Рішення

від 05.12.2012 по справі 5006/11/155/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.12.12 р. Справа № 5006/11/155/2012

Суддя господарського суду Донецької області Соболєва С.М. при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром», с.м.т.Новоамвросіївське Амвросіївського району Донецької області, ЄДРПОУ 31623469

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будторг-Імпексс», м.Донецьк, ЄДРПОУ 37902937

про стягнення 29 939,28 грн., -

за участю представників:

від позивача: Акімов М.П. - за довіреністю №2011 від 04.10.2012р.,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпром», с.м.т.Новоамвросіївське Амвросіївського району Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будторг-Імпексс», м.Донецьк, про стягнення 29 939,28 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на виникнення заборгованості у Відповідача в сумі 27 170,10 грн. в результаті не поставки ним товару за усною домовленістю сторін по справі, яка, не зважаючи на його вимогу, заявлену шляхом направлення претензії, не сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Будторг-Імпексс».

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.08.2012р.; специфікації №1 від 28.04.2012р.; платіжного доручення №4952 від 14.05.2012р.; претензії-вимоги №1524 від 10.08.2012р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 54, 55 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217, 232 Господарського кодексу України та ст.257 Цивільного кодексу України.

08.11.2012р. представником Позивача через канцелярію суду надано заяву №2344 від 01.11.2012р. про долучення до матеріалів справи копії наступних документів: опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку №8906 від 01.11.2012р., як підтвердження відправлення вдруге копії позову Відповідачу, а заяву про зменшення розміру позовних вимог №2336 від 31.10.2012р., за змістом якої Позивачем уточнено першочергово заявлені вимоги, а саме зазначено їх складову, що полягає у стягненні 27 170,10 грн. основного боргу та 2 769,18 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами. При цьому, Позивач зменшив розмір цих відсотків та фактично до стягнення заявив їх у розмірі 305,90 грн. Внаслідок даного, у резолютивні частині вказаної заяви позовні вимоги визначені у стягненні 27 170,10 грн. суми основного боргу та 305,90 грн. 3% річних від простроченої суми, що разом становить 27 476,00 грн.

Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України наведена заява прийнята судом та справа розглядається з урахуванням її змісту.

Також разом із заявою №2336 від 31.10.2012р. Позивачем надано суду розрахунок 3% річних.

Разом з цим, на виконання вимог суду Позивачем надано доповнення до заяви про стягнення боргу за не поставлену продукцію №2343 від 01.11.2012р., відповідно до якої Позивачем визначено правові підстави виникнення спірних правовідносин, зокрема ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст.ст.662, 663 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів».

05.12.2012р. представником Позивача разом із заявою №2251 від 04.12.2012р. надано додаткові пояснення по справі №2245 від 04.12.2012р., за змістом якої, посилаючись на ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 530, 692, 693 Цивільного кодексу України, підтримує заявлені вимоги, заборгованість з повернення суми попередньої оплати, що дорівнює 27 110,10 грн.

Також представив суду оригінали: рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.08.2012р.; претензії-вимоги №1524 від 10.08.2012р.; платіжного доручення №4952 від 14.05.2012р.; описів вкладення у цінний лист; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо підприємства Відповідача станом на 28.11.2012р., копії: рахунку №б/н від 28.04.2012р. на суму 27 170,10 грн., а також розрахунок суми боргу у листі №2247 від 04.12.2012р.

У судовому засіданні 05.12.2012р. представником Позивача підтримано вимоги з урахуванням заяви №2336 від 31.10.2012р. у повному обсязі.

З огляду на таке, суд не розцінює заяву №2245 від 04.12.2012р. як зміну розміру вимог Позивача та враховує її лише у частині правового обґрунтування підстав заявленого позову, правової природи заявлених до стягнення сум.

Представник Відповідача в судові засідання 08.11.2012р., 22.11.2012р. та 05.12.2012р. не з'явився, причин неявки не повідомив та не надав суду витребувані документи.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, у спеціальному витягу №15003597 станом на 30.10.2012р. та витягу №15234202 станом на 28.11.2012р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також міститься в інших документах, доданих до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що він повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом у судовому засіданні 05.12.2012р. встановлено, що відносно Відповідача 21.11.2012р. господарським судом Донецької області порушено провадження №5006/5/83б/2012 про банкрутство відсутнього боржника. Відповідно до п.5 ухвали суду введено мораторії на задоволення вимог кредиторів.

Позивач скориставшись своїм правом на судовий захист звернувся в межах позовного провадження до господарського суду Донецької області із відповідним позовом 22.10.2012р. (вхідний №06-06/7151), тобто до порушення провадження №5006/5/83б/2012 про банкрутство боржника - Відповідача.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне зазначити, що провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Положеннями ч.1 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Одночасно, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті.

Як зазначає Позивач та встановлено судом, оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Будторг-Імпексс» в офіційному друкованому органі на час розгляду справи відсутнє.

Згідно з правовою позицією Пленуму Верховного суду України, викладеною в п. 54 постанови від 18 грудня 2009 року N15 «Про судову практику в справах про банкрутство», суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на означену постанову Пленуму Верховного суду України, суд приходить до висновку про розгляд вимог Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 27 170,10 грн. та 3% річних у розмірі 305,90грн. за правилами позовного провадження у загальному порядку.

Так, відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями Позивача (Покупця), останній здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Продавцем) не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом оформлення специфікації №1 та рахунку-фактури на оплату замовленого товару та вчинення дій, які виразилися у фактичному перерахунку попередньої оплати Відповідачу за товар, що повинний був бути поставлений. Дане відповідає статті 180, 181 Господарського кодексу України

Пунктом 1 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Як вбачається з п.п. 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно зі ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

За приписами ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Положеннями ст.184 Господарського кодексу України визначені особливості укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів, якими обумовлено, що при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ст.638 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Одночасно ст.640 Господарського кодексу України встановлено момент укладення договору, яким є одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За визначеннями ст.642 Господарського кодексу України, прийняття пропозиції - це відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт), що виражена у вчиненні дії відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), тобто засвідченні її бажання укласти договір, та ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Матеріали справи містять специфікацію №1 від 28.04.2012р., у якій викладена суть умов правочину - визначено найменування Постачальника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будторг-Імпексс» та найменування Покупця - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпром», найменування товару, асортимент, кількість, одиницю виміру товару, що запропоновано поставити, його ціну за одиницю та загальну вартість товару з урахуванням податку на додану вартість (дошка 80*40*1750 (згідно креслень замовника), брус 50*80*113 (згідно креслень замовника).

Специфікація скріплена підписом та печаткою з боку обох сторін.

Доказів укладення договору у формі єдиного документу суду не представлено, відповідачем не додано.

Згідно специфікації та, як вбачається з фактичних обставин справи, рахунку №б/н від 28.04.2012р., загальна вартість товару становить 27 170,10 грн.

Отже, шляхом підписання специфікації, надання Позивачу Відповідачем наведеного рахунку, останнім вчинено оферту щодо укладання правочину, який за своєю суттю є договором купівлі-продажу.

У відповідності до платіжного доручення №4952 від 14.05.2012р. Позивачем здійснено оплату з призначенням платежу (мовою оригіналу): «за доску, брус согл.счета №б/н от 28.04.12 в т.ч.ПДВ 20%», у загальному розмірі 27 170,10 грн. Тобто, Позивачем вчиненні дії згідно з вказаними у пропозиції умовами договору (сплата суми грошей, встановленої у специфікації та рахунку). Таким чином, Позивач засвідчив бажання укласти договір купівлі-продажу товару, обумовленого у зазначених рахунках у спрощений спосіб (пропозиція Відповідача акцептована Позивачем).

За викладених обставин, приймаючи до уваги встановлені факти, між учасниками процесу, у розумінні положень наведених норм Господарського кодексу України, що кореспондуються з положеннями Цивільного кодексу України, укладені правочин спрощеним способом, що за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

З платіжного доручення №4952 від 14.05.2012р. вбачається сплата Позивачем 100% вартості товару у розмірі 27 170,10 грн. з призначенням платежу, як вже було зазначено, «за доску, брус согл.счета №б/н от 28.04.12 в т.ч.ПДВ 20%».

Отже, Позивачем виконані передумови поставки продукції.

З огляду на наведені обставини, судом встановлено факт належного виконання Позивачем своїх зобов'язань перед Відповідачем з перерахування попередньої оплати, що свідчить про акцепт відносно угоди щодо постачання товару переліченого у специфікації №1 від 28.04.2012р. та виставленому рахунку.

Приймаючи до уваги вчинені дії Позивачем та вишевизначені висновки суду, відбулось укаледння угоди у спрощений спосіб. Дане має наслідком у розумінні статті 662 Цивільного кодексу України встановлення обов'язку продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (у спірному випадку специфікацією та рахунком).

За приписами ст.663 Цивільного кодексу України, Продавець зобов'язаний передати товар Покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До матеріалів справи додано претензію-вимогу №1524 від 10.08.2012р., згідно з яким Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про негайне постачання оплаченої продукції або повернення коштів, сплачених за товар у сумі 27 170,10 грн. Факт відправлення Відповідачу зазначеного документу підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.08.2012р.

З огляду на дату відправлення вимоги №1524 від 10.08.2012р. Відповідачу (11.08.2012р.) та враховуючи поштовий перебіг, встановлений у відповідності до п.п.4.1.2 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» у кількості Д+3 днів (при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день), строк виконання зобов'язання по поставці спірного товару на суму 34 689,00 грн., відповідно до норм статті 530, 663 Цивільного кодексу України, не пізніше 23.08.2012р.

Проте, Відповідачем свої зобов'язання з постачання товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Техпром» в строк, в супереч вимогам ст.ст.525, 526, 662, 663 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, не виконане.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

В порушення вимог наведених норм процесуального права відповідних доказів постачання Відповідачем товару Позивачу в установлені терміни або повернення останньому суми попередньої передплати до матеріалів справи не надано.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Право на позов (початок перебігу строку позовної давності) за приписом ст.261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписом ст.693 Цивільного кодексу України, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

За таких обставин, враховуючи факт невиконання Відповідачем своїх зобов'язань перед Позивачем за конклюдентним правочином в частині постачання товару в строк по 23.08.2012р. (докази іншого терміну постачання в матеріалах справи відсутні, судом не встановлено), суд дійшов висновку про наявність у останнього права вимагати від Продавця повернення перерахованої попередньої оплати в сумі 27 170,10 грн.

З огляду на те, що за приписами Господарського процесуального кодексу України, судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доказів повернення Позивачу сплаченої суми попередньої оплати за непоставлену продукцію Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Приймаючи до уваги наведені обставини, грошове зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати у зазначеному розмірі не виконане.

На підставі викладеного, вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в сумі 27 170,10 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог Позивача стосовно стягнення з Відповідача пені за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних у сумі 305,90 грн., суд, враховуючи правове підґрунтя цієї частині позову, визначене Товариством з обмеженою відповідальністю «Техпром», розцінює дане, як відповідальність за порушення грошового зобов'язання у розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.

Так, ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, приймаючи до уваги період їх нарахування, який Позивачем визначений з 21.05.2012р. по 05.10.2012р., встановлено наступне.

З огляду на наведені висновки суду стосовно часового перебігу строку, протягом якого повинна бути повернена Відповідачем сплачена сума, період прострочення повернення суми попередньої оплати за недопоставлений товар починається з 24.08.2012р.

Таким чином, приймаючи до уваги визначене, перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд дійшов висновку про те, що враховуючи кінцеву дату нарахування даних позовних вимог (05.10.2012р.), встановлену Позивачем, 3% річних становлять 95,76грн.

Приймаючи до уваги, що Позивачем первісно було сплачено судовий збір у розмірі 1 609,50 грн., що відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір» відповідає мінімальній сумі судового збору, яка справляється при звернені до суду, та враховуючи що зменшення розміру позовних вимог під час розгляду справи по суті, не змінює розмір судового збору, який підлягав би сплаті за цих обставин, суд дійшов висновку, що судовий збір в цій частині не підлягає поверненню на користь Позивача з Державного бюджету України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, положеннями Закону України «Про судовий збір», суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром», с.м.т.Новоамвросіївське Амвросіївського району Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будторг-Імпексс», м.Донецьк, про стягнення 27 476,00грн., у тому числі 27 170,10 грн. основного боргу, 305,90 грн. 3% річних, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будторг-Імпексс» (83108, м.Донецьк, Київський район, пр.Партизанський,б.1а, ЄДРПОУ 37902937, банківські реквізити не зазначено) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром» (87333, Донецька область, Амвросіївський район, с.м.т.Новоамвросіївське, вул.12 грудня,б.16, ЄДРПОУ 31623469, банківські реквізити не зазначено) 27 265,86 грн., у тому числі 27 170,10 грн. основного боргу та 95,76грн. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будторг-Імпексс» (83108, м.Донецьк, Київський район, пр.Партизанський,б.1а, ЄДРПОУ 37902937, банківські реквізити не зазначено) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпром» (87333, Донецька область, Амвросіївський район, с.м.т.Новоамвросіївське, вул.12 грудня,б.16, ЄДРПОУ 31623469, банківські реквізити не зазначено) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 597,19 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 05.12.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення підписано 10.12.2012р.

Суддя Соболєва С.М.