Рішення

від 11.12.2012 по справі 5011-56/15877-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-56/15877-2012 11.12.12

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ланіт Кабельні системи» простягнення 1 661 051,43 грн. Представники сторін: від позивача Гуськова О.А. -представник за довіреністю; від відповідача не з'явились.

С У Т Ь С П О Р У :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланіт Кабельні системи»заборгованості у розмірі 1 661 051,43 грн., в тому числі: 1 487 290,68 грн. -основного боргу, 29 949,55 грн. -3 % річних та 111 241,19 грн. -пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-56/15877-2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати товарів поставлених на підставі товарних накладних № М1330015 від 25.11.2008 р. та № М1347047 від 12.12.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МУК», яким було здійснено поставку товару, було реорганізовано шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланіт Сом», яке отримано поставлений товар, перевело заборгованість, з оплати поставленого йому товару, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланіт Кабельні системи»на підставі договору № ADО1010-01 від 15.10.2010 р. про переведення боргу. А тому, позивач отримав право вимоги погашення наявної заборгованості з відповідача. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, вимоги ухвал суду у справі не виконав, явку уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, про поважні причини неявки до суду не повідомив.

Ухвали суду надсилались відповідачу на всі адреси вказані позивачем, в тому числі на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду, що надсилались відповідачу на адреси вказані позивачем, в тому числі на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були отримані відповідачем, про що свідчать поштові повідомлення повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою про вручення поштової кореспонденції, наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача, у судовому засіданні 11.12.2012 р., позовні вимоги підтримав в повному розмірі та просив позов задовольнити.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МУК»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Ланіт Сом»товар на загальну суму 2 943 073,80 грн., відповідно до накладних № М1330015 від 25.11.2008 р. на суму 2 879 461,80 грн. та № М1347047від 12.12.2008 р. на суму 63 612,00 грн.

Отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланіт Сом»товару за накладними підтверджується підписами уповноважених осіб на накладних № М1330015 від 25.11.2008 р. та № М1347047 від 12.12.2008 р., а також копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 33 від 25.11.2008 р. та № 49 від 12.12.2008 р.

Як вказує позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо»- Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланіт Сом»оплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «МУК»отриманий товар частково на суму 1 280 600,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо»(ідентифікаційний код 36089007), зареєстрованого 16.11.2011 р. державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, номер запису 10731050007016059, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо»є правонаступником щодо майна, прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «МУК»(ідентифікаційний код 30116949) в результаті його реорганізації шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо»(ідентифікаційний код 36089007) на підставі спільного протоколу зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «МУК»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо»від 22.06.2009 р. та передавального акту від 27.08.2009 р.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо»є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «МУК».

20.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо»(надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланіт Сом»було укладено договір про реструктуризацію заборгованості, відповідно до якого, позивач надає Товариству з обмеженою відповідальністю «Ланіт Сом»розстрочку у погашенні заборгованості за поставлене останньому, Товариством з обмеженою відповідальністю «МУК», обладнання згідно накладної № М1330015 від 25.11.2008 р. (п. 1.1. вказаного договору).

У пункті 1.2. договору про реструктуризацію заборгованості від 20.04.2010 р. сторони встановили, що загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланіт Сом»на момент укладення договору про реструктуризацію заборгованості від 20.04.2010 р. складає 1 630 473,80 грн.

Як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланіт Сом»перерахувало позивачу 187 683,12 грн. в якості оплати за поставлений товар згідно накладних № М1330015 від 25.11.2008 р. та № М1347047 від 12.12.2008 р.

15.10.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо»(наділ -позивач, кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланіт Сом»(надалі -первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланіт Кабельні системи»(надалі -відповідач, новий боржник) укладено договір № ADО1010-01 про переведення боргу (надалі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору первісний боржник переводить на нового боржника зобов'язання по оплаті за поставлене кредитором первісному боржнику обладнання загальною вартістю 1 492 790,68 грн., яке виникло на підставі накладних № М1330015 від 25.11.2008 р. та № М1347047 від 12.12.2008 р. (надалі -основне зобов'язання).

Новий боржник заміняє первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище основного зобов'язання і приймає на себе обов'язки первісного боржника за основним зобов'язанням в порядку визначеному пунктом 2.1. цього договору (п. 1.2. договору).

Згідно п. 1.3. договору кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному зобов'язанні.

Відповідно до п. 2.1. договору новий боржник зобов'язується виконати обов'язки первісного боржника перед кредитором по основному зобов'язанню шляхом здійснення замість первісного боржника обов'язків останнього по оплаті поставленого кредитором обладнання. Новий боржник зобов'язується сплачувати на поточний рахунок кредитору щомісячно до останнього числа кожного місця, починаючи з 01.12.2010 р. до повної оплати загального розміру заборгованості, вказаного у пункті 1.1. цього договору по 5 % від суми товару, отриманого новим боржником від кредитора після 01.12.2010 р. по іншим угодам і договорам, укладеним між новим боржником та кредитором або на підставі накладних чи актів, оформлених не у зв'язку з виконанням цього договору. В будь-якому випадку новий боржник зобов'язаний щомісячно, до останнього числа кожного місяця сплачувати на поточний рахунок кредитора не менше 48 000,00 грн. до повного погашення загального розміру заборгованості, вказаного у п. 1.1. цього договору.

Як вказує позивач, відповідач частково погасив наявну заборгованість за поставлений товар перед позивачем у розмірі 5 500,00 грн.

Отже, станом на момент вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно накладних № М1330015 від 25.11.2008 р. та № М1347047 від 12.12.2008 р. товар складає 1 487 290,68 грн.

27.01.2012 р. позивач направив на всі відомі адреси відповідача претензію вих. № Ф237 від 23.01.2012 р., та просив відповідача погасити наявну заборгованість на загальну суму 1 487 290,68 грн.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, наявну заборгованість не погасив та не заперечив.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків підписаний сторонами за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2011 р. відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 487 290,68 грн.

Так як, акт звірки взаємних розрахунків є документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами (накладними, рахунками), тому позивачем надано суду первинні документи (накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, договори), які підтверджують розмір заборгованості відповідача перед позивачем вказаний сторонами у акті звірки взаємних розрахунків.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зі статті 174 Господарського кодексу України вбачається, що зобов'язання можуть виникати, в тому числі, із угод між суб'єктами господарської діяльності, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Виходячи із приписів ст.ст. 202, 203, 205 Цивільного кодексу України між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланіт Сом»та Товариством з обмеженою відповідальністю «МУК»відбувся правочин.

Вчинення відповідного правочину між Товариством з обмеженою відповідальністю «МУК»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланіт Сом»підтверджується накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, що підтверджують поставку товару Товариством з обмеженою відповідальністю «МУК»та отримання товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланіт I Сом».

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Як уже було зазначено, Товариство з обмеженою відповідальністю «МУК»було реорганізовано шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланіт Сом»перевело заборгованість на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланіт Кабельні системи»на підставі договору № ADО1010-01 від 15.10.2010 р. про переведення боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).

В статті 520 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 Цивільного кодексу України).

Отже, позивач отримав право вимоги до відповідача, а відповідач в свою чергу повинен був погасити наявну заборгованість перед позивачем за поставлений товар.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка товарів відповідачу та прийняття товару останнім свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі -продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так як, відповідачем було прострочено здійснення платежів за товар, тому у позивача виникло право вимоги повної оплати вартості товару.

Крім того, право вимоги дострокового повного погашення наявної заборгованості передбачене п. 3.2. договору про реструктуризацію заборгованості від 20.04.2010 р., а так як, відповідач замінив первісного боржника у зобов'язанні, що виникло основного зобов'язання (зобов'язання по оплаті за поставлене кредитором первісному боржнику обладнання загальною вартістю 1 492 790,68 грн., яке виникло на підставі накладних № М1330015 від 25.11.2008 р. та № М1347047 від 12.12.2008 р.) і приймає на себе обов'язки первісного боржника за основним зобов'язанням, тому умови договору про реструктуризацію заборгованості від 20.04.2010 р. є обов'язковими для відповідача.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, 27.01.2012 р., позивач направив на всі відомі адреси відповідача претензію вих. № Ф237 від 23.01.2012 р., та просив відповідача погасити наявну заборгованість на загальну суму 1 487 290,68 грн.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідач відповіді на зазначену претензію вих. № Ф237 від 23.01.2012 р. не надав, наявну заборгованість в повному обсязі не погасив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір основної заборгованості, внаслідок не здійснення розрахунків з позивачем за поставлений товар, який позивачем заявлений у позові та становить 1 487 290,68 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 1 487 290,68 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 29 949,55 грн. -3 % річних та 111 241,19 грн. -пені.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 111 241,19 грн., варто зазначити наступне:

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.3. договору № ADО1010-01 від 15.10.2010 р. про переведення боргу встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання по сплаті боргу, встановленого пунктом 1.1. цього договору, новий боржник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за договором № ADО1010-01 від 15.10.2010 р. про переведення боргу встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 111 241,19 грн. -пені підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 29 949,55 грн. -3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем, суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 949,55 грн. -3 % річних підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору покладаються на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланіт I Кабельні системи»(місцезнаходження: 01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 22-А; ідентифікаційний код 24728605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо»(місцезнаходження: 03151, місто Київ, вулиця Смілянська, будинок 14-А; ідентифікаційний код 36089007) суму основної заборгованості у розмірі 1 487 290,68 (один мільйон чотириста вісімдесят сім тисяч двісті дев'яносто) грн. 68 коп., 3 % річних у розмірі 29 949,55 грн. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 55 коп., пеню у розмірі 111 241,19 грн. (сто одинадцять тисяч двісті сорок одна) грн. 19 коп. та витрати з оплати судового збору у розмірі 33 221,03 (тридцять три тисячі двісті двадцять одна) грн. 03 коп.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дата складення повного рішення 17.12.2012 р.

Суддя В.В. Джарти