Рішення

від 20.12.2012 по справі 5017/3145/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р.Справа № 5017/3145/2012

За позовом: Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гео Логістікс"

про стягнення 10 558,14 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Горошко М.А., довіреність №55-30-15 від 31.01.2012р.

Від відповідача: Савельєв О.Ю., довіреність №3011/12 від 30.11.2012р.

В засіданні 20.12.2012 р. приймали участь представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Гео Логістікс" на користь ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" 8949,67грн. заборгованості, 688,10 грн. пені, 425,37 грн. індексу інфляції, 495 грн. три проценти річних.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, подав до суду пояснення по справі від 17.12.2012р. за вх.№38399/2012, в їх обґрунтування зазначає, що між ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" та ТОВ „Гео Логістікс" було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг №02.1.2.-26-006 від 14.10.2008р., а 25.06.2012р. додаткову угоду №3 до нього, за умовами якого позивач надавав відповідачу телекомунікаційні послуги. Відповідач, в свою чергу, неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем, що спричинило звернення до суду із даним позовом.

Також, позивач заперечує проти клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності до позовної вимоги про стягнення заборгованості за рахунком-фактурою №14/2081 від 01.11.2010р., посилаючись на те, що фактично позивач дізнався про порушення свого права з 21.11.2010р., адже до 20.11.2010р. відповідач мав сплатити по зазначеному рахунку-фактурі, у зв'язку з чим ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" вважає відсутнім пропуск строку позовної давності у зазначеній частині позовних вимог.

Відповідач проти позовних вимог позивача заперечує, подав відзив на позов від 03.2.2012р. за вх.№36679/2012, пояснення від 17.12.2012р. за вх.№38401/2012, де зазначає, що так як ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" подало до суду дану позовну заяву 25.10.2012р., тому позовна давність відповідно до ст.257 ЦК України щодо вимог про стягнення основної заборгованості за договором №02.1.2.-26-006 від 14.10.2008р. обраховується періодом з 22.10.2009р. по 22.10.2012р. Крім того, відповідач відмічає, що заявлена швидкість Інтернету відповідно до п.3.1. договору не відповідала дійсності та насправді становила менш ніж 500кб/с, що робило неможливим функціонування серверу відповідача та електронної пошти, тому не користувався ним взагалі та 01.04.2010р. підписав договір з іншим провайдером, а також надіслав листа позивачу про припинення користування послугою з передачі інформації. Також, відповідач вказує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України з 20.01.2012р. позивач втратив право на нарахування пені.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правову позицію, суд встановив наступне:

14.10.2008р. між ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" (аеропорт) та ТОВ „Гео Логістікс Україна" (абонент), правонаступником якого є ТОВ „Гео Логістікс" згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 13.11.2012р., було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг №02.1.2-26-006, відповідно до умов якого аеропорт надає, а абонент отримує та оплачує телекомунікаційні послуги, що перелічені в п.3.1. договору (п.1.1. договору, п.1 додаткової угоди №3 від 25.06.2012р.).

Згідно п.1.2. договору про надання телекомунікаційних послуг №02.1.2-26-006 від 14.10.2008р. він є чинним з дати його підписання сторонами і діє до 30.09.2009р. Датою підписання договору вважається пізніша дата, якщо договір підписувався нарізно. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін до закінчення строку дії договору не заявила про його розірвання.

За положеннями п.3.1. договору про надання телекомунікаційних послуг №02.1.2-26-006 від 14.10.2008р. сплата за договором здійснюється згідно з прейскурантом на граничні тарифи на основні телекомунікаційні послуги, розрахованим та затвердженим Державним комітетом зв'язку та інформатизації України, тарифів розроблених та затверджених іншими операторами зв'язку та аеропортом з урахуванням послідуючих змін. Так, вартість послуги з організації передачі інформації складає 1000 грн. (разова оплата), послуги з передачі інформації зі швидкістю до 100 Мбіт/с складає 400 грн. (щомісячно).

Відповідно до п.3.4. договору про надання телекомунікаційних послуг №02.1.2-26-006 від 14.10.2008р. оплата за підключення кінцевого обладнання здійснюється абонентом протягом 5 робочих днів після підписання договору сторонами за виставленим аеропортом рахунком. Аеропорт щомісячно виставляє абоненту рахунок за надані послуги за звітний місяць та складає акт приймання-передачі виконаних послуг. Абонент з 10-го числа, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку проводиться абонентом до 20-го числа того ж місяця. Акт приймання-здачі виконаних послуг абонент зобов'язаний підписати та повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернутий аеропорту, він вважається підписаним сторонами. Акт приймання-здачі виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними ними уповноваженими особами за умови надання іншій стороні копії документу про надання таких повноважень.

Стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені за кожну добу затримки від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня. При виникненні місячної заборгованості аеропорт залишає за собою право призупинити надання послуг за договором до повного погашення абонентом заборгованості (п.3.7., 3.8. договору №02.1.2-26-006 від 14.10.2008р.).

Додатковою угодою №2 від 29.12.2010р. сторони погодили, що додатково до послуг, що надаються за договором, аеропорт надає, а абонент отримує телекомунікаційні послуги: переадресування вхідних викликів в сумі 15 грн. (разова), абонентна плата за переадресування вхідних викликів в сумі 10 грн. (щомісячна).

Відповідно до акту виконаних робіт №23-19-231 від 27.03.2009р., підписаного та скріпленого печатками сторін, позивачем відповідачу включено одну послугу з організації передачі інформації, надано в користування послугу з передачі інформації зі швидкістю до 100Мбіт/с, перевірено працездатність послуги з передачі інформації.

На підставі листа відповідача №19022 від 19.01.2011р. позивач 20.01.2011р. відключив останньому послугу передачі інформації зі швидкістю до 100 Мбіт/с, про що ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" одноособово складено акт виконаних робіт №23-26/4-28 від 26.01.2011р., та цей факт не заперечується ТОВ „Гео Логістікс",тобто, в період з 27.03.09р. до 20.01.2011р. послуга була підключена.

Позивачем були складені та направлені рахунки-фактури №14/2081 від 01.11.2010р. на суму 7 680грн. (за липень 2009р. -жовтень 2010р.), №14/2082 від 30.11.2010р. на суму 480 грн. (за листопад 2010 р.), №14/2422 від 31.12.2010р. на суму 480 грн. (за грудень 2010р.), №14/119 від 31.01.2011р. на суму 309,67 грн. (за 20 днів січня 2011р.), які відповідачем отримані, про що свідчать реєстри документів з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., з 01.11.2010р. по 30.11.2010р.

Крім того, позивачем оформлено акти здачі-приймання виконаних робіт від 01.11.2010р., від 30.11.2010р., від 31.12.2010р., від 31.01.2011р., докази передачі їх відповідачу відсутні, однак, суд бере до уваги, що згідно п.3.4. договору про надання телекомунікаційних послуг №02.1.2-26-006 від 14.10.2008р. саме ТОВ „Гео-Логістікс" покладено до обов'язку самостійне одержання в бухгалтерії аеропорту акту приймання-здачі виконаних послуг.

Відповідач заперечує проти надання позивачем послуги саме зі швидкістю, обумовленою договором, однак, доказів заявлення позивачу претензій з цього приводу не надав.

Позивач звертався до відповідача із претензією №35-28/5-18 від 05.04.2012р. про погашення існуючої заборгованості, однак, відповіді не отримав.

Так, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладену їх правову позицію, суд, вважає заявлені ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги частково правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Правовідносини, що виникли між сторонами із договору №02.1.2-26-006 від 14.10.2008р., регулюються п.1 ст.901 Цивільного кодексу України, де визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положення ч.1 ст.256 ЦК України визначають, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст.257 ЦК України).

За положеннями ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Приписи ч.ч.2, 3, 4 ст.267 ЦК України визначають, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З врахуванням вище проаналізованого чинного законодавства та матеріалів справи, суд вважає доведеним факт надання позивачем відповідачу послуг з передачі Інтернету за період з липня 2009 р. по 20.01.2011р., з огляду на встановлення судом, що не заперечується сторонами факту підключення позивачем відповідачу послуги в період з 27.03.2009р. до 20.01.2011р., за відсутності доказів подання відповідачем претензій позивачу щодо якості наданих послуг, та непідтвердження фактичними доказами їх оплати відповідачем, що є порушенням відповідачем прав позивача, обумовлених договором №02.1.2-26-006 від 14.10.2008р.

Між тим, відповідно до п.3.4. договору №02.1.2-26-006 від 14.10.2008р. оплата проводиться абонентом до 20-го числа місяця, за який він користується послугами згідно рахунків позивача, із цього суд робить висновок, що 21 числа кожного місяця користування відповідачем послугами позивачу було відомо про порушення його прав відповідачем в частині неоплати отриманих послуг.

Тоді як згідно наявних в матеріалах справи рахунків-фактур №14/2081 від 01.11.2010р. на суму 7 680грн. (за липень 2009р. -жовтень 2010р.), №14/2082 від 30.11.2010р. на суму 480грн. (за листопад 2010 р.), №14/2422 від 31.12.2010р. на суму 480 грн. (за грудень 2010р.), №14/119 від 31.01.2011р. на суму 309,67 грн. (за 20 днів січня 2011р.), позовні вимоги про стягнення заборгованості за надану послугу заявлено за період з липня 2009 р. по 20.01.2011р., тому з огляду на подання позивачем даного позову до суду 26.10.2012р. (дата на штемпелі поштового відділення зв'язку на конверті, у якому надійшов позов), з врахуванням приписів ст.257, ч.3 ст.267 ЦК України, з огляду на клопотання відповідача про застосування до даної вимоги строку позовної давності, суд вважає правомірним застосування до позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за надані послуги за липень 2009р. -жовтень 2009р. в сумі 1600грн. наслідки спливу строку позовної давності,

Отже, з врахуванням доведення існування заборгованості ТОВ „Гео Логістікс" за набуті послуги в сумі 8949,67 грн., однак, з врахуванням заявлення відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності та спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з липня 2009 по жовтень 2009р. на суму 1 600 грн., у їх задоволенні суд відмовляє з цих підстав, відповідно до чого судом підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ „Гео Логістікс" 7349,67 грн. заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг №02.1.2-26-006 від 14.10.2008р. за надані послуги за період з листопада 2009 р. по 20.01.2011р.

Крім того, позивачем у відповідності до п.3.7. договору про надання телекомунікаційних послуг №02.1.2-26-006 від 14.10.2008р. нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 688,10 грн., із якої за рахунком №14/2081 від 01.11.2010р. за період з 21.11.2010р. по 20.05.2011р. пеня обрахована в сумі 590,31 грн., за рахунком №14/2082 від 30.11.2010р. за період з 21.12.2010р. по 20.06.2011р. розрахована в сумі 37,10 грн., за рахунком №14/2422 від 31.12.2010р. за період з 21.01.2011р. по 20.07.2011р. нарахована в сумі 36,89 грн., за рахунком №14/119 від 31.01.2011р. за період з 21.02.2011р. по 20.08.2011р. обрахована в сумі 23,80грн.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За таких обставин, за рахунком №14/2081 від 01.11.2010р. строк позовної давності сплинув 02.11.2011р., за рахунком №14/2082 від 30.11.2010р. -01.12.2011р., за рахунком №14/2422 від 31.12.2010р. -01.01.2012р., за рахунком №14/119 від 31.01.2011р. -01.02.2012р.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що пеню обраховано вірно, однак, за вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із порушенням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, тому, з огляду на відсутність у договорі №02.1.2-26-006 від 14.10.2008р. домовленості сторін щодо зміни строку позовної давності для нарахування пені, суд відмовляє ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 688,10 грн.

Таких висновків суд дійшов ще й з врахуванням постанов Верховного суду України по справі №13/110-11 від 27.04.2012р., у справі №40/117 від 20.03.2012р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 495 грн. три проценти річних, із яких: за рахунком №14/2081 від 01.11.2010р. за період з 21.11.2010р. по 01.10.2012р. в сумі 429,87 грн., за рахунком №14/2082 від 30.11.2010р. за період з 21.12.2010р. по 01.10.2012р. в сумі 25,68 грн., за рахунком №14/2422 від 31.12.2010р. за період з 21.01.2011р. по 01.10.2012р. в сумі 24,46 грн., за рахунком №14/119 від 31.01.2011р. за період з 21.02.2011р. по 01.10.2012р. в сумі 14,99грн.

Також, позивач нарахував до стягнення з відповідача 425,37 грн. індексу інфляції, де за рахунком №14/2081 від 01.11.2010р. за період з 21.11.2010р. по 15.09.2012р. в сумі 384грн., за рахунком №14/2082 від 30.11.2010р. за період з 21.12.2010р. по 15.09.2012р. в сумі 19,68 грн., за рахунком №14/2422 від 31.12.2010р. за період з 21.01.2011р. по 15.09.2012р. в сумі 14,88 грн., за рахунком №14/119 від 31.01.2011р. за період з 21.02.2011р. по 15.09.2012р. в сумі 6,81грн.

У відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Перевіривши розрахунки 3% річних та індексу інфляції за вказані періоди, надані позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що вони зроблені позивачем вірно згідно до економічних формул, правила застосування яких, зокрема, визначені листом ВСУ №62-97 від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

При цьому, вимоги ч.1 ст.266 ЦК України встановлюють, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Так як, судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги позивача зі стягнення основної заборгованості за липень 2009р. -жовтень 2009р. в сумі 1600грн., яка охоплена рахунком-фактурою №14/2081 від 01.11.2010р., то наявні правові підстави для застосування строку позовної давності до додаткових вимог про стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних нарахованих на суму основного зобов'язання 1600грн., оскільки з цього приводу також заявлено відповідачем відповідне клопотання.

За розрахунком суду сума трьох процентів річних по рахунку-фактурі №14/2081 від 01.11.2010р., складає 340,31 грн., а загалом по рахунках-фактурах №14/2081 від 01.11.2010р., №14/2082 від 30.11.2010р., №14/2422 від 31.12.2010р., №14/119 від 31.01.2011р. становить 405,44грн., яка судом підлягає стягненню з відповідача.

Отже, не підлягає судом задоволенню позовна вимога позивача про стягнення з ТОВ „Гео Логістікс" трьох процентів річних у сумі 89,56 грн., нарахованих на суму основного зобов'язання 1600грн., яка становить різницю між заявленою до стягнення сумою процентів річних та обрахованою судом за результатами застосування до даної позовної вимог строку позовної давності.

Одночасно, за розрахунком суду сума індексу інфляції, нарахованого на суму основного зобов'язання 1600 грн. за рахунком-фактурою №14/2081 від 01.11.2010р., складає 75,23 грн., та у зв'язку із застосуванням до даної додаткової вимоги строку позовної давності, вимога позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 75,23грн. задоволенню судом не підлягає.

Так, за розрахунком суду сума індексу інфляції за рахунком-фактурою №14/2081 від 01.11.2010р. на суму 6080 грн. складає 308,77 грн., з врахуванням чого загальна сума індексу інфляції по рахунках-фактурах №14/2081 від 01.11.2010р., №14/2082 від 30.11.2010р., №14/2422 від 31.12.2010р., №14/119 від 31.01.2011р. становить 350,14 грн., яка підлягає судом задоволенню.

Таким чином, судом підлягає задоволенню частково позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 405,44 грн. три проценти річних, 350,14 грн. індексу інфляції.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд частково задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 7349,67 грн. заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг №02.1.2-26-006 від 14.10.2008р. за період з листопада 2009 р. по 20.01.2011р., 405,44 грн. три проценти річних за період з 21.11.2010р. по 01.10.2012р., 350,14 грн. індексу інфляції за період з 21.11.2010р. по 15.09.2012р. В решті частині позовних вимог позивача суд відмовляє.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 1235,58 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги позивача частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гео Логістікс" (65014, м.Одеса, вул. Базарна,2, кв.6, код 32696255) на користь Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт „Бориспіль", код 20572069) 7349 (сім тисяч триста сорок дев'ять) грн. 67 коп. заборгованості, 405 (чотириста п'ять) грн. 44 коп. три проценти річних, 350 (триста п'ятдесят) грн. 14 коп. індексу інфляції, 1235 (одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн. 58 коп. cудового збору.

3. Відмовити позивачу в решті частині позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст складено 20.12.2012 р.

Суддя Малярчук І.А.