Рішення

від 13.12.2012 по справі 5017/2844/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2012 р.Справа № 5017/2844/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО"

до відповідачів Державного підприємства "Одеська залізниця";

Приватного підприємства "Углесорт"

про стягнення 22077,90грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Петрусенко Г.О., довіреність від 12.11.12р.;

Від Державного підприємства "Одеська залізниця": Гордієнко М.В., довіреність №20 від 03.01.12р.;

Від Приватного підприємства "Углесорт": не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Державного підприємства "Одеська залізниця" та Приватного підприємства "Углесорт" про стягнення з обох відповідачів порівну вартості нестачі вугілля кам'яного у розмірі 22077,90грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.12р. порушено провадження у справі №5017/2844/2012.

13.11.12р. від Приватного підприємства "Углесорт" надійшло клопотання (вх.№34982/2012 від 13.11.2012р.), згідно якого просить суд в зв'язку з неможливістю забезпечення присутності у судовому засіданні представника Приватного підприємства "Углесорт", розглядати справу №5017/2844/2012 без участі представника відповідача з урахуванням обставин, що викладені у відзиві на позовну заяву.

За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2012р. строк вирішення спору по справі №5017/2844/2012 було продовжено до 17.12.2012р., в порядку ст.69 ГПК України.

13.12.12р. від позивача надійшла заява(вх.№38013/2012 від 13.12.12р.), згідно якої просить суд залучити до матеріалів справи акт загальної форми №1016 від 12.08.12р.

Судом заява розглянута та задоволена, та залучено до матеріалів справи наданий акт загальної форми.

Відповідач Державне підприємство "Одеська залізниця" проти позову заперечує, вважає позовні вимоги безпідставними та такими що не підлягають задоволенню, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, згідно наданих заперечень на позов №НЮ-14/1801 від 22.10.12р.(вх.№32033/2012 від 23.10.12р.). В обґрунтування заперечень зазначає про те що відповідно до залізничної накладної №50074517 завантаження вагону №67683821 проводилося на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. Вагон з вантажем прибув на станцію Знам'янка Одеської залізниці, в технічно справному стані, що підтверджується комерційним актом БЖ 322336/2 від 14.08.2012р. згідно якого вагон у технічному стані справний, однак мається щілина між 2 люком і поперечною балкою довжиною 50см, шириною 3см, над 6 люком і поперечною балкою довжиною 50см, шириною 4см. Ці обставини вказують на те, що залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схоронному стані. Відповідно до п. а) ст. 111 Статуту залізниць України, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу. Також зазначає що відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника (по залізничній накладній №50074517 відправником являється Приватне підприємство "Углесорт", який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу). В підтвердження вартості вантажу позивач надав лише видаткову накладну ПП «Азмаз»№70804 від 07.08.2012р., однак він не являється відправником по залізничній накладній, враховуючи вищевикладене даний рахунок не являється необхідним доказом вартості вантажу.

13.11.12р. від Державного підприємства "Одеська залізниця" надійшли додаткові пояснення(вх.№34328/2012 від 13.11.12р.), згідно яких вважає позовні вимоги безпідставними та такими що не підлягають задоволенню. Так згідно акту про технічний стан вагону №2 від 14.08.2012р. складеному на станції Каланчак вагон №67683821 у технічному стані справний, проте маються щілини під 2 і 6 розвантажувальним люком і поперечною балкою довжиною 50 см, шириною 3см, та довжиною 50 см, шириною 4см, внаслідок вказаної несправності втрата вантажу можлива, дану несправність вантажовідправник міг бачити, проте заходів щодо збереження вантажу не забезпечив. Відповідно до п. З Інформаційного листа Вищого господарського суду від 02.02.2010р. № 01-08/71 придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснювалось засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів відправником. Відправник зобов'язаний визначити не технічний стан вагону, а його придатність у комерційному відношенні для перевезення конкретного вантажу у комерційному відношенні. Крім того, відповідно до ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.

Відповідач Приватне підприємство "Углесорт" проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, згідно наданого відзиву на позов №624 від 18.10.12р.(вх.№31822/2012 від 22.10.12р.). В обґрунтування відзиву зазначає про те що після завантаження вугілля у вагон №67683821 його було передано 07.08.2012р. залізниці станції відправлення, про що свідчить дата на штемпелі у залізничній накладній №50074517. Після завантаження вугілля у вагон №67683821 його поверхню було марковано вапном відповідно до Правил приймання вантажів до перевезення та Статуту залізниць України, тобто вантаж передано залізниці з рівномірним завантаженням, без будь-яких ознак заглиблень. На підтвердження маркування вугілля в гр. 15 залізничної накладної №50074517 є запис що вугілля марковане вапном. Комерційним актом БЖ №322336/2 від 14.08.2012р. встановлено, що у деяких містах у вагоні є заглиблення визначеного розміру і це свідчить про певну недостачу вантажу відносно кількості зазначеної в залізничній накладній. Враховуючи, що вантаж було передано залізниці в належному стані, факт недостачі зафіксований у Комерційному акті є підтвердженням того, що ця недостача з'явилася внаслідок втрати вантажу при його перевезенні (на це вказують характерні заглиблення на поверхні вантажу). До того ж у Комерційному акті зазначено, що у технічному відношенні вагон справний, течі вантажу немає, а актом загальної форми №1016 складеного на ст. Апостолово Придн. зал. 12.08.2012р., засвідчено що люка щільно зачинені. Відносно непридатності вагону в комерційному відношенні зазначає, що п. 3.9. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», встановлено наступне: «Господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати поняття -несправність вагону в технічному стані та непридатність вагону у комерційному відношенні. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні». Щодо заглиблень певних розмірів на вантажу, за даними Комерційного акту, то сам факт їх утворення не може не порушити нанесене на вугілля маркування, але в акті чомусь не має посилань на це. Пунктом 3.21. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002р., встановлено, якщо в накладній є відмітка відправника про нанесення захисного маркування, а на станцію призначення вантаж прибув фактично без маркування, або з частково порушеним маркуванням, ця обставина може свідчити про втрату вантажу під час перевезення і залізниця повинна довести відсутність своєї вини у нестачі вантажу.

Позивач подав пояснення(вх.№34329/2012 від 13.11.12р.), згідно яких вважає, що відповідачі Державне підприємство "Одеська залізниця" та Приватне підприємство "Углесорт" обопільно винні у втраті вантажу: а саме Державне підприємство "Одеська залізниця" - у не забезпеченні схоронності вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а Приватне підприємство "Углесорт" - у не вжитті заходів щодо ущільнення конструктивних зазорів для недопущення просипання дрібних часток вантажу та його втрати під чає перевезення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

07.08.2012р. Приватне підприємство "Углесорт" (вантажовідправник) відправив у вагоні №67683821 на адресу Каланчацького паливного складу позивача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО"- одержувач) вантаж -вугілля кам'яне марки АС 6-13 у кількості 69,0тонн (нетто), що підтверджується залізничною накладною №50074517 від 07.08.2012р.

Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон нижче бортів у вогкому стані. Вантаж розміщено і закріплено згідно з п. 3,4,7,8Гл.1пр.14 до СМГС ТУ правильно. Державним підприємством "Одеська залізниця" під час прийняття вантажу до перевезення будь-яких зауважень або претензій з цього приводу не було.

В результаті перевірки вантажу на станції призначення Каланчак (Одеська залізниця) у вагоні №67683821 було виявлено вагову недостачу в кількості 20250тн 250кг, що підтверджується Комерційним актом БЖ №322336/2 від 14.08.2012р.

Обставини що свідчать про вагову нестачу вантажу (вугілля) виявлені на ст. Апостолово, Придніпровської залізниці, про що складено акт загальної форми №1016 від 12.08.12р., однак всупереч вимогам Правил складання актів комерційний акт було складено лише 14.08.2012р., через два дня після виявлення факту пошкодження вантажу, чим перевізником порушено Правила складання актів.

Комерційним актом, зокрема розділом «Д»встановлено, що завантаження у вагоні нижче бортів на 300мм, вантаж маркований, над 1,2,3 вантажними люками посередині вагону поглиблення завдовжки 350см, шириною 270см, глибиною 120см. Зліва над 5,6,7 вантажними люками поглиблення завдовжки 350см, шириною 250см, глибиною 120см. Під 2 вантажним люком виявлено щілину між кришкою люку та поперековою балкою довжиною 50см, шириною 4см. Над 6 вантажним люком між кришкою люку та поперековою балкою виявлено щілину довжиною 50см, шириною 3см. Щілини зовні закриті паклею. Течі вантажу не виявлено. Виявлено сліди старої течі на поперековій балці. Вагон прибув у технічно справному стані у комерційному відношенні.

Згідно з розрахунком суми позову який здійснений позивачем, вартість нестачі становить 22077,90грн., виходячи із вартості однієї тонни вантажу згідно з видатковою накладною №70804 від 07.08.2012р. складає 1170грн.(з ПДВ).

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів Державного підприємства "Одеська залізниця" та Приватного підприємства "Углесорт" згідно якої просить стягнути з обох відповідачів порівну вартість нестачі вантажу у розмірі 22077,90грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

При цьому в силу вимог ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Із залізничної накладної вбачається, що вантаж розміщено і закріплено згідно з п. 3,4,7,8Гл.1пр.14 до СМГС ТУ правильно.

Таким чином встановлені обставини справи свідчать, що при завантаженні вантажу у вагон вантажовідправником вжиті заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення, які передбачені вимогами Технічний умов та вимогами Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. Водночас, жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу Державним підприємством "Одеська залізниця" не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Статтею 314 Господарського кодексу України, яка трансформується із пунктом 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Між тим, як свідчать матеріали справи, при перевезенні вантажу складений комерційний акт БЖ №322336/2 від 14.08.2012р., в якому встановлені обставини щодо нестачі вантажу в кількості 20250тн 250кг.

За таких умов, суд вбачає вину Державного підприємства "Одеська залізниця" у виникненні нестачі вантажу, на яку вказують обставини, відображені у комерційному акті.

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається:

- вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці;

- контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів -відправником.

Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери (ст. 31 СЗУ).

У випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю (ч.3. п. 3.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601).

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту загальної форми №1016 від 12.08.12р. при прибутті виявлено, що: "щели заделаны паклей до прибытия снаружи. На момент осмотра просыпания груза не было. Груз маркирован известью по назначению".

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вантажовідправник Приватне підприємство "Углесорт" повинен нести відповідальність за нестачу вантажу також.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

З урахуванням викладеного, суд погоджується з розрахунком позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" та визначенням вартості нестачі вантажу у розмірі 22077,90грн.

Приймаючи до уваги, що судом встановлена як наявність вини відправника, так і наявність вини залізниці (допущення втрати вантажу під час його перевезення) відповідальність за цю нестачу слід покласти на обидві сторони у рівних частинах по 50% від загальної вартості нестачі вантажу.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" до Державного підприємства "Одеська залізниця" та Приватного підприємства "Углесорт" про стягнення порівну вартості нестачі вугілля кам'яного у розмірі 22077,90грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" (73039, м. Херсон, вул.200 Років Херсона. 41-а, кв. 147, р/р 26002053217001 в ХФ АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, Код ЄДРПОУ 01883094) вартість нестачі вантажу у сумі 11038(одинадцять тисяч тридцять вісім)грн.95коп., витрати по сплаті судового збору на суму 804(вісімсот чотири)грн.75коп.

3.Стягнути з Приватного підприємства "Углесорт" (83016, м.Донецьк, вул.Кірова. 17, р/р 26006001000115 в ПАТ «АПЕКС-БАНК», МФО 380720, Код ЄДРПОУ 32289921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" (73039, м. Херсон, вул.200 Років Херсона, 41-а, кв. 147, р/р 26002053217001 в ХФ АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, Код ЄДРПОУ 01883094) вартість нестачі вантажу у сумі 11038(одинадцять тисяч тридцять вісім)грн.95коп., витрати по сплаті судового збору на суму 804(вісімсот чотири)грн.75коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.12.2012р.

Суддя Гут С.Ф.