондуються з положеннями ст. 244-2 КАС України, відповідно до ч. 1 якої, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як з'ясовано окружним адміністративним судом, питання наявності у суб'єкта господарювання, що ліквідується, обов'язку проводити капіталізацію страхових виплат, було предметом розгляду Верховного Суду України, висновки якого з даного питання викладені, зокрема, у постанові від 11.06.2012 р. (справа № 21-179а12), і полягають у тому, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України (надалі за текстом ? ЦК), у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом частини третьої ст. 1204 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною другою ст. 1205 ЦК встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.

В силу вимог п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

За змістом ст. 15, 46 цього Закону Фонд - це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.

За приписами ст. 46 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення і сплати страхових внесків до Фонду визначений Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36 (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134; чинною на час виникнення спірних відносин), пунктом 5.9 якої встановлено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Виходячи з наведеного висновок суду касаційної інстанції про те, що на випадок ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги статті 46 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та положення Порядку не поширюються, є помилковим.

З огляду на імперативні приписи ст.ст. 161, 244-2 КАС України Харківський окружний адміністративний суд вважає, що викладені в згаданому рішенні Верховного Суду України висновки мають бути обов'язково взяті до уваги при розв'язанні спору по суті, в силу чого доводи відповідача про наявність обов'язку здійснювати капіталізацію платежів лише в разі ліквідації за правилами суб'єкта господарювання Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», слід визнати помилковими.

Отже, законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації, а не лише у випадках ліквідації за процедурою банкрутства.

Порядок такої капіталізації деталізований Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 765 «Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю», відповідно до п. 1 якого капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.

Пункт 2 згаданого Порядку визначає порядок розрахунку щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації.

На підставі ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, затверджує Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

Зокрема, п. 4.17 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (затверджена Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 р. № 36, зареєстрована в Міністерстві юстиції України серпня 2007 р. за № 867/14134; далі за текстом -Інструкція № 36), передбачено, що при ліквідації страхувальник зобов'язаний провести повний розрахунок з Фондом на день закінчення процедури банкрутства (ліквідації).

Згідно до п. 5.9 Інструкції № 36, для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. № 765.

Таким чином, відповідач обтяжений обов'язком проводити капіталізацію платежів.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, суд не встановив неправильності розрахунку суб'єктом владних повноважень заявленої до стягнення суми коштів. Відповідач проти розрахункової правильності заявленої до стягнення суми коштів в ході розгляду справи не заперечував.

Додатково при розв'язанні спору суд зазначає, що відповідно до положень ст. ст. 110-112 Цивільного кодексу України строк заявлення кредиторами вимог в разі ліквідації юридичної особи не визначений законодавцем як присікальний, а згідно ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено наявності фактичних даних, які б указували на те, що заявлена позивачем вимога про стягнення спірної суми заборгованості порушує права та інтереси відповідача, то згадана вимога підлягає задоволенню, так як її обґрунтованість доведена матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізюмському районі Харківської області до Борівської районної санітарно - епідеміологічної станції Харківської області про стягнення суми - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Борівської районного санітарно - епідеміологічної станції Харківської області (63801, Харківська область, смт. Борова, вул. Радянська, 24, р/р 3521900100056, ГУДСКУ в Харківській області, МФО 851017, код ЄДРПОУ 02010631) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізюмському районі Харківської області (Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна, 23, р/р 37170400900259 УДК у Харківській області, код ЄДРПОУ 25865681, МФО 851011) капіталізовані платежі у розмірі 76158 (сімдесят шість тисяч сто п'ятдесят вісім) гривень 15 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19.12.2012 року.

Суддя Супрун Ю.О.