Рішення

від 11.12.2012 по справі 5026/1609/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року Справа № 02/5026/1609/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: не з'явився, відповідача: Ремша Д.С. - за довіреністю, третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом приватного підприємства "Ростагроцентр"

до публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше Травня",

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод",

про стягнення 62 187 грн. 03 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 62 187 грн. 03 коп., зокрема 35 177 грн. 56 коп. інфляційних втрат та 27 009 грн. 47 коп. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням суду від 12.05.2011 по справі № 08/5026/798/2011 стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу, пеню, проценти та індекс інфляції за прострочення розрахунку по 16.02.2011, однак відповідач сплатив борг позивачу лише 23.03.2012, тому позивач має право на стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних за період з 16.02.2011 по 23.03.2012, протягом якого, після задоволення позову, зобов'язання не було виконане та до припинення господарського зобов'язання щодо сплати заборгованості.

03.12.2012 представником позивача Короткою А.В. подано уточнений розрахунок позовних вимог із доказами відправлення його відповідачу та третій особі, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 51866 грн. та 56 коп. боргу, зокрема: 25689 грн. три проценти річних та 62177 грн. 56 коп.

У письмовому відзиві на позов за підписом представника відповідача Ремші Д.С. відповідач повністю заперечив проти позову з мотивів його необґрунтованості, оскільки штрафні санкції за вказані у позові правовідносини були стягнуті рішенням господарського суду від 12.05.2011, тобто провадження у справі має бути припинено, так як є рішення суду між тими ж сторонами про той же предмет з тих же підстав; крім цього, рішення суду у справі № 08/5026/798/2011 було оскаржено до суду апеляційної і касаційної інстанції та остаточне рішення винесено 08.09.2011, після чого відповідач почав сплачувати заборгованість, тому вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції є необгрунтованими.

Представники позивача у судовому засіданні 20.11.2012 підтримали позов повністю, заперечили проти доводів відповідача та пояснили, що рішенням суду від 12.05.2011 у справі № 08/5026/798/2011 стягнуто з відповідача нарахування на суму боргу по 31.01.2011, тому позивач нарахував у даній справі індекс інфляції та три проценти річних за період з 01.02.2011 по 23.03.2012 з урахуванням сплати коштів на кожну дату, вказану відділом ДВС, у провадження якого знаходився наказ господарського суду.

У судове засідання 11.12.2012 представники позивача та третьої особи не з'явилися. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представників позивача та третьої особи за наявними у справі матеріалами, оскільки вони повідомлені про час і місце розгляду справи, не подали суду заяви про розгляд справи за їх участі.

У судовому засіданні 11.12.2012 представник відповідача просив залишити позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з тим, що представник позивача не з'явився в судове засідання, не подав первинні документи на підтвердження сплати заборгованості відповідачем.

Відповідно до статті 85 ГПК України у судовому засіданні 11.12.2012 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.05.2011 у справі 08/5026/798/2011 за позовом Приватного підприємства "Ростагроцентр" до Відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше Травня", третя особа - ТОВ "Перше Травня Комбікормовий Завод" про стягнення з ВАТ "Птахофабрика "Перше Травня" 1 162 440 грн встановлено факт існування заборгованості відповідача, задоволено позов частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 000 000,00 грн. основного боргу, 78 561,64 грн. пені, 15 205,48 грн. три проценти річних, 66 000,00 грн. інфляційних, за період 16.08.2010 по 16.02.2011.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року вказане рішення залишено без змін.

На виконання рішення господарським судом Черкаської області було видано наказ від 05.10.2011 року, на підставі якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 29105196 від 06.10.2011 року.

Відділом ДВС Черкаського РУЮ під час примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області у справі № 08/5026/798/2011 від 05.10.2011 року на розрахунковий рахунок позивача були перераховані кошти, стягнуті з відповідача в наступному порядку: 06.12.2011 року - 70 000 грн., 09.12.2011. - 68 170 грн. 90 коп., 21.12.2011. - 120 000 грн., 26.12.2011.-70 000 грн., 10.01.2012.-171 772 грн. 01 коп., 25.01.2012. - 81 577 грн. 99 коп.. 31.01.2012.-70 000 грн., 07.02.2012. - 70 000 грн., 09.02.2012. - 70 000 грн., 14.02.2012. - 70 000 грн., 27.02.2012. - 70 000 грн., 03.03.2012. - 140 000 грн., 20.03.2012. - 50039 грн. 68 коп., 20.03.2012. - 35 000 грн., 23.03.2012. - 85039 грн. 67 коп.

Позивач з урахуванням уточненого розрахунку просить стягнути з відповідача кошти в сумі 51 866 грн. 56 коп., зокрема: 25 689 грн. три проценти річних та 26 177 грн. 56 коп. індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 17.02.2011 по 29.02.2012.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України та стаття 202 ГК України передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом спору про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність рішення суду про стягнення боргу не припиняє грошових зобов'язань боржника та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, за увесь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таку правову позицію викладено у Постановах Верховного суду України від 04.07.2011 по справі № 13/210/10 та від 12.09.2011 по справі № 6/433-42/183.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи із припису статті 35 ГПК України, не підлягають повторному доведенню у даній справі факти, встановлені рішенням господарського суду у справі № 08/5026/798/2011 щодо наявності заборгованості відповідача та періоду, за який така заборгованість стягувалась.

Зокрема, вказаним рішенням суду стягнуто з відповідача несплачений борг в сумі 1 000 000 грн. та нараховані на суму боргу три проценти річних і індекс інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 16.08.2010 по 16.02.2011.

Із поданого позивачем листа за підписом начальника відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції від 04.04.2012 № 2414/1 (а.с. 24) вбачається, що в період з грудня 2011 року по 23 березня 2012 року з рахунку відповідача на користь позивача були перераховані кошти в сумах, вказаних у даному листі. Ці отримані позивачем суми враховані у розрахунку розміру позовних вимог, поданому у дану справу.

Оскільки рішенням господарського суду від 05.10.2011 року у справі № 08/5026/798/2011 кошти стягнуті по 16.02.2011, тому позивач в уточненому розрахунку від 28.11.2012 (а.с. 42) вірно виконав нарахування трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в період із 17.02.2011 по 29.02.2012, однак, у розрахунку трьох процентів річних від 28.11.2012 позивач правильно вказав період "з 17 лютого 2011 по 06 грудня 2001 року", але невірно вказав кількість днів: 283. Оскільки позивачем уточнено та подано суду і надіслано відповідачу розрахунок позовних вимог, але не подано відповідної заяви щодо невірно вказаної кількості днів, а отже, й суми трьох процентів річних, тому суд приходить до висновку, що позов в частині трьох процентів річних підлягає до задоволення в межах уточненої позивачем суми 25 689 грн. Розрахунок індексу інфляції (у розрахунку до заяви від 28.11.2012) виконано вірно, за період з березня 2011 по лютий 2012 року включно, оскільки прострочення сплати коштів у лютому 2011 року склало менше 15 днів, і з відповідача підлягає стягненню на користь позивача індекс інфляції в сумі 26 177 грн. 56 коп.

Відповідач не спростував встановлені факти та доводи позивача, не подав належних доказів проведення із позивачем розрахунку в інші дати та в інших сумах, ніж це вказано в листі відділу ДВС від 04.04.2012 № 2414/1. Суд вважає цей лист відділу ДВС належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки наказ господарського суду у справі № 08/5026/798/2011 знаходиться у відділі ДВС на примусовому виконанні, саме державна виконавча служба несе відповідальність за виконання наказу суду в установлений законом строк і перераховує на рахунок стягувача всі кошти, які надійшли з рахунку боржника. У разі наявності у відповідача якоїсь іншої інформації щодо дат чи сум перерахування коштів, він мав право подати суду належним чином оформлені докази цього відповідно до припису статті 33 ГПК України.

Суд прийняв лист відділу ДВС як належний і допустимий доказ перерахування коштів позивачу, який не спростований відповідачем, і не зобов'язував позивача подавати інші докази на підтвердження дат чи сум перерахування коштів, тому клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду суд вважає безпідставним.

Доводи відповідача про неможливість нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних до прийняття постанови Вищим господарським судом України у справі № 08/5026/798/2011 є також безпідставними, оскільки у вказаній справі зобов'язання відповідача сплатити борг виникло не із судового рішення, тому дата прийняття рішення судом не має значення.

З огляду на викладене, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 25 689 грн. три проценти річних та 26 177 грн. 56 коп. індексу інфляції.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 342 грн. 39 коп.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше Травня" (19603, Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код 00851426) на користь приватного підприємства "Ростагроцентр" (18002, м. Черкаси, вул. Пушкіна, 67, ідентифікаційний код 36421719) - 26 177 грн. 56 коп. (двадцять шість тисяч сто сімдесят сім гривень 56 копійок) інфляційних втрат, 25 689 грн. (двадцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень) три проценти річних, 1 342 грн. 39 коп. (одну тисячу триста сорок дві гривні 39 копійок) судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.12.2012

Суддя А.Д. Пащенко