Рішення

від 26.11.2012 по справі 5020-1141/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 року справа № 5020-1141/2012

За позовом державного закладу "Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція" (99013, м. Севастополь, вул. Комуністична, 10)

до комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 1" Севастопольської міської Ради

(99003, м. Севастополь, пл. Пирогова, 6-А)

про стягнення заборгованості у розмірі 38 149,19 грн

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

представника позивача -Крехтунова О.В., довіреність № 7012 від 09.11.2012

представник відповідача -не з'явився

Суть спору:

Державний заклад "Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція" звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 1" Севастопольської міської Ради про стягнення заборгованості за договором № 365 від 20.01.2012 у розмірі 44 170,03 грн, з яких: 34 081,56 грн -сума основного боргу, 206,63 грн - інфляційні втрати, 545,79 грн -3% річних, 6704,61 грн -пеня та 2631,44 грн - штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.10.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувались перерви 24.10.2012 до 15.11.2012 і 15.11.2012 до 26.11.2012.

У судовому засіданні 15.11.2012 представник позивача надала заяву про уточнення позовних вимог та ціни позову та пояснила, що фактично зменшує розмір позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 38 149,19 грн, з яких: 34081,56 грн -сума основного боргу, 206,53 грн - інфляційні втрати, 545,79 грн -3% річних, 2087,35 грн -пеня, 1227,86 грн -штраф.

Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 26.11.2012 представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.11.2012 визнала позовні вимоги частково, проти задоволення суми основного боргу в розмірі 34 081,56 грн не заперечувала, в задоволенні решти позовних вимог просила відмовити у зв'язку з важким фінансовим становищем.

У судове засідання 26.11.2012 представник відповідача не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2012 між державним закладом "Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція" (далі -виконавець, ДЗ «Севастопольська міська СЕС») та комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 1" Севастопольської міської Ради (далі -замовник), КП «РЕП №1»СМР був укладений договір № 365 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується в період з січня 2012 року по 31.12.2012 в профілактичних цілях і при виявленні заселення об'єкта гризунами і побутовими комахами, з періодичністю та кратністю, обумовленими виконавцем, проводити своєю робочою силою і своїми деззасобами послуги з дератизації за оплату відповідно з чинним прейскурантом цін на роботи та послуги.

Загальна сума договору визначається з розрахунку на період його дії та складає 99 984,59 грн (п. 1.3 договору).

Розділом третім договору сторони визначили власні обов'язки. Зокрема, виконавець зобов'язався надавати послуги у відповідності до методичних інструкцій, погоджених МОЗ України. Замовник зобов'язався оплатити дезінфекційні послуги, виконані ДЗ «Севастопольська міська СЕС», згідно умовам договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, оплата замовником здійснюється шляхом безготівкового розрахунку на підставі рахунку та акту здачі-прийняття виконаних послуг, шляхом перерахування грошових коштів на реєстраційний рахунок виконавця в розмірі, зазначеному в рахунку виконавця не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту здачі - прийняття виконаних робіт.

Договір укладений сторонами строком до 31.12.2012 (п. 6 Договору).

Несплата комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 1" Севастопольської міської Ради заборгованості у розмірі 34 081,56 грн за надані за договором послуги стала причиною для звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення цієї суми з штрафними санкціями.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом першим частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 Цивільного кодексу України, стаття 180 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, фактично між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг.

Згідно із статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що на виконання укладеного між сторонами договору, в період з січня 2012 року по квітень 2012 року та у серпні 2012 року позивач надав відповідачу послуги з дератизації, а відповідач отримав ці послуги, що підтверджується актами здачі - прийняття виконаних послуг /а.с. 45-48, 134/.

Проте, виставлені відповідачу рахунки за період січень-квітень 2012 року та серпень 2012 року (№№ 302, 436, 1915, 1142, 4901) на загальну суму 38591,88 грн /а.с.37 - 41/ оплачені ним частково в розмірі 4 510,32 грн.

У зв'язку з несплатою рахунків, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення наявної заборгованості за договором № 365 від 20.01.2012 /а.с. 23, 43, 44, 49/.

У встановлені договором строки відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання щодо оплати отриманих робіт не виконав.

Наявність заборгованості в сумі 34 081,56 грн підтверджується матеріалами справи, у тому числі підписаним та скріпленим печатками підприємств актом звірення взаєморозрахунків /а.с. 127/.

Доказів оплати відповідачем вартості отриманих послуг в повному обсязі комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 1" Севастопольської міської Ради під час розгляду справи суду не надано, але відповідач визнав наявність боргу у розмірі 34 081,56 грн, що відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України є підставою для задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 34 081,56 грн, обґрунтовані, заборгованість підтверджується зібраними у справі доказами, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму інфляційних втрат у розмірі 206,63 грн, 3% річних у розмірі 545,79 грн, пеню (0,1%) за кожен день прострочення та суму штрафу у розмірі 1227,86 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи порушення з боку відповідача умов договору в частині повної та своєчасної оплати послуг, суд вважає нарахування 3% річних, пені та штрафу обґрунтованим.

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність на підставі статті 693 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України. За порушення строків виконання зобов'язань стягується пеня в розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), за якими допущена прострочка виконання, за кожен день прострочи, а за прстрочку більше 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до пункту 2 Інформаційного листу Вищого господарського суду України № 01-06/249 від 15.03.2011 застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови ВСУ від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 3-4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд не погоджується з ними, та вважає що відповідно до вимог чинного законодавства пеня, штраф та інфляційні витрати повинні бути нараховані наступним чином:

пеня = сума боргу х подвійну облікову ставку НБУ : 336 днів х кількість днів прострочення;

штраф = сума боргу х 7%

інфляція = сума боргу х індекс інфляції - сума боргу

Сума боргу, грн.Період простроченняКількість днів простроченняпеняштраф інфляція 3510,32 31.01.2012-26.07.2012 178 258,57 245,72 - 8770,39 09.02.2012- 09.08.2012 183 662,93 543,93 -26,31 8770,39 08.03.2012 -06.09.2012 183 627,22 613,93 -70,16 8770,39 10.04.2012- 09.10.2012 183 657,78 613,93 -87,70 8770,39 16.08.2012 -09.10.2012 55 197,69 613,93 8,77 Всього: 2404,19 2631,44 -175,40

В той же час, оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 2087,35 грн та штраф у розмірі 1227,86 грн, суд вважає за необхідне стягнути саме заявлену суму, з огляду на положення статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд може виходити за межі позовних вимог лише якщо про це є клопотання заінтересованої сторони.

Виходячи з наведеного судом розрахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки у спірний період відбулась дефляція.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунки 3 % річних та визнано його правильним, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 545,79 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги державного закладу "Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція" підлягають частковому задоволенню, з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 1" Севастопольської міської Ради підлягає стягненню заборгованість у розмірі 37 942,56 грн, з яких: 34081,56 грн -сума основного боргу, 545,79 -3% річних, 2087,35 грн -пеня, 1227,86 грн -штраф.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту третього Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1175/2011 від 25.08.2011 розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Статтею 13 Закону України "Про Державний бюджет 2012 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата з 1 січня 2012 складає 1073,00 грн.

Позивач звернувся до суду з вимогами майнового характеру, отже повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1609,50 грн (2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Однак при зверненні до суду з позовом державним закладом "Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція" сплачений судовий збір у розмірі 1677,00 грн, що є більш ніж встановлено законом.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі ніж встановлено законом.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету судового збору сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме у розмірі 67,50 грн (1677,00 грн - 1609,50 грн).

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1600,78 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 1" Севастопольської міської Ради (99003, м. Севастополь, пл. Пирогова, 6-А; ідентифікаційний код 20670567; р/р 26009000091897 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ОКПО 20670567; р/р 26002051023000 в АТ «Укрсіббанк», МФО 351005; р/р 26005300351895 в КР АТ «Ощадбанк», МФО 324805) на користь державного закладу "Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція" (99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, 10, ідентифікаційний код 02008885; р/р 31256272210222 в ГУДКСУ м. Севастополя, МФО 824509, або на будь-який рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 37 942,56 грн (тридцять сім тисяч дев'ятсот сорок дві грн 56 коп), з яких: 34081,56 грн - сума основного боргу, 545,79 грн - 3% річних, 2087,35 грн - пеня, 1227,86 грн - штраф, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,78 грн (одна тисяча шістсот грн. 78 коп).

В решті позову відмовити.

Повернути державному закладу "Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція" (99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, 10, ідентифікаційний код 02008885; р/р 31256272210222 в ГУДКСУ м. Севастополя, МФО 824509, або на будь-який рахунок, зазначений стягувачем) з державного бюджету м. Севастополя надмірно сплачений судовий збір у розмірі 67,50 грн (шістдесят сім грн 50 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.12.2012.

Суддя підпис Н.Г. Плієва

Розсилка:

1. державний заклад "Севастопольська міська санітарно-епідеміологічна станція" (99013, м. Севастополь, вул. Комуністична, 10) - простим

2. комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 1" Севастопольської міської Ради

(99003, м. Севастополь, пл. Пирогова, 6-А) - рекомендованим з повідомленням