Рішення

від 18.12.2012 по справі 5008/1005/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.2012р. Справа № 5008/1005/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства „Комерційний інвестиційний банк", м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Рубікон", м. Ужгород

Про стягнення 279799,50грн. заборгованості по оплаті за договором кредиту №02-1/3к-98 від 15.08.2007р. та додаткових угод до нього

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача -Грибанич М.В. -представник за довіреністю №38/12 від 03.08.2012р.

від відповідача - не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2012р. справу № 5008/1005/2012 про стягнення 279799,50грн. заборгованості по оплаті за договором кредиту №02-1/3к-98 від 15.08.2007р. та додаткових угод до нього прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.12.2012р.

Ухвалою суду від 05.12.2012р. розгляд справи відкладено на 18.12.2012р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконання ним вимог суду щодо подання відповідних документів.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Відповідач вимог ухвал суду від 21.11.2012р. та від 05.12.2012р. не виконав, витребуваних судом документів не подав, свого уповноваженого представника в засідання суду не направив.

Представник позивача в засіданні суду 05.12.2012р. просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поданих суду пояснень, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, зазначає про те, що всупереч вимог ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 530 ЦК України, вимогам Кредитного договору, відповідач порушив строк виконання зобов'язань за Кредитним договором, та здійснив погашення заборгованості за Кредитним договором лише частково.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду Закарпатської області надсилались на адресу відповідача, вказану в заяві позивача.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

15.08.2007р. між ТОВ комерційним банком "Коопінвестбанк", правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено кредитний договір № 02-1/3к-98 та в подальшому додаткові угоди до нього № 1 від 17.09.2007р., № 2 від 25.09.2007р., № 3 від 24.10.2007р., № 4 від 14.08.2008р., № 5 від 01.12.2008р., № 6 від 14.08.2009р., № 7 від 13.08.2010р., № 8 від 28.10.2010р., № 9 від 01.12.2010р., № 10 від 09.12.2010р., № 11 від 08.02.2011р., № 12 від 04.08.2011р., відповідно до умов якого банк надає відповідачу (позичальнику) кредитні кошти на загальну суму 430 000 грн. із сплатою 15% річних за користування кредитом та строком погашення до 14.08.2012р. На виконання умов даного договору, позивачем було перераховано на рахунки відповідача відповідні грошові кошти.

Відповідач порушив строк виконання зобов'язань за Кредитним договором, та здійснив погашення заборгованості за Кредитним договором лише частково, що перевищило строк погашення кредиту, встановлений останнім, а відтак, виникла заборгованість у розмірі 279799,50грн. заборгованості по оплаті за договором кредиту №02-1/3к-98 від 15.08.2007р. та додаткових угод до нього, в тому числі 254 117, 01 грн. заборгованості по кредиту, 15 934, 40 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 8 123, 41 заборгованості з нарахованої пені, 1 624, 68 грн. заборгованість з нарахованих 3% річних, які позивач просить суд стягнути в позовній заяві.

Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено положеннями про кредитний договір і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Кредитним договором та додатковими угодами до нього сторони погодили, що відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановлених банком відсотків ставки.

У відповідності до п. 3 кредитного договору, нарахування банком відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.

Згідно п. 3.7 кредитного договору, відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно за фактичну кількість днів користування кредитом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов'язання, зокрема, вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 кредитного договору передбачено, за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, кредитні кошти було повернуто не в повному обсязі, а відтак , суд приходить до висновку, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді, трьох процентів річних, пені, відсотків за користування кредитом є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 279799,50грн. заборгованості по оплаті за договором кредиту №02-1/3к-98 від 15.08.2007р. та додаткових угод до нього, в тому числі 254 117, 01 грн. заборгованості по кредиту, 15 934, 40 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 8 123, 41 заборгованості з нарахованої пені, 1 624, 68 грн. заборгованість з нарахованих 3% річних є обґрунтованими, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Рубікон" (88018, м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, 9а/48, код ЄДРПОУ 31315630) на користь Публічного акціонерного товариства „Комерційний інвестиційний банк" (88000, м. Ужгород, вул. Гойди, 10, код ЄДРПОУ 19355562) суму 254 117, 01 грн. заборгованості по кредиту, 15 934, 40 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 8 123, 41 заборгованості з нарахованої пені, 1 624, 68 грн. заборгованість з нарахованих 3% річних, а також суму 5 595, 99 грн. у відшкодування витрат по оплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ф. Ремецькі