Рішення

від 18.12.2012 по справі 5015/4557/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.12 Справа№ 5015/4557/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства «ОБОЛОНЬ», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Візит», м. Червоноград Львівської області

про: стягнення 618 401,31 грн. заборгованості за договором №170-ОПК від 09.04.2012 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Харко Л.М.

Представники:

від позивача: Ордуханова А.П. (довіреність б/н від 06.06.2011 року)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 18.12.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «ОБОЛОНЬ», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Візит», м. Червоноград Львівської області про стягнення 618 401,31 грн. заборгованості за договором №170-ОПК від 09.04.2012 року.

Ухвалою суду від 02.11.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 15.11.2012 року. Ухвалою суду від 15.11.2012 року розгляд справи відкладено на 18.12.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 170-ОПК від 09.04.2012 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 618 401,31 грн., з яких: 591 260,00 грн. -основний борг, 27 141,31 грн. -пеня.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 15.11.2012 року виконав, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 15.11.2012 року не виконав, проти позову належним чином не заперечив. На адресу суду повернувся направлений на адресу відповідача поштовий конверт з копією ухвали суду від 02.11.2012 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

09 квітня 2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений Договір продажу житнього солоду № 170-ОПК (Договір). Відповідності до п.1.1. Договору Постачальик зобов'язується поставити покупцю солод житній ферментований.

За період з 04.05.2012 року по 11.07.2012 року на адресу відповідача було відвантажено товар на загальну суму 835 260,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Згідно з п. 4.1. Договору, оплата за товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на вказаний в п. 9.2. Договору рахунок постачальника у формі 30 % попередньої оплати, згідно наданого постачальником рахунку-фактури, решта грошових коштів перераховується протягом 7 банківських днів після одержання товару покупцем.

30 липня 2012 року на адресу позивача надійшло три листи № 28 від відповідача з визнанням суми боргу та із зазначенням строків розрахунку.

Відповідач частково оплатив наданий йому товар, і стан на день подання позовної заяви його заборгованість перед позивачем склала 591 260,00 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків за період з 01.01.2012 року по 31.10.2012 року.

Відповідно до п. 5.1. Договору, за кожен день прострочення виконання свого зобов'язання винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання.

Згідно із зазначеним, позивач здійснив нарахування відповідачу пені в розмірі 27 141,31 грн.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач здійснив нарахування відповідачу пені в розмірі 27 141,31 грн. Оскільки позивачем здійснено розрахунок пені за товар, поставлений 31.05.2012 року, з 07.06.2012 року по 12.10.2012 року, тобто за 128 календарних днів, за товар, поставлений 06.06.2012 року, з 13.06.2012 року по 12.10.2012 року, тобто за 122 календарних дні, за товар, поставлений 11.07.2012 року, з 13.06.2012 року по 12.10.2012 року, тобто за 122 календарних дні, а за товар, поставлений 11.07.2012 року, з 19.07.2012 року по 12.10.2012 року, тобто за 86 календарних днів. Згідно з п. 4.1. Договору, оплата за товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на вказаний в п. 9.2. Договору рахунок постачальника у формі 30 % попередньої оплати, згідно наданого постачальником рахунку-фактури, решта грошових коштів перераховується протягом 7 банківських днів після одержання товару покупцем. Відтак нарахування пені за товар, поставлений 31.05.2012 року, повинно починатися з 08.06.2012 року, за товар, поставлений 06.06.2012 року, з 14.06.2012 року по 12.10.2012 року, за товар, поставлений 11.07.2012 року, з 19.07.2012 року по 12.10.2012 року, і за товар, поставлений 11.07.2012 року, з 19.07.2012 року по 12.10.2012 року. Загальна сума перерахованої пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, становить 24 370,98 грн. (з 08.06.2012 року по 12.10.2012 року за 127 календарних днів -2 967,84 грн., з 14.06.2012 року по 12.10.2012 року за 121 календарних днів -8 896,48 грн., з 19.07.2012 року по 12.10.2012 року за 86 календарних днів -6 386,56 грн., з 19.07.2012 року по 12.10.2012 року за 86 календарних днів -6 120,10 грн.).

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 591 260,00 грн. основного боргу та 24 370,98 грн. пені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, проти позову належним чином не заперечив. На адресу суду повернувся направлений на адресу відповідача поштовий конверт з копією ухвали суду від 02.11.2012 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про призначення справи до розгляду надсилалась за належною адресою (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Богдана Хмельницького, 71 А), що підтверджується, зокрема, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14804122 станом на 02.10.2012 року. Відтак, при прийнятті рішення суд виходить з того, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи, відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не надав.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А отже на відповідача слід покласти 12 312,62 грн. судового збору.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Візит», 80100, Львівської області, м. Червоноград, вул. Богдана Хмельницького, 71 А (ідентифікаційний код юридичної особи 22404407, р/р 26004060880915 в ЗГРУ ПАТ «Приватбанк»в м. Львів, МФО 325321) на користь Публічного акціонерного товариства «ОБОЛОНЬ», 04655, м. Київ, Оболонський район, вул. Богатирська, 3 (ідентифікаційний код юридичної особи 05391057, р/р № 26001501022777 в Київській дирекції «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904) 591 260,00 грн. основного боргу, 24 370,98 грн. пені та 12 312,62 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. У решті частин позовних вимог у позові відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.12.2012 р.

Суддя Кидисюк Р.А