Постанова

від 04.12.2012 по справі 2а-4987/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2012 року 2а-4987/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Іванову Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача -Бондар І.Г.,

від відповідача -Ткачов О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат»»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат»(далі -позивач) з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалами суду від 22 жовтня 2012 року було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники сторін.

Представник позивача підтримав позов повністю. В обґрунтування позовних вимог представник позивача пояснив, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, а факти викладені в акті перевірки та у зв'язку з якими було винесено оскаржувані рішення, такими, що не відповідають дійсності.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі. Свої заперечення представник відповідача обґрунтовував обставинами, викладеними в акті перевірки, та у зв'язку з якими і було винесено оскаржувані рішення.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Предмет позову складають правовідносини з приводу правомірності податкових повідомлень-рішень відповідача від 26 квітня 2012 року №0000282202 та №0000292202.

24 вересня 2012 року відповідач склав акт №628/22-2/32669001 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український кольоровий прокат» (код за ЄДРПОУ 32669001) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Т енд. Т Укр»(код за ЄДРПОУ 34350484) за лютий 2011 року»(далі -Акт перевірки).

З Акту перевірки слідує, що відповідач, аналізуючи господарські відносини між позивачем та ТОВ «Т енд. Т Укр»у зв'язку з виконанням договору від 26 квітня 2010 року про надання послуг з реклами, прийшов до висновку, що договір від 26 квітня 2010 року про надання послуг з реклами, укладений між позивачем та ТОВ «Т енд. Т Укр», є нікчемним в силу статей 203, 215 , 216 та 228 Цивільного кодексу України, оскільки в саме транспорті здійснено трансляцію рекламного матеріалу, чим одночасно порушено статтю 18 Закону України «Про рекламу».

На підставі висновків Акту перевірки відповідач виніс 12 жовтня 2012 року податкові повідомлення-рішення №0000282202, яким позивачу було донараховано податок на прибуток в сумі 150 661 грн., та №0000292202, яким позивачу було донараховано додаток на добавлену вартість (далі -ПДВ) в сумі 120 529 грн. (далі оскаржувані рішення).

Висновки Акта перевірки представник позивача підтвердив в судовому засіданні. При цьому, відповідаючи на запитання суду, представник відповідача пояснив, що оскаржувані рішення були винесені відповідачем, оскільки відповідач прийшов до висновку що договір між позивачем та ТОВ «Т енд. Т Укр»від 26 квітня 2010 року про надання послуг з реклами є нікчемним у зв'язку з порушенням сторонами цього договору вимог статті 18 Закону «Про рекламу».

Досліджуючи договірні відносини між позивачем та ТОВ «Т енд. Т Укр», які були предметом дослідження відповідачем при проведенні перевірки та складені Акта перевірки, суд встановив наступне.

26 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ «Т енд Т Укр»було укладено договір про надання рекламних послуг №TDA -TDUKP -01-04.10 (далі -Договір №TDA -TDUKP -01-04.10)

21 січня 2011 року в рамках Договору №TDA -TDUKP -01-04.10 між позивачем та ТОВ «Т енд. Т Укр»було укладено Додаткову угоду №4, якою було продовжено термін рекламної кампанії з 1 лютого по 24 лютого 2011 року.

Рекламна кампанія здійснювалась ТОВ «Т енд. Т Укр»відповідно до Медіа-плану трансляції рекламного матеріалу від 21 січня 2011 року, підписаного сторонам як додаток №5 до Договору №TDA -TDUKP -01-04.10 (далі -Медіа-план) у період з 1 лютого 2011 року по 24 лютого 2011 року.

25 лютого 2011 року між позивачем та ТОВ «Т енд. Т Укр»було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2011 року на суму 602 640 гривень.

На підтвердження виконання Договору №TDA -TDUKP -01-04.10, позивач подав суду податкову накладну №4 від 25 лютого 2011 року на загальну суму 723168 гривень, з яких ПДВ становить 120 528 гривень, а також виписку з банківського рахунку, з якої слідує, що позивач сплатив на ТОВ «Т енд. Т Укр»ціну наданих послуг за договором №TDA -TDUKP -01-04.10 та зазначену у податковій накладній №4 від 25 лютого 2011 року.

Факт виконання позивачем та ТОВ «Т енд. Т Укр»Договору №TDA -TDUKP -01-04.10 не заперечується відповідачем. Натомність, відповідаючи на запитання суду, вказав на те, що вважає Договір №TDA -TDUKP -01-04.10 нікчемним у зв'язку з порушенням при виконанні зазначеного договору статті 18 Закону України «Про рекламу»- чим і обґрунтовує оскаржуване рішення про донарахування податку на прибуток та ПДВ.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

З Акта перевірки та пояснень представника відповідача в суді слідує, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних рішень було порушення Закону України «Про рекламу», а правовою підставою -статті 215, 203, 216 та 228 Цивільного кодексу України. Так, в Акті перевірки (с.8) зазначено, що позивачем порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а тому -є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вищезазначені норми статті 228 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку що порушення національного законодавства щодо порядку проведення рекламних кампаній, не може вважатись порушенням публічного порядку в розумінні частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, а тому факт порушення національного законодавства у зв'язку з чим порушено інтереси держави не може бути підставою для встановлення судом нікчемності правочину (договору).

Окрім того, суд звертає увагу, що частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину

інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З Акта перевірки слідує, що позивач порушуючи вимоги законодавства про рекламу діяв всупереч інтересам держави. Таким чином, суд приходить до висновку, що у разі встановлення відповідачем обставин вчинення при виконанні правочину (договору) платником податку дій всупереч інтересам держави і, зокрема, пов'язаних з порушенням законодавства, - то в такому разі позивач не може вважати цей договір нікчемним, а лише може звернутись до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. В судовому засіданні не було встановлено, що судами було визнано Договір №TDA -TDUKP -01-04.10 недійсним, або що в провадженні судів перебуває справа щодо визнання зазначеного договору недійсним.

У зв'язку з зазначеним, суд не може вважати Договір №TDA -TDUKP -01-04.10 недійсним у зв'язку з відсутністю відповідного судового рішення щодо визнання цього договору недійсним та беручи до увагу ту обставину, що обставини, на які вказує відповідач в Акті перевірки у разі їх доведеності в суді можуть бути підставою для визнання договору недійним, але не можуть зумовлювати наслідків нікчемного правочину (договору).

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, застосував санкції податкового права без врахування правових підстав для такого застосування. Так обставини у зв'язку з якими відповідач виніс оскаржувані рішення є цивільними правовідносинами, тому і санкція за умов настання таких обставин передбачена цивільним законодавством.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином, системний аналіз норм цивільного законодавства дає суду підстави зробити висновок про те, що у разі встановлення відповідачем обставин, які вказують на недійсність правочину (договору) податковий орган має право завити відповідний позов до суду про визнання цього правочину недійсним та стягнення в дохід держави одержаного за цим правочином в дохід держави зі сторін та залежно від кожної такої сторони.

Враховуючи правила підсудності справ справа за таким позовом може бути розглянута за правилами Цивільного процесуального кодексу України чи Господарсько-процесуального кодексу України та не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.

За таких умов право податкових органів на звернення до суду з позовом про застосування наслідків недійсних правочином, передбачене пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу», а саме право подавати до судів «позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна», виникало лише на підставі та в межах відповідного приватного позову про визнання угоди недійсною. Відповідно такий позов може бути розглянутий за правилами цивільного-процесуального чи господарсько-процесуального законодавства.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», від 5 липня 2012 року № 5083-VI, пункт 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу»втратив чинність, а відповідач -втратив право, передбачене цим пунктом на звернення до суду щодо застосування наслідків недійсних угод.

Відповідач не вказав суду на будь-які ознаки безтоварності господарських операцій, проведених в порядку виконання Договір №TDA -TDUKP -01-04.10., що призвело б до невірного нарахування позивачем сум зобов'язань по ПДВ та по податку на прибуток. Навпаки, представник відповідача в судовому засідання обґрунтування своїх заперечень будував виключно на доведенні обставин недійсності (нікчемності) зазначеного договору при виконання його сторонами та позивачем зокрема.

Окрім того, суд вважає невірним застосування відповідачем норми пункту 4 статті 18 Закону України «Про рекламу», якою передбачені правила розміщення реклами на транспорті, оскільки рекламні послуги, які надавались відповідно до Договору Договір №TDA -TDUKP -01-04.10. не є «рекламою на транспорті» в розумінні зазначеного Закону.

Так, відповідно до визначення, наданого в статті 1 Закону України «Про рекламу»,

реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

З вищезазначеного визначення слідує, що рекламою на транспорті в розумінні Закону України «Про рекламу»є виключно реклама, розміщена на загальному транспорті.

Оскільки з матеріалів справи слідує, що рекламні послуги надавались спеціалізованим транспортом, а не транспортом загального користування, а також враховуючи, що ні в Акті перевірки, ні в судовому засіданні відповідачем не було встановлено та доведено факту розміщення реклами на загальному транспорті, - то, відповідно, суд не вбачає правових підстав застосування наслідків порушення законодавства про рекламу, і, зокрема, статті 18 Закону України «Про рекламу».

Окрім того, чинним законодавством взагалі не передбачено право позивача застосовувати наслідки порушення платниками податків законодавства про рекламу.

Як і випадку з наслідками недійсних право чинів суд звертає увагу на неможливість застосовувати санкції податкового права, які були виражені у донарахуванні оскаржуваними рішеннями позивачу податку на прибуток та ПДВ, щодо обставин неподаткових відносин, зокрема, і відносин у галузі реклами.

Санкції, застосовані відповідачем є ніяким чином не обґрунтовані відповідними порушеннями позивачем податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ.

За таких умов суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних рішень відповідача.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.10.2012 № 0000282202 та № 0000292202, прийняті Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Повний текст постанови виготовлено та підписано - 10 грудня 2012 р.