Постанова

від 12.12.2012 по справі 13/142-09-2957

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р. Справа № 13/142-09-2957

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Віннер Мотор Спорт" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 року у справі за позовомТОВ "Трансбункер-Южний" доТОВ "Віннер Мотор Спорт" простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у липні 2009 року ТОВ "Трансбункер-Южний" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Віннер Мотор Спорт" 9 100 грн. на відшкодування йому шкоди, спричиненої неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 01.09.2008 року та просило зобов'язати відповідача провести технічне обслуговування автомобіля Ford Transit 2,4 D, державний номер ВН0489СВ, а саме за гарантією замінити сальник правої полуосі зазначеного автомобіля.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.08.2012 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 9 100 грн. шкоди, а в решті позову відмовлено.

За наслідком перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені судами рішення оскаржені у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.2012 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Постановляючи про часткове задоволення позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач належним чином не виконав умови зазначеного договору та безпідставно відмовився здійснити планове технічне обслуговування спірного автомобіля Ford Transit 2,4 D (державний номер ВН0489СВ), що унеможливлювало експлуатацію цього автомобіля та призвело до зайвих витрат на перевізника, а тому ці витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Проте, повністю погодитися з наведеними судами попередніх інстанцій мотивами задоволення позову не можна.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору від 01.09.2008 року щодо технічного обслуговування та ремонту автомобіля Ford Transit 2,4 D державний номер ВН0489СВ, що мало своїм наслідком припинення експлуатації автомобіля за його наказом № 34-КОМ від 29.04.2009 року та спричинило додаткові витрати на оплату залученого для перевезення людей стороннього автомобіля на період до 15.05.2009 року у сумі 9 100 грн., тобто до дати відновлення експлуатації автомобіля Ford Transit 2,4 D державний номер ВН0489СВ.

Визнавши наведене позивачем обґрунтування достатнім та таким, що надає йому право вимагати відшкодування відповідачем цих витрат господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд не звернули уваги на наступне.

За загальним правилом боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати наявні збитки, зокрема і витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права за умови наявності причинного зв'язку між порушеним правом та збитками.

При цьому повинно враховуватись, що відшкодування реальних збитків, як у даному випадку, повинно визначатись з огляду на ті додаткові витрати, які особа понесла для відновлення первісного стану, тобто при визначенні розміру надлишкових витрат підлягають врахуванню витрати, які поніс би позивач у разі експлуатації належного йому автомобіля за звичайних умов.

Проте дійсних обсяг додаткових витрат суди не з'ясували, як не перевірили належним чином і обґрунтованість доводів позивача щодо неналежного технічного стану автомобіля, неможливості його експлуатації та вини у цьому відповідача.

Неможливість експлуатації автомобіля у період з 29.04.2009 року до 15.05.2009 року позивач обґрунтував неправомірною відмовою відповідача від виконання його заявки № 277 від 10.04.2009 року щодо ремонту автомобіля, і це на його думку виключало можливість використання автомобіля за призначенням та ставило під загрозу гарантійні умови експлуатації автомобіля.

На підтвердження наведеного ним позивач надав заявку № 277 від 10.04.2009 року зі змісту якої вбачається, що ним вимагалось проведення планового технічного обслуговування автомобіля з заміною мастил у двигуні та сальника, при фактичному пробігу 57 200 км.

В той же час за даними сервісної книжки періодичність гарантійного сервісного обслуговування визначалась пробігом у 25 тис. км і таке планове стандартне технічне обслуговування автомобіля проведено 14.05.2009 року при пробігу автомобіля - 62 570 км, що відповідає гарантійним зобов'язанням, взятих на себе відповідачем під час продажу автомобіля, а тому проведення технічного обслуговування у інші періоди може здійснюватись лише за окремими заявками замовника, що не пов'язується з гарантійними зобов'язаннями відповідача.

За даними ж наряд -заказів, актів виконаних робіт, відміток про сервісне обслуговування, заміна сальника відбулась 08.05.2009 року, а у період з 01.04.2009 року по 14.05.2009 року автомобіль експлуатувався та мав пробіг 7 578 км.

Зазначене ставить під сумнів доводи позивача про неможливість використання автомобіля із-за його неналежного технічного стану з вини відповідача, що залишено судом без належної правової оцінки, а тому визнати, що висновки суду про встановленні обставини ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають дійсності не можна.

Враховуючи наведене, судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати належну правову оцінку заявленим вимогам, і у залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 17.08.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко