Ухвала

від 27.11.2012 по справі 7/796-5/44-41/487

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 листопада 2012 р. № 7/796-5/44-41/487

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Малетича М.М., Заріцької А.О., Козир Т.П., Кота О.В., Панової І.Ю., розглянувши заявуПублічного акціонерного товариства "Бортницьке виробничо -транспортне підприємство "Агросервіс" про перегляд Верховним Судом України постанови у справі Вищого господарського суду України від 06.06.2012 №7/796-5/44-41/487 за позовом Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство "Поступ" до 1.Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез Сек'юрітіс", 3.Публічного акціонерного товариства "Бортницьке виробничо -транспортне підприємство "Агросервіс", 4.Київська міська рада третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Приватна компанія "BON BUSINESS LTD" про визнання права власності, та за зустрічним позовом -1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез Сек'юрітіс" до 1.Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство "Поступ", 2.Колективного підприємства "Агроспецтранс" про визнання договорів недійсними, та за зустрічним позовом -2Публічного акціонерного товариства "Бортницьке виробничо -транспортне підприємство "Агросервіс" до 1.Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство "Поступ", 2.Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання права власності, зобов'язання вчинити дії та визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.02.2012 у справі № 7/796-5/44-41/487 первісний позов задоволено частково, визнано право власності АТЗП "АТП "Поступ" на 4 об'єкти нерухомого майна в складі цілісного майнового комплексу, який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 90:224:032 за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Лісна, 80 (колишня Світла, 9), а саме будівлі літери "А", "Б", "Д", "Е". В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ПАТ "Бортницьке виробничо-транспортне підприємство "Агросервіс" відмовлено повністю. В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Сінтез Сек'юрітіс" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2012 задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Бортницьке виробничо-транспортне підприємство "Агросервіс", скасовано рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 у справі № 7/796-5/44-41/487, у задоволенні первісного позову ПрАТ "АТП "Поступ" відмовлено, зустрічні позови ПАТ "Бортницьке виробничо-транспортне підприємство "Агросервіс" та ТОВ "Сінтез Сек'юрітіс" задоволено, визнано недійснім договір купівлі-продажу: № 1 від 23.09.1996, підписаний між ЗАТ "Бортницьке виробничо-транспортне підприємство "Агросервіс" та Колективним підприємство "Агроспецтранс", та № 10 від 28.09.1998, підписаний між Колективним підприємство "Агроспецтранс" та АТЗТ "АТП "Поступ"; визнано право власності ПАТ "Бортницьке виробничо-транспортне підприємство "Агросервіс" на майновий комплекс по вул. Лісна 80 (Світла, 9), що знаходиться на земельній ділянці 13252 кв.м. та складається з наступних об'єктів нерухомості: будинок фінський (маг.прохідна), літера "А", склад фарбувальний, літера "Б", майстерня, літера "В", виробнича споруда, літера "Г", будинок дерев'яний, літера "Д", виробнича будівля, літера "Е", трансформаторна, літера "Ж"; зобов'язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати право власності ПАТ "Бортницьке виробничо-транспортне підприємство "Агросервіс" та видати йому свідоцтво про реєстрацію права власності на майновий комплекс по вул. Лісна 80 (Світла, 9), що знаходиться на земельній ділянці 13252 кв.м. та складається з вищезазначених об'єктів нерухомості.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2012 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство "Поступ" задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2012 у справі № 7/796-5/44-41/487 скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2012 у справі № 7/796-5/44-41/487 залишено в силі.

Публічним акціонерним товариством "Бортницьке виробничо -транспортне підприємство "Агросервіс" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06.06.2012, в якій заявник просить скасувати дану постанову та прийняти нове рішення, яке буде містити висновок про правильне застосування норм матеріального права та обґрунтування помилковості висновків Вищого господарського суду України щодо скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2012.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 18.08.2010 у справі №2-27/4808-2009, від 07.06.2010 у справі №21/84, від 13.11.2008 у справі №18/309, від 15.08.2006 у справі №03/4776, від 23.11.2005 у справі №3/129, від 15.09.2005 у справі №14/76Д, від 04.12.2007 у справі №16/148, від 17.10.2006 у справі №15/191-06-4946, від 20.07.2005 у справі №36/118, від 01.03.2006 у справі №19/4415, від 31.01.2008 у справі №12/177, Ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17.02.2010 у справі №6-1923св07 та постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.07.2005 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме, статей 128, 153 Цивільного кодексу УРСР та статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) та незастосуванням 225 Цивільного кодексу УРСР.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 06.06.2012 у справі №7/796-5/44-41/487, про перегляд якої подано заяву, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення первісного позову в частині визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, оскільки договори купівлі -продажу, за якими здійснювалося відчуження вказаного спірного майна, судом недійсними не визнані; володіння позивачем за первісним позовом спірним майном та користування земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, підтверджується також листом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва №2862119/15-305 від 26.06.2009, даними Державного земельного кадастру, відповідно до яких за позивачем значиться земельна ділянка, на якій знаходяться спірні об'єкти; земельна ділянка, на якій розміщене спірне майно, зарезервовано за КП "Агроспецтранс", яке в подальшому було продане позивачу за первісним позовом, у зв'язку з чим, позивач за первісним позовом набув права власності на спірне майно у встановленому законодавством порядку.

Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог 1 про визнання недійсними договорів купівлі -продажу об'єктів цілісного немайнового комплексу з огляду на те, що з укладенням оскаржуваних договорів права та охоронювані законом інтереси позивача за зустрічним позовом 1 не були порушені, оскільки позивач не існував як юридична особа (на момент укладення спірних договорів та не був стороною оскаржуваних договорів та на той час взагалі не претендував на нерухоме майно, що є предметом оскаржуваних договорів.

Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог 2 про визнання права власності, зобов'язання вчинити дії та визнання недійсними договорів купівлі -продажу об'єктів цілісного майнового комплексу з огляду на недоведеність заявлених вимог та встановлених вищенаведених обставин справи щодо правомірності відчуження спірних об'єктів за договором від 23.09.1996 та фактичного вибуття майна з володіння позивача за зустрічним позовом-2.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2010 у справі №2-27/4808-2009, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання права власності на нежитлові будівлі та споруди, оскільки нежитлові будівлі та споруди знаходяться у повному господарському віданні позивача, з огляду на, що відповідач протиправно повернув документи позивача про реєстрацію права власності та не виніс на розгляд питання про оформлення права власності за третьою особою -2.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2010 у справі №21/84, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, оскільки позивачем не доведено факт порушення, оспорювання чи невизнання відповідачем -1 його права.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2008 у справі №18/309, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо скасування рішення виконавчого комітету, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії, оскільки позивачем не надано доказів, які підтверджують будівництво гуртожитку за власні кошти; виконавчий комітет міської ради не може бути відповідачем у справі за позовом, предметом якого є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки спірне майно передане у комунальну власність, об'єктами якої розпоряджається відповідна міська рада; відповідачу повноваження з розпорядження об'єктами комунальної власності не передавались.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2006 у справі №03/4776, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки позивач в 2001 купив у ВАТ "Черкаський завод телеграфної апаратури" обладнання, доказів щодо недійсності купівлі-продажу обладнання не встановлено, обладнання знаходиться у приміщенні цеху, яке відповідач орендує у ВАТ "Черкаський завод телеграфної апаратури".

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2005 у справі №3/129, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання звільнити та повернути об'єкт договору оренди приміщення клубу - бару, з огляду на відсутність права у позивача володіти приміщеннями на підставі угоди про сумісну діяльність та договору оренди нежитлових приміщень, у зв'язку з наявністю рішення господарського у іншій справі про розірвання договору оренди, судових рішень, у інших справах, якими розірвано угоду про сумісну діяльність, та якими визнано недійсною з моменту укладення угоду про сумісну діяльність та зобов'язано поновити сторони у попередньому стані.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2005 у справі №14/76Д, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення первісного позову в частині звільнення торговельних площ та відмови в частині розірвання договору про спільну фінансово -господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі на базі торговельних площ, оскільки даний договір не був укладений. Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні зустрічних вимог щодо: визнання угоди такою, що відбулася, оскільки такий спосіб захисту порушення цивільних прав як визнання договору таким, що відбувся не передбачений; визнання недійсним свідоцтва про право власності, оскільки забудовником магазину був позивач, а відповідач не довів набуття ним права власності на магазин на підставі договору купівлі -продажу, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання права власності.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2007 у справі №16/148, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва, оскільки позивачем не доведено прийняття відповідачем рішення про передачу йому в оренду земельної ділянці під будівництво торгівельного центру, як того вимагають норми Земельного кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2006 у справі №15/191-06-4946, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання договору оренди будівель і споруд та обладнання недійсним, оскільки сторонами договору не досягнуто істотних умов, у зв'язку з чим він є неукладеним.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2005 у справі №36/118, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання договору недійсним та зобов'язання звільнити приміщення, оскільки спірний договір є неукладеним у зв'язку з чим у відповідача -2 відсутні підстави для оплатного строкового користування спірними нежитловими приміщенням.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.0.2008 у справі №12/177, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсним договору купівлі -продажу об'єктів будівельної бази, оскільки директор продавця відповідача 1 не був належним чином уповноважений на укладання договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим визнається неправомірним відчуження спірного нерухомого майна боржника та укладення оскаржуваного договору під час дії ухвали арбітражного суду першої інстанції про визнання позивача банкрутом (не скасованої на час розгляду даної справи), якою накладено арешт на все майно позивача та заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника.

Таким чином, постанова, про перегляд якої подано заяву, і постанови Вищого господарського суду України, на які здійснюється посилання заявником, свідчать про відмінність встановлених судами фактичних обставин справ, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних висновків.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2006 у справі №19/4415 та Ухвалою колегії суддів судової падати у цивільних справах Верховного Суду України, на які посилається заявник, касаційні скарги задоволено частково, судові рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи передані на розгляд до суду першої інстанції.

Прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на відповідні постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

Колегією суддів також не приймається до уваги в якості доказу неоднакового застосування норм матеріального права постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.07.2005, оскільки до судових рішень, на які у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 14 -111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Бортницьке виробничо -транспортне підприємство "Агросервіс" у допуску справи №7/796-5/44-41/487 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяМ. Малетич Судді А. Заріцька Т. Козир О. Кот І. Панова

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)