Рішення

від 19.12.2012 по справі 2601/13135/12

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2601/13135/12

Провадження №: 2/2601/3751/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пасинок В.С., при секретарі Приходько А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Блакитне плесо», третя особа: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зміну дати та формулювання причин звільнення, зобов'язання видати трудову книжку та провести розрахунок при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

у червні 2012 року позивач звернулась до суду з позовом до ТОВ «Компанія «Блакитне плесо», третя особа: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація про звільнення з посади, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.

У жовтні 2012 року позивач звернулась до суду з позовом до ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зміни дати та формулювання причин звільнення та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 01 листопада 2012 року вказані справи об'єднані в одне провадження (а.с. 110).

Уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, позивач остаточно просила суд визнати незаконним та скасувати наказ № 11-К від 10 травня 2012 року про звільнення генерального директора ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із вчиненням грубого порушення трудових обов'язків; змінити дату та формулювання причин звільнення з «в зв'язку з вчиненням генеральним директором Товариства ОСОБА_1 грубого порушення трудових обов'язків, звільнити її з займаної посади з 10 травня 2012 року на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України»на «звільнити ОСОБА_1 з займаної посади генерального директора Товариства з 07 травня 2012 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України»; зобов'язати ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»видати трудову книжку та провести розрахунок при звільненні, виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2012 року по 07 травня 2012 року в розмірі 9 496,65 грн., компенсацію за невикористану відпустку у кількості 42 дні за період з 10 червня 2010 року по 07 травня 2012 року в розмірі 4 343,64 грн.; зобов'язати ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 08 травня 2012 року по 10 грудня 2012 року в розмірі 22 442,14 грн.; стягнути з ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»у відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн. та зобов'язати Печерську районну в м. Києві державну адміністрацію внести до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій щодо виключення ОСОБА_1 зі складу керівників ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»(а.с. 73-78).

Останні обґрунтовувала незаконністю свого звільнення, через здійснення останнього в порушення норм трудового законодавства

Так, зазначила про те, що на підставі наказу № 11-К від 10 травня 2012 року її було звільнено з посади генерального директора ТОВ «Компанія «Блакитне плесо», яку вона обіймала з 10 червня 2010 року, на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із вчиненням грубого порушення трудових обов'язків. Однак, відповідачем був порушений порядок накладення дисциплінарного стягнення, оскільки жодних пояснень від неї не відбиралось, а підстави звільнення, наведені в наказі, не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, звернула увагу суду на те, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення послугували акти від 16, 17 та 26 квітня 2012 року про відсутність її на робочому місці. Проте, останні є такими, що не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки, окрім того, що не відповідають дійсності, а й є такими, що оформлені заднім числом, оскільки, зокрема, акт за 16 квітня 2012 року складений в порушення положень ст. 71 КЗпП України в день, який офіційно був вихідним. До того ж, враховуючи вказані акти, відповідач вважав останні грубим порушення трудових обов'язків, що суперечить положення діючого трудового законодавства.

Також зазначила про те, що акти, протокол загальних зборів від 10 травня 2012 року та наказ № 11-К від 10 травня 2012 року є недійсними, оскільки складені та підписані не уповноваженими на те Статутом товариства особами.

І головне, на чому зосередила увагу суду, є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з якого вбачається, що станом на 28 вересня 2012 року керівником ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»залишається вона - ОСОБА_1, що зайвий раз вказує на те, що акти від 16, 17 та 26 квітня 2012 року, протокол загальних зборів від 10 травня 2012 року та наказ № 11-К від 10 травня 2012 року складені заднім числом та є незаконними.

В ході розгляду справи позивач та її представник підтримали позовні вимоги і обґрунтування позову з урахуванням їх уточнень в повному обсязі та просили суд позов задовольнити з обставин, викладених в уточненій позовній заяві та додаткових поясненнях до неї (а.с. 73-78).

В судовому засіданні представники відповідача ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Додатково представник відповідача зазначив про те, що звільнення позивача було проведено у повній відповідності до положень чинного трудового законодавства.

Так, зазначив, що за час керівництва позивача у справі було порушено дві кримінальні справи за перевищення службових повноважень посадовими особами ТОВ «Компанія «Блакитне плесо», у жовтні 2011 року ухвалено судове рішення про стягнення з товариства 100 000,00 грн., а також накладено органами державної виконавчої служби арешти на рахунки товариства.

Не з'явившись 16 квітня 2012 року на роботу, позивач в телефонному режимі була запрошена для дачі пояснень, проте, остання не з'явилась. Тому, комісією товариства був складений відповідний акт. Аналогічним чином склалась ситуація й 17 та 26 квітня 2012 року.

Оскільки позивач, будучи генеральним директором ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»без жодних пояснень та поважних причини самовільно залишила компанію, 10 травня 2012 року були скликані загальні збори засновників товариства, на виконання рішення яких видано наказ № 11-К про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України за вчинення грубого порушення трудових обов'язків.

Третя особа - Печерська районна у м. Києві державна адміністрація явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлялась в установленому законом порядку. Надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 38).

Заслухавши позивача та її представника, представника відповідача, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.

ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»створено згідно з чинним законодавством України та протоколу № 1 установчих зборів засновників (учасників) товариства й зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 12 жовтня 2009 року (а.с. 70).

Виконавчим органом товариства, що здійснює керівництво його поточною діяльністю, є його дирекція. До складу дирекції товариства входять генеральний директор, заступник генерального директора та члени дирекції.

Дирекцію товариства очолює генеральний директор, який призначається та відкликається з посади за рішенням загальних зборів учасників товариства та діє від імені товариства одноособово без довіреності (п.п. 7.14-7.16 статуту, а.с. 83).

Так, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 10 червня 2010 року ОСОБА_1 на підставі протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»була призначена на посаду генерального директора товариства.

З матеріалів справи вбачається, що 09 квітня 2012 року наказом № 01-орг генеральний директор ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»ОСОБА_1 у зв'язку зі своєю відпусткою з метою забезпечення безперебійної діяльності товариства склала з себе повноваження генерального директора з 10 квітня 2012 року та призначила виконуючим обов'язки останнього з 10 квітня 2012 року по 13 квітня 2012 року ОСОБА_2 з повним обсягом прав згідно статуту та рішень засновників підприємств, а також передала йому печатку товариства згідно акту прийому-передачі, датованого числом винесення наказу (а.с. 25, 26).

Як при зверненні до суду, так і в ході розгляду справи позивач зазначила про те, що 10 квітня 2012 року печатку товариства було вилучено у ОСОБА_2, який виконував обов'язки генерального директора, в офісі товариства змінено замки з метою недопущення, в тому числі й її до приміщення останнього, а в телефонному режимі її повідомлено про те, що генеральним директором ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»вона не являється.

Вказані обставини в ході розгляду справи підтвердили свідки ОСОБА_2 - головний бухгалтер ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»та ОСОБА_3 - менеджер з продажу товариства.

Свідок ОСОБА_2 показав суду про те, що дійсно в офісі ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»були змінені замки, через що позивач у справі після відпустки, а саме: 17 квітня 2012 року, а також й інші працівники товариства, в тому числі і він, не змогли потрапити до приміщення останнього, печатка товариства у нього була вилучена 10 квітня 2012 року, а йому повідомлено про те, що він не є головним бухгалтером товариства.

Аналогічні покази дав і свідок ОСОБА_3, якому також повідомили про те, що він більше не є співробітником ТОВ «Компанія «Блакитне плесо».

Покази даних свідків визнає логічними та послідовними, такими, що не викликають сумніву, а тому суд приймає їх до уваги і вважає за можливе покласти в основу судового рішення.

Разом з тим, представником відповідача в ході розгляду справи не було заперечено, а навіть було й визнано, що в офісі ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»дійсно змінено замки, а печатка товариства у ОСОБА_2 не перебуває.

З огляду на викладені події, як встановлено в ході розгляду справи, позивачем ОСОБА_1 13 квітня 2012 року було написано заяву про звільнення з посади генерального директора ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»з 17 квітня 2012 року, яку того ж дня направлено на юридичну адресу товариства та адресу одного із засновників товариства - ОСОБА_4 (а.с. 11, 34, 50-51).

Вказана заява була отримана ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»18 квітня 2012 року (а.с. 50).

Так, судом встановлено, що у вівторок 17 квітня 2012 року ОСОБА_1, після відпустки, вийшовши на роботу, до приміщення офісу товариства ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»потрапити не змогла, що підтвердили також свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, добросовісність свідчень яких у суду не викликає сумніву.

Оскільки у позивача були відсутні відомості про будь-які дії, які стосувались вирішення її заяви про звільнення, а вказана вище ситуація мала своє продовження і в подальшому, ОСОБА_1 05 травня 2012 року та 21 травня 2012 року були направлені на адресу товариства відповідні запит та заява щодо її звільнення, однак, відповіді на останні нею не отримані. Доказів на підтвердження зворотного, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, з боку відповідача надано не було (а.с. 14-15, 17, 48).

Судом встановлено, що відповідними повідомленнями від 23 травня 2012 року позивачем було доведено до відома Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, ДПІ у Печерському районі м. Києва, відділу статистики у Печерському районі м. Києва, УПФУ у Печерському районі м.Києва, Центру зайнятості про те, що з 17 квітня 2012 року жодних документів, які стосуються господарської діяльності ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»нею підписано не було (а.с. 23-33, 38-43).

З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2012 року, тобто в перший день відпустки позивача, наказом № 02-орг було створено комісію з перевірки діяльності генерального директора у зв'язку із вчиненням ОСОБА_1 дій, які явно суперечать інтересам товариства (а.с. 58).

Актами від 16, 17 та 26 квітня 2012 року комісією, складеною на підставі наказу № 02-орг від 10 квітня 2012 року, було засвідчено факт не виходу без повідомлення причин ОСОБА_1 на роботу в період з 16 по 26 квітня 2012 року (а.с. 60-62).

Наказом № 03-орг від 27 квітня 2012 року на виконання рішення загальних зборів учасників товариства від 27 квітня 2012 року (копія останнього в розпорядження суду надана не була) через вчинення ОСОБА_1 дій, що явно суперечать інтересам товариства, останню було усунуто від виконання обов'язків генерального директора (а.с. 59).

Згодом, як вбачається з матеріалів справи, а саме: 10 травня 2012 року було проведено збори учасників ТОВ «Компанія «Блакитне плесо», оформлені протоколом № 3, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 з 10 травня 2012 року було відкликано з посади генерального директора товариства у зв'язку із грубим порушенням нею трудових обов'язків: вчинення дій, які суперечать інтересам товариства та самовільною відмовою від виконання завдань генерального директора товариства.

Крім того, зборами учасників товариства було уповноважено заступника генерального директора - начальника служби безпеки товариства - Янковського С.П. підписати наказ про звільнення ОСОБА_1 (а.с. 117).

Наказом № 11-К від 10 травня 2012 року ОСОБА_1 було звільнено з посади генерального директора ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України (а.с. 62).

Статтею 41 п.1 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками.

Пунктом 1 статті 41 КЗпП передбачено звільнення з ініціативи роботодавця керівників певних категорій за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

У разі звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків визначення ступеня тяжкості (грубості) проступку в кожному конкретному випадку належить до компетенції осіб, що наділені правом призначення і звільнення керівних працівників.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів Про практику розгляду судами трудових спорів»від 16 листопада 1992 року № 9 не містить прямих роз'яснень, які саме порушення слід вважати грубими, залишаючи право їх оцінки за судами, що розглядають трудові спори. Відповідно до п. 27 Постанови № 9, вирішуючи питання, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд враховує характер проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, яку ним завдано (або могло бути завдано).

Як роз'яснено в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Під дію п. 1 ст. 41 КЗпП України підпадають, як правило, такі порушення, в яких ознакою грубості вважаються і характер дій або бездіяльності працівника, і суттєвість наслідків порушення (наприклад, проступок, який заподіяв або міг заподіяти значної матеріальної або моральної шкоди, зокрема невиконання вимог трудового законодавства), й особливості причин, що зумовили порушення та його наслідок, і форма вини.

Утім, порушення трудових обов'язків із прямим умислом може бути підставою для звільнення й у разі відсутності суттєвих наслідків, а значні негативні наслідки можуть бути підставою для кваліфікації порушення як грубого навіть через необережну вину.

Крім того, порушення стосується трудових обов'язків працівника. Трудові обов'язки визначаються, в даному випадку, в статуті товариства.

Проте, які саме обов'язки порушено ОСОБА_1, у чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору на підставах, визначених законом, з боку відповідача конкретно зазначено не було, при цьому посилання представника останнього на наявність порушених кримінальних справ стосовно посадових осіб підприємства, судові рішення про стягнення з товариства грошових коштів, судом оцінюється критично за їх недоведеністю, а тому до уваги не приймаються.

До того ж , порушення, про яке мова йде у п. 1 ст. 41 КЗпП України, має бути одноразовим.

Підставою для звільнення керівника за цією нормою є вчинення ним одноразового грубого порушення трудових обов'язків, а не тривале, зокрема, неналежне керівництво роботою установи, ослаблення контролю за роботою підлеглих тощо.

В даному випадку, підставою для звільнення ОСОБА_1 послугували акти від 16, 17 та 26 квітня 2012 року про невихід на роботу без поважних причин.

Однак, з огляду на викладені вище положення, суд критично ставиться до такої позиції відповідача.

Звільнення за пунктом 1 ст. 41 КЗпП України є дисциплінарним стягненням і має проводитись із додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. При цьому дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку.

Днем виявлення проступку вважається день, коли про нього стало відомо відповідній посадовій особі роботодавця, а не лише тій, яка наділена правом звільнення працівника.

Як правило, сам факт порушення (виявлення проступку) фіксується у відповідному акті, який складає або власник, або контрольні органи (ревізійна комісія господарського товариства, служба внутрішнього аудиту, незалежні аудитори, працівники прокуратури та ін.), з яким рекомендується ознайомити працівника під підпис.

В даному випадку, ОСОБА_1 не була ознайомлена з актами від 16, 17 та 26 квітня 2012 року. Доказів зворотного з боку відповідача в розпорядження суду надано не було. До того ж, суд приймає до уваги посилання позивача на те, що 16 квітня 2012 року відповідно до норм діючого законодавства був офіційним вихідним днем (перший робочий день після Пасхи, святкування якої припало на вихідний день), наказу по товариству, як того вимагає ст. 71 КЗпП України, про те, що 16 квітня 2012 року є робочим днем, не було, що також було підтверджено представником відповідача в ході розгляду справи.

До того ж, перед тим, як застосувати дисциплінарне стягнення, роботодавець, якщо йдеться про вчинення грубого порушення керівником, повинен з'ясувати причини й обставини вчинення проступку. Для цього він має зажадати від працівника письмових пояснень, як того вимагає ст. 149 КЗпП України, що є важливою умовою дисциплінарної відповідальності.

Вказаного ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»здійснено не було, посилання представника відповідача на те, що позивач в телефонному режимі повідомлялась про необхідність з'явитись на роботі та дати пояснення, не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи та не доведена відповідачем, як того вимагає ст. 60 ЦПК України.

Після з'ясування причин та обставин вчинення дисциплінарного проступку і прийняття відповідного рішення про звільнення видається відповідний наказ (розпорядження) про звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП, з яким працівника ознайомлюють під підпис.

Відповідачем суду не надано доказів на підтвердження того, що від позивача вимагалось надання пояснень про вчинення ним одноразового грубого порушення трудових обов'язків та що останній відмовився від їх надання.

Тобто, на думку суду, і вказана процедура з боку ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»дотримана не була, що дає підстави суду, виходячи з положень ст. 149 КЗпП України, дійти висновку про відсутність накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1

Разом з тим, судом не приймаються до уваги посилання позивача щодо неправомірності проведення загальних зборів, відсутність повноважень у осіб, які складали акти від 16,17 та 26 квітня 2012 року, підписували накази від 10 квітня 2012 року та 27 травня 2012 року, оскільки, на думку суду, не стосується предмету позову в даному випадку, тим паче, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 11 ЦПК України, суд не може виходити за межі заявлених стороною вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивача було безпідставно звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України, а тому наказ про його звільнення є незаконним.

Разом з тим, вимога позивача про скасування наказу № 11-К від 10 травня 2012 року не підлягає задоволенню, виходячи з того, що останньою не ставиться питання про поновлення її на роботі, а пред'являється вимога про зміну дати та формулювання причин звільнення, що само по собі виключає вимогу про скасування наказу про звільнення.

Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що станом на 28 вересня 2012 року керівником ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»є ОСОБА_1 (а.с. 52-55).

Так, відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

При зверненні до суду позивачем заявлені вимоги щодо зміни дати та формулювання причин звільнення з «в зв'язку з вчиненням генеральним директором Товариства ОСОБА_1 грубого порушення трудових обов'язків, звільнити її з займаної посади з 10 травня 2012 року на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України»на «звільнити ОСОБА_1 з займаної посади генерального директора Товариства з 07 травня 2012 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України».

Стаття 43 Конституції України забороняє примусову працю та надає можливість кожному заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Тобто в установленому законом порядку працівник з власної ініціативи вправі припинити трудові відносини з одним роботодавцем, після чого працевлаштуватися до іншого або поступити на навчання чи займатися іншими видами діяльності. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника в основному визначений відповідними нормами КЗпП України, зокрема, ст. 38, яка встановлює порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, що має місце в даному випадку, що сторонами, зокрема, стороною відповідача, заперечено не було.

Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника підприємства, установи, організації найчастіше називають звільненням за власним бажанням. Суть цієї підстави розірвання трудового договору полягає в тому, що за наявності бажання працівника припинити трудові відносини з конкретним роботодавцем останній зобов'язаний в установленому законом порядку звільнити цього працівника незалежно від незаінтересованості самого роботодавця в такому звільненні чи від будь-яких інших обставин.

Право на звільнення за власним бажанням за загальним правилом мають усі без винятку працівники, незалежно від посад, які вони обіймають, та сфери їхньої діяльності.

Працівник відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово (у заяві) за два тижні. Зазначений строк обраховується не з дати, вказаної у самій заяві, а з дати фактичного попередження роботодавця чи посадової особи, яка є уповноваженим представником роботодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_1 про звільнення отримана ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»18 квітня 2012 року (а.с. 50).

У заяві про звільнення працівник не зобов'язаний вказувати причини звільнення. Заява про звільнення може бути подана як у період роботи, враховуючи і строк випробування, так і при відсутності на роботі, наприклад, у період відпустки чи тимчасової непрацездатності.

Протягом двотижневого строку попередження трудовий договір зберігає свою силу для обох сторін. Незважаючи, що передбачений строк попередження про розірвання трудового договору необхідний насамперед самому роботодавцеві для підшукання на це місце іншого працівника, роботодавець не має права звільнити працівника раніше вказаного у заяві строку, якщо про це працівник не просить, чи пізніше. Роботодавець може видати наказ про звільнення за заявою працівника до закінчення зазначеного в ній строку попередження, вказавши дату звільнення, визначену працівником.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо зміни дати та формулювання причин звільнення «з 07 травня 2012 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України»(18 квітня 2012 року +2 тижні = 07 травня 2012 року), оскільки останні є такими, що ґрунтуються на вимогах закону, є доведеними належним чином.

Відповідно до ст. 47 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України „Про відпустки" 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Як встановлено в ході розгляду справи та не заперечено з боку відповідача, на момент розгляду справи трудова книжка ОСОБА_1 не видана на та не проведений розрахунок при звільненні.

Докази на підтвердження зворотного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.п. 2.7 2.10. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58, записи про недійсність запису про звільнення, у разі незаконного звільнення або зміни про формулювання причин звільнення виконуються власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

За вимог п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, у разі затримки видачі трудової книжки працівнику при звільненні з вини власника або уповноваженого ним органу, днем звільнення вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимоги позивача щодо зобов'язання ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»видати їй трудову книжку з занесенням відомостей про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Блакитне плесо»з 07 травня 2012 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

При зверненні до суду позивач просила стягнути з ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2012 року по 07 травня 2012 року в розмірі 9 496,65 грн., компенсацію за невикористану відпустку у кількості 42 днів за період з 10 червня 2010 року по 07 травня 2012 року в розмірі 4 343,64 грн. (а.с. 76-77).

Вказаний розрахунок здійснений позивачем на підставі виписки по рахунку № НОМЕР_2 від 02 жовтня 2012 року. Проте, останній не приймається судом до уваги з точки зору не відповідності останнього вимогам ст. ст. 57-59 ЦПК України.

Крім того,в розпорядження суду з боку відповідача були надані довідки №№ 01-10/12 та 02-10/12 від 10 грудня 2012 року, з яких вбачається, що розмір компенсації за невикористану відпустку дорівнює 4 154,70 грн., а заборгованість по заробітній платі складає 10 447,35 грн. (а.с. 115, 116).

В ході розгляду справи позивач та її представник погодились з проведеними відповідачем розрахунками з даного приводу та не заперечували проти задоволення позову в цій частині у вказаних відповідачем розмірах.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до положень ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про можливість ухвалення судового рішення на підставі ст. 31 ЦПК України та з урахуванням вимог ст. 174 ЦПК України, яким задовольнити вимоги позивача та стягнути з ТОВ «Компанія «Блакитне плесо»на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 10 447, 35 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4 154,70 грн.

Згідно ст. 117 КЗпПУ в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організацій повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки станом на час розгляду справи судом відповідачем не виплачено в повному обсязі кошти, належні позивачеві при звільненні, то вимога про стягнення на підставі ст. 117 КЗпПУ середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 07 травня 2012 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Разом з тим, суд, не заперечуючи механізму розрахунку середнього заробітку, здійсненого позивачем відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»від 08 лютого 1995 року № 100, не погоджується з його розміром.

До такого висновку суд дійшов, виходячи з даних що містяться в довідці № 01-10/12 від 10 грудня 2012 року, з яких вбачається, що середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці роботи на підприємстві складала 3 000,00 грн. (а.с. 116).

Визначаючи розмір середнього заробітку суд виходить з встановлених судом часу звільнення позивача, а саме: 07 травня 2012 року та дату винесення судом рішення, з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до абз. 4 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

В абз. 2 п.4 цього ж Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до абз. 1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, кількість робочих днів за період листопад-грудень 2011 року становить 44 дні.

Крім того, як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Зазначені роз`яснення Пленуму Верховного Суду України узгоджуються з вимогами п. п. 49.18.2 п.49.18 ст. 49, п. п. 168.1.1 п.168.1 ст. 168, п. п. «Б»п.176.2 ст. 176 ПК України.

Таким чином, середньоденна заробітна плата становить 68,18 грн. (3 000,00 грн.: 44 днів).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату винесення судом рішення, з 07 травня 2012 року по 19 грудня 2012 року становить - 15 408,68 грн. (68,18 грн./середньоденна заробітна плата/ х 226 /кількість робочих днів/).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату винесення судом рішення, з 07 травня 2012 року по 19 грудня 2012 року, в розмірі 15 408,68 грн.

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди»під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Судом встановлено, що незаконне звільнення позивача завдало останньому моральних страждань, оскільки відповідач порушив його право на працю, в результаті чого позивач втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані тощо (а.с. 82-87).

Крім того, суд вважає обґрунтованим посилання позивача на те, що внаслідок відсутності трудової книжки вона позбавлена не тільки влаштуватись на нову роботу, а й відновлювати здійснені у ній записи, що призводить не лише витрачання її особистого часу, а й душевних страждань.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд, згідно зі ст. 23 ЦК України, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, позбавлення його можливості їх реалізації, наявність змушених змін у житті, з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення, зокрема, обставин ситуації, ступеню відповідальності заподіювачів шкоди, виходячи із засад розумності та справедливості, надходить до висновку про те, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Заявлені позивачем відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн. визнаються судом завищеним та неадекватним характеру порушеного права позивача та таким, що не відповідають вимогам розумності.

Суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди частково, стягнувши з ТОВ «Компанія «Блакитне плесо» на користь позивача 3 000,00 грн., в іншій частині відшкодування моральної шкоди суд вважає за необхідне відмовити, оскільки розмір шкоди, заявлений позивачем, не доведений наданими доказами.

В той же час суд не вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо зобов'язання Печерської районної в м. Києві державної адміністрації внести до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій щодо виключення ОСОБА_1 зі складу керівників ТОВ «Компанія «Блакитне плесо», виходячи з наступного.

Згідно із законодавством відомості про нового керівника мають бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-IV у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана зі змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У реєстраційній картці (форма № 4-ОПП) зазначаються дані нового керівника.

Реєстратору також подається нотаріально засвідчена копія рішення про зміну керівника. Державний реєстратор, у свою чергу, самостійно інформує органи державної статистики (ст. 6, 17, 19 Закону про Держреєстрацію).

Отже, виходячи з даних положень законодавства, внесення змін до Єдиного реєстру є обов'язком товариства не є прерогативою Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, з боку останнього порушення прав позивача допущено не було, і, окрім всього, пред'явлення такої вимоги відповідно до положень ст. 15 ЦПК України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст. 38, 41, 116, 117, 139, 140, 149, 232, 233, 234, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», Постановою Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди», Порядком розрахунку середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, Інструкціє про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58, ст. ст. 10, 11, 15, 59-61,79, 88, 212-215, 218, 294, 367 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Блакитне плесо», третя особа: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зміну дати та формулювання причин звільнення, зобов'язання видати трудову книжку та провести розрахунок при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 11-К від 10 травня 2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Блакитне плесо»на підставі ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із вчиненням грубого порушення трудових обов'язків.

Змінити дату та формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Блакитне плесо»з «в зв'язку з вчиненням генеральним директором Товариства ОСОБА_1 грубого порушення трудових обов'язків, звільнити її з займаної посади з 10 травня 2012 року на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України»на «звільнити ОСОБА_1 з займаної посади генерального директора Товариства з 07 травня 2012 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України».

Зобов`язати товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Блакитне плесо»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 12, код 36385587) видати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Димитров Донецької області, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Київським ПВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 25 жовтня 2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) трудову книжку з занесенням відомостей про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Блакитне плесо»з 07 травня 2012 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Блакитне плесо»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 12, код 36385587) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Димитров Донецької області, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Київським ПВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 25 жовтня 2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в розмірі 10 447 (десять тисяч чотириста сорок сім) грн. 35 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4 154 (чотири тисячі сто п'ятдесят чотири) грн. 70 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 15 408 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісім) грн. 68 коп., а всього 30 010 (тридцять тисяч десять) грн. 73 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Блакитне плесо»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 12, код 36385587) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Димитров Донецької області, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Київським ПВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 25 жовтня 2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у відшкодування моральної шкоди 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок