Рішення

від 15.11.2012 по справі 2-а-128/11

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-128/11

З а о ч н е р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

15 листопада 2012 року м. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі: головуючого - одноособово судді Боярського О.О.

при секретарі -Рачицькій І.А.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за цивільним позовом Спільного Українсько-Швейцарського підприємства «Хільмак»до ОСОБА_1 та Житлово-будівельного кооперативу «Дністровець-2»про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області звернулось Спільне Українсько-Швейцарське підприємство «Хільмак»(далі -СП «Хільмак») з позовною заявою про визнання недійсним договору, укладеного між Житлово-будівельним кооперативом «Дністровець-2»(далі - ЖБК «Дністровець-2») та ОСОБА_1 за № 15/10-03 від 15.10.2001 р. щодо інвестування нерухомого майна площею 121,0 кв.м. в житловому будинку по АДРЕСА_3.

В обґрунтування позовних вимог СП «Хільмак»вказало, що на підставі договору №15/10-03 від 15.10.2001 р., квитанції до прибуткового касового ордеру №25 від жовтня 2001 р., ОСОБА_1 вважає себе власником квартир № 27 та №41 в будинку АДРЕСА_3, які належать на праві власності СП «Хільмак». Право власності СП «Хільмак»зареєстровано, по що свідчать свідоцтва про право власності від 28.07.2005 р. № 838952 на квартиру № 27 та свідоцтва про право власності від 28.07.2005 р. № 838955 на квартиру № 41.

У процесі розгляду цивільної справи до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшло клопотання представника СП «Хільмак»про об'єднання в одне провадження цивільних справ № 2-128 за позовом СП «Хільмак»до ОСОБА_1 та ЖБК «Дністровець-2»про визнання договору недійсним та цивільної справи за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Житлово-будівельного кооперативу «Дністровець-2»за участю третіх осіб: СП «Хільмак», товариства з обмеженою відповідальністю «ІВ»(далі - ТОВ «ІВ»), державного підприємства «Укрконверсбуд»(далі -ДП «Укрконверсбуд») про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування заявленого клопотання представник СП «Хільмак»вказала, що предметом позову по справі № 2-128 є визнання недійсним договору №15/10-03 від 15.10.2001 р., який є підставою позову ОСОБА_1 до ЖБК «Дністровець-2» по іншій цивільній справі, яка знаходиться в провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших (п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Для забезпечення правильності і об'єктивності розгляду та вирішення окремих цивільних вимог, враховуючи однорідність позовних вимог, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.01.2012 р. цивільну справу № 2-128 за позовом СП «Хільмак»до ОСОБА_1 та ЖБК «Дністровець-2»про визнання договору недійсним та цивільну справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до житлово-будівельного кооперативу «Дністровець-2»за участю третіх осіб СП «Хільмак», ТОВ «ІВ», ДП «Укрконверсбуд»про визнання права власності на нерухоме майно було об'єднано в одне провадження для спільного розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовами до ЖБК «Дністровець-2» про визнання права власності на нерухоме майно в будинку АДРЕСА_3.

ОСОБА_3 просить суд визнати за нею право власності на квартиру в„–5 по АДРЕСА_3 загальною площею 54,0 кв.м. та стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Дністровець-2» на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані з оплатою державного мита у розмірі 51 грн.

ОСОБА_2 просить суд визнати за нею право власності на квартиру №42 загальною площею 72,0 кв.м. та на квартиру №3 загальною площею 73 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

ОСОБА_4 просить суд визнати за нею право власності на квартиру в„–2 по АДРЕСА_3 загальною площею 54,0 кв.м. та стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Дністровець-2» на користь ОСОБА_4 витрати, пов'язані з оплатою державного мита у розмірі 51 грн.

ОСОБА_6 просить суд визнати за ним право власності на квартири № 39, 45, загальною площею 140,0 кв.м. , розташовані в будинку по АДРЕСА_3.

ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на квартири № 41, 27 загальною площею 121,0 кв.м. , розташовані в будинку АДРЕСА_3.

ОСОБА_7 визнати за ним право власності на квартири № 6, 22 загальною площею 135,0 кв.м , розташовані в будинку АДРЕСА_3.

ОСОБА_5 просить суд визнати за ним право власності на квартиру № 23 загальною площею 54,0 кв.м. в житловому будинку по по АДРЕСА_3.

В обґрунтування позовів позивачі посилалися на те, що з ЖБК «Дністровець-2»вони уклали договори на будівництво квартир в порядку пайової участі та взяті на себе зобов'язання виконали.

В позовних заявах позивачі вказують також, що після звернення до Білгород-Дністровського МБТІ з проханням оформити за кожним із них право власності на оплачені квартири, їм було відмовлено, оскільки на дані квартири у вказаному будинку вже оформлено право власності за Спільним Українсько-Швейцарським підприємством «Хільмак»згідно рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №503 від 27 липня 2005 року.

Як вбачається із матеріалів справи, справа розглядалась неодноразово.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2006 р. позовні вимоги позивачів було задоволено в повному обсязі та визнано за кожним із них право власності на нерухоме майно. Не погоджуючись з рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, СП «Хільмак»звернулось з апеляційною скаргою до апеляційного суду Одеської області про скасування рішення Білгород-Дністровського суду Одеської області. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25.04.2007 р. рішення Білгород-Дністровського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу СП «Хільмак»без задоволення.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 09.07.2008 р. рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25.04.2007 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справу було прийнято до свого провадження суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярським О.О. для спільного розгляду з первісним позовом.

У процесі нового розгляду справи у суді першої інстанції до участі у справі було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ЖБК «Дністровець-2»- ТОВ «ІВ»та ДП «Укрконверсбуд».

Представник позивача СП «Хільмак»в судовому засіданні позов про визнання договору недійсним підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі, проти позовів інших позивачів заперечувала, надала до суду письмові заперечення проти позовів.

Представник відповідача ЖБК «Дністровець-2», відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з'явились, згідно розсилки судових повісток, про день час та місце слухання були повідомлені належним чином, причина не явки суду не відома, письмових заперечень проти позову та доказів, якими вони обґрунтовуються до суду не надали.

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, згідно розсилки судових повісток, про день час та місце слухання були повідомлені належним чином, причина не явки суду не відома.

В силу ст.77 ЦПК України, сторони та інші особи які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою не проживає або не знаходиться. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 15 листопада 2012 року позовні вимоги вищевказаних осіб були залишені без розгляду у зв'язку з їх повторною неявкою до суду без поважних причин.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Матеріалами справи встановлено, що між ЖБК «Дністровець-2»та ОСОБА_1 було укладено договір №15/10-03 від 15.10.2001 р., відповідно до якого «Покупець»ОСОБА_1 сплачує за квартири загальною площею 121,0 кв.м. в житловому будинку АДРЕСА_3.

Як вбачається із договору № 15/10-03, в договорі не зазначено, за які саме квартири інвестує ОСОБА_1

Судом встановлено, що право власності на квартири за №27 та 41 в житловому будинку по вулиці АДРЕСА_3 належить СП «Хільмак». З наданих до суду доказів вбачається, що право власності СП «Хільмак»зареєстровано та посвідчується свідоцтвами про право власності, а саме: свідоцтвом про право власності від 28.07.2005 р. за №838952 на квартиру за номером 27 та від 28.07.2005 р. за №838955 на квартиру за номером 41.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У відповідності до ст. 41 ЦК України від 1963р., який був чинним на час укладення спірної угоди, угодами визнаються дії громадян і організацій,спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

При цьому, відповідно до ст. 153 ЦК України від 1963р., істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідні положення містяться і в діючому законодавстві України. Так, згідно зі ст. 626 ЦК України (в редакції Закону України від 16 січня 2003 року N 435-IV) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України: «Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства». Істотними умовами договору, відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 638 ЦК України, є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до ст. 48 ЦК України від 1963 р. недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. Частинами 1 та 3 ст. 215 ЦК України (в редакції Закону України від 16 січня 2003 року N 435-IV) , передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Стаття 215 ЦК України передбачає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог ч.-ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності правочину.

З урахуванням того, що між ЖБК «Дністровець-2»та ОСОБА_1 не було досягнуто згоди щодо предмета договору, суд доходить висновку щодо обґрунтованості та правомірності заявлених СП «Хільмак»позовних вимог про визнання недійсним договору від 15.10.2001 р. № 15/10-03, укладеного між ЖБК „Дністровець-2" та ОСОБА_1.

Як вбачається із матеріалів справи, ЖБК «Дністровець-2»укладав угоди щодо придбання нерухомого майна в АДРЕСА_3 з фізичними особами, зокрема з ОСОБА_3 - договір за №17/03-04 від 17.03.2004 р. на інвестування 2-х кімнатної квартири №5 загальною площею 54,0 кв.м., ОСОБА_4 - договір за № 23/03-04 від 23.03.2004 р. на інвестування 2-х кімнатної квартири № 2 загальною площею 54,0 кв.м., ОСОБА_7 - договір за № 15/10-01 від 15.10.2001 р. на інвестування 3-х кімнатної квартири загальною площею 135,0 кв.м., ОСОБА_2- договір за № 15/10-04 від 15.10.2001 р. на інвестування 3-х кімнатної квартири загальною площею 70,0 кв.м. та договір за № 13/09-01 від 13.09.2001 р. на інвестування 3-х кімнатної квартири №42 загальною площею 72,0 кв.м., ОСОБА_5 - договір за №12/09-01 від 12.09.2001 р. на інвестування 2-х кімнатної квартири загальною площею 54,0 кв.м., ОСОБА_1 -договір за № 15/10-03 від 15.10.2001 р. на інвестування однієї двох кімнатної квартири загальною площею та однієї трьоїхкімнатної квартири загальною площею 121,0 кв.м., ОСОБА_6 - договір за № 15/10-02 від 15.10.2001 р. на інвестування 3-х кімнатної квартири та 2-х кімнатної квартири загальною площею 140,0 кв.м.

Згідно зі ст.ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень .

Суд погоджується з твердженням СП «Хільмак», що квартири щодо яких позивачами надано позови про визнання права власності, належать СП «Хільмак»на праві власності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 503 від 27.07.2005 р. «Про оформлення права власності на квартири за номерами 2,3,5,6,22,23,27,39,41,42,45 в будинку по АДРЕСА_3 власником зазначених квартир є СП «Хільмак».

Судом встановлено, що 24 березня 2005 р. уповноваженими представниками ЖБК „Дністровець-2", ТОВ „ІВ", ДП „Укрконверсбуд", СП „Хільмак" був укладений 4-х сторонній акт №1 приймання-передачі. Відповідно до цього акту, всіма Сторонами було визнано належне виконання СП „Хільмак" прийнятих на себе зобов'язань щодо фінансування будівництва будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_3, відповідно до договору від 20.04.2004 р. та передано СП „Хільмак" у власність 17 квартир в житловому будинку по АДРЕСА_3. Факт виконання СП «Хільмак»своїх обов'язків за договором та сплата внеску на будівництво квартир знайшли свої підтвердження в матеріалах справи.

Як зазначено колегією суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в ухвалі від 09.07.2008 р. про скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 25.10.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25.04.2007 р.: «свідоцтва про право власності на квартири, які видані СП «Хільмак», що зазначені в акті №1 не визнані недійсними та не скасована реєстрація за ними права власності. Також не визнано недійсними акти про розподіл квартир між ЖБК «Дністровець-2»та юридичними особами, які також є правовстановлюючим документом про право власності»(стор. 4 ухвали ВСУ від 09.07.2008 р.).

За клопотанням СП «Хільмак»до матеріалів справи було залучено копію ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2009 року про скасування рішення господарського суду Одеської області по адміністративній справі за позовом ЖБК «Дністровець-2»до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання нечинним рішення № 503 від 27.07.2005 р. про оформлення права власності СП «Хільмак»на квартири №, № 2, 3, 5, 6, 7, 10, 22, 23, 27, 39, 41, 42, 45, 48, 50, 53, що розташовані в житловому будинку АДРЕСА_3, суд зазначив наступне: «право власності на побудовані за кошти СП «Хільмак»квартири не є власністю ЖБК «Дністровець-2»та належать СП «Хільмак»».

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна виникає з моменту передачі майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Ч.2 ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту частин першої і другої статті 331 ЦК України, частини першої статті 182 ЦК України та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч.4 ст. 182 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Згідно з пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що в договорах, укладених з ОСОБА_2 за № 15/10-04 від 15.10.2001 р., ОСОБА_7 договір за № 15/10-01 від 15.10.2001 р., ОСОБА_1 договір за № 15/10-03 від 15.10.2001 р., ОСОБА_6 договір за № 15/10-02 від 15.10.2001 р. не вказано номера квартир, за які вони інвестують. В договорах, укладених між ЖБК «Дністровець-2»та зазначеними особами, відсутня вказівка на населений пункт, де розташовується житловий будинок за АДРЕСА_3.

Згідно з ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Колегією суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в ухвалі від 09.07.2008 р. по справі №6-13333св07 про скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2006 р. та ухвали апеляційного суду Одеської області від 25.04.2007 р., вказано : «із договорів, що укладено з позивачами не зазначено, за які саме квартири вони інвестують будівництво будинку та ЖБК «Дністровець-2», з яким укладено ці договори, спірні квартири їм не передавав».

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачка ОСОБА_3 в обґрунтування позовних вимог про визнання права власності на квартиру № 5 в житловому будинку по АДРЕСА_3, посилається в обґрунтування позовних вимог на договір за №23/03/04 від 23.03.2004 р., відсутній в матеріалах справи. Уточнення до позовної заяви ОСОБА_3 до суду не надала.

ОСОБА_7 в обґрунтування своєї позовної вимоги про визнання права власності на дві квартири № 6 та 22 в житловому будинку по АДРЕСА_3 посилається на договір № 15/10-01 від 15.10.2001 р. Як вбачається, за договором № 15/10-01 від 15.10.2001 р., ОСОБА_7 придбав одну трьох кімнатну квартиру площею 135,0 кв.м, розташовану в будинку по АДРЕСА_3. Між тим, ОСОБА_7 просить визнати за ним право власності на дві квартири в цьому будинку. Уточнень до позовної заяви та відповідних доказів ОСОБА_7 до суду не надав.

Докази здійснення повної оплати за договорами ОСОБА_7,ОСОБА_2, ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутні.

За клопотанням представника СП «Хільмак»до матеріалів справи було залучено копію акту податкової перевірки від 11.03.2003 г. № 3099/2301-12/21006691, згідно до якого станом на 01.09.2002 р. членами ЖБК «Дністровець-2»до каси кооперативу було внесено лише 120,900 тис. грн.

За таких обставин, факт виконання позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 обов'язку по сплаті грошових коштів за нерухоме майно відповідно до укладених з ЖБК «Дністровець-2», не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 р. за №1952-ІV, зареєстровані речові права мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 16, 182, 203, 207, 208, 626, 215 ЦК України (в редакції Закону України від 16.01.2003р. №435-ІV із змінами та доповненнями), ст.ст. 41, 44, 48, 62, 153 ЦК України від 1963р., ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», 10, 59, 60, 61, 208, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Спільного Українсько-Швейцарського підприємства «Хільмак»до ОСОБА_1 та Житлово-будівельного кооперативу «Дністровець-2»про визнання договору недійсним -задовольнити.

Визнати недійсним договір від 15.10.2001 р. за №15/10-03, укладений між Житлово-будівельним кооперативом «Дністровець-2»та ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору на користь Спільного Українсько-Швейцарського підприємства «Хільмак»(код ЄДРПОУ 14368399, МФО 300023 , р/р 26008000058631 в ПАТ «Укрсоцбанк») в розмірі 53 грн. 65 коп. Наказ видати.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Дністровець-2» витрати на оплату судового збору на користь Спільного Українсько-Швейцарського підприємства «Хільмак»(код ЄДРПОУ 14368399, МФО 300023 , р/р 26008000058631 в ПАТ «Укрсоцбанк») в розмірі 53 грн. 65 коп. Наказ видати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його увалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: