Рішення

від 18.12.2012 по справі 28/5014/2740/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.12 Справа № 28/5014/2740/2012

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Приватного акціонерного товариства «Полімерагро», с. Циркуни Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегабуд», м. Луганськ

про стягнення 8176 грн. 47 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не прибув,

від відповідача: представник не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 18 від 28.02.2011 у сумі 7110 грн. 60 коп., 36% річних у сумі 589 грн. 11 коп., пені у сумі 1194 грн. 58 коп.

Представник позивача скерував до суду заяву від 22.11.2012 № 995, в якій надав новий розрахунок пені та 36% річних та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 313 грн. 49 коп. та 36% річних у сумі 752 грн. 38 коп. В даних розрахунках позивач збільшив період нарахування пені та 36% річних та обчислив їх за період з 31.07.2012 по 06.11.2012, враховуючи оплати відповідача. В цій же заяві позивач зазначив про те, що станом на 22.11.2012 заборгованість у відповідача відсутня. Також позивач просить справу розглядати без участі свого представника.

Дана прийнята судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про те, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем, що, на його думку, підтверджується актом звірення розрахунків. Крім того, відповідач до відзиву надав копії квитанцій про сплату суми боргу № 311018 від 09.10.2012 на суму 2000 грн., № 585060 від 29.10.2012 на суму 1000 грн., № 458205 від 18.10.2012 на суму 2000 грн., № 698857 від 06.11.2012 на суму 2110 грн. 60 коп., № 585060 від 29.10.2012 на суму 1000 грн., виписку по особовому рахунку за 13.08.2012 на суму 4000 грн. В призначеннях платежу у квитанціях зазначено про сплату за пластикові панелі згідно рахунку № 727 від 16.07.2012. За таких підстав, відповідач вважає розрахунок ціни позову необґрунтованим та невірним.

Представники сторін до судового засідання не прибули, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлені, причини неявки суду не повідомили, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Відповідач здав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що директор підприємства бажає особисто приймати участь у судовому засіданні, однак на даний час він знаходиться на стаціонарному лікуванні.

Дане клопотання судом відхиляється, оскільки представництво сторони у господарському процесі не обмежено певним колом сторін, зокрема, керівником підприємства; у відповідності до приписів ст. 28 ГПК України представляти інтереси підприємства в господарському процесі можуть будь-які особи на підставі довіреності від імені підприємства. Крім того, строк розгляду справи, встановлений ст. 69 ГПК України, спливає 31.12.2012, керівник підприємства відповідача знаходиться на стаціонарному лікуванні в психіатричній лікарні з 14.11.2012; враховуючи тривалість знаходження керівника підприємства відповідача на лікуванні та те, що розгляд справи за клопотанням відповідача з тих самих підстав неодноразово відкладався, суд не має можливості відкласти розгляд справи на більш пізнішу дату.

Суд, враховуючи те, що строк для розгляду справи, встановлений ст. 69 ГПК України, спливає 31.12.2012, вважає за необхідне розглянути справу за наявними у неї матеріалами за відсутності представників сторін, явка яких не визнавалась судом обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Сторонами у справі укладено договір поставки № 18 від 28.02.2011, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві (відповідач), а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити вироби з ПВХ на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору у рамках цього договору покупець здійснює оплату товару на підставі виставлених йому постачальником документів (рахунок-фактура, видаткова накладна).

У п. 3.2 договору сторони визначили, що товар оплачується на умовах відстрочення платежу на 14 днів.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012.

На виконання умов договору позивач за видатковою накладною № 1095 від 16.07.2012 поставив відповідачу товар на суму 13 110 грн. 60 коп., який отриманий останнім на підставі довіреності від 16.07.2012.

Відповідач розрахувався за отриманий товар у сумі 6000 грн., як зазначає позивач у позові, станом на 22.10.2012 не сплаченим залишився товар у сумі 7110 грн. 60 коп., що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладання договору поставки № 18 від 28.02.2011.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як досліджено судом, заявлена до стягнення заборгованість за поставлений товар у сумі 7110 грн. 60 коп. виникла внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті товару, який ним отриманий за видатковою накладною № 1095 від 16.07.2012, строк оплати якого відповідно до п. 3.2 договору - 30.07.2012.

Матеріалами справи доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про те, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем, на підтвердження чого відповідач надав копії квитанцій про сплату суми боргу № 311018 від 09.10.2012 на суму 2000 грн., № 585060 від 29.10.2012 на суму 1000 грн., № 458205 від 18.10.2012 на суму 2000 грн., № 698857 від 06.11.2012 на суму 2110 грн. 60 коп., № 585060 від 29.10.2012 на суму 1000 грн., виписку по особовому рахунку за 13.08.2012 на суму 4000 грн., усього 12 110 грн. 60 коп.

Позивач також надав до заяви № 995 від 22.11.2012 копії платіжних доручень про сплату відповідачем заборгованості за отриманий товар (платіжні доручення № 698857 від 06.11.2012 на суму 2110 грн. 60 коп., № 585060 від 29.10.2012 на суму 1000 грн., № 458205 від 18.10.2012 на суму 2000 грн., № 311018 від 09.10.2012 на суму 2000 грн., № 216 від 25.09.2012 на суму 2000 грн., № 211 від 10.08.2012 на суму 4000 грн. (платіж проведено 13.08.2012), усього на суму 13 110 грн. 60 коп.

Таким чином, на час винесення рішення заборгованість за отриманий товар відповідачем погашена у повному обсязі.

Заявлена до стягнення заборгованість у сумі 7110 грн. 60 коп., як зазначає позивач, виникла станом на 22.10.2012.

Звернення з позовом відбулося 23.10.2012 згідно поштового штемпеля на конверті (а.с. 14).

Згідно наданих сторонами платіжних документів відповідач до 23.10.2012 (дати звернення з позовом) погасив заборгованість у сумі 2000 грн. -18.10.2012, 2000 грн. -09.10.2012, 2000 грн. -25.09.2012, 4000 грн. -13.08.2012, усього 10 000 грн. (а.с. 57 -60); після 23.10.2012 у сумі 2110 грн. 60 коп. -06.11.2012, у сумі 1000 грн. -29.10.2012, усього 3 110 грн. 60 коп. (а.с. 55, 56).

Дані оплати підтверджені сторонами шляхом підписання акту звірення розрахунків станом на 06.11.2012 (а.с. 61).

За таких обставин, провадження у справі по стягненню заборгованості у сумі 3110 грн. 60 коп. слід припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки дана заборгованість погашена відповідачем після звернення з даним позовом.

У задоволенні вимог по стягненню заборгованості у сумі 4000 грн. слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю, оскільки дана сума сплачена відповідачем до звернення з даним позовом.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню 36% річних у сумі 752 грн. 38 коп. та пені у сумі 313 грн. 49 коп. (з урахуванням заяви від 22.11.2012, а.с. 35-36).

Відповідно до п. 8.1 договору у разі не своєчасної оплати товару згідно п. 3.2 договору покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Позивач, врахувавши оплати відповідача, надав розрахунок пені у сумі 313 грн. 49 коп., обчисленої за період з 31.07.2012 по 06.11.2012 (а.с. 35-36).

Даний розрахунок є обґрунтованим, тому вимоги по стягненню пені підлягають до задоволення у сумі 313 грн. 49 коп. (з урахуванням заяви № 995 від 22.11.2012).

Не приймається до уваги наданий відповідачем контррозрахунок пені у сумі 304 грн. 72 коп., оскільки він зроблений за тією ж самою формулою, за якою обчислена пеня позивачем, та за той же самий період. Різниця у сумі пені, нарахованої позивачем і відповідачем, виникла внаслідок арифметичних дій щодо округлення значення розміру відсотків пені за один день, що не є принциповим для обчислення пені, оскільки пеня повинна обчислюватися за формулою: пеня = Сх2 ПОСхД/100/365, де С -сума заборгованості, 2 ПОС -подвійна облікова ставка НБУ, Д -кількість днів прострочення.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.3 договору сторони передбачали, що у разі прострочки оплати товару більше 3 календарних днів, покупець зобов'язується сплатити продавцю 36% річних від вартості несвоєчасно сплаченого товару (партії товару) з дня настання строків оплати товару (партії товару) до дня фактичної оплати товару.

За розрахунком позивача 36% річних обчислені за період з 31.07.2012 по 06.11.2012 у сумі 752 грн. 38 коп. з врахуванням оплат відповідача.

Даний розрахунок є обґрунтованим, тому ці вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі (з урахуванням заяви № 995 від 22.11.2012).

Не приймається до уваги наданий відповідачем контррозрахунок 36% річних у сумі 650 грн. 25 коп., оскільки він зроблений за тією ж самою формулою, за якою обчислені річні позивачем. Різниця у сумі річних, нарахованих позивачем і відповідачем, виникла внаслідок арифметичних дій щодо округлення значення розміру відсотків річних за один день, що не є принциповим для обчислення річних, оскільки річні повинні обчислюватися за формулою: річні = СхРхД/100/365, де С -сума заборгованості, Р -розмір річних, Д -кількість днів прострочення.

Крім того, суд не погоджується з періодом, за який відповідачем обчислені річні, а саме відповідач нарахував річні за період з 03.08.2011 по 06.11.2012.

Відповідно до п. 8.3 договору сторони передбачали, що у разі прострочки оплати товару більше 3 календарних днів, покупець зобов'язується сплатити продавцю 36% річних від вартості несвоєчасно сплаченого товару (партії товару) з дня настання строків оплати товару (партії товару) до дня фактичної оплати товару.

Отже, право на нарахування річних у позивача виникає після прострочення оплати відповідачем понад 3 дні, однак річні нараховуються з дня настання строків оплати товару (партії товару) до дня фактичної оплати товару.

Днем настання строку оплати товару є 30.07.2012, тому саме з 31.07.2012 почалося прострочення платежу, а перша оплата товару відбулась 14.08.2012.

Таким чином, позивач вірно визначив період нарахування річних.

Також не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що нарахування річних у розмірі 36% є досить великим та неспіврозмірним.

Такий розмір річних передбачений сторонами у договорі. Ст. 625 ЦК України передбачає можливість іншого розміру річних у разі, якщо сторони це передбачили у договорі. Отже, даний розмір річних, хоча є великим, але не порушує права відповідача, оскільки відповідач, підписавши договір поставки № 18 від 28.02.2011, погодився з таким розміром річних.

Не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що нарахування пені та річних є подвійною відповідальністю, оскільки правова природа цих нарахувань є різною. Пеня є різновидом штрафних санкцій, передбачених ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України, а річні є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено обґрунтованість і правомірність нарахування 36% річних, пені, натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню повністю в частині стягнення суми 36% річних та пені (з урахуванням заяви від 22.11.2012 № 995). Провадження у справі по стягненню заборгованості у сумі 3110 грн. 60 коп. слід припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. У задоволенні вимог по стягненню заборгованості у сумі 4000 грн. слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним та обґрунтовано заявленим вимогам, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Питання про повернення судового збору в частині припинення провадження у справі та в частині зменшення позовних вимог у відповідності до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»судом не вирішується, оскільки за подання цього позову судовий збір сплачено у мінімально встановленому розмірі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Полімерагро»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегабуд»про стягнення 8176 грн. 47 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегабуд» , м. Луганськ, кв. 50 лєт Октября, 6/70, ідентифікаційний код 33351657, на користь Приватного акціонерного товариства «Полімерагро», с. Циркуни Харківського району, вул. Кірова, 1, ідентифікаційний код 22652909, пеню у сумі 313 грн. 49 коп., 36 % річних у сумі 752 грн. 38 коп., судовий збір у сумі 755 грн. 77 коп., видати наказ позивачу.

3. Провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Полімерагро»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегабуд»по стягненню заборгованості у сумі 3110 грн. 60 коп. припинити.

4. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Полімерагро»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегабуд»про стягнення заборгованості у сумі 4000 грн. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 21.12.2012 .

Суддя І.В. Семендяєва