Рішення

від 10.12.2012 по справі 5011-55/12991-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/12991-2012 10.12.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Булат»

до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»

про стягнення 84 121, 49 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Мінко К.В.

від відповідача: Пегза К.К.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»в особі відокремленого структурного підрозділу Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»«Мостобудівний загін № 27»про стягнення заборгованості за договором поставки № 27/85 від 19.05.2012 р. у розмірі 70 855, 10 грн., 2 168, 91 грн. -3 % річних та пеню у розмірі 11 097, 48 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області порушено провадження у справі № 5023/3259/12, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.08.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р. суддею Ягічевою Н.І. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.10.2012 р.

Розпорядженням Керівника апарату Голови Господарського суду міста Києва від 10.10.2012 р. справу № 5011-55/12991-2012 передано на автоматичний розподіл.

Згідно автоматичного розподілу справу № 5011-55/12991-2012 передано на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2012 р. розгляд даної справи призначено у судовому засіданні на 31.10.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2012 р. замінено Публічне акціонерне товариство «Мостобуд» в особі відокремленого структурного підрозділу Публічного акціонерного товариства «Мостобудівний загін № 27» на Публічне акціонерне товариство «Мостобуд».

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

10.12.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позов, у якому заперечив проти позову в частині стягнення пені, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем невірно визначено період нарахування пені.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову частково заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 10.12.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КП Булат»та Публічним акціонерним товариством «Мостобуд»укладено договір поставки № 27/85, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач -прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопрокат, асортимент, кількість, та ціна якої вказані в специфікації, котра є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору ціна продукції є договірною ціною між сторонами і вказується в специфікації. Орієнтовно вартість поставленого товару становить 10 000 000, 00 грн. на рік.

Відповідно до п. 6.3. договору оплата за кожну партію продукції здійснюється відповідачем на умовах 100% передплати та або оплати протягом 10-ти банківських днів з моменту фактичного отримання продукції, про що зазначається у специфікації на кожну окрему партію продукції.

Згідно з п. 8.2. договору у випадку порушення строків оплати за наявності умови фактичного отримання відповідачем продукції, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п.п. 11.1 11.2., вступає в дію з дати його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2011 р. та автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за 20 днів до закінчення строку його дії не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір розірвати договір.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору № 27/85 від 19.05.2011 р. здійснив поставку товару на суму 98 855, 10 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0194 від 01.08.2011 р., належним чином засвідчену копію якої долучено до матеріалів справи.

При цьому суд відзначає, що в матеріалах справи міститься засвідчена копія довіреності № 191 від 01.08.2011 р. на отримання Матвеєвим Андрієм Володимировичем товарно-матеріальних цінностей від Товариством з обмеженою відповідальністю «КП Булат».

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором № 27/85 від 19.05.2011 р. щодо оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 70 855, 10 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 27/85 від 19.05.2011 р., суд дійшов висновку, що за своїми правовими ознаками він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано та не надано суду доказів, на підтвердження належного виконання зобов'язань за договором № 27/85 від 19.05.2011 р. або доказів наявності об'єктивних причин неможливості його виконання.

Також суд відзначає, що відповідач не заперечує факт отримання ним товару від позивача, який зазначений у накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 27/85 від 19.05.2011 р., а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 70 855, 10 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2 168, 91 грн. -3 % річних та пеню у розмірі 11 097, 48 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, враховуючи, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язань щодо оплати товару, отриманого за договором № 27/85 від 19.05.2011 р., суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення пені та 3 % річних.

Разом з тим суд відзначає, що за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору № 27/85 від 19.05.2011 р. не встановлений інший строк нарахування пені, ніж встановлений положеннями чинного законодавства України.

Таким чином, судом здійснено власний розрахунок пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно розрахунку суду, здійсненого у відповідності до норм чинного законодавства України розмір пені за період з 16.08.2011 р. (дата виникнення заборгованості) до 15.02.2012 р. (дата, обмежена ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) з урахуванням часткової оплати становить 6 585, 43 грн.

При цьому посилання відповідача на положення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано суду доказів винятковості даного випадку та/або тяжкого майнового становища Публічного акціонерного товариства «Мостобуд».

Також суд відзначає, що застосування норм ст. 83 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не його обов'язком.

Розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 16.08.2011 р. (дата виникнення заборгованості) до 09.07.2012 р. (дата визначена позивачем самостійно) з урахуванням часткової оплати становить 1 594, 90 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: основний борг -70 855, 10 грн., 6 585, 43 грн. -пені та 3 % річних у розмірі 1 594, 90 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Булат»задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»(01033, м. Київ, вул. Паньківська, 5, код ЄДРПОУ 01386326), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Булат»(61184, м. Київ, м. Харків, вул. Командарма Корка, 44, кв. 128, код ЄДРПОУ 32676705) основний борг у розмірі 70 855, 10 (сімдесят тисяч вісімсот п'ятдесят п?ять грн. 10 коп. ) грн., 6 585, 43 (шість тисяч п?ятсот вісімдесят п?ять грн. 43 коп.) грн. -пені, 3 % річних у розмірі 1 594, 90 (одна тисяча п?ятсот дев?яносто чотири грн. 90 коп.) грн. та 1 512, 19 (одна тисяча п?ятсот дванадцять грн. 19 коп.) грн. -судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.12.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.