Постанова

від 24.07.2012 по справі 9101/25973/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р. справа № 2а-0870/4994/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

при секретарі судового засідання: Раковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року у справі №2а-0870/4994/11 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011р. позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2011 №0000081702 та №0000071702 в частині донарахування сум, які залишені без змін.

Позовні вимоги обґрунтовує незгодою з прийнятими рішеннями та позицією відповідача, оскільки необхідність використання транспорту для здійснення господарської діяльності та одержання доходу випливає з самої суті виду діяльності позивача, тому відповідно до ст. 13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» позивач відносив витрати на ПММ та запчастини до складу валових витрат підприємця та до складу податкового кредиту з ПДВ. Також підтверджуються понесені інші витрати та підстави віднесення сум до податкового кредиту, що підтверджено первинними документами.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011р. у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду ґрунтується на недоведені позивачем використання (придбаних товарів) у межах своєї господарської діяльності, а також неправомірне формування податкового кредиту.

Позивач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позову. Скарга обґрунтована порушенням норм судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при наданні оцінки доказам наданих до справи.

Позивач та Відповідач (їх представники) до суду не з'явилися. Про день, місце та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового засідання не здійснювалось, відповідно ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно матеріалам справи, відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності позивача за період з 01.07.2008 по 30.09.2010, за результатами якої складений акт №17/17-2/2389314659 від 28.01.2011.

Проведеною перевіркою встановлені порушення: ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 року № 13-92 зі змінами та доповненнями, підпункту "а" пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в частині включення до складу валових витрат, безпосередньо не пов'язаних з одержанням доходів, що призвело до заниження оподатковуваного доходу на 5713,88 грн. та визначення податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 857,09 грн.; вимог п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 4982 грн. за наступні періоди:

- липень 2008 року на 159 грн.;

- лютий 2010 року на 4167 грн.;

- березень 2010 року на 500 грн.;

- травень 2010 року на 156 грн.

Щодо встановлення порушення податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності.

Перевіркою встановлено, що позивачем завищено валові витрати за ІІ півріччя 2008р.

Так до складу валових витрат позивачем віднесено вартість «Протеуса 110.ОД»(5літрів) в сумі 796,2 грн., придбаного у ЗАТ «Компанія «Райз»(ЄДРПОУ 13980201). відповідно до видаткової накладної від 08.07.2008 року № ВН - 10008-0083.1 (податкова накладна від 08.07.2008 року № 852/08). До перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано платіжних документів, які б підтвердили оплату за товар постачальнику.

До матеріалів справи також не надано доказу сплати за вказаний товар, отримання якого вважає позивач підтверджує податкова накладна від 08.07.2008 року № 852/08

Статтею 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»встановлено, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із вимогами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно з вимогами пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1).

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, вірним висновок відповідача про виявлене порушення.

Також відповідачем, згідно акту перевірки встановлено завищення валових витрат за дев'ять (9) місяців 2010 року, а саме: позивачем до складу валових витрат (інші витрати) віднесено у зазначений період віднесено амортизацію комп'ютерної техніки на загальну суму 1640,07грн.; віднесено вартість моторного масла марки АРІ СІ-4, СН-4/5Ь (20 літрів) в сумі 777,61 грн., придбаного у ТОВ «Агро-Союз», відповідно до видаткової накладної від 26.05.2010 року № 05463/03 (податкова накладна від 26.05.2010 року № 02047) та оплата проведена платіжним дорученням від 26.05.2010 року № 64; вартість 4-х шин марки 205/1115 Nокіаn в сумі 2500грн., придбаних у ПП «Ніко»відповідно до видаткової накладної від 19.03.2010 року № РН/П - 00027 (податкова накладка від 19.03.2010р. №46) та оплата проведена платіжним дорученням від 19.03.2010 року № 67.

Згідно матеріалам справи, позивач має у власності легковий автомобіль, придбаний у лютому 2010р., згідно свідоцтва про реєстрацію транспорту (а.с. 201).

Відповідач вважає, що віднесення вказаних витрат э порушення позивачем формування витрат, оскільки не підтверджено використання в господарській діяльності позивача для отримання доходів, а також останній не здійснює підприємницьку діяльність з вантажних (пасажирських) перевезень.

Колегія суду не погоджується з твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Загальним оподатковуваним доходом у суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду, та підтверджені відповідними документами.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням відповідних обмежень і особливостей стосовно фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності.

Склад валових витрат наведено у пункті 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно з цим пунктом до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням певних обмежень (п. 5.2 ст. 5 цього Закону).

Положення ст.5 цього Закону застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями (які відповідають переліку ст.5 Закону), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отримано дохід.

Отже відповідачем не доведено, що вказані витрати були понесені та придбаний товар придбавався не для виробничого або не виробничого використання.

За таких підстав в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо встановлено заниження суми податку на додану вартість.

Так перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2008 року по 30.09.2010 року встановлено, що в порушення вимог п.п. 7.2.4, п. 7.2 п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4, ті 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено податковий кредит, заявлений в Деклараціях по податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну 4981,43грн.

Відповідно акту перевірки, в Декларації по ПДВ за липень 2008 року (вх. № 5583 від 14.08.2008 року) позивачем визначено податковий кредит в сумі 0 грн. (ряд. 17 декларації). В ряд. 10 Декларації внесено суму дозволеного податкового кредиту в розмірі 159 грн. В ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в липні 2008р. у ЗАТ «Компанія «Райз»придбано «Протеуса 110.0D»(5 літрів). ЗАТ «Компанія Райз»виписано податкову накладну від 08.07.2008 року № 852/08 на загальну суму 955,44 грн. в т.ч. ПДВ 159,24 грн. Податок на додану вартість за отриманою податковою накладною було віднесено платником податків до ряд. 10 Декларації по ПДВ за липень 2008 року.

Сума ПДВ, віднесена до складу податкового кредиту підтверджені записами в реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2008 року.

Проте позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували оплату постачальнику за придбаний товар (відсутні платіжні доручення, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші документи, які підтверджують оплату, тощо). Також вказаного доказу не надано до справи.

В Декларації по ПДВ за лютий 2010 року (вх. № 9102 від 13.03.2010 року) ФОП ОСОБА_1 визначено податковий кредит з ПДВ в сумі 6320 грн. за податковими накладними виданими у тому числі TOB "Комптехдеталь" (ЄДРПОУ 3691 1359, і.п.н. 369113508291) від 18.02.2010р. №95 на загальну суму 25000грн., в т.ч. ПДВ 4166,67 грн., платіжне доручення від 18.02.2010 року № 60 на суму 25000грн.

Відповідно відомостей центральної бази даних Довідково - пошукової системи України, ТОВ "Комптехдеталь" (ЄДРПОУ 36911359, і.п.н. 369113508291) зареєстровано як платник податку на додану вартість з дати отримання свідоцтва платника ПДВ № 100270824, а саме з 19.02.2010року.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податком на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податком на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, регламентований п.7.4, 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Однак відсутність доказів належним чином оформлених податкових накладних виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, пп. 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Таким чином колегія суду погоджується з висновками відповідача про наявність вищевказаного порушення та визначення податкового кредиту позивачем з порушенням зазначених норм.

Проте також відповідачем встановлено, що в Декларації по ПДВ за березень 2010 року (вх. № 17541 від 14.04.10 року) позивачем визначено податковий кредит в сумі 58218 грн. (ряд. 17 декларації). В ряд. 10 Декларації було відображено суму дозволеного податкового кредиту в розмірі 58218 грн. До складу податкового кредиту віднесено ПДВ за податковими накладними, отриманими у тому числі від ПП «Ніко»(ЄДРПОУ 25489657, і.п.н. 254896508364) - податкова накладна 19.03.2010 року №46 на загальну суму 3000 грн. в т.ч. ПДВ 500грн. - придбано 4 шини марки 205/ZDR15 Nokian.

ПП «Ніко»було виписано податкову накладну від 19.03.2010 року № 46 на загальну суму 3000 грн. в - ПДВ 500 грн. Податок на додану вартість за отриманою податковою накладною було нанесено платником податків до ряд. 10 Декларації по ПДВ за березень 2010 року. Оплата проведена платіжним дорученням від 19.03.2010 року № 67.

В Декларації по ПДВ за травень 2010 року (вх. № 30372 від 14.06.2010 року) позивачем визначено податковий кредит в сумі 156 грн. (ряд. 17 декларації). В ряд. 10 Декларації було внесено суму дозволеного податкового кредиту в розмірі 156 грн. придбання у травні 2010р. у TOB «Агро- Союз-Запоріжжя»(ЄДРПОУ 24512443, і.п.н 245124408308) масло моторне синтетичне ЛРІ CI4,CH-4/SL»(20 літрів) про що виписано податкову накладну від 16.05.2010 року № 05463/03 на загальну суму 933,13 грн. в т.ч. ПДВ 155,52 грн. Оплата проведена платіжним дорученням від 26.05.2010 року № 64 на загальну суму 933,13 грн.

Відповідач вважає, що позивачем не надано первинних документів, за перевіряємий період, відповідно яким можливо встановити використання придбаних автомобільних шин та масла моторного синтетичного в господарській діяльності позивача.

Як було зазначено вище, позивач на праві власності володіє легковим автомобілем (а.с. 201).

Колегія суду не погоджується з таким твердження, оскільки відповідачем не доведено, які саме позивач повинен був надати первинні документи та підтвердження використання придбаного товару у господарській діяльності.

Крім того, таке твердження відповідача суперечить нормам законодавітсва, що встановлюють порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, регламентований п.7.4, 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи розрахунок фінансових санкцій застосованих до позивача, що знаходиться на а.с. 77, оскаржені податкові повідомлення рішення підлягають частковому скасуванню.

Керуючись ст. 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року у справі №2а-0870/4994/11 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень -скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 15 лютого 2011р. №0000081702 за платежем податок з доходів фізичних осіб в частині суми за основним платежем 737(сімсот тридцять сім)грн.. 69коп. та штрафна санкція 184(сто вісімдесят чотири)грн. 42коп.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 15 лютого 2011р. №0000071702 за платежем з податку на додану вартість в частині суми за основним платежем 656(шістсот п'ятдесят шість)грн.. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 164(сто шістдесят чотири)грн.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 10 серпня 2012року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко