Постанова

від 19.12.2012 по справі 13151/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

13151/12/2070       Харківський окружний адміністративний суд 61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  Харків    19 грудня 2012 р.                                                                                 № 2-а- 13151/12/2070   Харківський окружний адміністративний суд  у складі: головуючого - судді   Зінченко А.В. при секретарі судового засідання  Алавердян .А. за участю представників сторін: позивача - храновського А.І. відповідача-Бондар Е.А. розглянувши у відкритому судовому  засіданні в приміщенні суду м.Харкова адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Акопт"    до  Західної  міжрайонної  державної  податкової  інспекції  м. Харкова Харківської області Державної податкової служби    про  визнання протиправними дій , В С Т А Н О В И В: Позивач, ТОВ «Акопт», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог просив визнати протиправними дії Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача в результаті якої було складено акт перевірки №401/22-204/37999413 від 24.09.2012 року «Про результати невиїзної перевірки ТОВ «Акопт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 21.12.2011 року по 30.06.2012 року». В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких зазначив, що 24.09.2012 року Західною міжрайонною Державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Акопт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 21.12.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 401/22-204/37999413 від 26.09.2012 р. Позивач не згоден з зазначеними вище висновкам акту перевірки, вважає що Західною МДПІ не додержано вимог діючого законодавства при проведенні документальної невиїзної перевірки ТОВ «Акопт» через те, що при проведенні перевірки взагалі не досліджувалася первинна документація по взаємовідносинам ТОВ «Акопт» з його контрагентами, висновки акту перевірки базуються на припущеннях, доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру відповідних операцій не підтверджені належними доказами. Оскільки ТОВ «Акопт» не було належним чином повідомлений про проведення перевірки, то це призвело до неправильного висновку щодо порушення приписів Податкового кодексу України, яке полягало в тому, що дані податкової звітності ТОВ «Акопт» документально не підтверджені. Також, позивач вважає дії податкового органу, що полягають у призначенні невиїзної документальної перевірки товариства протиправними, оскільки вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, перевірка була проведена всупереч вимогам Податкового кодексу України, оскільки була призначена без наявних для цього підстав. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та вказав, що дії перевіряючих відповідають вимогам діючого законодавства, перевірка проведена на законних підставах, а тому у задоволенні позовних  вимог слід  відмовити у повному обсязі. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 24.09.2012 року Західною міжрайонною Державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Акопт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 21.12.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 401/22-204/37999413 від 26.09.2012 р. Відповідно до Акту дана перевірка була проведена згідно п.79.1 ст.79 Податкового Кодексу України. Суд вказує, що вищевказаною нормою закону передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Також суд вважає за необхідним зазначити, що відповідно до п. 2.4 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27 травня 2008 року № 355, затверджених наказом Державної податкової служби України від 14 квітня 2011 року № 213, підрозділи органу ДПС, які очолюють здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Тобто, на думку суду, платник податків повинен бути повідомлений податковим органом про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, та до її початку податковий орган повинен мати відповідний документ про ознайомлення платника податків з наказом про проведення перевірки. В протилежному випадку, у разі недотримання цих вимог, податковий орган позбавлений законного права на здійснення перевірки такого платника податку. При фактичному здійсненні перевірки всупереч вимог закону, як у даному випадку, дії податкового органу щодо видання наказу на проведення перевірки та безпосередньо щодо проведення перевірки, й складання за її наслідками акту є неправомірними. Зі змісту акту перевірки №401/22-204/37999413 від 24.09.2012 р.та пояснень представників відповідача, наданих суду у судовому засіданні, вбачається, що такий наказ на проведення перевірки взагалі виданий не був, а позивач, відповідно, його копії письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки не отримував, що свідчить про недотримання податковим органом порядку, встановленого п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України. Крім того, пунктом 78.1 статті 78 Кодексу передбачений вичерпний перелік обставин, за наявності яких податковий орган в праві приступити до проведення позапланової перевірки платника податків. Однак, при дослідженні доданих до справи матеріалів, встановлено, що в акті перевірки відповідач взагалі не посилається на жодну норму податкового законодавства, яка передбачає проведення документальної невиїзної перевірки. Тому встановити, яка саме підстава для проведення перевірки була обрана податковим органом не є можливим. Суд зазначає, що пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772  передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Також, згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і оплатою податків і зборів, та докази, ну підтверджують наявність факту порушення; в разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення,зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки: у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про падання таких пояснень необхідно відобразити в акті. Отже, суд приходить до висновку, що вищевказаними нормами Податкового кодексу України визначено імперативний порядок здійснення податковими органами податкового контролю та повноваження податкових органів щодо його здійснення, а, зокрема, порядок проведення перевірки, види інформації, яка може використовуватися податковим органом при її проведенні, порядок здійснення запитів з метою отримання інформації. Суд вказує, що дані автоматизованих інформаційних систем ДПА України самі по собі не можуть бути доказом встановленого порушення платником податку вимог податкового законодавства без документального обґрунтування податковим органом встановлення у мережі постачання, починаючи з другої та третьої ланки підприємств із незадовільним станом (прийняте рішення про припинення, до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про місцезнаходження підприємства, направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням або запит на встановлення місцезнаходження, визнано банкрутом, припинено (ліквідовано, закрито). За таких умов, дані співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту та його контрагентів не передбачені статтями 73 та 78 Податкового кодексу України, як самостійна підстава для призначення та проведення позапланової документальної перевірки та як беззаперечний доказ вчинення  платником податків порушень податкового законодавства. Суд також вважає за необхідним зазначити, що Наказом ДПА України №355 від 27.05.2008р. затверджені «Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків», в п.2.4 яких вказано, що «невиїзна документальна перевірка» проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), та документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку. Пунктом 2.3 вищевказаних Методичних рекомендацій також встановлено, що «невиїзні  документальні  перевірки» можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки, за наявності таких обставин:у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків);у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; інших випадках, передбачених законодавством. Проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, суд приходить до висновку, що невиїзні документальні перевірки проводяться податковим органом на підставі наданих платником податків не тільки декларацій, а й інших документів, оскільки проводити перевірку правильності та повноти нарахування та сплати податків можливо лише за наявності усіх необхідних документів. У такому випадку лише платник податків, тобто особа, яка проводила нарахування та сплату податків, може надати документи первинного бухгалтерського обліку у повному обсязі, без чого неможливо зробити обгрунтовані та правильні висновки. Відповідно до вимог п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Суд зазначає, що викладені в акті суб'єкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел. В акті перевірки взагалі не вказано яке порушення податкового законодавства було допущено позивачем. Крім того, судом встановлено, що всі податкові накладні по вищенаведеним операціям виписані юридичною особою, яка являлась платником податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ. Доказів зворотного актом не наведено, у акті не заперечується та не спростовано. Передання товару від контрагентів на адресу позивача та від позивача на адресу покупців оформлювалось передбаченими чинним законодавством України первинними документами:належним чином складеними видатковими накладними, податковими накладними та угодами. Окрім того, згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Суд вказує, що станом на момент здійснення господарських операцій позивач був зареєстрований в ЄДРПОУ за юридичною адресою. Суд зазначає, що частиною 2 ст.19 Конституції України  передбачено, що органи державної влади  та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.  А згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є документально та нормативно обгрунтованими,  законними, правомірними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.   На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  2-4, 9, 11,  69-71, 94, 128, 159, 160–163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –   П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Акопт»до Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Харкові Харківської області ДПС про визнання дій протиправними - задовольнити. Визнати протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Харкові Харківської області ДПС щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Акопт»за результатами якої складено Акт № 401/22-417/37999413 від 24.09.2012 р. "Про результати невиїзної перевірки ТОВ "Акопт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 21.12.11 по 30.06.12р."   Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд  шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.  Постанова у повному обсязі виготовлена  20 грудня 2012 року . Суддя                                                                                      Зінченко А.В.