Ухвала

від 12.12.2012 по справі 2а/1270/6984/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року справа №2а/1270/6984/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді: Жаботинської С.В., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 р. у справі № 2а/1270/6984/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Підприємство Оіл Брідж" до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2012 № 0000902201 та № 0000912201,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до суду з позивом до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2012 № 0000902201 та № 0000912201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність в його діях порушень податкового законодавства, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з урахуванням безпідставних висновків акта перевірки позивача. які ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача щодо нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ «Оріал». Позивач зазначає, що під час перевірки відповідачем не досліджувались первинні документи бухгалтерського обліку, які мають підтверджувати правомірність формування позивачем витрат, податкового кредиту та зобов'язань. Натомість висновки відповідача, викладені в акті перевірки, базуються виключно на висновках іншого податкового органу за результатами перевірки контрагента позивача - ТОВ «Оріал». Ці висновки позивач вважає безпідставними також з урахуванням норм ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 р. у справі № 2а/1270/6984/2012 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 16 травня 2012 року форми «Р» № 0000902201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 849,00 грн. та № 0000912201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 14587,00 грн.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просив рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вказує, що по угодам між позивачем та контрагентом ТОВ «Оріал» відсутній реальний характер їх виконання правочини є нікчемними.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:

Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби в період з 12.04.2012 по 19.04.2012 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал», за результатами якої складено акт № 269/22-21821853 від 23.04.2012 (а.с.18-25).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 14586,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 на суму 11998,00 грн., за 2-й квартал 2011 - 2588,00 грн.;

- пп. 7.2.1 п. 7.2. пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11848,00 грн., в т.ч. за січень 2011 - 1018,00 грн., за лютий 2011 - 4680,00 грн., березень 2011 - 2859,00 грн., квітень 2011 - 1715,00 грн., травень 2011 - 1576,00 грн.

У висновках акту перевірки зазначено, що договори між позивачем та ТОВ «Оріал» на постачання ТМЦ суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

На підставі акта перевірки відповідачем 16 травня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000902201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 849,00 грн., в тому числі за основним платежем 11848,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн., та № 0000912201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 14587,00 грн., в тому числі за основним платежем - 14 586,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн. (а.с.26, 27).

З матеріалів справи вбачається, що відсутність факту підтвердження належними документами витрат, що впливають на визначення податку на прибуток, та правомірності формування податкового кредиту з ПДВ стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Такий висновок відповідача ґрунтується на твердженнях про нікчемність угод позивача з ТОВ «Оріал» з урахуванням вимог ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Так, в акт перевірки включено посилання на результати перевірки ТОВ «Оріал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.11 по 30.09.11, яку проведено Алчевською ОДПІ Луганської області та оформлено актом від 10.022012. № 328/236-36917523 (а.с. 136-140 ).

В свою чергу, вказаний акт перевірки містить твердження, що підприємство не здійснювало і не могло здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців через відсутність підтвердження реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, місцезнаходження майна, тому, угоди вказаних підприємств є нікчемними та не дають підстав для формування сум витрат та сум податкового кредиту.

Тобто порушення з боку позивача встановлено відповідачем виключно з урахуванням акта перевірки, проведеної Алчевською ОДПІ. При цьому посилань на відсутність первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, що підтверджують правомірність визначення сум витрат, які впливають на визначення податку на прибуток, та правомірність формування податкового кредиту з ПДВ акт перевірки не містить.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження виконання договору, позивачем надані наступні документи:

Копії договорів поставки № ОЛ-11/01/13-01 від 13.01.2011 р., № ОЛ-11/02/23-02 від 23.02.2011 р., № 61 від 21.03.2011 р., № 275 від 20.04.2011 р., № 25/03 від 16.01.2003 р., № 07.07/2 від 17.09.2009 р.,

Копія видаткової накладної № 15 від 13.01.2011 р.,

Копії накладних № 299 від 23.02.2011 р., № 61 від 21.03.2011 р., № 275 від 20.04.2011 р., № 110025 від 13.01.2011 р., № 110176 від 24.02.2011р., № 110238 від 21.03.2011 р., № 110369 від 21.04.2011 р.

Копії податкових накладних № 15 від 13.01.2011 р., № 299 від 23.02.2011 р., № 61 від 21.03.2011 р., № 275 від 20.04.2011р., № 8 від 13.01.2011р., № 45 від 24.02.2011 р., № 59 від 21.03.2011 р., № 94 від 21.04.2011 р., № 3995 від 20.01.2011 р., № 4036 від 24.02.2011 р.,

Копії платіжних доручень № 4068 від 24.03.2011 р., № 4107 від 28.04.2011 р.

Витяг з журналу обліку виданих довіреностей ТОВ «Підприємство Оіл Брідж».

Копії довіреностей № 218 від 13.01.2011 р., № 300 від 24.02.2011 р., № 366 від 21.03.2011 р., № 437 від 22.04.2011 р.,

Копії подорожніх листів вантажного автомобіля № 5 від 14.01.2011 р., № 31 від 25.02.2011 р., № 43 від 22.03.2011 р., № 66 від 22.04.2011 р.,

Копії замовлень від 11.01.2011 р., від 22.02.2011р. від 21.03.11 р. від 19.04.2011 р.

Копії листів ТОВ «Підприємство Оіл Брідж» № 02/02 від 11.01.2011 р., № 02/16 від 25.02.2011 р., № 02/24 від 23.03.2011 р., № 02/32 від 20.04.2011 р.

Копія договору № 34/12 від 25.06.2012 р.

Копія акту здачі - приймання наданих послуг від 27.06.2012 р. з додатками.

Копії податкових декларацій з ПДВ за січень 2011р., лютий 2011р., березень 2011р., квітень 2011р., з податку на прибуток 1 квартал 2011 р., 2 квартал 2011 р.

Судом апеляційної інстанції досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські документи на підтвердження виконання спірних договорів, та їх оплату та використання у власній господарській діяльності. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, оскільки надані позивачем первинні документи підтверджують, виконання спірних угод.

Колегія суддів також зазначає, що ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ст. ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним.

Фактичне виконання угод позивача з ТОВ «Оріал» підтверджено матеріалами справи з яких вбачається, що позивачем на виконання умов договорів з ТОВ «Полі-Пак» за замовленнями укладались договори постачання мастильних матеріалів з ТОВ «Оріал». Укладення відповідних договорів обґрунтовується господарською діяльністю позивача.

Доказами фактичного виконання поставок, на думку суду, є накладні, податкові та видаткові накладні, подорожні листи, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Фактична сплата за поставлену продукцію проведена у безготівковій формі, та підтверджується платіжними дорученнями

Відповідач не довів правомірність свого рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

В матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування умислу відповідачів на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно п.п.14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до абз. 3 п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що, чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 р. у справі № 2а/1270/6984/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 р. у справі № 2а/1270/6984/2012 - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

М.М. Гімон

О.В. Карпушова