Рішення

від 19.12.2012 по справі 5013/1530/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2012 р.Справа № 5013/1530/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Вландер", Черкаська область, м. Умань

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІК ГРУПП", Кірвоградська область, м. Гайворон

про стягнення 13289,25 грн.

Представники сторін:

від позивача: участі не брав;

від відповідача: участі не брав.

Приватне підприємство "Вландер" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІК ГРУПП" за договором купівлі-продажу №178 від 02.04.2012 року в сумі 13289,25 грн., з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду від 19.11.2012 року позов прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, від сторін витребувано необхідні для розгляду справи докази.

Ухвалою від 06.12.2012 року розгляд справи відкладено на 19.12.2012 року.

Позивач в судовому засіданні присутній не був, проте, 17.12.2012 року до господарського суду надійшло клопотання останнього про проведення подальшого розгляду справи без участі представника приватного підприємства "Вландер".

Відповідач в судовому засіданні присутній не був, відзив на позов та будь-яких заперечень у справі не подав. Про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 19.11.2012 року (а.с.15) та від 07.12.2012 року (а.с.46).

Правом на змагальність, передбаченим ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України відповідач не скористався з власної ініціативи.

За таких обставин, згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2012 року між приватним підприємством "Вландер" (надалі - ПП "Вландер" або постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "АТТІК ГРУПП" (надалі - ТОВ "АТТІК ГРУПП" або покупець) укладено договір купівлі-продажу №178 (надалі - договір №178).

За умовами цього договору позивач зобов'язався передати у власність відповідачу певний товар, асортимент та ціна якого передбачається в накладних, що складаються в момент відвантаження товару, а відповідач зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Відповідно до п. 3.4. договору №178 доставка товару здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору №178 покупець сплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у специфікації (накладній). Ціни у специфікації зазначені з урахуванням ПДВ. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження.

На виконання умов договору №178 позивачем передано відповідачу товару на загальну суму 13157,58 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1539 від 19.04.2012 року, №1621 від 26.04.2012 року, №1622 від 26.04.2012 року, №1776 від 10.05.2012 року, №1529 від 19.04.2012 року (а.с.48-53) та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 по 11.12.2012 року (а.с.56), підписаного сторонами без зауважень та скріпленого печатками підприємств.

05.06.2012 року відповідач перерахував позивачу 3000,00 грн. в оплату за поставлений товар, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 по 11.12.2012 року.

Відповідачем заборгованість в сумі 10157,58 грн. не погашено.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За правилами ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 10157,58 грн. основного боргу за договором №178 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з тим, що відповідачем оплата за поставлений товар здійснена частково та з порушенням встановлених договором №178 строків, позивачем заявлено вимогу про стягнення з ТОВ "АТТІК ГРУПП" 3% річних в сумі 166,92 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 166,92 грн. також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф в розмірі 2030,65 грн. за несвоєчасну оплату поставленого товару, що нарахований за весь час прострочки оплати.

Пунктом 6.2 договору № 178 сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати покупець сплачує штраф в розмірі 0,1% від сплати за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Дослідивши умови договору № 178, враховуючи грошовий характер зобов'язання, виконання якого забезпечено штрафною санкцією, триваючий у часі порядок її нарахування, суд вважає, що за своєю правовою природою проценти визначені сторонами у п.6.2 підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, частина 3 якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин вимога ПП "Вландер" про стягнення 2030,65 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 934,10 грн. недоотриманого прибутку.

Відповідно до п. 6.1. договору №178 за порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в тому числі недоотриманий прибуток в порядку передбаченому чинним законодавством України.

За висновком позивача недоотриманий прибуток дорівнює розміру відсотків по депозиту у гривні для юридичних осіб; такий відсоток у ПАТ "ВТБ Банк" складає 16,75% річних.

Частинами 1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами ст. 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Вказана норма кореспондується з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок неналежного виконання боржником свого зобов'язання та які знаходяться у причинно-правовому зв'язку з неправомірною поведінкою боржника.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено та не підтверджено жодними належними доказами того, що в разі виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №178 ПП "Вландер" отримало б прибуток в сумі 934,10 грн. (відсотки по депозиту у гривнях), а тому дана вимога не підлягає задоволенню.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 10157,58 грн. суми основного боргу, 166,92 грн. 3% річних та 2030,65 грн. - пені. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд враховує, що відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (зазначений закон втратив чинність на підставі закону №5076-VI від 05.07.2012 року "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Представником позивачем у судовому засіданні 06.12.2012 року на підтвердження повноважень на зайняття адвокатською діяльністю подано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №261 від 21.05.2007 року на ім'я Соловей Олега Петровича, угоду №340 про надання правової допомоги від 10.11.2012 року, ордер на ведення господарської справи від 10.11.2012 року,

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження отримання та оплати ПП "Вландер" адвокатських послуг, останнім подано угоду №340 про надання правової допомоги від 10.11.2012 року, ордер на ведення господарської справи від 10.11.2012 року, видатковий касовий ордер від 05.12.2012 року, відповідно до якого адвокат Соловей О.П. отримав гонорар в сумі 3000,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн., а також оплата послуг адвоката в сумі 3000,00 грн. покладаються на відповідача.

Судовий збір сплачений позивачем в більшому розмірі ніж передбачено законом, тому, відповідно до вимог ст. 44 Господарського процесуального кодексу України та п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір в сумі 58,50 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АТТІК ГРУПП" (26300, Кіровоградська область, м. Гайворон, вул. Карла Маркса, 32; ідентифікаційний код 36761191) на користь приватного підприємства "Вландер" (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев'янка, 4; ідентифікаційний код 22802562) заборгованість в сумі 12355,15 грн, з яких 10157,58 грн. основний борг, 166,92 грн. 3% річних, 2030,65 грн. - пеня, а також 1609,50 грн. судового збору та 3000,00 грн. оплати послуг адвоката.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Засвідчений належним чином примірник рішення направити позивачу за адресою: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев'янка, 4; відповідачу за адресою: 26600, Кіровоградська область, м. Гайворон, вул. Карла Маркса, 32.

Суддя М.С. Глушков