Рішення

від 17.12.2012 по справі 5015/4957/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.12 Справа№ 5015/4957/12

За позовом: Приватного підприємства «Золота підкова», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське торгово-виробниче підприємство «Товари для новоселів», м. Львів

про: визнання договору дійсним

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

Від позивача: Остапик О.П. - представник (Довіреність №468вх від 10.06.2012р.)

Від відповідача: Гальчишак Т.І. -заступник директора (Довіреність б/н від 30.11.2012р.)

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. У судовому засіданні 17.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Золота підкова», м. Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське торгово-виробниче підприємство «Товари для новоселів», м. Львів про визнання договору дійсним.

Ухвалою суду від 26.11.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.12.2012р.

У судовому засіданні 11.12.2012р. оголошено перерву до 17.12.2012р.

14.12.2012р. відповідач подав через канцелярію суду (вх. 1035) відзив від 06.12.2012р.

У продовженому судовому засіданні 17.12.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.12.2012р. вказаний відзив підтримав та пояснив, що договір не вчинявся у нотаріальнш формі, оскільки ЦК УРСР (від 18.07.1963р.), який був чинний на момент укладення цього Договору, не передбачав обов'язкового нотаріального посвідчення такого договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

17.01.2002р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до п.1 якого, відповідач продав, а позивач купив незавершений будівництвом магазин-павільйон, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 332, на земельній ділянці площею 2050 кв.м. Передача обєкту продавцем і прийом обєкту покупцем, засвідчується аком прийому -передачі незавершеного будівництвом магазину -павільйону, який укладається після підписання договору купівлі продажу.

На виконання умов договору, 17.01.2012р. позивач та відповідач підписали акт прийому передачі вищенаведного обєкту нерухомості.

Відповідно до Глави 20 Цивільного кодексу Української РСР (від 18.07.1963р.), нотаріальне посвідчення даного договору не вимагалось. Однак, така вимога виникла лише з прийняттям нового Цивільного кодексу України, від 16.01.2003р., який набрав чинності 01.01.2004р.

Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів купівлі - продажу нерухомого майна.

Відтак, позивач звернувся з листом №946/12 від 17.09.2012р. до відповідача, яким просив відповідача з'явитися в Першу Львівську державну нотаріальну контору для нотаріального посвідчення договору.

Однак, Відповідач відмовився з'явитися для нотаріального посвідчення договору, мотивуючи це тим, що договір є чинним, оскільки укладався відповідно до вимог діючого на той час законодавства. Договір не вчинявся у нотаріальній формі, оскільки ЦК УРСР (від 18.07.1963р.), який був чинний на момент укладення цього Договору, не передбачав обов'язкового нотаріального посвідчення такого договору.

За твердженням позивача, відповідно до чинного законодавства (ст. 657 ЦК України), договір купівлі - продажу житлового будинку або іншого нерухомого майна має бути укладений у письмовій формі i підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо ycix iстотних умов договору, що підтверджується письмовими доказам, i відбулося повне або часткове виконання договору, але одна iз сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. В зв'язку з цим вимога про визнання договору дійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Аналогічна правова норма також була закріплена в ч.2 ст.47 ЦК УРСР.

Представник відповідача заперечив проти вказаної позиції позивача та зазначив, що договір від 17.01.2002р. був повністю виконаний сторонами, не є фіктивним, спрямований на виконання цивільних прав та обов'язків. На виконання умов цього договору, позивач провів повну оплату вартості нерухомого майна - незавершеного будівництва магазину-павільйону, розміщеного за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, 332, на земельній ділянці 2050кв.м., а Відповідач передав майно позивачу, що підтверджується Актом прийому-передачі майна від 17.01.2002р. Відтак, позивач набув вci права на майно, розташоване на земельній ділянці площею 2050 кв.м.

При прийнятті пішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 47 ЦК УРСР, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання у цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Статтею 227 ЦК УРСР було передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 47 ЦК УРСР, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Виходячи із змісту коментованих статтей, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку обов'язкове у разі, коли однією зі сторін є громадянин.

Матеріали справи свідчать, що сторони у договорі виступали як юридичні особи, мали власну печатку.

Відтак, укладаючи договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, позивач та відповідач скріпили підписи печатками.

Щодо вимог статті 657 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів купівлі - продажу нерухомого майна, суд зазначає наступне.

Спірний договір був укладений 17.01.2002р. На момент його підписання діяв Цивільний кодекс Української РСР, норми якого не передбачали спеціальної вказівки про необхідність укладення між юридичними особами нотаріально посвідченого договору купівлі -продажу нерухомого майна.

Згідно із ст. 58 Конституції України від 28.06.1996р., закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Чинним Цивільним кодексом України не передбачено прямої вказівки щодо зворотньої дії в часі стосовні посвідчення договорів купівлі -продажу нотаріально.

Отже, спірний договір не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Враховуючи все вищенаведене та зважаючи на те, що повне виконання договору купівлі - продажу від 17.01.2002р. сторони не заперечують, він не порушує права інших осіб, відтак є чинним.

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним Кодексом України, та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Визнати дійсним Договір купівлі - продажу нерухомого майна від 17 січня 2002 року, укладений між Товариством з обмеженою віповідальністю «Львівське торгово-виробниче підприємство «Товари для новоселів»та Приватним підприємством «Золота підкова»- незавершеного будівництвом магазину-павільйону, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Стрийська, 332, на земельній ділянці площею 2050 кв.м.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою віповідальністю «Львівське торгово-виробниче підприємство «Товари для новоселів» (79031, м. Львів, вул. Скорини, 30 ідентифікаційний номер 19326595) на користь Приватного підприємства «Золота підкова»(79019, м. Львів, вул. Кирила і Мефодія, 21, ідентифікаційний код 20844094) 1073,00 грн. судового збору,

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.12.2012р.

Суддя Деркач Ю.Б.