Рішення

від 12.12.2012 по справі 5004/1524/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р. Справа № 5004/1524/12

за позовом Приватного підприємства "АБТ-Моноліт", с. В. Лази, Ужгородський район

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд", м. Луцьк

про стягнення 4 325 грн. 32 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідача: Мельничук В.В. - представник (дов. від 11.01.2011 року)

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач -приватне підприємство «АБТ-Моноліт»просить стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд" 4 325 грн. 32 коп. в т. ч. 3 913 грн. 75 коп. основного боргу згідно договору поставки від 20.03.2008 року №591-08, 23 грн. 52 коп. втрат від інфляції, 85 грн. 57 коп. 3 % річних, 302 грн. 48 коп. пені та 1 609 грн. 50 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Позовна заява обгрунтована невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару згідно договору поставки від 20.03.2008 року №591-08.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. На виконання вимог ухвали суду від 29.11.2012 року подав оригінали видаткових накладних від 03.06.2009 року, 05.08.2009 року, 18.08.2009 року, 27.08.2009 року, 11.09.2009 року та 06.10.2009 року, копії податкових накладних, довідки № 2 від 05.12.2012 року, № 3 від 05.12.2012 року та специфікацію до договору, письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору та довідку, що підтверджує несплату заборгованості відповідачем. Крім того, позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

11.12.2012 року на адресу суду від відповідача надійшли пояснення на позовну заяву в яких він зазначає, що позивачем не доведено, що поставка є договірною та не доведено строку оплати, отже в позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, оскільки згідно ч. 1 ст. 548, ч. 3 ст. 549 ЦК України пеня стягується у випадку, якщо вона передбачена договором та стягується за порушення термінів виконання розрахунків. Крім цього, відповідач зазначає, що у зв'язку із недоведеністю позивачем настання строку оплати відсутні підстави стягнення втрат від інфляції та 3% річних.

В судовому засіданні та в поясненнях від 12.12.2012 року представник відповідача зазначив, що не заперечує проти стягнення основної суми боргу в розмірі 3 913,75 грн., але щодо стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних заперечує в повному обсязі, оскільки поставка здійснювалась не за договором №591-08 від 20.03.2008 року, а згідно накладних. Посилання на договір в накладних відсутнє. Згідно ст. 548 ЦК України пеня стягується у випадку договірних поставок. Крім того, пеня стягується за 6 місяців, позивач пропустив строк позовної давності -1 рік, оскільки товар був реалізований (або списаний) станом на 01.01.2010 року, оскільки з даного періоду товариство не здійснює торговельної діяльності. Позивач щодо проведення звірки реалізації майна більше двох років не звертався.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

20 березня 2008 року між позивачем - приватним підприємством «АБТ-Моноліт»та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд" був укладений договір поставки №591-08 (далі договір, а.с. 12-13).

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.2, 3.1, 4.1, 5.1, 5.3, 8.2.1, 9.1 договору позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар партіями у відповідності до замовлень, а відповідач зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору. Купівля-продаж товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення відповідача, які є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару. Замовлення передається позивачу у будь-якій зрозумілій сторонами формі. Асортимент, кількість товару погоджується сторонами в замовленні і зазначаються в накладних. Позивач зобов'язується здійснити поставку за власний рахунок і передати товар відповідачу протягом 5 календарних днів з моменту отримання замовлення та у відповідності підписаного сторонами графіку чи домовленостей. Позивач зобов'язується поставляти товари за цінами, зазначеними у специфікації, затвердженій сторонами (додаток №1). Оплата за поставлений товар, сум у розмірах, понад ліміт, встановлений п. 5.4. даного договору здійснюється покупцем протягом 60 календарних днів з моменту реалізації покупцем товару своїм клієнтам, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок позивача. За порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.3 даного договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2008 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору.

Згідно протоколу розбіжностей до договору від 20.03.2008 року позивач п. 5.3 договору виклав у наступній редакції: оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем протягом 30 календарних днів з моменту реалізації відповідачем товару своїм клієнтам.

В 2009 році позивач передав відповідачу товар на загальну суму 7 743 грн. 65 коп. що стверджується видатковими накладними з підписами уповноваженої особи, скріпленими печатками, (а. с. 16-22) та податковими накладними (а.с. 42-48).

Відповідач поставлений товар оплатив частково. Згідно акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.12.2009 року відповідач заборгував позивачу 5 913 грн. 75 коп. (а. с. 24).

Беручи до уваги часткове погашення боргу відповідачем, станом на день подачі позову заборгованість останнього складає 3 913,75 грн.

Зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, єдиними первинними бухгалтерськими документами, що можуть підтверджувати факти отримання товару, є накладні.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі -Закон) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 цього ж Закону ). Згідно із ч.2 ст. 9 зазначеного Закону. п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, яке, зокрема, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів підприємствами незалежно від форм власності, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій , дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюються господарським судом, за змістом ч. 1 ст. 32 ГПК України, на підставі доказів. До доказів в господарському процесі висуваються вимоги щодо їх належності та допустимості, що визначено ст. 34 ГПК України.

Судом на підставі ст. 32 ГПК України встановлено, що з долучених до матеріалів справи накладних, не вбачається факту передачі відповідачу товару саме на підставі договору № 591-08 від 20 березня 2008 року, тому посилання позивача на цей договір як на підставу передачі товару за накладними не приймається судом до уваги, оскільки у накладних посилання на договір № 591-08 від 20 березня 2008 року відсутнє.

Факт передачі товару на підставі договору заперечує і представник відповідача. Згідно п. 1.1 договору позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар партіями у відповідності до замовлень. Замовлення до матеріалів справи не долучені. Його наявність представник відповідача заперечує. Згідно п. 5.1 договору позивач зобов'язується поставляти товари за цінами, зазначеними у специфікації, затвердженій сторонами (додаток №1). Долучена до матеріалів справи специфікація відповідачем не підписана (а. с. 34).

Зазначення в акті звірки станом на 31.12.2009 року (а. с. 24) про відстрочку платежу згідно з умовами договору не може бути доказом поставки за спірними накладними саме за договором №591-08 від 20.03.2008 року, оскільки ні дата, ні номер договору не зазначені і термін відстрочки зазначений 40 днів по реалізації, коли за договором було встановлено 60 днів, а враховуючи протокол розбіжностей - 30 днів.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку між сторонами у справі виникли цивільні права та обов'язки шляхом підписання накладної на відпуск товару.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем (відповідачем у даній справі) видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України. Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 21.04.2011 N 9/252-10.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки сторонами не узгоджено строку виконання зобов'язання, то суд дійшов висновку, що такий строк настав після прийняття товару та підписання видаткових накладних на нього.

Згідно з вимогами діючого законодавства, суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. При здійсненні правосуддя судді повинні дотримуватись Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ.

В силу статті 1 Господарського процесуального кодексу України звернення до господарського суду зазначених у цій статті юридичних осіб і громадян здійснюється за захистом їх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів відповідно до наведених ним предмету та підстав поданого позову. Господарські суди вирішують спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також норм права інших держав.

З урахуванням наведеного, господарські суди у вирішенні спорів повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу, за винятком випадків, коли це змінює підстави позову.

Під підставами позову розуміються факти, які обґрунтовують вимогу позивача про захист права чи законного інтересу. Самі норми матеріального права не є підставами позову; суд, як зазначено вище, зобов'язаний, вирішуючи спір, перевірити, чи здійснюється регулювання встановлених ним дійсних правовідносин сторін наведеними позивачем нормами права та самостійно застосувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини, незалежно від посилання на них учасників судового процесу, за винятком випадків, коли це змінює підстави позову (факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків спірного матеріального правовідношення). Такого ж висновку дійшов ВГСУ у постанові від 20.12.2011 року №4/160.

04.02.2012 року позивач на адресу відповідача надіслав вимогу від 03.02.2012 року про негайне погашення заборгованості в сумі 3 913 грн. 75 коп. (а. .с 11). Вимога отримана ТзОВ «Вопак-Трейд»08.02.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 10), залишена без відповіді та виконання.

Як вбачається із матеріалів справи товар поставлений відповідачу за період червень-жовтень 2009 року.

Відповідно до п. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

31.12.2009 року сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків, що є дією, яка свідчить про визнання відповідачем свого боргу та перериває строк позовної давності.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України (судова палата у господарських справах) у постанові від 24.05.2007 року.

Отже, позивач звернувся до господарського суду з позовом в межах строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що станом на момент подання ПП «АБТ-Моноліт»позову у ТзОВ «Вопак-Трейд»існує зобов'язання по сплаті поставленого товару, а тому заявлені позивачем 3 913 грн. 75 коп. основного боргу підтверджені матеріалами справи, відповідачем визнаються , підставні і підлягають до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Позивач просить стягнути з відповідача 302 грн. 48 коп. пені, 23 грн. 52 коп. втрат від інфляції та 85 грн. 57 коп. 3% річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Такого ж висновку дійшов ВГСУ у постанові від 15.02.2012 року №5021/1596/2011.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012).

Нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці (постанова ВГСУ від 15.02.2012 року №5021/1596/2011).

В порушення вищевикладеного, позивач до позовної заяви долучив розрахунок витрат від інфляції за період з лютого по жовтень 2012 року, проведений за окремі інтервали часу, тобто без врахування дефляції (а. с. 7).

Індекс інфляції в період нарахування позивачем штрафних санкцій був меншим за одиницю, тому в позові на суму 23 грн. 52 коп. втрат від інфляції слід відмовити.

Нараховані позивачем 85 грн. 57 коп. 3 % річних за період з 15.02.2012 року по 07.11.2012 року підставні та підлягають до стягнення в силу ст. 625 ЦК України (3 913 грн. 75 коп. х 3% /365 х 267).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 302 грн. 48 коп. нараховану за період з 01.05.2012 року по 30.11.2012 року.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). Оскільки позивачем не доведена поставка на підставі договору №591-08 від 20.03.2008 року, а отже і встановлення розміру пені, то позовна вимога про стягнення 302 грн. 48 коп. пені не підлягає до задоволення.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Чинне законодавство встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України).

Навіть припустивши, що поставка в даній справі здійснювалась відповідно до умов договору, позивачем не дотримано 6-місячного строку нарахування пені, оскільки товар був реалізований станом на 01.01.2011 року.. Крім того, пунктом 8.2.1 договору передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.3 даного договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Із розрахунків позивача, доданих до позовної заяви вбачається, що позивачем не правильно визначена облікова ставка НБУ - 7,75 %. Згідно даних, розміщених на офіційному сайті НБУ, облікова ставка з 23.03.2012 року становить 7,5 %.

Таким чином, пеня нарахована позивачем безпідставно, тому в позові на суму 302 грн. 48 коп. слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 1 488 грн. 19 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вопак-Трейд» м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А код 34745403 на користь приватного підприємства «АБТ-Моноліт» , Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Великі Лази, вул. Жовтнева, Б. 25, код 20447513

- 3 913 грн. 75 коп. основного боргу, 85 грн. 57 коп. 3 % річних, 1488 грн. 19 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 5 487 грн. 51 коп. (п'ять тисяч чотириста вісімдесят сім грн. 51 коп.).

3. В позові на суму 326 грн. 00 коп. відмовити

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

складений 17.12.2012 року

Суддя А. М. Кравчук