Рішення

від 03.12.2012 по справі 5020-840/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року справа № 5020-840/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент»

(98433, м. Севастополь, с. Віліно, Бахчисарайський район, вул. Кулиняк,15)

до Державного підприємства «Севастопольський виноробний завод»

(99009, м. Севастополь, вул. Портова, 8)

про стягнення заборгованості за договором у розмірі 282 315,53 грн.,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача -Рєзановича В.А., довіреність № б/н від 04.02.2011;

представника відповідача -Логінової А.М., довіреність №01/01-14-929 від 19.10.2012,

Суть спору :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Континент»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Державного підприємства «Севастопольський виноробний завод», в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 487 879, 30 грн., яка складається з основної суми боргу в розмірі 468231,91 грн. та пені у розмірі 19647,39грн.

Позовні вимоги з посиланням на норми статей 530, 610, 611, 623, 625 Цивільного кодексу України, 216-237 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар за договором № 30 від 31.03.2011.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 27.07.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначений розгляд справи у судовому засіданні на 21.08.2012 (суддя Харченко І.А.).

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 230 від 01.10.2012, у зв'язку із перебуванням судді Харченко І.А. на лікарняному, відповідно до пункту 3.3 Рішення зборів суддів від 28.12.2010 був призначений повторний автоматичний розподіл справи №5020-840/2012.

За результатами автоматичного розподілу справа №5020-840/2012 передана до провадження судді Щербакову С.О.

Ухвалою суду від 02.10.2012 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.10.2012.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 17.10.2012 оголошувалась перерва до 14.11.2012, а в судовому засіданні 14.11.2012 до 30.11.2012.

У судовому засіданні 30.11.2012 представник позивача до початку розгляду справи надав до канцелярії суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій вказував що станом на 30.11.2012 відповідачем частково була погашена сума заборгованості на суму 208231,91 грн., у зв'язку із чим залишок основної заборгованості склав 260000,00 грн. У той же час позивач збільшив розмір пені з 19647,39грн. до 22315,53 грн. Зазначена заява про зменшення розміру позовних вимог було прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.11.2012 заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, посилаючись на те, що даний розрахунок є невірним та не відповідає дійсності. Також надав довідку про розмір заборгованості перед позивачем, та зазначив, що поставлений відповідачу товар за накладними №17 від 11.01.2012 на суму 61 750,00 грн. та №21 від 13.01.2012 на суму 60 112,00 грн., а всього на суму 121 862,00 грн. не має відношення до предмету спору, оскільки був поставлений у 2012 році не за спірним договором. Крім цього у зазначеній довідці про розмір заборгованості вказує що заборгованість за договором № 30 від 31.03.2011 відповідача перед позивачем складає 138 138,00 грн.

30.11.2012 суд видалився до нарадчої кімнати та повідомив що вступна та резолютивна частина рішення будуть проголошені 03.12.12 об 11:00.

Після виходу нарадчої кімнати 03.12.2012 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд.

ВСТАНОВИВ:

31.03.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Континент»(постачальник) та державним підприємством «Севастопольський виноробний завод»(покупець) було укладено договір № 30 про закупівлю товарів за державні кошти (далі -Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник передає у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною Договору. Покупець приймає товар та своєчасно здійснює його оплату (а.с. 22-23).

Згідно п.2.1. договору, найменування, вид, кількість та ціна товарів визначаються у видаткових накладних на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною Договору.

У розділі 3 сторони обумовили ціну договору та порядок розрахунків.

Так, у пункті 3.1. визначено, що сума договору становить 1625 000,00 грн., у тому числі ПДВ.

Згідно пунктів 3.3.-3.4. Договору, ціна товару встановлюється в національній валюті України та включає в себе вартість тари, упаковки та перевезення. Розрахунки за поставлений товар здійснюються в строк протягом 60 календарних днів з дати надходження товару на склад замовника.

Відповідно до пунктів 5.1.2.-5.1.3. Договору, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі та у строки які передбачені даним Договором здійснювати оплату за поставлений товар. У разі невиконання зі свого боку умов Договору відшкодовувати постачальнику завдані збитки.

Пунктом 5.4.1. Договором передбачено, що постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

У розділі 6 сторони передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.

Так, у пункті 6.1. договору визначено, що за невиконання, або неналежне виконання умов цього Договору, сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства.

Згідно з пунктом 6.3. договору, у разі несплати товару у строки, що вказані у Договорі, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розміри подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати поставки товару.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань (пункт 9.1. Договору) .

На виконання умов Договору позивачем відповідачу був поставлений товар за видатковими накладними № 932 від 16.12.2011 на суму 195 000,00 грн., №961 від 26.12.2011 на суму 89 735,00 грн., №964 від 27.12.2011 на суму 105 625,40 грн., №971 від 28.12.2011 на суму 105 625,40 грн., які підписані повноважними представниками обох сторін та скріпленими печатками (а.с.24-34). Вказані обставини не заперечуються відповідачем, а також підтверджуються актом звірення взаємних розрахунків між сторонами. Крім того, позивачем згідно накладних №17 від 11.01.2012 та №21 від 13.01.2012 був поставлений товар відповідачу на суму 61750,00 грн. та 60112,00 грн. відповідно. Вказані накладні також були підписані повноважними представниками обох сторін та скріплені печатками (а.с. 35-39).

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати за поставлений товар відповідно до вищевказаних видаткових накладних належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість, яка з урахуванням зменшених позовних вимог складає 260 000,00 грн. та внаслідок чого була нарахована пеня у розмірі 22315,53 грн.

06.06.2012 за вих. №352 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія щодо повної та своєчасної сплати суми боргу, однак дана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Зазначене стало підставою звернення позивача до суду з відповідними вимогами.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 3.4. Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються в строк протягом 60 календарних днів з дати надходження товару на склад замовника.

Відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати заборгованості за поставлений товар за Договором не виконав та не сплатив залишок заборгованості за нього, яка становить 138138,00 грн. Вказана обставина відповідачем не заперечується, а навпаки підтверджується довідкою про розмір заборгованості. Отже, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивачем поза межами дії Договору у 2012 році був поставлений товар за видатковими накладними №17 від 11.01.2012 на суму 61750,00 грн. та №21 від 13.01.2012 на суму 60112,00 грн., а всього на суму 121862,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у зв'язку із ухиленням останнього від її сплати.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною другою статті 206 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

На підставі наданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки. Ці дії згідно зі статтями 11, 712 Цивільного кодексу України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за поставлений Позивачем товар за видатковими накладними №17 від 11.01.2012 та №21 від 13.01.2012 на загальну суму 121862,00 грн.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати основної заборгованості за поставлений товар на загальну суму 260 000,00 грн. (121862,00 грн. + 138138,00 грн.)

У зв'язку з цим вимоги позову щодо стягнення заборгованості є обґрунтованими, а також те, що оплата продавцеві отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається Законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості за поставлений товар у розмірі 260000,00 грн.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача пеню за окремими видатковими накладними в період з лютого 2012 по 11.07.2012 у розмірі 19647,39 грн. та в період з 12.07.2012 по 27.08.2012 у розмірі 2668,14 грн., а всього 22315,53 грн.

Відносно даних позовних вимог суд дійшов до наступних висновків.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3,4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 6.3. договору, сторони передбачили, що у разі несплати товару у строки, що вказані у Договорі, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розміри подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати поставки товару.

Відповідно до п.3.4. Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються в строк протягом 60 календарних днів з дати надходження товару на склад замовника.

Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлену продукцію, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахування пені у розмірі 19647,39 грн., суд дійшов до висновку що він є невірним та судом зроблено власний розрахунок за наступною формулою:

пеня = сума боргу х подвійна облікова ставка НБУ : 365/366 днів (2011/2012 рік) х кількість днів прострочення;

Сума/грнПеріод простроченняДніРозмір облікової ставки НБУПеня 45744,91 14.02.12 - 22.03.12 38 7,7500% 736,17 грн. 45744,91 23.03.12 -11.07.12 111 7,5000% 2081,02 грн. 89375,00 24.02.12 - 22.03.12 28 7,7500% 1059,80 грн. 89375,00 23.03.12 -11.07.12 111 7,5000% 4065,83 грн. 105625,00 25.02.12 - 22.03.12 27 7,7500% 1207,76 грн. 105625,00 23.03.12 -11.07.12 111 7,5000% 4805,07 грн. 105625,00 26.02.12 - 22.03.12 26 7,7500% 1163,03 грн 105625,00 23.03.12 - 11.07.12 111 7,5000% 4805,07 грн Всього: 19923,75 грн.

Отже за розрахунком суду пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за загальний період з лютого 2012 по 11.07.2012 повинна складати 19923,75 грн., а не як вказано у позові - 19647,39 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахування пені за період з 12.07.2012 по 27.08.2012 у розмірі 2668,14 грн., суд дійшов до висновку що він є невірним та судом зроблено власний розрахунок за вищезазначеною формулою.

При цьому суд зауважує, що для встановлення вірного періоду прострочення зобов'язання для розрахунку пені мають застосовуватись також положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки у 2012 році 366 днів, то період нарахування пені не може перевищувати 183 днів.

Сума/грнПеріод простроченняДніРозмір облікової ставки НБУПеня 32512,60 12.07.2012 - 25.08.2012 45 7,5000% 599,62 грн. 105625,00 12.07.2012 - 26.08.2012 46 7,5000% 1991,29 грн. Всього: 2590,91 грн.

Таким чином, загальна сума пені за період прострочення виконання зобов'язання за розрахунком суду складає 22514,66 грн. (19923,75грн. + 2590,91грн.). Проте, хибність розрахунків позивача у даному випадку не є підставою для відмови у позові у цій частині, оскільки загальна сума пені яка заявлена позивачем складає 22315,53 грн. та є меншою ніж сума пені за розрахунком суду, а саме - 22514,66 грн.

А отже, суд вважає що вимоги позову в частині стягнення з відповідача пені задовольнити у межах заявлених позовних вимог в сумі 22315,53 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог є доведеними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню на загальну суму 282315,53 грн., з яких: 260 000,00 грн. сума основного боргу, та 22 315,53 грн. пені.

Відповідно до положень частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору -2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2012 складає 1073 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем була заявлена майнова вимога до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 487 879,30 грн., однак судовий збір був сплачений у розмірі 9772,00 грн., що є більш ніж встановлено законом, а саме - 9757,59 грн.

Згідно статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду зокрема в разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено Законом.

Отже, оскільки первісно позивачем був справлений судовий збір у розмірі 9772,00 грн., тому зайво сплачену суму у розмірі 14,41 грн. (9772,00 грн. -9757,59 грн. = 14,41 грн.) необхідно повернути позивачу з державного бюджету.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача та враховуючи положення ст.49 ГПК України, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору в сумі 9757,59 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства «Севастопольський виноробний завод» (99009, м. Севастополь, вул. Портова,8, ІНН 054314127034, р/р 26004020076516 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, ОКПО 05431414) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Континент» (98433, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Віліно, вул. Кулиняк,15; р/р 26003258085001 в ПАТ КБ «ПриватБанк»м. Сімферополь, МФО 384436, ОКПО 30328811) заборгованість за поставку товарів у розмірі 282 315,53 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі триста п'ятнадцять грн. 53 коп.), з яких: 260 000,00 грн. сума основного боргу, та 22 315,53 грн. пені.

3. Стягнути з з державного підприємства «Севастопольський виноробний завод» (99009, м. Севастополь, вул. Портова,8, ІНН 054314127034, р/р 26004020076516 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, ОКПО 05431414) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Континент» (98433, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Віліно, вул. Кулиняк,15; р/р 26003258085001 в ПАТ КБ «ПриватБанк»м. Сімферополь, МФО 384436, ОКПО 30328811) судовий збір у розмірі 9 757,59 грн. (дев`ять тисяч сімсот п'ятдесят сім грн. 59 коп.).

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Континент» (98433, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Віліно, вул. Кулиняк,15; р/р 26003258085001 в ПАТ КБ «ПриватБанк»м. Сімферополь, МФО 384436, ОКПО 30328811) із Державного бюджету міста Севастополя (р/р №31215206783001 в ГУ ДКСУ у м. Севастополі, одержувач: Державний бюджет м. Севастополя, код ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації: 22030001, МФО 824509) судовий збір в розмірі 14,41 грн. за платіжним дорученням №2102 від 12.07.2012 (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 10.12.2012.

Суддя C.О. Щербаков