Постанова

від 10.12.2012 по справі 0870/9955/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 року (11 год. 30 хв.) Справа № 0870/9955/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання - Кай К.В.,

позивача - Паскалова В.І.,

відповідача - Ломейка Є.В., Притули Л.Ж.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромбуд» до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

19.10.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромбуд» (далі - позивач) до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2010 № 0000582200.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі акту позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства взаємовідносин з ТОВ «Буд-Плюс» за період з 01.10.2010 по 30.11.2010 від 28.09.2012 №24/22/30720233 (далі - Акт перевірки) відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 09.10.2010 № 0000582200. Позивач вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності висновки Акту перевірки щодо порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства, внаслідок якого позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34514,00 грн., в тому числі 27611,20 грн. за основним платежем та 6902,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В Акті перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Буд-Плюс», проте позивач вважає, що зазначені правочини не є нікчемними.

Ухвалою від 22.10.2012, через невідповідність позовної заяви вимогам ст. 106 КАС України її було залишено без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позову до 08.11.2012.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позову, про які йшлося в ухвалі від 22.10.2012.

Ухвалою судді від 09.11.2012 року було відкрите провадження в адміністративній справі, судове засідання призначене на 21.11.2012.

У судове засідання 21.11.2012 представник позивача не прибув, через що судове засідання було відкладене на 05.12.2012.

У судовому засіданні 05.12.2012 оголошено перерву до 06.12.2012 та до 10.12.2012.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позові. Просив задовольнити позовну заяву.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, зокрема зазначивши, що висновки, яких дійшов відповідач в Акті перевірки, свідчать про нереальність угод між позивачем та ТОВ «Буд-Плюс». Відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, земельних ділянок, дозвільних документів у ТОВ «Буд-Плюс», свідчить про неможливість здійснення будівельних робіт. Тому, вважають оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним, через що просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 10.12.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2010 між позивачем та ТОВ «Буд-Плюс» був укладений договір підряду, за умовами якого ТОВ «Буд-Плюс» взяло на себе зобов'язання виконати капітальний ремонт покрівлі цеху з виробництва твердого сиру ТОВ «ВО «Моліс», розташованого в м.Дніпрорудне 4-та черга. Строк виконання робіт був визначений до 10.11.2010.

За наслідками виконання умов зазначеного договору в листопаді 2010 року між позивачем та ТОВ «Буд-Плюс» була підписана довідка про вартість виконаних підрядних робіт від 10.11.2010 на суму 100503,60 грн., акт приймання виконаних підрядних робіт від 10.11.2010 №1 на суму 100503,60 грн.

У зв'язку із виконанням зазначених робіт ТОВ «Буд-Плюс» була виписана податкова накладна від 10.11.2010 №10/11-1 на суму 100503,60 грн., в тому числі ПДВ 16750,60 грн. У листопаді 2010 року позивачем на користь ТОВ «Буд-Плюс» за зазначеним договором, було перераховано 100503,60 грн. (платіжне доручення від 10.11.2010 №365).

Згідно даних податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року по операціях із ТОВ «Буд-Плюс» позивачем був сформований податковий кредит в сумі 16750,60 грн.

01.10.2010 між позивачем та ТОВ «Буд-Плюс» (генпідрядник) був укладений договір підряду, за умовами якого ТОВ «Буд-Плюс» взяло на себе зобов'язання виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єктах ТОВ «ВО «Моліс», розташованих в м. Дніпрорудне. Строк виконання робіт був визначений до 25.10.2010.

За наслідками виконання умов зазначеного договору в жовтні 2010 року між позивачем та ТОВ «Буд-Плюс» була підписана довідка про вартість виконаних підрядних робіт від 26.10.2010 на суму 65133,60 грн., акт приймання виконаних підрядних робіт від 26.10.2010 №1 на суму 65133,60 грн.

У зв'язку із виконанням зазначених робіт ТОВ «Буд-Плюс» була виписана податкова накладна від 26.10.2010 №26/10-1 на суму 65133,60 грн., в тому числі ПДВ 10860,60 грн. У жовтні 2010 року позивачем на користь ТОВ «Буд-Плюс» за зазначеним договором, було перераховано 65133,60 грн. (платіжне доручення від 26.10.2010 №323).

Згідно даних податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року по операціях із ТОВ «Буд-Плюс» позивачем був сформований податковий кредит в сумі 10860,60 грн.

На підставі наказу від 14.09.2012 №605 в період з 17.09.2012 по 21.09.2012 відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства взаємовідносин з ТОВ «Буд-Плюс» за період з 01.10.2010 по 30.11.2010. За наслідками зазначеної перевірки 28.09.2012 відповідачем був складений Акт перевірки позивача.

Згідно із висновками Акту перевірки позивача, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем: ч. 1 ст. 203, 207, 215 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України) по правочинах здійснених позивачем з ТОВ «Буд-Плюс» на суму 165667,20 грн. в тому числі ПДВ 27611,20 грн. Також, виявлені порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутні підстави для виникнення податкового кредиту по операціях з придбання товарів (робіт, послуг), а тому завищений податковий кредит, задекларований позивачем за період з 01.10.2010 по 30.11.2010 в сумі 27611,20 грн. від операцій з ТОВ «Буд-Плюс».

За результатами перевірки 09.10.2010 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582200, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за порушення вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в розмірі 34514,00 грн., в тому числі 27611,20 грн. за основним платежем та 6902,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на порушення позивачем вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203, ст.ст. 207, 215, 216, 228 Цивільного Кодексу України, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З приводу висновків відповідача про порушення позивачем вимог цивільного законодавства суд зазначає наступне.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірки, які б факти в цих актах не були відображені. Вказані ж в Акті перевірки позивача висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Буд-плюс» правочинів.

Вироком Енергодарського районного суду Запорізької області від 06.04.2012 ОСОБА_4 - директора ТОВ «Буд-плюс» було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України.

Проте, зі змісту цього вироку вбачається, що ОСОБА_4 було вчинено протиправні дії по ухилянню від сплати податків, які полягали в неправомірному завищенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та суми валових витрат з податку на прибуток за жовтень-листопад 2010 року, які були ним сформовані по операціях з ПП «УПТК-Агро» та ПП «Альтекс-Юг». Щодо правовідносин ТОВ «Буд-Плюс» із позивачем у вироку зазначено, що такі правовідносини мали місце, і ці правовідносини вплинули на формування податкових зобов'язань ТОВ «Буд-плюс» в жовтні-листопаді 2010 року.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода між позивачем та ТОВ «Буд-плюс» порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності виконання будівельних робіт, які економічно необхідні для їх виконання, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - що є лише припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Так, згідно викладених в Акті перевірки позивача відомостей, судом встановлено, що ТОВ «Буд-Плюс» в період з 13.06.2006 по 18.05.2011 мало статус платника податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ №11467303 від 13.06.2006).

Відтак, ТОВ «Буд-Плюс» мало право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім послуг, які надавались цим підприємством.

Крім того, наявною в матеріалах справи копією ліцензії від 06.07.2006, виданої інспекцією Запорізькою обласною державною адміністрацією, підтверджується, що ТОВ «Буд-Плюс» мало право вчиняти правочини із позивачем, оскільки мало належну правосуб'єктність.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З урахуванням норм ст. 44 та ст. 61 ПК України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Перевіркою було встановлено, що операції з приймання-передачі будівельних послуг позивачем документально не підтверджуються в частині їх прийняття. Також, було встановлено, що первинні документи складені з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи (договори, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних робіт тощо) є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з ТОВ «Буд-Плюс».

В обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач посилається на акт перевірки контрагента позивача з ТОВ «Буд-Плюс».

Актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Буд-Плюс», проведеної ДПІ у м. Енергодар Запорізької області, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 від 18.05.2011 №111/23-2/32330225 встановлено порушення цим підприємством:

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Дані, відображені у деклараціях з податку за перевіряємий період, - не відповідають показники фінансово-господарської діяльності ТОВ «Буд-Плюс»;

- укладання нікчемних угод без наслідків настання подій для виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту, проведення безтоварних операцій між ТОВ «Буд-Плюс» та підприємствами-вигодонабувачами ТОВ «ПРОМЕМП», ТОВ «ДИЗЕЛЬ- ЗАПЧАСТИНА», ПП «ЕН-БУД», ТОВ «ФІРМА «ЛЕГІОН», ТОВ «АГРОПРОМБУД», ТОВ «АВТОЕНЕРГОСЕРВІС», ТОВ «ОЛЮР-ІНВЕСТ», ПП ОСОБА_5 за період жовтень 2010 року в сумі ПДВ 157208,00 грн.;

- укладання нікчемних угод без наслідків настання подій для виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту, проведення безтоварних операцій між ТОВ «Буд-Плюс» та підприємствами-вигодонабувачами ТОВ «ПРОМЕМП», ТОВ «ДИЗЕЛЬ-ЗАПЧАСТИНА», ТОВ «ФІРМА «ЛЕГІОН», ТОВ «АГРОПРОМБУД», ТОВ «АВТОЕНЕРГОСЕРВІС», ПП ОСОБА_5, ЗАТ «ПОЛІГРАФІСТ», ТОВ «ТПК АЛЕКС»,П-ВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ «ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА», ТОВ «МІКС-3», ТОВ «САДОВИЙ ЦЕНТР МІТР» за період листопад 2010 року в сумі ПДВ 1098058,00 грн.;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 (з урахуванням п. 1.7 ст. 1) , п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено податкові зобов'язання на загальну суму 1296064 грн., а саме за січень 2009 року на суму 20300,00 грн., за лютий 2009 року на суму 10178,00 грн., за травень 2009 року на суму 5387,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 162141,00 грн., за листопад 2010 року, на суму 1098058 грн. шляхом укладення нікчемних правочинів ТОВ «Буд-Плюс» з підприємствами-вигодонабувачами «Будівельна компанія Форум Крим», ПП «Прима-Ен», ВАТ «Племзавод «Степной», ТОВ «ПРОМЕМП», ТОВ «ДИЗЕЛЬ-ЗАПЧАСТИНА», ПП «ЕН-БУД», ТОВ «ФІРМА «ЛЕГІОН», ТОВ «АГРОПРОМБУД», ТОВ «АВТОЕНЕРГОСЕРВІС», ТОВ «ОЛЮР-ІНВЕСТ», ПП ОСОБА_5, ЗАТ «ПОЛІГРАФІСТ», ТОВ «ТПК АЛЕКС», П-ВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ «ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА», ТОВ «МІКС-3», ТОВ «САДОВИЙ ЦЕНТР МІТР».

Висновки акту перевірки по ТОВ «Буд-Плюс», на який посилається відповідач, не доводять факту нікчемності правочинів, які укладались між позивачем та цим підприємством.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. А відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спор.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт виконання будівельних робіт ТОВ «Буд-плюс» на користь позивача, та відсутність у відповідача компетенції визначати правочини недійсними чи нікчемними, то посилання відповідача на норми Закону України «Про податок на додану вартість» в обґрунтування своєї позиції є порушенням норм матеріального права.

На підтвердження того, що ТОВ «Буд-Плюс» виконувало будівельні та ремонтні роботи на умовах субпідряду, які надалі позивач передавав ТОВ «ВО «МОЛІС», позивач надав договори на виконання робіт №№21 та 22 від 27.09.2010, а також договір від 15.09.2010 №25. Факт виконання вищезазначених договорів підтверджується, наявними в матеріалах справи, первинними документами.

Викладена вище позиція суду є тотожною позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в постанові цього суду від 14.11.2012 по справі №2а-9864/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення (в Єдиному державному реєстрі судових рішень №27477204).

З наведених вище підстав суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.10.2010 № 0000582200, а відтак про необхідність його скасування, через що визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Платіжними дорученнями від 16.10.2012 №346 та від 26.10.2012 №359 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 345,14 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, то з Державного бюджету України на користь позивача мають бути стягнуті понесені ним судові витрати у розмірі 345,14 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромбуд» до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 09.10.2012 №0000582200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромбуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34514,00 грн., в тому числі за основним платежем - 27611,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6902,80 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромбуд» (код ЄДРПОУ 30720233, місцезнаходження: 71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Московська, 48) судові витрати в сумі 345,14 грн. (триста сорок п'ять гривень 14 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 14.12.2012.