Рішення

від 12.12.2012 по справі 5011-45/15852-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-45/15852-2012 12.12.12

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмагістраль інжиніринг"

до : Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна"

про: стягнення 14 867,39 грн.

За зустрічним позовом: Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмагістраль інжиніринг"

про: визнання недійсним договору про надання послуг

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача (за зустрічним позовом відповідач): не з'явилися;

відповідача (за зустрічним позовом позивач): Еренценов Є.В. -представник за довіреністю від 23.11.2012 № 901.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги за первісним позовом мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами даного спору договору від 10.02.2012 № 10/02/12-3 Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмагістраль Інжиніринг» надало послуги Дочірньому підприємству «Трансгарант-Україна», які останній, в свою чергу, їх отримав, але оплатив лише частково. З таких підстав позивач за первісним позовом просить суд задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача за первісним позовом 14 867,39 грн. за наданій йому послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2012 порушено провадження у справі № 5011-45/15852-2012, а її розгляд призначено судом на 10.12.2012.

До відділу діловодства Господарського суду міста Києва 23.11.2012 надійшов зустрічний позов дочірнього підприємства «Трансгарант-Україна»до товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмагістраль Інжиніринг», згідно з яким позивач за зустрічним позовом просить суд визнати укладений між сторонами спору договір від 10.02.2012 № 10/02/12-3 недійсним з тих підстав, що даний договір суперечить законодавству України та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2012 згаданий вище зустрічний позов прийнято до розгляду та призначено на 10.12.2012.

У судовому засіданні 10.12.2012 представник позивача за первісним позовом надав суду відзив на зустрічну позовну заяву, яким проти даного позову заперечив та просить суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви у повному обсязі у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

В судовому засіданні 10.12.2012 судом оголошено перерву до 12.12.2012.

Представниками сторін даного спору клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд,

В С Т А Н О В И В :

10.02.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмагістраль інжиніринг»(позивач за первісним позовом/виконавець) та дочірнім підприємством «Трансгарант-Україна»(відповідач за первісним позовом/замовник) було укладено договір про надання послуг №10/02/12-3, згідно з умовами якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, надавати за плату зокрема, але не виключно послуги з огляду технічного стану вантажних вагонів замовника після їх прибуття на станцію; внутрішній очистці та промивці вантажних вагонів замовника від залишків вантажу; організації робіт з підготовки вагонів замовника до завантаження та/або розвантаження з заміною при необхідності зношених та/або пошкоджених вузлів та деталей кузова і системи розвантаження, а також надавати інші супровідні послуги, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі приймати належним чином надані послуги та оплачувати їх вартість в термін та за цінами згідно Протоколу погодження цін, що є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору, позивач за первісним позовом за період червень 2012 р. за актом наданих послуг від «30»червня 2012 р. № 25, копія якого залучена до матеріалів справи, надав відповідачеві послуги на загальну суму 2 272 743,04 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 2.8 договору, на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг, відповідно до умов цього Договору, складається Акт наданих послуг. Підписання Акта наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Про належне виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій про порушення виконавцем умов договору.

Факт отримання послуг відповідачем за первісним позовом підтверджується прийнятими та підписаними замовником актами огляду технічного стану вантажних вагонів №1 від 28.06.12 р., №1 від 27.06.12 р., №1 від 18.06.12 р., №1 від 13.06.12 р., №1 від 12.06.12 р.; №1 від 02.06.12 р. та звітом про надані послуги по підготовці вагонів за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р., копії яких залучені до матеріалів справи.

Зазначені докази відповідачем за первісним позовом не оспорювалися.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що первинний документ -це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п. 4.1. договору, замовник зобов'язується проводити розрахунок з виконавцем по факту надання послуг протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Сторонами акту наданих послуг.

Втім, відповідач за первісним позовом свої обов'язки за договором належним чином не виконав, вартість отриманих послуг оплатив лише частково в сумі 2 257 925,65 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності зі статтею ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На день розгляду справи відповідачем за первісним позовом не надано суду доказів повної оплати отриманих в червні 2012 р. послуг.

В свою чергу, підписання відповідачем за первісним позовом акту наданих послуг від «30»червня 2012 р. № 25 без будь-яких заперечень свідчить про прийняття ним наданих послуг та породжує у нього обов'язок по їх сплаті у повному обсязі у строки, визначені умовами договору.

При цьому суд критично ставиться до посилань відповідача за первісним позовом відносно неналежної якості послуг наданих у червні 2012 р. за договором, так як останні не підтверджені жодними доказами.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за первісним позовом становить 14 867,39 грн., а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо розгляду позовних вимог за зустрічним позовом, то суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Предметом зустрічного позову є вимога про визнання договору про надання послуг №10/02/12-3 від «10»лютого 2012р. недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України та у зв'язку з порушенням під час його укладення публічного порядку за ст. 228 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом. У ст. 203 ЦК перераховані загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення сторін, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків, дотримання батьками прав та інтересів їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Іншими словами, щоб правочин вважався чинним, а відповідно і правомірним, при його вчиненні мають бути дотримані такі умови як: законність змісту правочину; наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу дієздатності; наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату; відсутність спрямованості у вчинюваному батьками правочині на порушення прав та інтересів їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У разі недотримання перерахованих вимог правочин є недійсним або може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому Цивільним кодексом.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми, дво -чи багатосторонніми (договори). Дво -чи багатостороннім правочином є погоджена для двох або більше сторін.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Дослідивши умови договору про надання послуг №10/02/12-3 від «10»лютого 2012р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмагістраль інжиніринг» та Дочірнім підприємством «Трансгарант-Україна», суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання його недійсним, оскільки з умов спірного договору вбачається, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов даного договору, їх зміст та форма договору не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Подібні положення містить п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», який визначає перелік правочинів, що є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Під час судового розгляду жодних документів, що підтверджують вчинення оспорюваного позивачем за зустрічним позовом правочину, як спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, або спрямованого на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, позивачем за зустрічним позовом суду надано не було.

Окрім цього, позивач свої вимоги за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що для здійснення відповідачем за зустрічним позовом діяльності пов'язаної із наданням послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом підлягає ліцензуванню.

Проте, судом встановлено, що згідно з предметом Договору від 10.02.2012 № 10/02/12-3 відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний надавати позивачеві за зустрічним позовом послуги наступного виду:

- огляд технічного стану вантажних вагонів позивача за зустрічним позовом (далі -вантажні вагони) після їх прибуття на станцію;

- внутрішня очистка та промивка вантажних вагонів від залишків вантажу;

- організація робіт з підготовки вагонів до завантаження та/або розвантаження з заміною при необхідності зношених та/або пошкоджених вузлів та деталей кузова і системи розвантаження;

- контроль та вжиття всіх необхідних заходів пов'язаних із збереженням цілісності залізничних вантажних вагонів при їх завантаженні та/або розвантаженні, на шляху сполучення та на станціях;

- вжиття всіх необхідних заходів щодо недопущення розкрадань, втрати, псування вантажу, пошкоджень вантажних вагонів при їх завантаженні та/або розвантаженні, на шляху сполучення та на станціях;

- представляти інтереси позивача за зустрічним позовом при виявленні розкрадань, втрати, псування вантажу, пошкоджень вантажних вагонів та вживати заходів по встановленню причин за яких дані обставини відбулися, винних осіб, та вчиняти дії по стягненню матеріальних збитків нанесених позивачеві за зустрічним позовом;

- здійснювати по замовленню позивача за зустрічним позовом поставки запчастин та комплектуючих до залізничних вантажних вагонів.

Однак, жодна з зазначених вище послуг не співпадає із переліком видів господарської діяльності передбаченого ст. 9 Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а тому й не підлягає ліцензуванню.

Отже, враховуючи те, що відповідачем за зустрічним позовом згідно з Договором від 10.02.2012 № 10/02/12-3 такі послуги, які підлягають ліцензуванню позивачеві за зустрічним позовом не надавалися, а останній в свою чергу, у розумінні ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, протилежного не довів, а тому такі твердження позивача за зустрічним позовом спростовується в повному обсязі поясненнями представника відповідача за зустрічним позовом та матеріалами справи.

Згідно зі ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вказаних приписів позивачем за зустрічним позовом не надано суду жодного доказу того, що спірний правочин посягає саме на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відсутні докази наявності вини (яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін) -вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо незаконного заволодіння певним майном, тощо.

Згідно приписів статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Отже, судом встановлено, що договір про надання послуг №10/02/12-3 від «10»лютого 2012р. відповідає вимогам статті 180 ГК України та не містять жодних умов, за яких може бути визнаний судом недійсними. Крім того, судом встановлено, що даний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що не заперечується відповідачем за первісним позовом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Враховуючи вищевикладене, будь-які ознаки порушень публічного порядку, передбачені ст. 228 ЦК України, а також порушення вимог ст. 227 ЦК України під час укладення оспорюваного правочину -відсутні.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд задовольняє первісний позов у повному обсязі та відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору за первісним та зустрічним позовами покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Трансгарант-Україна»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, корпус 2; ідентифікаційний код 32667198, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАГІСТРАЛЬ-ІНЖИНІРИНГ»(08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 39; ідентифікаційний код 38011270, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) -14 867,39 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 39 коп. -суму основної заборгованості; 1 609,50 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 19.12.2012 року

Суддя С.В. Балац